Постанова

від 05.02.2015 по справі 915/1955/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р.Справа № 915/1955/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №2898 від 19.11.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Заступника прокурора Миколаївської області - Зінюта М.С. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Прокурора Березанського району Миколаївської області - Зінюта М.С. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Миколаївської облдержадміністрації - не з'явився;

від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області - не з'явився;

від ТОВ «ДІЧЕТО» - Іванцов І.А. - за довіреністю;

від ПП «ААС» - не з'явився;

від ДП «Очаківське лісомисливське господарство» - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28 жовтня 2014 року

по справі №915/1955/13

за позовом Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

до

- Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЧЕТО»;

- Приватного підприємства «ААС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство»

про визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради, зобов'язання звільнити земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан

(предмет спору зазначено відповідно до оскарженого рішення)

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 05.02.15р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

24.10.2013р. прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЧЕТО", Приватного підприємства "ААС" про:

- визнання недійсним договору без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ПП „ААС" та ТОВ „ДІЧЕТО";

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради №81 від 10.11.11р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині визнання за ТОВ „ДІЧЕТО" права власності на об'єкти нерухомого майна: пункт прокату пляжного інвентарю, рятувальну вишку, три тіньові навіси, дві кабінки для перевдягання, які розташовані за адресою зона відпочинку „Коблево", с. Коблеве біля б/в „Дельфін";

- зобов'язання ТОВ "ДІЧЕТО" звільнити земельну ділянку площею 0,1998 га вартістю 496902,60 грн., розташовану по проспекту Курортному, 37-А в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області та привести її у придатний для використання стан.

В позовній заяві прокурор вказує, що договір про спільне користування земельною ділянкою, укладений між ПП „ААС" та ТОВ „ДІЧЕТО" (без дати укладення договору) підлягає визнанню недійсним в порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України з тих підстав, що земельна ділянка, щодо якої укладено оспорюваний договір про спільне користування земельною ділянкою (без дати укладення договору), відноситься до земель державної власності та знаходиться у постійному користуванні ДП „Очаківське лісомисливське господарство", а за договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, укладеним 21.04.2008р. між ДП „Очаківське лісомисливське господарство" та ПП „ААС", останньому не надано права на передачу земельної ділянки іншим особам на праві користування чи інших підставах. Такі обставини підтверджуються ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.2013р. у справі №К/800/18289/13. Крім цього, за інформацією Відділу Держземагентства у Березанському районі від 15.05.2013р. за ТОВ „ДІЧЕТО" земельна ділянка, щодо якої укладено оспорюваний договір про спільне користування земельною ділянкою (без дати укладення договору), що знаходиться на території с. Коблево біля бази відпочинку „Дельфін", в праві власності або в праві користування не знаходиться, а тому, відповідно до вимог ст. ст. 376, 413 ЦК України, ст. ст. 93, 122 ЗК України ТОВ „ДІЧЕТО" не мало законного права на користування зазначеною вище земельною ділянкою, а також зводити на ній будь - які споруди. Проте, на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради за №81 від 10.11.2011р. „Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна", визнано право власності на об'єкти нерухомого майна в зоні відпочинку „Коблево" біля бази відпочинку „Дельфін" за ТОВ „ДІЧЕТО", 10.12.2011р. видано останньому свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, рятувальну вежу з пунктом прокату пляжного інвентарю, що складається з основного літ. А , загальною площею - 170,1кв.м, службових будівель літ. В, Г, Д, Ж та споруд. Вказане рішення прийнято з порушенням положень пунктів 2.8, 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002року, що зумовлює визнання рішення незаконним та його скасування.

З посиланням на норми ч.1 ст.215, ч.ч.1,2 ст.203, ч.1 ст.21, ч.1 ст.393 ч.1 ст.319, ч.4 ст.373 ЦК України, ст.ст.93,122,102-,116,125,126 ЗК України прокурор просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 19.11.2013р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №916/1470/13 за позовом ТОВ «Арена 23» до Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області про скасування пункту 1 рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області №23 від 24.05.2013р.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.09.2014р. поновлено провадження у справі №915/1955/13.

Ухвалою місцевого господарського суду до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство «Очаківське мисливське господарство».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014р. припинено провадження у справі за позовом Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЧЕТО", до відповідача Приватного підприємства "ААС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господартво" в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради №81 від 10.11.11р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині визнання за ТзОВ "ДІЧЕТО" права власності на об'єкти нерухомого майна: пункт прокату пляжного інвентарю, рятувальну вишку, три тіньові навіси, дві кабінки для перевдягання, які розташовані за адресою зона відпочинку "Коблево", с. Коблеве біля б/в "Дельфін" на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014р. (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено в позові Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської облдержадміністрації до Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області, ТОВ "ДІЧЕТО", ПП "ААС" в частині визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку і привести її у придатний для використання стан; стягнуто з Миколаївської обласної державної адміністрації в доход Державного бюджету України 2294грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що договір, укладений між ПП "ААС" та ТзОВ "ДІЧЕТО" не містить: дати договору, що унеможливлює встановлення строку його дії (з якого часу слід обраховувати початок строку його дії), що свідчить про відсутність такої істотної умови договору, встановленої законом, як строк його дії;- відсутні умови щодо того, яким саме чином відбулось залучення ПП "ААС" для спільного використання у спільній діяльності земельної ділянки на території пляжу Коблівської зони відпочинку (пункт 1.1 оспорюваного договору);- відсутнє в договорі й посилання на правовий статус земельної ділянки, про спільне використання якої укладався договір, а також підтвердження факту наявності у ПП "ААС" земельної ділянки, яка є предметом договору;- відсутнє будь-яке посилання в договорі й на місце розташування земельної ділянки, її площу, встановлені межі тощо, що свідчить про недосягнення згоди сторін щодо чіткого визначення предмета договору;- відсутні будь-які докази фактичної передачі конкретної земельної ділянки від ПП "ААС" до ТзОВ "ДІЧЕТО", як і будь-які докази виконання договору сторонами. Викладені обставини свідчать про недосягнення сторонами ПП "ААС" та ТзОВ "ДІЧЕТО" згоди щодо усіх істотних умов, встановлених законом та необхідних для договорів даного виду (ст.ст.1130,1131 ЦК України), що в силу приписів ст. 638 ЦК України та ст.180, 181 ГК України свідчить про те, що договір є неукладеним. З посиланням на норми ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, роз'яснення, які містяться у п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.13р. суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою, оскільки вказаний правочин є таким, що не вчинений (не укладений), та відмовив в цій частині позову.

В частині позовних вимог про зобов'язання ТзОВ "Дічето" звільнити земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доказів складання протоколу про адміністративне правопорушення, припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акту обстеження земельної ділянки суду не подано. Крім того, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.05.13р. складено з порушенням вимог пунктів 3.1, 3.3, 4.1, 4.2, 4.4, 5.6, 6.2, 6.4 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства. Як вбачається з самого Акту перевірки від 17.05.2013р. питання самовільного зайняття земельної ділянки не перевірялось, про що вказано в самому акті. Тобто, перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем ТзОВ "ДІЧЕТО" проведена Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області з чисельними та суттєвими порушеннями порядку, встановленого законодавством, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вказаний акт, виходячи з приписів статей 32- 34 ГПК України, не може слугувати належним доказом самовільного зайняття земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі відповідачем ПП "ААС" на виконання договору про спільне використання земельної ділянки відповідачу ТзОВ "ДІЧЕТО" земельної ділянки (конкретної земельної ділянки з вказівкою її місця розташування, площею та визначеними межами). Вищевикладені обставини та подані до матеріалів справи докази в їх сукупності унеможливлюють встановлення судом факту зайняття відповідачем ТзОВ "ДІЧЕТО" земельної ділянки, яка є предметом спору.

Не погодившись з рішенням суду від 28.10.2014р., заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Березанського району Миколаївської області задовольнити у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- оспорюваний договір укладено у порушення вимог ч.1 ст.319, ч.4 ст.373 ЦК України, ч.1ст.78, ст.90 Земельного кодексу України, ст. 18 Лісового кодексу України, за відсутності у ПП «ААС» повноважень на його укладення та надання дозволу ТОВ «ДІЧЕТО» здійснювати будівництво на наданій земельній ділянці. У зв'язку з викладеним, обґрунтованою є вимога прокурора про визнання оспорюваного договору про спільне користування земельною ділянкою недійсним. Аналогічного висновку про наявні підстави для задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним договору про спільне користування земельною ділянкою дійшов Вищий господарський суд України у справі №915/1291/13;

- висновок суду про відсутність підстав для зобов'язання ТОВ «ДІЧЕТО» звільнити земельну ділянку спростовується там, що під час перевірок, проведених у травні 2013 року фахівцями Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області встановлено, що ТОВ «ДІЧЕТО» на земельній ділянці площею 0,1998га на відстані 15м від урізу Чорного моря біля бази відпочинку «Дельфін» збудовано рятувальну вежу з пунктом прокату пляжного інвентарю. Земельна ділянка, на якій розміщено вказані об'єкти, знаходиться в межах пляжної зони. При цьому відсутні правовстановлюючі документи на землю. Копії актів зазначених перевірок наявні в матеріалах справи. На час розгляду справи ТОВ «ДІЧЕТО» не надано доказів їх оскарження, у зв'язку з чим судом безпідставно зроблено висновок про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «ДІЧЕТО» з порушеннями. Враховуючи наявність порушень вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і Земельного кодексу України, земельна ділянка відповідно до ч.2 ст.90, ч.2 ст.95, ст.ст. 152, 158, 212 ЗК України підлягає звільненню та приведенню у придатний для використання стан.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

16.12.2014р. ТОВ «ДІЧЕТО» подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін; 25.12.2014р. відповідач подав суду додаток до відзиву на апеляційну скаргу.

17.01.2015р. Миколаївська обласна державна адміністрація надіслала Одеському апеляційному господарському суду пояснення по справі, в яких просила суд задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області у повному обсязі.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача ТОВ «ДІЧЕТО» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Миколаївська облдержадміністрація, ПП «ААС» та ДП «Очаківське лісомисливське господарство» своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №157-р "Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування Приватному підприємству "ААС" від 21.04.2008р. (надалі - Розпорядження №157-р) Приватному підприємству "ААС" надана лісова ділянка площею 8,75га у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" в урочищі "Коблеве" кв. 35 вид. 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв. 39 вид. 18 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг терміном на 49 років. Запропоновано ДП "Очаківське лісомисливське господарство" укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з Приватним підприємством "ААС" в установленому законодавством порядку. Дане розпорядження було оскаржене прокурором Миколаївської області до суду - постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.11р. по справі №2а-4934/10/1470 (залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.13р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.13р.) відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним та скасування розпорядження Миколаївської облдержадміністрації №157-р від 21.04.2008р.

21.04.2008р. на виконання розпорядження №157-р між ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (Постійний лісокористувач) та ПП "ААС" (Тимчасовий лісокористувач) укладено Договір №64 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою (надалі - Договір №64). Договір зареєстрований у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в Книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 22.04.08 року за № 2.

Відповідно до п.1.1 Договору №64 постійний лісокористувач згідно з розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.04.08 року № 157-р передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 8,75га у довгострокове тимчасове платне користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходяться у кварталі 35 виділ 23, кв. 36 вид. 17, кв. 37 вид. 13, кв. 38 вид. 23, кв. 39 вид. 18 Березанського лісництва Постійного лісокористувача (урочище Коблеве).

Відповідно до п.1.2 Договору №64 лісова ділянка передається Тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг) строком на 49 років.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного пунктом 1.2 Договору (пункт 7.1 Договору №64).

Відповідно до п.2.2 Договору № 64 після закінчення строку дії договору або його припинення (розірвання) тимчасовий лісокористувач зобов'язаний повернути лісову ділянку постійному лісокористувачу в стані, придатному для використання її в лісогосподарських цілях.

Згідно з п.4.1.2 Договору №64 ПП "ААС" за погодженням з ДП "Очаківське лісомисливське господарство" має право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності: туалети, душові кабінки, кабінки для перевдягання, тіньові навіси, малі архітектурні споруди, майданчики для проведення культурно-масових заходів (спортивні тури, танці, інше), дитячі водні гірки.

Відповідно до п. 4.2.2.2 Договору №64 Тимчасовий лісокористувач зобов'язаний використовувати лісову ділянку як зону відпочинку, що в тому числі передбачає встановлення в необхідній кількості сміттєзбірників, душових кабін, туалетів, тіньових навісів.

Вказана у п.1.1 Договору №64 земельна ділянка була передана ДП "Очаківське лісомисливське господарство ПП "ААС", що підтверджується Акт прийому-передачі лісової ділянки від 22.04.08р., який підписано та скріплено печатками сторін. Межі лісової ділянки закріплені межовими знаками у кількості 50 шт. у вигляді металевих стовпчиків.

Листом №147 від 12.03.2010р. ДП "Очаківське лісомисливське господарство" погодило ПП "ААС" будівництво тимчасових будівель та споруд згідно схеми генерального плану розвитку пляжної території.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що в подальшому, після прийняття Розпорядження №157-р та укладання договору №64, між ПП "ААС" та ТОВ "ДІЧЕТО" було укладено Договір про спільне користування земельною ділянкою без номеру та без дати.

Відповідно до п. 1.1 Договору ПП "ААС" (Сторона 1) та ТОВ «ДІЧЕТО» (Сторона 2) уклали даний договір про спільне використання земельної ділянки з метою організації відпочинку громадян та торгівлі на території пляжу Коблівської зони відпочинку, для досягнення яких зобов'язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії.

Згідно із п.2.1 Договору ПП "ААС" зобов'язується надати ТОВ "ДІЧЕТО" земельну ділянку для розташування рятувальної вишки, пункту прокату пляжного інвентарю та тіньових навісів біля бази відпочинку "Дельфін".

Відповідно до п.6.1 Договору він укладений на строк 30 років, після закінчення якого спільна діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат порівну.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №81 від 10.11.2011р. «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна» за ТОВ "ДІЧЕТО" визнано право власності на пункт прокату пляжного інвентарю, рятувальну вишку, три тіньові навіси, дві кабінки для перевдягання, які розташовані за адресою зона відпочинку "Коблево", с. Коблеве біля б/в "Дельфін".

10.12.2011р. виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (на підставі рішення №81 від 10.11.2011р.) видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що власником нежитлової будівлі, рятувальної вежі з пунктом прокату пляжного інвентарю, розташованого за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 37А, є ТОВ "ДІЧЕТО". Майно складається з основного літ. А загальною площею 170 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж та споруд (арк. справи 20).

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 10.12.2011р. « 32424723 (копія я кого наявна в матеріалах справи) ТОВ «ДІЧЕТО» є власником нежитлової будівлі, рятувальної вежі з пунктом прокату пляжного інвентарю, розташованого за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 37А. Форма власності - приватна, частка - 1/1 , підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності /б/н/10.12.2011/ Виконавчий комітет Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області.

Станом на день розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій матеріали справи не містять доказів скасування Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, а також доказів скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ДІЧЕТО».

Відділ Держземагентства у Березанському районі Миколаївської області своїм листом від 15.05.13р. №01-32-15 повідомив прокурора Березанського району, що станом на 01.01.13р. земельні ділянки в користуванні чи власності за ТОВ "ДІЧЕТО" проспект Курортний, 37 А, с. Коблеве Березанського району Миколаївської області не рахуються.

Відповідно до Інформації Коблівської сільської ради, що міститься у листі від 17.05.13р. №609 сільською радою дозволи на розташування МАФ (малих архітектурних форм) для ТОВ «ДІЧЕТО» станом на 17.05.13р. не надавалися.

Відповідно до Інформації Коблівської сільської ради від 17.05.13р. №610 земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти права власності ТОВ "ДІЧЕТО", відносяться до земель державної власності та заходяться в користуванні Очаківського лісомисливського господарства, а рішення про виготовлення проектів відведення земельних ділянок не приймалися (Інформація від 24.05.13 року № 636).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 17.05.13р. (на підставі вимоги прокуратури Березанського району) було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "ДІЧЕТО" (місцезнаходження об'єкта - рятувальна вежа з пунктом прокату пляжного інвентарю по пр. Курортний, 37 А в с.Коблеве), про що складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.13р. За результатами перевірки з виходом на місце було встановлено, що за адресою пр. Курортний, 37 А знаходяться тимчасові будівлі - дерев'яні альтанки, капітальна будівля з бутового каменю на бетонному фундаменті та навіс з дерев'яних конструкцій та покрівлею з профнастилу. Вказані об'єкти відповідають інвентаризаційній справі Березанської філії Миколаївського ММБТІ за №1315 від 08.12.11р.. Дані об'єкти розташовані біля урізу Чорного моря на відстані приблизно 15 . Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно рятувальна вежа з пунктом прокату пляжного інвентарю за адресою пр. Курортний, 37 А належить ТОВ "ДІЧЕТО". Підстав до притягнення до адміністративної відповідальності осіб немає. Площі земельної ділянки, на якій розташовано об'єкти, в Акті не зазначено.

17.05.13р. Державною інспекцією сільського господарства у Миколаївській області відносно ТОВ «ДІЧЕТО» проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства по проспекту Курортному 37 А, с.Коблеве, за результатами чого складено Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від тієї ж дати. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ "ДІЧЕТО" порушено вимоги ст. 62, 125, 126 ЗК України, ст. 88, 90 Водного кодексу України. В Акті вказано, що перевіркою з виходом на місце встановлено, що земельна ділянка знаходиться на відстані 10 м від урізу Чорного моря та фактично розташована в межах пляжної зони, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України. Дані землі знаходяться в користуванні ДП "Очаківське ЛМГ" та належать до державної власності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду такого.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із до ч.ч.1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно із ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ПП "ААС" та ТОВ "ДІЧЕТО" не досягли згоди щодо усіх істотних умов, встановлених законом та необхідних для договорів про спільну діяльність, що в силу приписів ст.638 ЦК України та ст.ст.180,181 ГК України свідчить про те, що договір є неукладеним, оскільки Договір не містить: дати договору, що унеможливлює встановлення строку його дії (з якого часу слід обраховувати початок строку його дії), що свідчить про відсутність такої істотної умови договору, встановленої законом, як строк його дії; в Договорі відсутні умови щодо того, яким саме чином відбулось залучення ПП "ААС" для спільного використання у спільній діяльності земельної ділянки на території пляжу Коблівської зони відпочинку (пункт 1.1 оспорюваного договору); в Договорі відсутнє посилання на правовий статус земельної ділянки про спільне використання якої укладався договір, а також підтвердження факту наявності у ПП "ААС" право на розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом договору; в договорі відсутнє будь-яке посилання на місце розташування земельної ділянки, її площу, встановлені межі тощо, що свідчить про недосягнення згоди сторін щодо визначення предмета договору; відсутні будь-які докази фактичної передачі конкретної земельної ділянки від ПП "ААС" до ТзОВ "ДІЧЕТО", як і будь-які докази виконання договору сторонами.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пункт 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.13рмістить наступні роз'яснення: «У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі")».

Таким чином, господарський суд Миколаївської області дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою, оскільки вказаний правочин є таким, що не вчинений (не укладений).

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора про зобов'язання ТОВ «Дічето» звільнити земельну ділянку площею 0,1998га, розташовану по проспекту Курортному, 37 А в с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області та привести її у придатний для використання стан, з огляду наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2, п. «б» ч.3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до ст.187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Судом встановлено, що доказів складання протоколу про адміністративне правопорушення, припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства) відносно ТОВ «ДІЧЕТО», акту обстеження земельної ділянки не складалося, в матеріалах справи такі докази, які у сукупності доводять правопорушення у вигляді самовільного зайняття ТОВ «ДІЧЕТО» земельної ділянки, відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі відповідачем ПП "ААС" на виконання договору про спільне використання земельної ділянки відповідачу ТОВ "ДІЧЕТО" земельної ділянки (конкретної земельної ділянки з вказівкою її місця розташування, площі та меж).

Вищевикладені обставини та подані до матеріалів справи докази в їх сукупності унеможлювлюють встановлення судом факту зайняття ТОВ "ДІЧЕТО" земельної ділянки, звільнення якої вимагає позивач та прокурор.

Також колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка на праві постійного користування (Державний акт на право постійного користування землею від 15.11.1964р., копія якого наявна в матеріалах справи) належить ДП "Очаківське лісомисливське господарство", та в подальшому за договором №64 від 21.04.08р. була передана в користування ПП «ААС».

Пунктом 4.1.2 Договору №64 довгострокового тимчасового користування земельною ділянкою від 21.04.2008р. визначено, що Тимчасовий лісокористувач за погодженням з Постійним лісокористувачем має право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності: туалети, душові кабінки, кабінки для перевдягання, тіньові навіси, малі архітектурні споруди, майданчики для проведення культурно-масових заходів, дитячі водні гірки.

Листом №147 від 12.03.2010р. ДП "Очаківське лісомисливське господарство" погодило ПП "ААС" будівництво тимчасових будівель та споруд згідно схеми генерального плану розвитку пляжної території.

Прокурором та позивачем не надані будь-які дані про порушення ПП „ААС" положень п. 4.1.2 Договору №64, або інших положень договору, які б свідчили про нецільове використання лісової ділянки. Також не надано доказів порушення прав позивача та третьої особи по справі. Лісова ділянка площею 8,75га знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні на 49 років у ПП „ААС", договір довгострокового користування лісовою ділянкою №64 від 21.04.2008р. є дійсним та чинним. Докази неналежного виконання ПП „ААС" умов цього договору не надані, чим спростовуються твердження про самовільне зайняття ТОВ „ДІЧЕТО" земельної ділянки та необхідність її повернення Миколаївській облдержадміністрації.

Колегія суддів окремо зауважує, що позовні вимоги про звільнення земельної ділянки ТОВом «ДІЧЕТО», при тому, що на ній розташовані об'єкти нерухомого майна, належні ТОВ «ДІЧЕТО» на праві власності, фактично спрямовані на знесення об'єктів нерухомості, тобто знищення майна, право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку. Свідоцтво про право власності ТОВ «ДІЧЕТО» не скасоване, як і рішення про державну реєстрацію від 10.12.2011р. (номер запису 1315 в книзі 25 - а.с.21).

Встановивши обставини, які мають значення для вирішення даного спору, суд першої інстанції на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх недоведеністю прокурором та позивачем, поклавши сплату судового збору до Державного бюджету України на позивача згідно із ст.49 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Миколаївської області в частині обґрунтованості позовних вимог про визнання договору про спільне використання земельної ділянки без номеру та без дати недійсним не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено та з таким висновком погоджується суду апеляційної інстанції, що вказаний правочин є таким, що не вчинений (не укладений) та, відповідно, не може бути визнаний судом недійсним, оскільки доказів його фактичного виконання не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду та підставою для його скасування слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Витрати по сплаті 1147грн. судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на Миколаївську обласну державну адміністрацію.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014р. у справі №915/1955/13 залишити без змін.

Стягнути з Миколаївської обласної державної адміністрації на користь Державного бюджету України 1147грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 10.02.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.