Постанова

від 21.07.2009 по справі 49/35

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

49/35

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 49/35  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Разводової С.С. –головуючого,

Плюшка І.А.,

Бернацької Ж.О. –доповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009 у справі № 49/35 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стройімпекс" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Стройімпекс" у січні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз", з урахуванням уточнень позовних вимог, про стягнення 657310,5 грн. заборгованості за поставлений товар, 38861,2 грн. пені, 46011,74 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2009 (суддя Митрохіна А.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стройімпекс" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" задоволено з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стройімпекс" 742183,44 грн., в тому числі 657310,5 грн. заборгованості за поставлений товар, 38861,2 грн. пені, 46011,74 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з неповним з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Стройімпекс" (постачальник) із дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) 31.07.2008 укладено договір поставки товару № У-234-81.

Відповідно до пункту 1.1 договору зі змінами від 31.07.2008 постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупцеві запчастини до компресора установок типу 4HR3KN-200/210-5-249WLK згідно специфікації, яка додається до додаткової угоди № 1 договору та є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно пункту 2.1 договору зі змінами від 31.07.2008 назва, кількість та асортимент товару зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною до додаткової угоди № 1.

Відповідно до пункту 3.1 договору зі змінами від 31.07.2008 вартість товару зазначена у специфікації, яка додається до додаткової угоди № 1 та є невід'ємною його частиною.

Згідно пункту 3.2 договору зі змінами від 31.07.2008 загальна ціна договору відповідає вартості товару, визначеній у пункті 3.1 договору і складає 2175747 грн., у тому числі ПДВ 362624,5 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору постачальник поставив покупцю товар партіями згідно заявок, наданих у письмовій формі, базис поставки DDP (склад покупця м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2) згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2000".

Згідно пункту 4.3 договору постачальник зобов'язується протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки від покупця передати останньому відповідний товар у названому місці призначення.

При цьому, покупець зобов'язується протягом 10 операційних днів з моменту надання письмової заявки (датою подання заявки є дата вказана на заявці) здійснити попередню оплату в розмірі 50% вартості товару, вказаної у заявці. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 операційних днів після отримання покупцем товару, вказаного у заявці. Сума для остаточного розрахунку є сума вказана у накладній про прийняття товару покупцем. Підставою для здійснення поставки товару є письмова заявка від покупця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар згідно видаткових накладних: № 51 від 05.09.2008 на суму 616974,34 грн., № 53 від 15.09.2008 на суму 24500 грн., № 56 від 23.09.2008 на суму 55860 грн., № 61 від 08.10.2008 на суму 488102,66 грн., № 64 від 17.10.2008 на суму 218400 грн., № 68 від 11.11.2008 на суму 93660 грн., № 69 від 25.11.2008 на суму 30000 грн., № 73 від 05.12.2008 на суму 181300 грн., № 74 від 26.11.2008 на суму 466950 грн., а всього на загальну суму 2175747 грн.

У пункті 3.4 договору визначено, що остаточний розрахунок проводиться протягом 10 операційних днів після отримання покупцем товару.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар і має заборгованість перед позивачем у розмірі 657310,5 грн., що підтверджується актом взаєморозрахунків за період з 01.07.2008 по 31.01.2009, який підписаний сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки товар) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов‘язання не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 657310,5 грн.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 6.3 договору визначено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Крім того, згідно пункту 6.4 договору за прострочення виконання зобов'язання понад тридцяти днів покупець сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідач порушив строки виконання зобов'язання з оплати товару, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 38861,2 грн. пені та 46011,74 грн. штрафу.

Посилання скаржника те, що місцевий господарський суд повинен був зменшити розмір санкцій не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки згідно пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Скаржником не надано суду розрахунку про зменшення розміру неустойки, що підлягає з нього стягненню.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення господарського суду є законним і обґрунтованим, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009 у справі № 49/35 залишити без змін.

Головуючий, суддя:С. Разводова

Судді:І. Плюшко

Ж. Бернацька