Постанова

від 04.02.2015 по справі 813/1350/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/7129/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Кухтея Р.В.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

представника апелянта Тістечка Ю.Я.,

представника позивача Грунського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови та стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (далі - ТзОВ «ТМ-Сервіс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вважає оскаржуване рішення Львівської митниці і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення безпідставними і протиправними, оскільки ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» при поданні митної декларації для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту № S-12032001 від 15.06.2012 року, додатку № 3 від 21.03.2013 року до контракту № S-12032001 від 15.06.2012 року, додатку № 4 від 17.05.2013 року до контракту № S-12032001 від 15.06.2012 року були долучені усі документи, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких визначений частинами 2-4 ст. 53 МК України та які свідчать про правильність обрання методу визначення митної вартості товарів. Зазначає, що документи, надані Львівській митниці при митному оформленні товарів, містять достатньо інформації та усі необхідні відомості для застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору, згідно ст. 58 МК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року адміністративний позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900075/2 від 20.08.2013 року, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00391, яка оформлена Львівською митницею.

Відповідач - Львівська митниця Міндоходів оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту № S-12032001 від 15.06.2012 року, додатку № 3 від 21.03.2013 року до контракту № S-12032001 від 15.06.2012 року, додатку № 4 від 17.05.2013 року до контракту № S-12032001 від 15.06.2012 року, подана митна декларація № 209120000/2013/830490 на вантаж: штифти з низьковуглецевої сталі, з нанесеною по всій довжині різьбою, без головок, оцинковані, з межею міцності на розтягування менше 800 МПа, згідно електронного інвойсу, із заявленою митною вартістю 39159,77 доларів США. На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані документи, передбачені ст. 53 МК України.

За результатами перевірки поданої позивачем митної декларації Львівською митницею 20.08.2013 року було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900075/2, на основі якого була видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00391.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем порушені вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення та не підтвердив належними документально обґрунтованими доказами наявність правових підстав для їх винесення.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено ч.2 ст.58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення Львівською митницею стало неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України. Прийняттю рішення передувало сформоване митним органом електронне повідомлення-вимога про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, на що позивачем була надана відповідь Львівській митниці про те, що документи були подані в повному обсязі.

В даних спірних правовідносинах у митниці під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, оскільки встановлено, що декларантом подані не всі документи, які необхідні (зокрема, додаток до контракту № 3), а подані до митного оформлення документи містили розбіжності (коносамент, що подавався до митного оформлення, не відповідав коносаменту, зазначеному в митній декларації країни відправлення).

За вказаних обставин митниця мала обґрунтовані підстави для витребування всіх документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому митниця, відповідно до наведених законодавчих норм надав декларанту можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів у повному обсязі щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів і надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Судом встановлено та визнається сторонами, що до митного контролю позивачем не був наданий додаток до договору № 3, а наданий до митного оформлення коносамент № CNSHA039394 від 26.05.2013 року не відповідав коносаменту, зазначеному в митній декларації країни відправлення № 223120130811576271 від 22.05.2013 року і не був наданий до митного оформлення. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції не зміг пояснити відсутність підписів на поданих до митного оформлення документах (контракті, додатку до контракту), а також невідповідність поданого коносаменту зазначеному у митній декларації країни відправлення.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком Львівської митниці про відсутність документів, які засвідчують договірні відносини на поставку товару і якими затверджена ціна на поставку продукції, оскільки в контракті та в додатку до нього відсутнй підпис контрагента.

Таким чином, при прийнятті рішення про коригування митної вартості та винесенні картки відмови в прийнятті митної декларації Львівська митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці, картки відмови не вбачається, у зв'язку з чим в позові ТзОВ «ТМ-Сервіс» слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі № 813/1350/14 скасувати і прийняти нову, якою в позові товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складенння її в повному обсязу шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Р.В. Кухтей

Постанова складена в повному обсязі 09.02.2015 року