Постанова

від 28.05.2015 по справі 911/5650/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа№ 911/5650/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Лобаня О.І.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Ступак Н.В. - представник за дов. б/н від 25.12.2014року;

від відповідача: Драгомирецький С.Є. - представник за дов. №ОВ-09/01/15-1Д від 09.01.2015року,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2015 року у справі № 911/5650/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Селянське (фермерське) господарство "Нива"

про стягнення 1 043 478, 96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (далі - відповідач) про стягнення 1 043 478,96 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №ОВ-08/09/14-1 від 08.09.2014 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс" 1043 478,96 грн. основного боргу, 1169 785,04 грн. збитків, 45 759,11 грн пені, 5 138,63 грн 3 % річних, 47999,93 грн інфляційної складової боргу, 46 243,23 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2015р. у справі №911/5650/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що Селянським (фермерським) господарством "Нива" та відповідачем при укладенні договору поставки було чітко погоджена необхідність саме письмової згоди на відступлення права вимоги, що може бути виражено або у формі тристороннього договору, або у формі листа із погодженням, що складається боржником за договором та відправляється кредитору.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.02.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" було прийнято до провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 10.03.2015 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Селянське (фермерське) господарство "Нива" (19400,Черкаська обл. Корсунь-Шевченківський район, село Карашина, код 25583505 ).

Представник третьої особи у судове засідання 28.05.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 12.05.2015 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа не скористалася належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 28.05.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2015 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

08.09.2014 року між Селянським (фермерським) господарством "Нива" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (покупець) було укладено договір поставки №ОВ-08/09/14-1 (договір поставки), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання постачальника передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору соняшник (далі - товар).

Відповідно до п. 3.1. договору поставки, ціна товару погоджується сторонами в специфікації на певну кількість товару.

Згідно з п. 3.3. договору поставки, оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в сертифікації цінами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 2 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 6.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2014 року. У випадку, якщо протягом останнього місяця строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на 6 (шість) місяців. Кількість пролонгацій не обмежується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у вересні 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 3 365094,45 грн, що підтверджується видатковими накладними: №СН-0000026 від 12.09.2014 року, №СН-0000036 від 13.09.2014 року, №СН-0000035 від 13.09.2014 року, №СН-0000050 від 15.09.2014 року, №СН-0000094 від 20.09.2014 року, №СН-0000104 від 21.09.2014 року, №СН-0000103 від 21.09.2014 року, №СН-000115 від 22.09.2014 року, №СН-0000109 від 22.09.2014 року, №СН-0000108 від 22.09.2014 року, №СН-0000123 від 23.09.2014 року, №СН-0000124 від 23.09.2014 року, №СН-0000134 від 25.09.2014 року, №СН-0000081 від 19.09.2014 року, №СН-0000133 від 25.09.2014 року, №РН-0000138 від 26.09.2014 року, №СН-0000139 від 26.09.2014 року, № СН-0000151 від 27.09.2014 року, №СН-0000177 від 29.09.2014 року, №СН-0000162 від 28.09.2014 року, №СН-0000178 від 29.09.2014 року, №СН-0000183 від 30.09.2014 року, наявними в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу за отриманий від позивача товар на суму 3 365 094,45 грн. оплатив частково у розмірі 2321 615,49 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості посилаючись на договір про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року (договір).

Проте, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Так, між Селянським (фермерським) господарством "Нива" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги належне первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки №ОВ-08/09/14-1 від 08.09.2014 року, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до п. 8.7. договору поставки, відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Тобто, як правильно зазначено скаржником Селянським (фермерським) господарством "Нива" та відповідачем при укладенні договору поставки було чітко погоджена необхідність саме письмової згоди на відступлення права вимоги, що може бути виражено або у формі тристороннього договору, або у формі листа із погодженням, що складається боржником за договором та відправляється кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач таку згоду на відступлення права вимоги за договором поставки № ОВ-08/09/14-1 від 08.09.2014 року не надавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Такою відкладальною обставиною і є письмова згода боржника.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо її обовязковість передбачена договором, є підставою для визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги (аналогічна позиція міститься в постанові ВСУ від 15.04.2015 року №3-43гс15).

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, зокрема має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За таких обставин, та враховуючи, що при укладанні договору про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року були порушенні норми ст. 516 Цивільного кодексу України та договору, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про визнання даного договору недійсним.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 1043 478, 96 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1169785,04 грн. збитків, 45759,11 грн. пені, 5138,63 грн 3% річних та 47999,93 грн інфляційних, як похідні від основних позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що договір про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року визнаний недійсним, позивач не є кредитором відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду Київської області підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Крім того, суд не надає оцінку посиланням скаржника на ненастання строку оплати по основному договору так-як договір по якому позивач отримав право вимоги - визнано недійсним.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 83, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2015 року у справі №911/5650/14 - скасувати та прийняти нове рішення.

Визнати недійсним правочин - договір про відступлення права вимоги №26/12-14 від 26.12.2014 року укладений між Селянським (фермерським) господарством "Нива" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс".

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс" (09400, Київська область., Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, 9, оф. 3, код ЄДРПОУ 37917901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (08635, Київська обл., Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, буд. 11, код 32086437) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 23584,05 грн. (дванадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні 05 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/5650/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.І. Лобань

О.М. Коротун