Постанова

від 04.02.2015 по справі 914/2602/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 914/2602/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Давид Л.Л.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг: Першого заступника прокурора Львівської області № 05/1-810 вих.-14 від 01.12.2014 р. (вх. № 01-05/5853/14 від 11.12.2014 р.) та Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради № 305 від 02.12.2014 р. (вх. № 01-05/5855/14 від 11.12.2014 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 17 листопада 2014 року

у справі № 914/2602/14 (головуючий суддя Т.Я.Рим, судді: С.Іванчук, П.Т.Манюк),

порушеній за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора, в інтересах держави в особі:

Позивача: Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Каменяр», м. Дрогобич, Львівської області,

Про: розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв. м. по вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі, шляхом викупу між ТзОВ «Книгарня «Каменяр» та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, визнаний постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 5015/1403/12 укладеним з 10.06.2010 р. та повернути в комунальну власність територіальної громади м. Дрогобича нежитлове приміщення загальною площею 237,7 кв. м. по вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі.

За участю представників сторін:

від апелянта-1/прокурора: прокурор відділу Прокуратури Львівської області Куцик В.Б. (посвідчення № 01165 від 24.10.2012 р.),

від апелянта-2/позивача: Щудло Р.Б. - п/к за довіреністю б/н від 27.01.2015 р.; Чукла С.П. - п/к за довіреністю № 10 від 12.01.2015 р.;

від відповідача: Лопушанський Т.В. - п/к за довіреністю б/н від 18.07.2014 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представників апелянта-2/позивача, в судовому засіданні проводиться технічна фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 11.12.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/2602/14 Господарського суду Львівської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області, № 05/1-810 вих.-14 від 01.12.2014 р. (вх. № 01-05/5853/14 від 11.12.2014 р.) та ухвалою суду від 15.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, № 305 від 02.12.2014 р. (вх. № 01-05/5855/14 від 11.12.2014 р.) до провадження та розгляд апеляційних скарг призначено на 28.01.2015 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 121-124).

З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. склад колегії змінено, замість судді Орищин Г.В. (перебування у відпустці) введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. апеляційні скарги: Першого заступника прокурора Львівської області, № 05/1-810 вих.-14 від 01.12.2014 р. (вх. № 01-05/5853/14 від 11.12.2014 р.) та Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, № 305 від 02.12.2014 р. (вх. № 01-05/5855/14 від 11.12.2014 р.) об'єднано в одне апеляційне провадження та розгляд справи відкладено на 04.02.2015 р., про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання 04.02.2015 р. представник апелянта-1/прокуратури прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі № 05/1-810 вих.-14 від 01.12.2014 р. (вх. № 01-05/5853/14 від 11.12.2014 р.), доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Від апелянта-2/позивача представники прибули, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вх. № 01-04/717/15 від 04.02.2015 р. (представником п. Чукла С.П.) подано додаткові пояснення до апеляційної скарги Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради б/н від 04.02.2015 р. Представники апелянта-2 надали усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі № 305 від 02.12.2014 р. (вх. № 01-05/5855/14 від 11.12.2014 р.) та додаткових поясненнях, доводи наведені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях підтримали, просять скасувати рішення Господарського суд Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14. Представником апелянта-2 п. Чукла С.П. усно зазначено, що апелянтом не отримано в повному обсязі коштів, на які він розраховував за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, оскільки відповідач не сплатив за прострочений період з оплати за об'єкт купівлі 20% неустойки у розмірі 882692,64 грн., що слугувало підставою для направлення останньому листа за № 135 від 03.07.2014 р. про розірвання договору, при цьому зазначив, що на лист ТзОВ «Каменяр» від 26.06.2014 р. про підтвердження рахунків Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради 03.07.2014 р. надано відповідь без підтвердження рахунків, що вважає правомірним, так як сторона договору тривалий час не платила за майно. Представник вважає апелянта-2/позивача вважає, що так як має місце порушення зі сторони відповідача п. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», договір підлягає розірванню. Другий представник Апелянт-2 (п. Щудло Р.Б.) заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для залучення експертів з метою надання висновків про збитки понесені позивачем несвоєчасною оплатою за спірний об'єкт, так як місцевим судом в оскаржуваному рішенні не надано жодної оцінки розрахунку наданого позивачем щодо вартості спірного майна.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу вх. № 01-04/480/15 від 28.01.2015 р., доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, усне клопотання апелянта-2 про відкладення розгляду справи просить відхилити, оскільки в справі достатньо зібрано доказів для розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони та прокурор своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в дане судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для задоволення усного клопотання про відкладення розгляду справи № 914/2602/14, оскільки, в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 17 листопада 2014 р. по справі № 914/2602/14 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 листопада 2014 р. по справі № 914/2602/14 (головуючий суддя Т.Я.Рим, судді: С.Іванчук, П.Т.Манюк) вирішено: в задоволенні позовних вимог відмовити (п. 1 резолютивної частини рішення); стягнути з Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (адреса: площа Ринок, 1, місто Дрогобич, 82100; ідентифікаційний код 35019550 ) в доход державного бюджету України 2.436,00 грн. судового збору (п. 2 резолютивної частини рішення). (том І, а. с. 225, 226-231).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14 апелянт-1/прокурор (Перший заступник прокурора Львівської області) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (том ІІ, а. с. 125-128).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевим судом не надано оцінку тому факту коли саме була здійснена оплата по договору та не вірно визначено строки передбачені договором, оскільки покупець не сплатив визначену ціну продажу об'єкта у визначений строк, що стало підставою для нарахування неустойки та звернення до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу.

Крім того, апелянт вважає, що відповідачем крім п. 2.2. спірного Договору порушено п. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» де чітко визначено строки внесення коштів за придбаний об'єкт, однак відповідачем такі строки було суттєво порушено, що дає підстави для розірвання договору відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду звернувся апелянт-2/позивач (Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради) (том ІІ, а. с. 133-136) просить скасувати рішення Господарського суд Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено та не правильно застосовано норми матеріального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду є помилковими, які не відповідають діючому законодавству, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що місцевим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог лише з тих підстав, що договір купівлі-продажу може бути розірваним при наявності одночасно двох умов: несплати ціни об'єкту продажу та несплати неустойки, однак в матеріалах справи не має істотного порушення умов договору, оскільки оплатою відповідачем через 8 місяців вартості придбаного ним нежитлового приміщення на вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі, не завдано продавцю істотної шкоди, а на численні звернення відповідача стосовно підтвердження номера рахунку, на який необхідно звернути оплату, позивач не реагував.

Крім того, апелянт-2/позивач в апеляційній скарзі зазначає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 5015/1403/12 визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТзОВ «Книгарня «Каменяр» та управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради укладеним з 10.06.2010 р., відповідно до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова набрала законної сили з дня її прийняття, відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», відтак, відповідач повинен був внести кошти протягом 60 календарних днів з 03.10.2013 р. по 03.12.2013 р. зі сплатою неустойки у розмірі 20 %, однак, в матеріалах справи є банківські документи, які свідчать про оплату коштів згідно вартості об'єкту 14.07.2014 р. тобто із затримкою без сплати вказаної неустойки.

Відтак вважає, що місцевим судом не надано належної оцінки факту проведення покупцем оплати за придбаний об'єкт із запізненням на 7 місяців.

Також апелянт-2/позивач не погоджується з висновком місцевого суду, що управління не реагувало на звернення відповідача стосовно підтвердження номера рахунку, однак в матеріалах справи є лист управління від 14.07.2014 р. № 143, яким надано відповідь на листи відповідача від 29.06.2014 р. та від 09.07.2014 р.

Крім того, апелянт-2 в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що відповідач недобросовісно звернувся до реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання права власності на нежитлове приміщення на вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі за Товариством, оскільки не виконав умов договору, про що управлінням було вжито відповідні заходи щодо припинення порушень діючого законодавства.

Згідно додаткових пояснень доданих до апеляційної скарги апелянт-2/позивач вважає, що згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 5015/1403/12 судом було встановлено, що договір було укладено на підставі вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а відтак цей Закон є основою, на підставі якого здійснювалась приватизація спірного об'єкту. Отже, згідно договору відповідач зобов'язаний був оплатити всю суму за придбаний об'єкт приватизації з неустойкою до 03.12.2013 року, а оплатив 14.07.2014 р. з простроченням в 7 місяців, у зв'язку із чим позивачем на виконання вимог п. 2 ст. 188 Господарського кодексу України був направлений відповідачу лист від 03.07.2014 р. за № 135 з повідомленням про розірвання договору.

Також звертає увагу суду на те, що Товариство, станом на час прийняття спірного рішення не оплатило неустойку та не визнає її.

Колегією суддів встановлено, що апелянт-2/позивач: Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради є юридичною особою, організаційно-правова форма: орган місцевого самоврядування, ідентифікаційний код юридичної особи: 35019550, місцезнаходження юридичної особи: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 90) та Положенням про управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (том І, а. с. 24-27).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Каменяр» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 33968769, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. І.Мазепи, буд. 14, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а. с. 88-89).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.2010 р. «Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень», яке прийнято на ХХХУІ сесії п'ятого скликання (том І, а. с. 46), позивачу надано дозвіл на приватизацію нежитлових приміщення шляхом викупу, виконання даного рішення якого доручено Управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради здійснити приватизацію об'єкту відповідно до чинного законодавства.

На підставі рішення Дрогобицької міської ради № 1212 від 10.06.2010 р. «Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизуються шляхом викупу», прийнятого на ХХХХІІ сесії п'ятого скликання (том І, а. с. 47) було затверджено Висновок про вартість майна, складений ПП «Т.Е.Д.» в сумі 735577,20 грн., на який було надано рецензію № 300310-01 від 30.03.2010 р. на звіт про оцінку вартості майна. При цьому у п. 2 вказаного рішення Дрогобицької міської ради передбачено включення до п. 5 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 кв. м у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14, обов'язку покупця не змінювати цільового призначення магазину протягом 5 років від дати укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Після прийняття вказаних рішень Дрогобицькою міською радою 01.11.2011 року Дрогобицьким міжрайонними прокурором було внесено протест на рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.2010 «Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень», у якому з підстав набрання чинності з 18.06.2010 р. Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", ст. 1 якого заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки, прокурор вимагав скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.2010 «Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень».

Рішенням Дрогобицької міської ради № 389 від 02.12.2011 "Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора старшого радника юстиції Павича В.С. на рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень" було скасовано зазначене рішення, а рішенням Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.2012 "Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" додатком № 1 було затверджено відповідну програму приватизації в п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які не підлягають приватизації у 2012 році, до якої було включено спірне приміщення.

Вищевказані обставини були предметом дослідження при розгляді справи № 5015/1403/12 Львівським апеляційним господарським судом та відображені у постанові суду від 03.10.2013 р., якою визнано укладеним з 10.06.2010 р. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 м 2 у м. Дрогобичі по вул. Мазепи, 14, між ТзОВ «Книгарня «Каменяр» та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Крім того, визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 389 від 02.12.2011 р. «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора» та рішення Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.2012 «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік» в частині пункту 195 Переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які не підлягають приватизації у 2012 році (том І, а. с. 30-37).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. залишено без змін постанову апеляційної інстанції у справі № 5015/1403/12 (том І, а. с. 39-44).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2014 року № 5015/1403/12 відмовлено Управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради у допуску справи до провадження Верховного суду України (докази в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається зі спірного договору, згідно пункту 1.3 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (укладеного з 10.06.2010 р., надалі - Договір) право власності на об'єкт продажу переходить до покупця після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта продажу, підписання акта прийому-передачі об'єкта продажу та державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Пунктами 1.5, 1.6 Договору передбачено, що згідно з висновком про вартість майна, виконаним ПП «Т.Е.Д.» вартість об'єкта продажу становить 735577,20 грн. з ПДВ. Зазначений в Договорі об'єкт продається за ціною 735577,20 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 Договору розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця.

Оплата за об'єкт продажу здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менше 50% від ціни продажу об'єкту (без врахування ПДВ). Покупець зобов'язується сплатити всю суму податку на додатну вартість об'єкту продажу протягом 20 днів після нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу.

Однак, як вбачається зі спірного договору, даний договір не було нотаріально посвідчено, та не проведено державну реєстрацію та реєстрацію у Дрогобицькому міськвиконкомі у місячний термін з моменту підписання, що суперечить вимогам п. 13.1. даного Договору, у зв'язку з чим відповідачем в судовому порядку було визнано даний договір укладеним (справа № 5015/1403/12).

Відповідно до пунктами 7.2, 7.3 Договору у разі, якщо покупець в установлений даним договором термін (пункт 2.2 Договору) не сплатить встановлену в договорі ціну, або відмовиться прийняти придбаний об'єкт продажу, продавець має право вимагати прийняття придбаного об'єкта і сплатити ціни продажу та неустойки, а також зі свого боку, порушити питання про розірвання цього договору. У випадку розірвання договору купівлі-продажу за вимогою продавця при невиконанні покупцем своїх зобов'язань по сплаті за об'єкт продажу, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі 20% ціни, за яку куплено цей об'єкт.

Відповідно до вищенаведеного, відповідач листом від 26.06.2014 року звернувся до позивача з проханням підтвердити дійсність рахунку №37184006008837 в УДК у Львівській області, на який необхідно здійснити оплату вартості об'єкта приватизації, даний лист отримано позивачем 01.07.2014 року (том І, а. с. 152) та листом від 26.06.2014 року до Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області з проханням надати реквізити рахунку позивача з метою здійснення оплати вартості об'єкта приватизації (том І, а. с. 157).

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 03.07.2014 року № 135 повідомив відповідача про прострочення ним строків оплати вартості об'єкта нерухомості та неустойки в розмірі 20% ціни продажу цього об'єкта, а також про розірвання договору купівлі-продажу.

Листом № 02-15/1710 від 07.07.2014 р. Дрогобицьким управлінням Державної казначейської служби України Львівської області надано відповідь на лист відповідача, яким повідомлено, що позивач не має відкритого рахунку № 27184006008837 в Дрогобицькому УДКСУ (том І, а. с. 158).

Листом від 09.07.2014 року відповідач, повторно, звернувся до позивача з проханням підтвердити реквізити банківського рахунку, на який необхідно здійснити платіж за об'єкт приватизації. Зазначений лист передано до канцелярії позивача (вх. №1-4719 від 09.07.2014 року), (том І, а. с. 163-164).

Також листом від 11.07.2014 року (том І, а. с. 159-160) відповідач, повторно, звернувся до Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області з проханням надати реквізити рахунку позивача з метою здійснення оплати вартості об'єкта приватизації. У відповідь надійшов лист з Дрогобицького управління державної казначейської служби України у Львівській області від 11.07.2014 року № 02-15/1793 (том І, а. с. 161-162), яким надано перелік рахунків Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області, серед яких значиться рахунок №27184006008834 - рахунок для обліку коштів від приватизації майна.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, необхідність з'ясування номера рахунку була обумовлена тим, що текст Договору містить суперечності, з чим погоджується колегія суддів.

Так, в пункті 2.2 Договору зазначено рахунок 3718400600883 7 в УДК у Львівській області, а в розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити» - рахунок №3718400600883 4 в УДК у Львівській області.

Відповідно до вищенаведеного відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для встановлення фактичного рахунку для перерахування коштів згідно договору, в результаті якого, відповідачем згідно платіжного доручення б/н від 14.07.2014 р. перераховано кошти в сумі 735577,20 грн. на рахунок позивача (том І, а. с. 109).

У зв'язку з чим, відповідач листом від 14.07.2014 року № 03 (том І, а. с. 214-215) повідомив позивача про здійснення оплати за придбаний об'єкт приватизації, про що представлено відповідну копію платіжного доручення та Акт прийому-передачі нежитлового приміщення (том І, а. с. 216).

Однак, листом від 30.07.2014 року № 166 позивач, повторно, повідомив відповідача про бажання розірвати укладений договір внаслідок несплати останнім вартості спірного майна та неустойки (том І, а. с. 147-148).

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем було вжито необхідні заходи для належного виконання умов спірного договору, однак з пропуском у зв'язку із вищенаведеними обставинами.

Слід зазначити, що небажання позивача/апелянта-2 виконати умови спірного договору підтверджується тим рішенням у справі № 5015/1403/12 та листом позивача, яким надано відповідь відразу на декілька листів відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням державного реєстратора від 21.07.2014 року за № 14574611 здійснено державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за відповідачем, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна АКА №383113 (том І, а. с. 112).

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосовуючи частину другу статті 651 Цивільного кодексу України потрібно виходити з того, що підставою розірвання договору на вимогу однієї сторони є не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкова наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як уже було вище зазначено у цій постанові та не заперечується сторонами, відповідач здійснив повну оплату ціни об'єкту продажу 14.07.2014 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення на суму 735577,20 грн., тобто покупець отримав те, на що він очікував при укладенні договору.

Однак, позивач вважає, що у зв'язку із значним запізненням щодо внесення коштів за придбаний об'єкт та у зв'язку із наявністю інфляційних процесів у державі, позивачем завдано шкоди, так як, спірний об'єкт станом на час подання позовної заяви до суду становить більшу вартість ніж зазначена при укладанні спірного договору.

Як вбачається з пункту 7.3 Договору, у випадку розірвання договору купівлі-продажу за вимогою продавця при невиконанні покупцем своїх зобов'язань по сплаті за об'єкт продажу, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі 20% ціни, за яку куплено цей об'єкт.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівлі-продажу, укладений внаслідок процедури приватизації може бути розірвано внаслідок одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу (що є істотним порушенням в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України), та несплата неустойки.

З матеріалів справи вбачається, відповідачем здійснено оплату за об'єкт продажу.

Відтак, твердження позивача, що відповідачем, всупереч вимогам п. 7.2 та 7.3 Договору, не сплачено неустойку, як на підставу розірвання спірного договору купівлі-продажу, колегія суддів відхиляє, оскільки для застосування цього положення необхідна наявність одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу та несплата неустойки, що позбавляє можливості позивача посилатися на статтю 651 Цивільного кодексу України, оскільки продавець отримав те, на що розраховував при укладенні Договору.

Крім того, позивач може звернутись з окремим позовом до відповідно суду про стягнення неустойки, яку вважає за необхідну.

Відтак, враховуючи, що відповідач звертався до позивача стосовно підтвердження номера рахунку, на який необхідно здійснити оплату, однак останнім не надано відповідної відповіді із дійсним рахунком, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів заслухала пояснення сторін, оглянула та дослідила фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, прийшла до висновку, усне клопотання представника апелянта-2/позивача про відкладення розгляду справи з метою залучення експертів з метою надання висновків про збитки понесені позивачем несвоєчасною оплатою за спірний об'єкт, так як місцевим судом в оскаржуваному рішенні не надано жодної оцінки розрахунку наданого позивачем щодо вартості спірного майна, відхилити за безпідставністю, оскільки, виходячи з предмету позову заявленого позивачем по даній справі (том І, а.с. 8-10), стягнення збитків не є предметом спору у даній справі, стягнення збитків не досліджувалося судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.

Інші твердження апелянтів, які викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційні скарги апелянтів залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі № 914/2602/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта-2/позивача.

Слід зазначити, що ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. у справі № 914/2602/14 вчинено часткове забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Каменяр» вчиняти дії спрямовані на відчуження нежитлового приміщення загальною площею 237,7кв.м., яке розташоване в м. Дрогобичі по вул. Мазепи, 14 (том І, а. с. 5-7). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. по справі № 914/2602/14 ухвала господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. у справі № 914/2602/14 залишена без змін (том І, а. с. 82-86). Ухвала господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. у справі № 914/2602/14 залишені без змін постановою Вищого господарського суду від 23 жовтня 2014 р. у даній справі (том ІІ, а. с. 112-114).

Розглянувши по суті апеляційні скарги апелянтів 1 та 2, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, відповідно до ст. 68 ГПК України скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. у справі № 914/2602/14, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 5015/1403/12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. задоволено апеляційну скаргу ТзОВ «Книгарня «Каменяр», скасовано рішення господарського суду від 29.04.2013 р. та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 389 від 02.12.2011 р. «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора», визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.2012 р. «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік» в частині п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 р.; визнано Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТзОВ «Книгарня «Каменяр» та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області укладеним з 10.06.2010 р. в редакції запропонованій позивачем», зазначена постанова набрала законної сили і відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковою до виконання на всій території України; платіжним дорученням від 14 липня 2014 р. відповідач сплатив позивачу 735577,20 грн. за придбання об'єкту нерухомості у розмірі встановленому Договором; стягнення неустойки у розмірі 882692,64 грн., на яку покликається позивач/апелянт-2 не були предметом спору у даній справі, що випливає з прохальної частини позовної заяви, а відтак на дату ухвалення постанови у даній справі, відпали обставини, що слугували підставою для застосування заходів забезпечення позову вчинені ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. у справі № 914/2602/14.

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 року у справі № 914/2602/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Скасувати заходи забезпечення позову.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта-2/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Давид Л.Л.

04.02.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2015 р.