Постанова

від 10.02.2015 по справі 18/23-10 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 18/23-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів : головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову від 06.10.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №18/23-10 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Фонду державного майна України

до 1. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції;

2.ТОВ "ДП Комфорт";

3.ТОВ "КП-Комфорт";

4.Колективного підприємства "Промінь";

5.ФО ОСОБА_5;

6.ФО ОСОБА_6;

7.ФО ОСОБА_7;

8.ФО ОСОБА_8;

9.ФО ОСОБА_9;

10.ФО ОСОБА_10;

11.ФО ОСОБА_11;

12.ФО ОСОБА_12;

13.ФО ОСОБА_13;

14.ФО ОСОБА_14;

15.ФО ОСОБА_15;

16.ФО ОСОБА_16;

17.ФО ОСОБА_17;

18.ФО ОСОБА_18;

19.ФО ОСОБА_19;

20.ФО ОСОБА_20;

21.ФО ОСОБА_21;

22.ФО ОСОБА_22;

23.ФО ОСОБА_23;

24.ФО ОСОБА_24;

25.ФО ОСОБА_25;

26.ФО ОСОБА_26;

27.ФО ОСОБА_27;

28.ФО ОСОБА_28;

29.ФО ОСОБА_29;

30.ФО ОСОБА_30;

31.ФО ОСОБА_31;

32.ФО ОСОБА_32;

33.ФО ОСОБА_33;

34.ФО ОСОБА_34;

35.ФО ОСОБА_35;

36.ФО ОСОБА_36;

37.ФО ОСОБА_37;

38.ФО ОСОБА_38;

39.ФО ОСОБА_39;

40.ФО ОСОБА_40;

41.ФО ОСОБА_41;

42.ФО ОСОБА_42;

43.ФО ОСОБА_43;

44.ФО ОСОБА_44;

45.ФО ОСОБА_45;

46.ФО ОСОБА_46;

47.ФО ОСОБА_47;

48.ФО ОСОБА_48;

49.ФО ОСОБА_49;

50.ФО ОСОБА_50;

51.ФО ОСОБА_51;

52.ФО ОСОБА_52;

53.ФО ОСОБА_53;

54.ФО ОСОБА_54;

55.ФО ОСОБА_55;

56.ФО ОСОБА_56;

57.ФО ОСОБА_57;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_58;

2. ОСОБА_4;

37. ОСОБА_59;

38. ОСОБА_60;

39. ОСОБА_61;

40. ОСОБА_62;

41. ОСОБА_63;

42. ОСОБА_64;

43. ОСОБА_65

ОСОБА_66;

45. ОСОБА_67;

46. ОСОБА_68;

47. ОСОБА_69;

48. ОСОБА_70;

49. ОСОБА_71;

50. ОСОБА_72;

51. ОСОБА_73;

52. ОСОБА_74;

53. ОСОБА_75;

54. ОСОБА_76;

55. ОСОБА_77;

56. ОСОБА_78;

57. ОСОБА_79;

58. ОСОБА_80;

59. ОСОБА_81;

60. ОСОБА_82;

61. ОСОБА_83;

62. ОСОБА_84;

63. ОСОБА_85;

64. ОСОБА_86;

65. ОСОБА_87;

66. ОСОБА_88;

67. ОСОБА_89;

68. ОСОБА_90;

69. ОСОБА_91;

за участю прокуратури: Жовтневого району м. Дніпропетровська про визнання права власності за участю представників:

скаржника - ОСОБА_4 - особисто; ОСОБА_92, дов. від 14.05.2013 б/н;

позивача: Сідненка О.Л., дов. від 17.09.2014 №252;

відповідачів: 1-3, 5-57 - не з'явилися; 4 - ОСОБА_94, дов. від 02.04.2014 б/н;

третіх осіб: 49,50,56,63,69 - не з'явилися; 1,37-41,43-48,51-55,57-62,64-68 - ОСОБА_92, дов. від 07.07.2014 б/н; 42 - ОСОБА_64 - особисто;

Генеральної прокуратури: пр-ра відділу Кузнецової Ю.В., посв. №023135, дійсне до 20.11.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 р. (суддя В. Петрова) Фонду державного майна України відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського Управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Комфорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-Комфорт", Колективного підприємства "Промінь", фізичних осіб, про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку літ. А-12 у АДРЕСА_1.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 (судді С. Антонік, Л. Чимбар, Л. Чоха) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями третя особа по справі - Фізична особа ОСОБА_4 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 09.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2014, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фонду державного майна України задовольнити в повному обсязі. Вважає, що апеляційним судом безпідставно припинено провадження у справі в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України. Ним порушено приписи ст. 12 ГПК України. На думку скаржника, справа підсудна господарським судам.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив КП "Промінь", в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

Фонд державного майна України звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ТОВ «ДП «Комфорт», ТОВ «КП «Комфорт», за участю третіх осіб - фізичних осіб, в якому просив суд:

анулювати державну реєстрацію за ТОВ ДП "Комфорт" право власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку літ. А-12, розташованого у АДРЕСА_1;

визнати право власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку літ. А-12, розташованого у АДРЕСА_1, за державою в особі Фонду державного майна України;

зобов'язати відповідача 1 зареєструвати право власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку літ. А-12, розташованого у АДРЕСА_1, за державою в особі Фонду державного майна України.

Предметом позову по даній справі є визнання права власності, а не спір щодо приватизації спірного майна, як помилково зазначив в рішенні місцевий суд.

При розгляді справи судом за заявою до участі у справі в якості відповідачів залучено 54 фізичні особи, мешканці гуртожитку.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що даний спір про право власності не підлягає розгляду в господарських судах, а підвідомчий місцевим загальним судам, так як фізичні особи відповідачі не є суб'єктами господарювання, між ними та позивачем відсутні господарські відносини.

Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу вимог ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Спільним листом Верховного суду України та Вищого господарського суду України від 20.07.1995 року № 01-8/518а "Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів" роз'яснено, що за загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору (постанови Верховного суду України від 13.06.2004 у справі №10/732, від 25.10.2005 у справі №1-330в).

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (пункти 2, 3) також роз'яснено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер .

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Апеляційним судом встановлено, що, по-перше, 54 відповідачі є фізичними особами, а, по-друге, спір між сторонами у справі не є господарським. Сторони не перебувають у господарських відносинах.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, спір, в якому одна зі сторін представлена фізичними особами, не підлягає вирішенню у господарських судах. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.10.2005 у справі №1-330в.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про необхідність припинення провадження у справі.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом приписів ст.ст. 1,12,80 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом правильно застосовано норми процесуального права та визначено непідсудність вказаного спору господарським судам. Висновки про припинення провадження є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін судді:Є.Чернов В. Цвігун