Постанова

від 10.02.2015 по справі 910/15154/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/15154/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Решитова Е.Б. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв"язок"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 02.12.2014р.

у справі № 910/15154/14 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв"язок"

про стягнення 51 044, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв"язок" про стягнення 51 044, 55 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2014р. у справі №910/15154/14 позовні вимоги задоволені, стягнуто: з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі ІНЖИНІРИНГ" 41 895 113 грн. 03 коп. заборгованості, 500 000 грн. 00 коп. пені, 756 251 грн. 18 грн. 3% річних, 4 554 775 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що фінансування видатків відповідача на 2013 -2014 роки, на які припадає момент виконання відповідачем зобов'язань згідно умов договору про закупівлю послуг щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням (КАСК (8АР) від 13.08.2013 р. № 1308000197, з незалежних від відповідача причин, було неповним та недостатнім.

Фінансові плани відповідача підлягають затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств» № 173 від 21.06.2005 р.

Розповсюдження положень цього Порядку на відповідача визначено п. 1 вказаного наказу, де зазначено про те, що цей Порядок затверджений, в тому числі, для складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, яким для НАК «Нафтогаз України» є відповідач.

За таких обставин до моменту погодження фінансового плану відповідача на 2013 рік, відповідач був позбавлений можливості здійснення у 2013 році фінансування оплати вартості послуг, наданих відповідно до умов договору, оскільки таке фінансування не було погоджено засновником (НАК «Нафтогаз України») та не затверджено у встановленому порядку.

Отже, через неповне та недостатнє з незалежних від відповідача причин реальне фінансування видатків протягом 2013 - 2014 років, на які припадає момент виконання відповідачем його зобов'язань за договором, недостатність грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану на 2013- 2014 роки, а відтак відсутність грошових коштів для здійснення грошових зобов'язань за договором.

Скаржник зазначає, що твердження Господарського суду м. Києва та позивача, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем є підставою для задоволення позовних вимог є помилковими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності в силу відсутності вини філії «Управління «УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у порушенні зобов'язання згідно умов договору, та, зокрема, тому, що у позивача відсутні підстави для звернення до відповідача з вимогами вказаного змісту, оскільки вказане зобов'язання не є простроченим.

Апелянт звертає увагу суду на те, що місцевим судом не було досліджено процедуру укладення договору про закупівлю, не досліджено, чи дотримані всі законодавчі вимоги, що обов'язково ставляться до державних закупівель.

Скаржником зазначено, що договір № 1308000197 від 13.08.2013 р. є предметом досудового слідства, що проводиться слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні № 42014000000000259 від 10.04.2014 р. за фактами розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» НАК «Нафтогаз України» у період 2010-2014 роки шляхом організації закупівель товарів, робіт та послуг у підконтрольних підприємствах за значно завищеними цінами, що спричинило збитки державі на суму понад 650 млн. грн., за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України. Але дана обставина не отримала належної оцінки суду, що призвело до порушення принципу всебічності господарського процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/15154/14 та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

10.02.2015 року представник позивача в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши думку представника відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, оскільки останній не скористався належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

13.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДіСі ІНЖИНІРИНГ" та Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" укладено договір № 1308000197 про закупівлю послуг за власні кошти.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується надати послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Позивач згідно умов договору повинен надати послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням (КАСК (SAP).

Кількість товарів і робіт та вимоги щодо їх якості згідно технічних до цього договору зазначено у додатку 1 (п. 1.2. договору).

Термін надання послуг визначено розділом 5 договору: в частині положень, що стосуються послуг з технічної підтримки КАСК SAP - з дати укладення договору до 31 грудня 2014 року; в частині положень, що стосуються прав використання КАСК SAP (ліцензій) - з дати укладення до 31 грудня 2059 року.

Загальна сума цього договору становить 112 750 436,72 грн., в тому числі ПДВ становить 18 791 739,45 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума цього договору складається з вартості прав використання КАСК SAP та вартості технічної підтримки прав використання КАСК SAP.

Вартість прав використання КАСК SAP вказана у додатку 2 до цього договору. Вартість прав на використання КАСК SAP фактично отриманих замовником повинна бути оплачена ним на підставі підписаного сторонами Акту про надання прав використання КАСК SAP в строки, що зазначені в п. 4.1. цього договору (п. 3.3.1. договору).

Вартість технічної підтримки прав використання КАСК SAP вказана в додатку 3 до цього договору. Вартість фактично отриманих замовником послуг з технічної підтримки повинна бути оплачена ним на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі послуг в строки, що зазначені в пункті 4.1. цього договору (п. 3.3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору замовник здійснює оплату виконавцю наданих послуг протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту.

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв наступні послуги щодо видання ліцензії на право користування КАСК SAP:

- послуги щодо надання відповідачу прав користування КАСК (ліцензії) SAP згідно Договору на загальну суму 37 743 345,00 грн., що підтверджується актом надання прав користування КАСК (ліцензії) SAP № 158/Л від 15.08.2013 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у серпні 2013 року, на загальну суму 379 462,67 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-08-2013с від 31.08.2013 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у вересні 2013 року, на загальну суму 691 961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-09-2013с від 30.09.2013 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у жовтні 2013 року, на загальну суму 691 961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-10-2013с від 31.10.2013 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у листопаді 2013 року, на загальну суму 691 961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-11-2013с від 30.11.2013 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у грудні 2013 року, на загальну суму 691 961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-12-2013с від 31.12.2013 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у січні 2014 року, на загальну суму 691 961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-01-2014с від 31.01.2014 р.;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у лютому 2014 року, на загальну суму 312 498,66 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-02-2014с від 28.02.2014 р.;

Відповідач, в порушення умов договору та норм законодавства, отримані послуги не оплатив, в наслідок чого допустив виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 41 895 113,03 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 7.5. договору при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань у строки, передбачені цим договором, виконавець може нарахувати пеню, що підлягає сплаті замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 549 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За розрахунком позивача, відповідач за прострочення виконання своїх зобов'язань за договором має сплатити 3 838 626,77 грн. пені.

Судом встановлено, що розмір пені за прострочення виконання зобов'язань за договором складає 2 867 756,20 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за договором були порушені внаслідок недостатності грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану на 2013-2014 роки та належність відповідача до проблемної частини сектору державної економіки, суд вбачає за можливе зменшити розмір пені до 500 000,00 грн.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим належним чином і у встановленому порядку відповідачем, останній має сплатити 756 251,18 грн. 3% річних та 4 554 775,57 грн. інфляційних втрат.

Відповідач зазначає про те, що його зобов'язання в частині сплати коштів за Договором були змінені, внаслідок незалежних від нього причин, що полягали у недостатності грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану на 2013-2014 роки. Таким чином, у зв'язку з відсутністю належного фінансування, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості послуг у строки, встановлені договором змінились, а отже, за своїм змістом вказане зобов'язання не є простроченим, що відповідно, виключає можливість застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору.

З такими твердженнями відповідача суд не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.6. договору всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Матеріали справи не містять жодних додаткових угод до договору, укладених між сторонами, які б змінювали чи доповнювали основний договір у частині порядку здійснення оплати послуг.

Крім того, відповідач зазначає про неправомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, та вважає зазначені показники пенею.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 41 895 113,03 грн. заборгованості, 2 367 756,20 грн. пені, 756 251,18 грн. 3% річних та 4 554 775,57 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищеперелічене, колегія суддів погоджується звисновками суду першої інстанції, стосовно того, що суд, скориставшись своїм правом на зменшення розміру штрафних санкцій, у відповідності до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, зменшує суму пені до 500 000,00 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що посилання відповідача на пункт 1.3 договору є безпідставними та необгрунтованими, адже позивач та відповідач не зменшували обсягу закупівель послуг за договором, про що свідчить наявність відповідних актів приймання-передачі послуг за договором, які підписані як позивачем так і відповідачем, а також відсутні відповідні додаткові угоди до договору про зменшення обсягу закупівлі, що є обов'язковим у разі зменшення обсягів закупівлі відповідно до п. 11.1 договору, згідно якого обсяг закупівлі, що закуповується замовником за цим договором, може бути зменшений, зокрема в залежності від розміру реального фінансування видатків замовника, із відповідним зменшенням загальної суми договору, про що сторони, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних.

Відповідач не заперечує факту отримання послуг за договором, вартість яких стягується у справі.

Погоджена договором можливість зменшення обсягів закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків та відсутність у відповідача належного фінансування для оплати вартості отриманих послуг за договором не передбачає права відповідача відмовитися від оплати вже наданих послуг, і в будь-якому випадку згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно ч. 2 ст. 617 цього Кодексу відсутність необхідних грошових коштів у боржника не звільняє також боржника від відповідальності у разі, якщо порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В той же час, договір № 1308000197 від 13.08.2013 повністю відповідає всім вимогам законодавства, зокрема ст. 203 Цивільного кодексу України, даний договір не вчинявся з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, жодна із сторін чи відповідний орган державної влади взагалі не звертались до суду з вимогами про визнання такого договору недійсним

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв"язок" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2014р. у справі № 910/15154/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2014р. у справі № 910/15154/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15154/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх