Ухвала

від 28.01.2015 по справі 2а-2151/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/67301/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Приходько І.В., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2а-2151/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтраст" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 № 0000472306, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 778 412 грн. (у тому числі 3 581 411 грн. за основним платежем та 195 001 грн. за штрафними санкціями).

Позов мотивовано тим, що висновки податкового органу про фіктивний характер правовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД» (далі - ТОВ «Алекс-А ЛТД») ґрунтуються виключно на аналізі операцій цього постачальника з третіми особами, тоді як Товариством подано належні докази на підтвердження факту придбання природного газу у названого контрагента та його подальшої реалізації позивачем кінцевим споживачам.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2012 у позові відмовлено. При цьому суд першої інстанції підтримав правову позицію податкового органу зі спору відносно того, що протиправний характер діяльності ТОВ «Алекс-А ЛТД» виключає законність формування позивачем податкового кредиту за операціями з цим контрагентом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що реальність виконання операцій з поставки природного газу позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Алекс-А ЛТД» підтверджується документально, тоді як господарські операції між третіми особами не можуть впливати на податковий облік позивача у справі за відсутності доказів участі цих осіб у єдиному ланцюгу поставки.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суту та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму грошового зобов'язання з ПДВ було визначено ДПІ за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Алекс-А ЛТД» за грудень 2010 року, лютий-квітень 2011 року, оформленої актом від 30.12.2011 № 1685/2306/36305040.

Під час цієї перевірки податковий орган не визнав право позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання природного газу у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом з посиланням на участь ТОВ «Алекс-А ЛТД» у фіктивних операціях з товариством з обмеженою відповідальністю «БКС ІМПЕКС ГМБХ», спрямованих на надання необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом правила оподаткування містяться й у Податковому кодексі України (далі - ПК України).

Так, за змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат зі сплати (нарахування) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з ТОВ «Алекс-А ЛТД» наведеним законодавчим вимогам, суд апеляційної інстанцій встановив, що у рамках виконання договорів купівлі-продажу природного газу, укладених у перевіреному періоді позивачем та названим контрагентом, останній поставив Товариству природний газ у заявлених обсягах; виконання розглядуваних операцій оформлено складенням актів приймання-передачі природного газу; оплату товару здійснено позивачем на умовах передоплати за платіжними дорученнями згідно з виставленими постачальником рахунками-фактурами. Листом національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 08.02.2012 № 6/3-9-12 (яка виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729) засвідчено факт запланованого постачання позивачеві природного газу у заявлених обсягах від ТОВ «Алекс-А ЛТД», отриманого, у свою чергу, від товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «ЕСКО-ПІВНІЧ».

Наведені докази було цілком правомірно було визнано апеляційним судом належним і достатнім документальним підтвердженням реального виконання розглядуваних господарських операцій.

При цьому суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно відхилив висновок ДПІ (підтриманий судом першої інстанції) про схемний характер правовідносин ТОВ «Алекс-А ЛТД» з його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «БКС ІМПЕКС ГМБХ». Адже, по-перше, як вбачається з установлених обставин даної справи, останнє не було постачальником природного газу позивачеві по ланцюгу, у зв'язку з цим операції між ТОВ «Алекс-А ЛТД» та названим контрагентом жодним чином не можуть бути предметом аналізу при дослідженні руху активів від постачальника до покупця (позивача у справі) за розглядуваними операціями.

По-друге ж, за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів, що свідчили б про наявність у діях самого позивача ознак недобросовісності, а також про узгодженість дій Товариства та ТОВ «Алекс-А ЛТД», спрямованих на ухилення від оподаткування та збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.

Податковий орган, на відміну від платника, є єдиним учасником податкових правовідносин, який має законодавче право контролювати дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства у сфері оподаткування. Відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене також унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства, у зв'язку з цим порушення постачальником правил оподаткування самі по собі не можуть викликати негативні наслідки у податковому обліку його покупців.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит в оспорюваній сумі та правомірно задовольнив позов, у зв'язку з чим мотивів для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-2151/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько М.В. Сірош