Рішення

від 03.02.2015 по справі 917/2625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015 р. Справа №917/2625/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд", б-р Б.Хмельницького, 5/2, к. 24, м. Полтава, 36004

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-А, м. Полтава, 36024

про стягнення збитків в розмірі 42 435,00 грн

Суддя Сірош Д.М.

Представники сторін:

від позивача: Магда А.В., паспорт серії КО 516750 виданий Полтавським РВУ МВС України в полтавській області 20.09.2003р.

від відповідача: Мацак А.М., дор. № 01-11/01-3 від 06.01.2015р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 42 435,00 грн збитків, завданих внаслідок не забезпечення зберігання майна, відповідно до договору про надання послуг № 5-08 від 05.08.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 5-08 від 05.08.2013 р., в частині взятих на себе зобов'язань щодо зберігання товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №623 від 20.01.2015), зокрема вказує, що начальник філії, від імені якого укладено спірний договір, не мав повноважень на укладення даного договору та підписуючи його перевищив надані йому повноваження, крім того, стверджує, що сторони в договорі не узгодили предмет договору, зокрема, вартість майна - шлаку доменного фракції 0-40 в кількості 207 тон, а відтак відсутні підстави вважати спірний договір укладеним. Також, відповідача зазначає, що сума збитків завищена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд" (надалі - позивач) в особі в.о. директора Сергієнка М.П., що діє на підставі Статуту та Філією "Шишацький райавтодор" (надалі - відповідач) в особі начальника Павелка І.В., що діє на підставі Положення укладено договір про надання послуг №05-08 (а.с. 26).

Відповідно до умов даного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги по збереженню шлаку доменного фракції 0-40 в кількості 207 (двісті сім) тон терміном 9 місяців.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Виконавець зобов'язується надати якісні послуги у відповідності з вимогами, які узгоджені з Замовником.

В пункті 3.1 договору сторони визначили вартість наданої послуги в сумі 3 600,00 грн, що складає 400,00 грн на місяць з урахуванням ПДВ.

Договір набуває чинності з 05 серпня 2013 року та діє до 07 квітня 2014 року, але в будь - якому випадку до повного виконання взятих на себе Сторонами зобов'язань (п. 5.1. договору).

На підставі Акту приймання - передачі від 05 серпня 2013 року ТОВ "Автодорбуд" передав, а філія " Шишацький райавтодор " прийняkf на зберігання шлак доменний фракції в кількості 207 тон терміном на 8 місяців (а.с. 27).

Позивач зазначає, що в грудні 2013 року без погодження з власником Товару, який передавався на зберігання, в порушення умов договору шлак був вивезений з місця зберігання.

Позивач звернувся з листом вих. №18-3 від 19.03.2014 року до в.о. начальника Філії "Шишацький райавтодор" про надання пояснень щодо порушень умов договору.

Філією "Шишацький райавтодор" пояснень не надано, лист від 19.03.2014 р. переадресовано Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України".

Останнім надана відповідь, в якій зазначено, що порушені питання в листі не входять до компетенції Філії, а також містить прохання направити копію договору №5-08 від 05.08.2013 р., акту приймання - передачі від 05.08.2013 р. та копії установчих документів ТОВ "Автодорбуд" для прийняття рішення.

Позивач стверджує, що не зважаючи на те, що ним надані всі необхідні документи, позивач не вжив жодних заходів по вирішенню даного питання.

Відповідно до бухгалтерської довідки, наданої позивачем, вартість шлаку доменного фракції 0-40 станом на грудень 2014 року складає 205 грн за 1 тону (а.с. 31).

Таким чином, позивач стверджує, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, ТОВ "Автодорбуд", завдано збитків у зв'язку з втратою товару в розмірі 42 435,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч. 3 ст. 22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався надавати відповідачу послуги по збереженню шлаку доменного фракції 0-40 в кількості 20 тон протягом 9 місяців (п. 1.1, 2.1).

Предметом даного договору є зберігання шлаку доменного фракції 0-40 в кількості 207 (двісті сім) тон.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором зберігання.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

При цьому згідно статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦК України).

За правилами статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах

Пунктом 1 частини 1 статті 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Частина 4 ст. 611 ЦК України, серед правових наслідків, що настають у разі порушення стороною зобов'язання, визначає також відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з підстав порушення відповідачем зобов'язань за договором № 5-08 від 05.08.013 р., а не з деліктних правовідносин. Тобто, предметом позову є не відшкодування позадоговірної шкоди, а стягнення збитків, завданих невиконанням зобов'язання, що випливає з договору.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Позивачем понесені збитки у розмірі вартості, переданого відповідачеві товару, прийнятого відповідачем на зберігання відповідно до акту приймання-передачі від 05.08.2013 р. та не повернутого позивачеві.

Як досліджено судом, Акт приймання - передачі шлаку доменного на зберігання від 05 серпня 2013 року є документом первинного бухгалтерського обліку, складений у відповідності до вимог частини 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є таким, що підтверджує фактичне здійснення господарської операції з передачі шлаку доменного на зберігання.

Щодо посилань відповідача на те, що сума збитків завищена слід зазначити наступне.

02 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд" за видатковою накладною №08-1 придбало шлак доменний фракції 0-40 в кількості 207 тон за ціною 160,00 грн без ПДВ за 1 тону.

Таким чином, вартість 207 тон становила 39 744,00 грн з урахуванням ПДВ (6 624,00 грн).

Враховуючи зростання цін на товари та послуги позивачем проаналізовані ринкові ціни та товар (шлак доменний фракції 0-40) та встановлено, що ціна шлаку на момент звернення з позовною заявою до суду (грудень 2014 року) складала 205,00 грн за тону з урахуванням ПДВ, що підтверджується довідкою від 15.12.2014 р. (а.с. 31).

Заперечення відповідача стосовно того, що договір підписано особою, яка не мала на те відповідних повноважень; сторони в договорі не узгодили предмет договору, зокрема, вартість майна, а тому відсутні підстави вважати спірний договір укладеним; позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що ним дійсно було передано відповідачу шлак доменний фракції 0 -40 в кількості 207 тон не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

За приписами статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення таких дій можливе у різних формах, зокрема шляхом подання відповідної заяви, мовчазною згодою, здійсненням дій, які свідчать про прийняття правочину.

На підставі Акту приймання - передачі від 05 серпня 2013 року ТОВ "Автодорбуд" передав, а філія "Шишацький райавтодор" прийняв на зберігання шлак доменний фракції в кількості 207 тон терміном на 8 місяців.

Тобто, даним актом підтверджується факт здійснення філією дій щодо прийняття товару.

Відповідно до п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Додане до матеріалів справи Положення філії "Шишацький райавтодор" та Розпорядження Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" № 239 від 25.12.2012 р. (а.с. 55 - 56) не містять будь-яких обмежень щодо укладення філією договору зберігання.

Таким чином, договір № 5-08 від 05 серпня 2013 року укладено уповноваженими особами; сторони договору дійшли згоди стосовно істотних умов договору; договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався; факт передачі шлаку доменного підтверджується актом приймання передачі від 05 серпня 2013 року; товар не повернутий позивачу; внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, щодо здійснення зберігання шлаку, позивачу завдано збитків у розмірі 42 435,00 грн (вартість втраченого товару).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" збитків у сумі 42 435,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, згідно статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-А (ідентифікаційний код 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд", б-р Б.Хмельницького, 5/2, к.24 (код ЄДРПОУ 38194432, р/р 26003010456206 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 42435,00 грн збитків, 1827,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складене 09.02.2015 р.

Суддя Сірош Д.М.