Постанова

від 06.02.2007 по справі 26/394-06-8421

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/394-06-8421

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р. Справа № 26/394-06-8421

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання  Друзенко К.В.  

за участю представників сторін:

від позивача  Крамаренко Г.М. за довіреністю від 05.01.2007р. №15

від відповідача Шинкаренко Ю.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №409

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності”

на рішення господарського суду Одеської області від  22 листопада  2006 року   

у справі №26/394-06-8421

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності”

до Державного підприємства „Одеська залізниця”  

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інформаційно-статистичний центр Одеської залізниці Херсонський технологічний центр по обробленню провізних документів

про стягнення 6543,16 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22 листопада 2006 року у справі №26/394-06-8421 (суддя Никифорчук М.І.) ТОВ „Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності”  відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з Одеської залізниці 6543,16 грн., з огляду на те, що позивачем пропущений встановлений ст.136 Статуту залізниць України шестимісячний термін подачі позовів.  

          Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

          Так, за доводами позивача, у судовому засіданні 19.10.2006р. суд першої інстанції відклав розгляд справи на 22.11.2006р., про що виніс відповідну ухвалу. У телеграмі, яку суд першої інстанції одержав 21.11.2006р. позивач просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою представника позивача і не розглядати справу. 22.11.2006р. суд прийняв рішення, вказавши при цьому, що  рішення прийнято за участю представника позивача у судовому засіданні. Але, представник позивача у судовому засіданні був відсутній, що позбавило позивача можливості викласти свою позицію по справі і є порушенням вимог ст.4-3 ГПК України. Означене також призвело до неповного з'ясування обставин справи. Так, позивач вважає, що укладений між позивачем і відповідачем договір стосується питання здійснення розрахунків, а не здійснення перевезення, оскільки не містить умов, передбачених ст.ст.909,916 ЦК України. У п.3.8. цього договору передбачено, що у разі невикористання особистого рахунку ТехПД більш як понад шість місяців, Залізниця має право закрити цей рахунок, а залишок коштів перевести на спеціальний рахунок до подальшого зберігання. Виходячи з цього пункту договору, позивач вважає, що між сторонами було укладено ще й договір зберігання, а тому висновок суду про застосування положень ст.ст.134,136 Статуту залізниць щодо строків пред'явлення позовів є невірним. Підставою для стягнення коштів з відповідача є положення ст.ст.953,530, 625 ЦК України.

          Представник позивача у судовому засіданні надав усні заперечення на апеляційну скаргу позивача, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що укладений між сторонами договір стосується розрахунків за перевезення вантажів. Укладання такого договору передбачено приписами ст.62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, а тому позовні вимоги позивача випливають із перевезення і застосуванню підлягають положення ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.02.2007р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке:  

Як встановлено матеріалами справи, 28.08.2000р. між позивачем і відповідачем укладений договір про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів, предметом якого є взаємовідносини сторін по розрахунках на умовах попередньої оплати за перевезення вантажів, подавання та прибирання вагонів, виконання додаткової роботи та надані послуги, в тому числі за вільними тарифами, користування вагонами, промивання вагонів, штрафи за порушення Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів.

За умовами цього договору, відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне подавання вагонів, якісне перевезення вантажів та їх зберігання відповідно до ст.22 Закону України „Про залізничний транспорт” та надавати додаткові послуги позивачу при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів, позапланових перевезень та послуг.

Попередня оплата позивачем наданих відповідачем послуг з перевезення вантажів здійснюється відповідачем на Херсонський технологічний центр по обробці перевізних документів (ТехПД), в якому позивачу відкривається спеціальних рахунок №413853 (п.п.2.3.,3.3. договору).

При цьому, відповідно до умов п.3.6. договору, позивач зобов'язаний не рідше 1-го разу на місяць направляти уповноваженого представника до позивача для проведення звірки розрахунків і складання акту взаємозвірки з підписанням обох сторін.

Умовами п.3.8. цього договору передбачено, що у разі невикористання особистого рахунку на ТехПД більше як понад 6 (шість) місяців позивач має право закрити цей рахунок, а залишки коштів перевести на спеціальний рахунок до подальшого їх зберігання.

Відповідно до п.7.1., строк дії цього договору встановлений сторонами до 31.12.2000р.

Також матеріалами справи встановлено, що 03.10.2002р., тобто майже через півтора роки після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, позивач одержав довідку з ТехПД про наявність на особовому рахунку позивача (№413853) 4857,53 грн., а  27.01.2004р. позивач звернувся до ТехПД з листом №29 від 23.01.2004р., в якому заявив вимогу про анулювання і закриття особового рахунку з підстав того, що позивач не буде здійснювати перевезення по ст. Херсон, а також вимогу про повернення позивачу залишку коштів в сумі 4857,53 грн., які  знаходяться на особовому рахунку позивача.  

Листом від 20.04.2004р. №13 ТехПД повідомило позивача, що з вимогою повернення коштів необхідно звертатися до Управління Одеської залізниці.

07.07.2004р. позивач направив до Управління Одеської залізниці лист №249 від 01.07.2004р. з вимогою повернення грошових коштів у зв'язку з тим, що з 2002 року позивач не користується послугами Одеської залізниці і користування такими послугами не передбачається, а 18.08.2004р. позивач направив до Управління Одеської залізниці  претензію №277 від 16.08.2004р. з вимогою повернення залишку коштів, що знаходяться на особовому рахунку позивача. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, претензія позивача одержана Управлінням Одеської залізниці 21.08.2004р.

Позов про стягнення з відповідача 6543,16 грн., (з яких 4857,53 грн. –залишок коштів, що знаходяться на особовому рахунку позивача, 373,63 грн. –3% річних, 1312 грн. –збитки від інфляції) поданий позивачем до суду 17.08.2006р., про що свідчить штамп поштового відділення на поштовому конверті, в якому надійшов до суду позов позивача (а.с.34).

Оскаржуваним судовим рішенням позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем пропущений встановлений ст.136 Статуту залізниць України шестимісячний термін подачі позовів.  

Апеляційний господарський суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правомірним і таким, що відповідає обставинам справи.

Так, як вище встановлено апеляційним господарським судом, укладений між позивачем і відповідачем договір регулює взаємовідносини сторін з розрахунків саме за надані відповідачем послуги з перевезення вантажів, попередня оплата грошових коштів здійснювалася позивачем  саме за  перевезення вантажів відповідачем, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що позовні вимоги ТОВ „Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності” випливають саме з перевезення вантажів.  

Більш того, укладання такого договору між позивачем і відповідачем передбачено вимогами п.2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №864/5085, згідно з якими,  безготівкові розрахунки через ТехПД за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток №1).  Ці правила розроблені на підставі положень ст.62 Статуту залізниць України, згідно з якою, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Разом з тим,   вимогами ст.136 Статуту залізниць України встановлено, що  позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, обставинами, які спричинили заявлення позивачем претензії є обставини того, що позивач не буде здійснювати перевезення по ст. Херсон за укладеним з відповідачем договором. Днем встановлення таких обставин, є 23.01.2004р., про що свідчить лист позивача направлений на адресу ТехПД.

Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом,  позов до Одеської залізниці поданий позивачем 17.08.2006р., що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності.  Разом з тим, відповідачем у справі заявлена вимога про застосування судом першої інстанції позовної давності, а відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, заява про поновлення пропущеного строку позовної давності від позивача не надходила.

Доводи відповідача про те, що оскаржуване рішення оголошено судом першої інстанції за відсутності представника позивача у судовому засіданні спростовуються наявним у матеріалах справи протоколом судового засідання від 22.11.2006р., згідно з яким, у судовому засіданні приймав участь представник  позивача Крамаренко Г.М., що також відображено і у судовому рішенні.

          Вимогами ч.5 ст.81-1 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

          Оскільки письмові зауваження  на протокол суду першої інстанції позивачем не надані, то у апеляційного господарського суду відсутні підстави ставити під сумнів дані, зафіксовані у протоколі судового засідання від 22.11.2006р., а згідно з цими даними, у судовому засіданні приймав участь представник позивача  Крамаренко Г.М.

          Звідси апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

          Наявною у матеріалах справи постановою Верховного Суду України від 16.05.2006р. спростовуються посилання позивача на те, що укладений між позивачем і відповідачем договір стосується питання здійснення розрахунків, а не перевезення.

          Оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач у справі не використав свого права щодо переведення залишку грошових коштів позивача на спеціальний рахунок до подальшого зберігання, то доводи позивача про те, що між сторонами у справі укладений договір зберігання не заслуговують на увагу.  

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 22 листопада  2006 року у справі №26/394-06-8421 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності”  -  без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов