Рішення

від 05.02.2015 по справі 911/5650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 911/5650/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Грейн Плюс», Київська область, смт. Ставище до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР», Київська область, с. Крушинка про стягнення 1 043 478, 96 грн., за участю представників:

позивача:не з'явилися; відповідача:Драгомирецький С.Є., довіреність №ОВ-09/01/15-1Д від 09.01.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Грейн Плюc» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» (відповідача) про стягнення 1 043 478,96 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №ОВ-08/09/14-1 від 08.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2015 року.

22.01.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 22.01.2015 року оголошувалася перерва до 29.01.2015 року.

28.01.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач надав додаткові, письмові пояснення по справі та заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» 1 043 478,96 грн. основного боргу, 1 169 785,04 грн. збитків, 5 138,63 грн. 3% річних, 47 999,93 грн. інфляційних втрат, 45 759,11 грн. пені, а загалом 2 312 161,67 грн.

У судовому засіданні 29.01.2015 року оголошувалася перерва до 05.02.2015 року.

03.02.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач надав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2015 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 року між Селянським (фермерським) господарством «Нива» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» (покупець) укладено договір поставки №ОВ-08/09/14-1 (договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору соняшник (далі - товар).

Відповідно до п. 3.1. договору поставки, ціна товару погоджується сторонами в специфікації на певну кількість товару.

Згідно з п. 3.3. договору поставки, оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в сертифікації цінами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 2 банківських днів з дати поставки товару.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2014 року. У випадку, якщо протягом останнього місяця строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на 6 (шість) місяців. Кількість пролонгацій не обмежується (п. 6.1. договору).

Судом встановлено, що позивач у вересні 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 3 365 094,45 грн., що підтверджується видатковими накладними: №СН-0000026 від 12.09.2014 року, №СН-0000036 від 13.09.2014 року, №СН-0000035 від 13.09.2014 року, №СН-0000050 від 15.09.2014 року, №СН-0000094 від 20.09.2014 року, №СН-0000104 від 21.09.2014 року, №СН-0000103 від 21.09.2014 року, №СН-000115 від 22.09.2014 року, №СН-0000109 від 22.09.2014 року, №СН-0000108 від 22.09.2014 року, №СН-0000123 від 23.09.2014 року, №СН-0000124 від 23.09.2014 року, №СН-0000134 від 25.09.2014 року, №СН-0000081 від 19.09.2014 року, №СН-0000133 від 25.09.2014 року, №РН-0000138 від 26.09.2014 року, №СН-0000139 від 26.09.2014 року, № СН-0000151 від 27.09.2014 року, №СН-0000177 від 29.09.2014 року, №СН-0000162 від 28.09.2014 року, №СН-0000178 від 29.09.2014 року, №СН-0000183 від 30.09.2014 року, наявними в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 3 365 094,45 грн. оплатив частково у розмірі 2 321 615,49 грн. і має заборгованість перед останнім у сумі 1 043 478, 96 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором поставки, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 1 043 478, 96 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні за загальним правилом не впливає на його зміст. Отже, права боржника щодо нового кредитора залишаються такими саме, як і його права щодо первісного кредитора. А саме, боржнику надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж самі заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Це можуть бути зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов'язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо. Обсяг та зміст заперечень боржника визначається на момент одержання ним письмового повідомлення про заміну кредитора.

Отже, заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, існуючому на момент укладення договору про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що виникли на момент укладення цього договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Як вбачається з матеріалів справи між Селянським (фермерським) господарством «Нива» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Грейн Плюс» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року (договір).

Відповідно до умов договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги належне первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки №ОВ-08/09/14-1 від 08 вересня 2014 року, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, позивач заперечує, що договір про відступлення права вимоги породжує права та обов'язки сторін у справі, у зв'язку з тим, що з боку позивача договір про відступлення права вимоги укладений з перевищенням наданих йому прав і без дотримання приписів ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8.7. договору поставки, відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Враховуючи вищенаведене, відповідач стверджує, що передумовою укладення договору про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року, є надання відповідачем письмової згоди відповідно до умов договору поставки.

Однак суд скептично ставиться до доводів відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання недійсним правочину про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року, а також докази звернення відповідача з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На виконання умов договору про відступлення права вимоги Селянським (фермерським) господарством «Нива» направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 26.12.2014 року, факт отримання даного повідомлення відповідачем не спростовано.

Також відповідач зазначає, що Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» від 12.12.2014 року №4551/1501/32086437, Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, встановлено завищення суми податкового кредиту за вересень 2014 року по податковим накладним СФГ «Нива» в сумі 560 849,00 грн., про, що СФГ «Нива» було повідомлено листом №ОВ-23/12/14-1191 від 23.12.2014 року, а також те, що відповідач здійснює адміністративне оскарження зазначеного акту перевірки.

Відповідно до п. 5.4. договору поставки, постачальник якщо він має статус платника податку на додану вартість (ПДВ), зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену у відповідності зі ст. 187, 201 Податкового кодексу України, у строк встановлений Податковим кодексом України. У випаду невиконання зазначеної вимоги, а також у разі якщо шляхом складання органами державної податкової служби акту перевірки, повідомлення-рішення чи іншим способом буде зменшений податковий кредит покупця по податковим накладним постачальника, строк оплати за отриманий товар буде пропорційно коректуватися в бік збільшення у відповідності зі строками затримки надання належним чином оформленої податкової накладної чи до моменту вирішення покупцем спору з приводу податкового кредиту.

Судом встановлено, що на підтвердження фактів викладених у відзиві, відповідачем не надано суду Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» від 12.12.2014 року №4551/1501/32086437, лист №ОВ-23/12/14-1191 від 23.12.2014 року, а також докази адміністративного оскарження зазначеного акту перевірки, тому суд вважає дані доводи необґрунтованими.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач в процесі розгляду даного спору, звернувся до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати з метою моніторингу ринкової вартості соняшника на ринку України.

Згідно п. 9. експертного висновку №Ц- 24 від 27.01.2015 року в результаті аналізу наданих документів та проведеного моніторингу ринкової вартості соняшника на ринку України, експертом встановлено, що його вартість в залежності від витрат на виробництво, транспортування та інше на дату експертизи може знаходитись в межах: 7 800,00 - 8 000,00 грн./тонну з ПДВ.

Пунктами 2, 3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні прав особа забов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За таких обставин, на сьогоднішній день для поновлення порушеного права (стану, що існував в період договірних відносин сторін) позивачу потрібно заплатити 2 213 264,00 грн., щоб купити 276,658 тонн зерна соняшника.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення боргу та відшкодування йому збитків, завданих невиконанням зобов'язання відповідачем, беручи до уваги ринкові ціни, що існують на момент прийняття рішення суду, є обґрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 1 043 478,96 грн. та 1 169 785,04 грн. збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 47 999,93 грн. та 3 % річних в розмірі 5 138,63 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого зерна соняшника за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 45 759,11 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 5.3. договору поставки, встановлено за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості простроченого товару у розрахунку за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати товару нараховано 45 759,11 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 45 759,11 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір у розмірі 46 243,23 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» (08635, Київська обл., с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, код 32086437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Грейн Плюс» (09400, Київська область, смт. Ставище, вул. Радянська, 9, оф. 3, код 37917901) 1 043 478 (один мільйон сорок три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 96 коп. основного боргу, 1 169 785 (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 04 коп. збитків, 45 759 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 11 коп. пені, 5 138 (п'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 63 коп. 3 % річних, 47 999 (сорок сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 93 коп. інфляційної складової боргу, 46 243 (сорок шість тисяч двісті сорок три) грн. 23 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10.02.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак