Постанова

від 29.01.2015 по справі 820/18780/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 січня 2015 р. №820/18780/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників : позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Журавльової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0014161702 від 03.11.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача, а тому просив скасувати його в повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, Богодухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрований Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області 28.08.2006 року, взятий на податковий облік в Богодухівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області за реєстраційним номером 159. Основний вид економічної діяльності Позивача за КВЕД: 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління (основний); 74.87.0 Надання інших комерційних послуг, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом встановлено, що фахівцями Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області у період вересень 2014 року по жовтень 2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 1630/127/17-2205512999 від 24.10.2014 року, за висновками якого встановлено порушення п.138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено витрати та занижено отриманий чистий дохід на суму 94396,00 грн.; п.п.2.1, п.2, ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо заниження бази нарахування єдиного внеску; п.44.1, п.44.3, ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені:

1) податкове повідомлення-рішення № 0014161702 від 03.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

2) рішення № 0014181702 від 03.11.2014 року, відповідно до якого порушено п.п.2, п.1, ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та ФОП ОСОБА_1 було донараховано 198063 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позивачем порушення, встановлені в акті перевірки, а саме п.п.2.1, п.2, ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо заниження бази нарахування єдиного внеску; п.44.1, п.44.3, ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI не оскаржуються.

Дослідивши зібрані докази по справі, суд зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та ТОВ "Карбонсинтез".

Встановлено, що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 121 від 01.11.2012 року на підставі видаткової накладної № Р4-007 від 01.11.2012 року, ФОП ОСОБА_1 було придбано у ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" залишок важкого-мазуту на суму 576533,00 грн.

Для реалізації придбаного нафтопродукту, між СПД ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ "Карбонсинтез" (Покупець) укладено договори №02/11-12 від 02.11.2012 року та №1/02 від 01.02.2013 року. За умовами укладених договорів Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує товар: темні нафтопродукти.

Реальність виконання умов укладених договорів № 02/11-12 від 02.11.2012 року та № 1/02 від 01.02.2013 року підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними №РН-0000001 від 05.11.2012 року, № РН-0000002 від 04.12.2012 року, № РН-0000001 від 04.02.2013 року, № РН-0000002 від 07.02.2013 року, № РН-0000003 від 11.02.2013 року, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1 від 05.11.2012 року, № 2 від 04.12.2012 року, № 1 від 04.02.2013 року, № 2 від 07.02.2014 року, № 3 від 11.02.2013 року та довіреностями на отримання № 44 від 05.11.2012 року, № 54 від 04.12.2012 року, № 6 від 11.02.2013 року, № 5 від 04.02.2013 року.

Поставка придбаного товару здійснювалась ресурсами ТОВ "Карбонсинтез".

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 мав всі законні підстави для віднесення до складу витрат та отримання чистого доходу на суму 94396,00 грн., а тому є необґрунтованим висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.138, ст. 177 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача на те, що видаткова накладна № Р4-007 від 01.11.2012 року від постачальника ТОВ "ППН-АГРО ПЛЮС" та квитанція до прибуткового касового ордеру № 121 від 01.11.2012 року не може бути документальним підтвердженням понесених витрат ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ "Карбосінтез" стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, позивач та ТОВ "Карбосінтез"належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних повідомлень - рішень згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем ст. ст. 138, 177 Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0014161702 прийняте Богодухівськоїю об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області 03.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_2) понесені судові витрати у розмірі 237,01 грн. (двісті тридцять сім грн. 01 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2015 року.

Суддя Тітов О.М.