Постанова

від 15.07.2015 по справі 917/2625/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 917/2625/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі господарського судуПолтавської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд" доДочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" простягнення збитків у розмірі 42 435,00 грн., в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Магди В.А., - відповідача:Москаленко І.О.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд" (далі - ТОВ "Автодорбуд") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України") про стягнення 42435,00 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.02.2015 року (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Автодорбуд" 42435,00 грн. збитків та 1827,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року рішення місцевого господарського суду від 03.02.2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Автодорбуд" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року скасувати, рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2015 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг №5-08 від 05.08.2013 року належним чином не виконав свої зобов"язання за договором в частині збереження речі (шлак доменний фракції 0-40 в кількості 207 тон), переданої позивачем, як поклажодавцем за цим договором, чим було завдано збитки у розмірі ринкової вартості речі. На підтвердження обставин про втрату речі, переданої на зберігання за договором, позивач у позовній заяві вказав на те, що відповідач у грудні 2013 року (до закінчення строку зберігання) без погодження з поклажодавцем вивів з місця зберігання шлак та будь-яких пояснень з цього приводу не надавав, у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки.

Згідно з приписами ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Приписами ст. 948, 949 ЦК України встановлено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, а зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків, та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України та ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

За переконанням колегії суддів, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач належними доказами, які б підтверджували факт передачі відповідачу на зберігання саме шлаку доменний фракції 0-40 в кількості 207 тон за договором про надання послуг № 5-08 від 05.08.2013 року не було надано, з огляду на те, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 05.08.2013 року не містить посилань на укладений договір, річ визначена родовим ознаками за цим актом не відповідає тій, яка передається за договором №5-08 від 05.08.2013 року. Доказів про транспортування шлаку доменний фракції 0-40 в кількості 207 тон до зберігача не надано. Договором про надання послуг №5-08 від 05.08.2013 року не визначено місце зберігання речі.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначені вище обставини, приписи статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення збитків, через відсутність в даному випадку всього складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки та самого факту спричинення збитків.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не підтверджені належними доказами, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорбуд" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі №917/2625/14 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова