Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/15154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/15154/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі ІНЖИНІРИНГ"

до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління "Укргазтехзв`язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про стягнення 51044766,55 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Прокоп'єв І.К. за довіреністю б/н від 06.04.2015 р.

від відповідача: Решитова Е.В. за довіреністю б/н від 30.12.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (відповідач) в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 51044766,55 грн., з яких: 41895113,03 грн. основного боргу, 3838626,77 грн. пені, 756251,18 грн. 3% річних та 4554775,57 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором № 1308000197 від 13.08.2013 про закупівлю послуг за власні кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 910/15154/14 (суддя Зеленіна Л.І.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" 41895113,03 грн. основного боргу, 500000,00 грн. пені, 756251,18 грн. 3% річних та 4554775,57 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/15154/14 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 р. у справі № 910/15154/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 у справі № 910/15154/14 (колегія суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді Сибіга О.М., Фролова Г.М.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 910/15154/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 № 04-23/356 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15154/14, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 прийнято справу № 910/15154/14 до провадження судді Гумеги О.В., призначено розгляд спору у справі № 910/15154/14 на 26.05.2015 о 12:10 год.

23.04.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

22.05.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2015, зокрема, стосовно правової природи укладеного між сторонами договору та нормативного обґрунтування відносин сторін, стосовно аналізу пункту 3.2 договору та обсягу надання послуг, а також стосовно підтвердження наявності прав позивача на користування та подальшу передачу КАСК SAP та щодо надання відповідачем запитів позивачу. В наведених поясненнях позивач також навів обґрунтування заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, зазначивши про недоцільність зменшення розміру пені. В якості додатків до додаткових пояснень позивач залучив копії документів, зокрема, Договору про надання права користування Програмним забезпеченням SAP та надання послуг по супроводу SAP Enterprise support Програмного забезпечення SAP № 18-ркп/2013 від 27.06.2013 (з додатками №№ 1, 2, 3, 4), акту № УП 153-110 від 27.06.2013, Партнерської угоди PartnerEdge з партнером VAR № 39-РЕ/2012, актів приймання - передачі послуг за Договором № 18-ркп/2013 від 27.06.2013, запиту від 15.08.2013 № 01/55-2008, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 910/16259/14.

В судове засідання, призначене на 26.05.2015, з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2015 подав письмові пояснення, відповідно до яких просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування своїх доводів відповідач послався на те, що фінансування видатків відповідача на 2013 - 2014 роки, на які припадає момент виконання відповідачем зобов'язань згідно умов договору № 1308000197 від 13.08.2013 про закупівлю послуг за власні кошти, з незалежних від відповідача причин, було неповним та недостатнім.

Фінансові плани відповідача підлягають затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України "Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств" № 173 від 21.06.2005.

Розповсюдження положень цього Порядку на відповідача визначено п. 1 вказаного наказу, де зазначено про те, що цей Порядок затверджений, в тому числі, для складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, яким для НАК "Нафтогаз України" є відповідач.

За таких обставин, до моменту погодження фінансового плану відповідача на 2013, 2014 рік, відповідач був позбавлений можливості здійснення фінансування оплати вартості послуг, наданих відповідно до умов вищевказаного договору, оскільки таке фінансування не було погоджено засновником (НАК "Нафтогаз України") та не затверджено у встановленому порядку.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що його договірні зобов'язання в частині сплати коштів за спірним договором були змінені, внаслідок незалежних від нього причин, що полягали у недостатності грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану ПАТ "Укртрансгаз" на 2013 - 2014 роки, в тому числі грошових зобов'язань філії "Управління "Укргазтехзв'язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" за договором № 1308000197 від 13.08.2013 про закупівлю послуг за власні кошти. При цьому відповідач наголошує на відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання згідно умов наведеного договору, та зокрема, на тому, що у позивача відсутні підстави для звернення до відповідача з вимогами щодо оплати послуг за цим договором, а також пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки спірне зобов'язання не є простроченим.

Пояснення відповідача, подані в судовому засіданні 26.05.2015, судом залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2015 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 22.05.2015 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2015 проти задоволення позову заперечував з урахуванням пояснень, поданих в судовому засіданні 26.05.2015.

В судовому засіданні 26.05.2015 представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання залучене до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 26.05.2015 оголошено перерву до 15.06.2015 о 10:50 год.

03.06.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач стверджує про безпідставність доводів відповідача стосовно відсутності його вини в не затвердженні фінансового плану, оскільки фінансовий план ПАТ "Укртрансгаз" на 2014 рік навіть не було подано на затвердження до Міненерговугілля. Позивач також вважає безпідставними посилання відповідача на непогодження фінансового плану НАК "Нафтогаз України" (засновник та єдиний акціонер відповідача), оскільки відносини юридичної особи та її засновника у жодному випадку не мають впливати на встановлення факту порушення майново-господарського зобов'язання по відношенню до іншого учасника господарських відносин. Позивач зазначає, що чинне законодавство не забороняє здійснювати оплату за надані ліцензії та послуги навіть при відсутності затвердженого фінансового плану. Позивач також зазначає, що відсутність фінансування не може бути підставою невиконання зобов'язань, що закріплено статтею 617 ЦК України та підтверджено практикою Європейського суду з прав людини. Щодо підстав зменшення обсягу закупівлі позивач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 08.10.2013 у справі № 910/5535/13, в якій зазначено, що нормою ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" жодним чином не надано права зменшувати ціну договору після його виконання.

В судове засідання, призначене на 15.06.2015, з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 15.06.2015 здійснювався розгляд спільного клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, поданого в судовому засіданні 26.05.2015. Наведене клопотання судом відхилене як безпідставне, оскільки сторонами не доведено наявності винятковості випадку при розгляді даного спору, з урахуванням особливостей розгляду якого, були б наявні підстави для продовження строку розгляду даного спору. Одночасно суд взяв до уваги, що справа знаходиться на новому розгляді та сторони подали всі наявні у них докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2015 подав письмове повідомлення від 09.06.2015 р. № 1129/08-01, в якому вказав, що філії "Управління "Укргазтехзв'язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" затверджений фінансовий план на 20147 рік не доводився.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2015 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 22.05.2015 та 03.06.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2015 проти задоволення позову заперечував з урахуванням пояснень, поданих 26.05.2015.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.06.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ДіСі Інжиніринг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (відповідач) в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором № 1308000197 від 13.08.2013 про закупівлю послуг за власні кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 910/15154/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" 41895113,03 грн. основного боргу, 500000,00 грн. пені, 756251,18 грн. 3% річних та 4554775,57 грн. інфляційних втрат.

При винесенні вищенаведених рішень господарські суди встановили наявність заборгованості відповідача та керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 530, 61, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, враховуючи, що сторонами підписані акти приймання-передачі послуги, дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості є обгрунтованими.

Крім того, суди на підставі ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-233 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з урахуванням положень п. 7.5 договору щодо нарахування пені, встановивши факт порушення відповідачем грошових зобов'язань, визнали правомірними й вимоги щодо стягнення з відповідача пені, проте, посилаючись на норми ст. 233 Господарського кодексу України, задовольнили їх частково. З урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позов в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних задоволено в повному обсязі.

Постановою від 02.04.2015 у справі № 910/15154/14 Вищий господарський суд України скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 910/15154/14, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до вищенаведеної постанови Вищий господарський суд України не погодився з висновками попередніх судових інстанцій з таких підстав:

- не визначено правової природи Договору, характер спірних правовідносин сторін та якими конкретно нормами матеріального права вони регулюються, внаслідок чого не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні спору;

- встановлено, що позовні вимоги грунтуються на договорі про закупівлю послуг за власні кошти, але не дано оцінку п.3.2 Договору, яким передбачена можливість застосування Закону України "Про здійснення державних закупівель", тобто не з'ясовано правову природу договору стосовно приналежності коштів за які здійснюється закупівля послуг.

- не перевірено і в матеріалах справи відсутні дані про наявність у позивача права користування КАСК, розробником якої він не є, та чи може він передати таке право іншій особі.

- суди, встановивши, що позивачем надавалися відповідачу певні послуги за укладеним договором, залишили поза увагою умови п.п. 5.3, 5.4, 5.5 Договору, зокрема, про те, що послуги надаються лише після запиту замовника поетапно, а тому суди не з'ясували належним чином питання щодо надання відповідачем таких запитів позивачу та не дали цьому відповідної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, новий розгляд справи № 910/15154/14 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2015 у справі № 910/15154/14.

При новому розгляді справи № 910/15154/14 позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, подав додаткові документи та додаткові пояснення (22.05.2015 та 03.06.2015 через відділ діловодства суду) з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2015 у справі № 910/15154/14.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на укладений між сторонами договір № 1308000197 від 13.08.2013 про закупівлю послуг за власні кошти, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець (позивач) зобов'язується надати послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням (KACK (SAP)), кількість товарів і робіт та вимоги щодо їх якості згідно технічних умов до цього договору зазначено у додатку № 1, а замовник (відповідач) прийняти і оплатити такі послуги.

Позивач зазначив, що відповідно до частини 2 статті 628 ЦК України до відносин сторін за спірним договором у частині використання об'єкта права інтелектуальної власності застосовуються положення цивільного законодавства про ліцензійний договір (глава 75 ЦК України), а щодо надання послуг з підтримки програмного забезпечення - глави 63 ЦК України.

Стосовно аналізу п. 3.2 спірного договору та приналежності коштів, за які здійснювалась закупівля послуг, позивач вказав, що виходячи з назви договору закупівля проводилась за власні кошти відповідача, при цьому пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 № 2289-VI, т.т. не визначено обов'язковість застосування наведеного закону. Разом з тим, спірним договором (п.п. 6.2.2, 6.2.4) встановлений порядок коригування обсягу послуг шляхом укладання додаткових угод, тоді як сторонами такі додаткові угоди з приводу зменшення вартості не укладалися. Позивач наголосив, що підписані сторонами акти приймання-передачі не містять жодних заперечень відповідача, що свідчить про приймання ним послуг у повному обсязі, а також, відповідачем не заперечується факт отримання послуг у кількості, визначеній підписаними сторонами актами.

Позивач вказав, що наявність у нього прав на користування та подальшу передачу іншим особам КАСК (SAP) підтверджується Партнерською угодою PartnerEdge з партнером VAR № 39-РЕ/2012 від 20.07.2012, укладеною між ТОВ "САП Україна" та ТОВ "ВІТ!" (правонаступником якого є позивач), Договором про надання права користування Програмним забезпеченням SAP та надання послуг по супроводу SAP Enterprise support Програмного забезпечення SAP № 18-ркп/2013 від 27.06.2013 (з додатками №№ 1, 2, 3, 4), укладеним між ТОВ "САП Україна" та позивачем, права користування КАСК (SAP) були передані позивачу відповідно до акту № УП 153-110 від 27.06.2013.

Також, з урахуванням висновків постанови ВГСУ від 02.04.2015, позивач надав суду копію запиту від 15.08.2013 № 01/55-2008.

Одночасно позивач зазначив, що несплата відповідачем заборгованості за надане програмне забезпечення та послуги підтримки, в свою чергу, спричинили заборгованість позивача перед ТОВ "САП Україна" на підставі Договору про надання права користування Програмним забезпеченням SAP та надання послуг по супроводу SAP Enterprise support Програмного забезпечення SAP № 18-ркп/2013 від 27.06.2013, що стало предметом розгляду у справі Господарського суду міста Києва № 910/16259/14, рішенням від 22.09.2014 у даній справі позовні вимоги ТОВ "САП Україна" до ТОВ "ДіСі Інжиніринг" задоволено повністю, на підставі вказаного рішення відкрито виконавче провадження.

Відповідач при новому розгляді справи № 910/15154/14 проти задоволення позовних вимог заперечував, подав пояснення (в судовому засіданні 26.05.2015) з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2015 у справі № 910/15154/14, суть яких полягає в тому, що через неповне та недостатнє з незалежних від відповідача причин реальне фінансування видатків протягом 2013 - 2014 років, на які припадає момент виконання відповідачем його зобов'язань за договором, недостатність грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану на 2013- 2014 роки, зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за спірним договором було змінено, в свою чергу, не є простроченим, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до відповідача з позовними вимогами.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 20.07.2012 між ТОВ "САП Україна" (SAP) та ТОВ "ВІТ!" (правонаступником якого є ТОВ "ДіСі Інжиніринг", партнер) укладено Партнерську угоду PartnerEdge с партнером VAR № 39-РЕ/2012 (далі - Партнерська угода), за умовами якої:

- компанія SAP виробляє, поширює і надає права на використання програмного забезпечення SAP, а також надає відповідні послуги, такі як консультаційні, послуги з супроводу (підтримки) і навчання користувачів програмного забезпечення SAP на ринку підприємств малого та середнього бізнесу (частина 1 преамбули Партнерської угоди);

- компанія SAP має намір більш тісно співпрацювати з незалежними уповноваженими партнерами (уповноважений партнер), та, зокрема, пропонує таким уповноваженим партнерам можливість просувати на ринку, поширювати і надавати права на використання певного програмного забезпечення SAP (субліцензувати) за свій власний рахунок і на свій ризик, а також надавати супутні послуги (частина 2 преамбули Партнерської угоди);

- компанія SAP має намір призначити партнера невиключним уповноваженим партнером на території (Україна, Молдова та Грузія), що дає йому право на використання програмного забезпечення за його функціональним призначенням, його відтворення, модифікацію, створення доповнень, установку та надання прав на використання програмного забезпечення кінцевим користувачем (частина 3 преамбули Партнерської угоди);

- у відповідності з умовами, викладеними в даному документі, та в додатках і доповненнях до нього, компанія SAP призначає партнера невиключним уповноваженим партнером, що дає йому право на субліцензування прав на продукти та програмне забезпечення на території (Україна, Молдова та Грузія) (частина 1 розділу 1 Партнерської угоди);

- компанія SAP вправі додавати інші сімейства продуктів в список рішень, щодо яких необхідно отримати дозвіл (авторизація) на продукт, перш ніж партнер зможе надавати права на використання таких продуктів або такого програмного забезпечення (субліцензувати), без укладення окремої угоди. Однак партнер визнає і погоджується, що партнерові, тим не менш, необхідно буде укладати окремі угоди щодо конкретних продуктів, що передбачено в керівництві з програми PartnerEdge (частина 2 розділу 3 Партнерської угоди).

На виконання частини другої розділу 3 Партнерської угоди, 27.06.2013 між ТОВ "САП Україна" (SAP) та ТОВ "ДіСі Інжиніринг" (партнер) був укладений Договір про надання права користування Програмним забезпеченням SAP та надання послуг по супроводу SAP Enterprise support Програмного забезпечення SAP № 18-ркп/2013 (далі - Договір № 18-ркп/2013 від 27.06.2013).

Договором № 18-ркп/2013 від 27.06.2013 сторонами були узгоджено наступні умови:

- SAP надає партнеру невиключні майнові права інтелектуальної власності, а саме: права на використання об'єкта інтелектуальної власності - програмного забезпечення SAP (права використання) і надає послуги з супроводу (підтримки) програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити зазначені права та послуги, відповідно до даного договору (пункт 1.1 Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013);

- отримуючи права, передбачені пунктом 1.1, партнер надає отримані права використання програмного забезпечення SAP третім особам (кінцевому користувачу) (пункт 1.3 Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013);

- кінцевим користувачем за даним договором є Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (пункт 1.4 Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013);

- SAP надає партнеру послуги з супроводу (підтримки) програмного забезпечення SAP, права використання якого передані, а партнер оплачує такі послуги в порядку та розмірах, визначених даним договором, включаючи додатки до нього. Партнер, в свою чергу, може надати кінцевому користувачу послуги по супроводу (підтримці) програмного забезпечення, права використання якого будуть надані (пункт 1.5 Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013);

- договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині положень, які стосуються і пов'язані з правом використання програмного забезпечення SAP - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013); в частині послуг щодо підтримки - протягом строку, вказаного в угоді (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013).

До Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013 сторонами було погоджено Конфігурацію та специфікацію прав використання програмного забезпечення SAP (додаток № 1), Графік надання прав використання та план платежів (додаток № 2), План платежів за послуги по супроводу (підтримці) SAP Enterprises Support (додаток № 3), Акт надання партнеру прав використання програмного забезпечення SAP (додаток № 4).

Таким чином, на підставі Партнерської угоди позивач отримав невиключне право на використання програмного забезпечення SAP та право на субліцензування прав на продукти та програмне забезпечення SAP на території (Україна, Молдова та Грузія) третім особам (кінцевим користувачам).

На підставі Договору № 18-ркп/2013 від 27.06.2013 позивач отримав права користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг по супроводженню SAP Enterprise support програмного забезпечення SAP, а також право надати ці права третій особі (кінцевому користувачу) , яким за наведеним договором визначено Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (відповідач).

13.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" (виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління "Укргазтехзв`язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (замовник, відповідач) був укладений Договір № 1308000197 про закупівлю послуг за власні кошти (далі - Договір або Договір № 1308000197 від 13.08.2013).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язується надати послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 Договору виконавець повинен надати послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням КАСК SAP. Кількість товарів і робіт та вимоги щодо їх якості згідно технічних до цього договору зазначено у додатку 1.

Загальна сума Договору становить 112750436,72 грн., в тому числі ПДВ становить 18791739,45 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору загальна сума цього договору складається з вартості прав використання КАСК SAP та вартості технічної підтримки прав використання КАСК SAP.

Вартість прав використання КАСК SAP вказана у додатку 2 до цього Договору. Вартість прав на використання КАСК SAP фактично отриманих замовником повинна бути оплачена ним на підставі підписаного сторонами Акту про надання прав використання КАСК SAP в строки, що зазначені в п. 4.1 цього Договору (п.п. 3.3.1 Договору).

Вартість технічної підтримки прав використання КАСК SAP вказана в додатку 3 до цього Договору. Вартість фактично отриманих замовником послуг з технічної підтримки повинна бути оплачена ним на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі послуг в строки, що зазначені в пункті 4.1 цього Договору (п.п. 3.3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору визначено, що замовник (відповідач) здійснює оплату виконавцю (позивачу) наданих послуг протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Термін надання послуг визначено пунктом 5.1 Договору: в частині положень, що стосуються послуг з технічної підтримки КАСК SAP - з дати укладення договору до 31 грудня 2014 року; в частині положень, що стосуються прав використання КАСК SAP (ліцензій) - з дати укладення до 31 грудня 2059 року.

Відповідно до умов п. 5.3 Договору послуги надаються лише після запиту замовника (відповідача). В запитах замовника зазначається кількість і строки видачі прав використання КАСК SAP (ліцензій) та/або обсяг послуг з технічної підтримки КАСК SAP, місця надання послуг.

Згідно п. 5.4 Договору зобов'язання виконавця щодо надання замовнику відповідних прав на використання та/або послуг є дійсним за умови отримання виконавцем (позивачем) запиту замовника (відповідача). Сторони досягли згоди, що зазначені в цьому пункті умови є істотними умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору замовник надає виконавцю запити в письмовій формі.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що передача прав на використання KACK SAP (ліцензій) виконавцем замовнику оформлюється сторонами актами про надання прав використання KACK SAP. З моменту підписання сторонами акту з надання прав використання KACK SAP замовник отримує право на використання КАСК SAP (ліцензій) на території України згідно з цим договором на строк до 31.12.2059 р.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що надання виконавцем замовнику послуг з технічної підтримки KACK SAP щомісячно оформлюється сторонами актами приймання-передачі послуг. Виконавець до 3-го числа, наступного за звітним місяця, направляє замовнику два примірники акту приймання-передачі послуг, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця. Замовник протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі послуг повертає виконавцю один примірник акту приймання-передачі послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надає виконавцю в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття послуг з технічної підтримки KACK SAP (підписання акту приймання-передачі послуг).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє: в частині надання послуг з технічної підтримки - з дати укладання договору до 31.12.2014 р.; в частині прав використання KACK SAP (ліцензій) - з дати укладання договору до 31.12.2059 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Крім того, умовами п. 7.5 Договору передбачено, що при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань у строки, передбачені цим договором, виконавець (позивач) може нараховувати пеню, що підлягає сплаті замовником (відповідачем) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що 15.08.2013 відповідач в особі філії "Управління "Укргазтехзв`язок" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (замовник), згідно з пунктами 5.3, 5.5 Договору, надав позивачу (виконавцю) запит № 01/55-2008 в письмовій формі. Згідно з умовами п. 5.3 Договору в наведеному запиті відповідач вказав назву, кількість і строк видачі прав на використання ліцензій КАСК SAP (ліцензій), а також вказав місце надання послуг - згідно з п. 5.2.1 Договору.

Отримавши запит відповідача від 15.08.2013 № 01/55-2008, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу, а відповідач прийняв наступні послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням КАСК SAP, а також послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP в період серпень 2013 року - лютий 2014 року на загальну суму 41895113,03 грн., а саме:

- послуги щодо надання відповідачу прав користування КАСК (ліцензії) SAP згідно Договору на загальну суму 37743345,00 грн., що підтверджується актом надання прав користування КАСК (ліцензії) SAP № 158/Л від 15.08.2013;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у серпні 2013 року, на загальну суму 379462,67 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-08-2013с від 31.08.2013;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у вересні 2013 року, на загальну суму 691961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-09-2013с від 30.09.2013;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у жовтні 2013 року, на загальну суму 691961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-10-2013с від 31.10.2013;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у листопаді 2013 року, на загальну суму 691961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-11-2013с від 30.11.2013;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у грудні 2013 року, на загальну суму 691961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-12-2013с від 31.12.2013;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у січні 2014 року, на загальну суму 691961,34 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-01-2014с від 31.01.2014;

- послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP, надані у лютому 2014 року, на загальну суму 312498,66 грн., що підтверджується актом приймання-передачі таких послуг № УТГ 158-02-2014с від 28.02.2014.

Вказаними актами надання замовнику прав користування КАСК SAP та актами приймання - передачі послуг з технічної підтримки прав використання КАСК SAP за Договором підтверджується факт надання позивачем та отримання відповідачем прав користування та послуг за даним Договором, конкретний перелік, кількість та вартість яких вказано в наведених актах, а саме: вказано назву прав користування КАСК (ліцензії) SAP, кількість послуг, вартість кожної одиниці послуги, вказано загальну вартість тощо, а також зазначено про відсутність у замовника (відповідача) претензій щодо наданих прав та наданих послуг.

Судом також досліджено, що надані позивачем відповідачу права користування КАСК (ліцензії) SAP співпадають з Актом використання партнером - ТОВ "ДіСі Інжиніринг" прав на використання програмного забезпечення SAP за Договором № 18-ркп/2013 від 27.06.2013 (Додаток № 4 до наведеного договору), на підставі якого позивач отримав права на передачу вказаного програмного забезпечення Публічному акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ", а також із зазначеннями Додатку № 1 до Договору № 1308000197 від 13.08.2013.

Крім того, факт отримання прав користування КАСК (ліцензії) SAP та послуг з технічної підтримки прав використання КАСК SAP не заперечувався і самим відповідачем.

Однак, відповідач, зі свого боку, умови Договору в частині оплати отриманих прав користування та послуг не виконав, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 41895113,03 грн.

Таким чином, відповідач не оплатив позивачу надані права користування та послуги в сумі 41895113,03 грн., що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає, що відносини між сторонами виникли та регулюються "договором про закупівлю послуг за власні кошти ", за яким, згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до відносин сторін у частині використання об'єкта права інтелектуальної власності застосовуються положення цивільного законодавства про ліцензійний договір (глава 75 ЦК України), а щодо надання послуг з підтримки програмного забезпечення - глави 63 ЦК України про надання послуг.

Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу (ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частиною 2 статті 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.

Статтею 1109 ЦК України визначено за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

За умовами пункту 4.1 Договору замовник (відповідач) здійснює оплату виконавцю (позивачу) наданих послуг протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту.

Наразі у встановлений пунктом 4.1 Договору строк відповідач не здійснив оплату за надані йому позивачем права користування об'єктом інтелектуальної власності (програмним забезпеченням (КАСК (SAP)) та за послуги з технічної підтримки цього об'єкта у загальній сумі 41895113,03 грн.

Відповідач стверджує, що строк виконання зобов'язання, а саме - розрахунку з позивачем за надані на підставі Договору права користування та послуги не настав, оскільки не був затверджений фінансовий план відповідача на 2013 та 2014 роки.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, фінансовий план Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на 2013 р. та 2014 р. в установленому порядку затверджений не був. Одночасно з доданих до матеріалів справи доказів, а саме рішення колегії Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.10.2013 № 3.3 "Про результати роботи за І півріччя 2013 року та затвердження фінансових планів державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави", вбачається, що в 2013 році на погодження до Міненерговугілля не подано проект фінансового плану на 2014 рік ПАТ "УКРТРАНСГАЗ". Пунктом 1 резолютивної частини наведеного рішення було зобов'язано НАК "Нафтогаз України" (засновника ПАТ "УКРТРАНСГАЗ") "забезпечити бузумовне подання до Міненерговугілля погоджених НАК "Нафтогаз України" фінансових планів на 2013 рік підприємств, основним акціонером яких є Компанія, зокрема: … ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"…", "забезпечити подання … погоджених Компанією фінансових планів … ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"… на 2014 рік".

Обов'язок подання фінансового плану на затвердження був визначений пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 № 173 (на даний час вказаний наказ втратив чинність згідно з Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 № 205), яким встановлено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає безпідставними посилання відповідача на не затвердження фінансового плану на 2013, 2014 роки з незалежних від нього причин.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на непогодження фінансового плану на 2013, 2014 роки НАК "Нафтогаз України". Будучи засновником та єдиним акціонером відповідача, НАК "Нафтогаз України" перебуває з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у внутрішньогосподарських відносинах. Натомість, даний спір стосується господарсько-виробничих відносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі укладеного Договору № 1308000197 від 13.08.2013, а тому господарські відносини юридичної особи та її засновника у жодному випадку не мають впливати на встановлення факту порушення майново-господарського зобов'язання на користь іншого учасника господарських відносин, в спірному випадку - позивача.

На думку суду, обставини відсутності фінансового плану на 2013 та 2014 роки, на які припадає момент виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 1308000197 від 13.08.2013, не можуть звільняти замовника від виконання своїх зобов'язань за цим договором з оплати прав користування та послуг, наданих виконавцем належним чином. При цьому суд відхиляє посилання відповідача на зміну зобов'язань замовника в частині сплати коштів за Договором, у зв'язку з відсутністю належного фінансування ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у 2013 - 2014 роках, з огляду на таке.

Судом проаналізовано зміст умов Договору, зокрема, п. 3.2, п.п. 6.2.2, 6.2.4 п. 6.2, п. 11 Договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 № 2289-V.

Відповідно до пункту 6.2 замовник має право, зокрема:

- ініціювати внесення змін до цього Договору в частині надання послуг з технічної підтримки. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору з урахуванням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 № 2289- V та чинного законодавства, укладають додаткову угоду ;

- зменшувати обсяг закупівлі надання послуг та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього Договору .

Відповідно до п. 11.1 Договору обсяг закупівлі, що закуповується замовником за цим Договором, може бути зменшений, зокрема, в залежності від розміру реального фінансування видатків замовника, із відповідним зменшенням загальної суми договору, про що сторони , з урахуванням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та чинного законодавства, укладають додаткову угоду.

Отже з наведених умов Договору вбачається, що даним договором встановлений порядок коригування обсягу та вартості послуг, тоді як сторонами (зокрема, відповідачем, який мав би бути ініціатором внесення відповідних змін до Договору) цей порядок не дотримано та будь-які додаткові угоди з приводу зменшення обсягів закупівлі надання послуг та зменшення вартості Договору сторонами не укладалися.

Крім того, вищенаведені акти приймання-передачі не містять жодних заперечень відповідача стосовно обсягів наданих прав користування та послуг, що свідчить про приймання ним прав користування та послуг у повному обсязі.

Також суд зазначає, що невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність затверджених фінансових планів замовника на 2013, 2014 роки і, як наслідок, відсутність відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання Договору № 1308000197 від 13.08.2013, не може бути підставою для звільнення замовника (відповідача) від обов'язку оплати виконаних послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати послуг, а не приймати їх результати. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України у п. 5 Оглядового листа ВГСУ від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".

Судом також враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) від 18 жовтня 2005 року, відсутність коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Крім того, у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги стосовно несплаченої заборгованості за надані права користування КАСК (ліцензії) SAP та послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SAP в загальній сумі 41895113,03 грн.

Оскільки доказів належної оплати спірної заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 41895113,03 грн. основного боргу за № 1308000197 від 13.08.2013 підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3838626,77 грн. пені за періоди прострочення відповідно до кожного з вищенаведених актів приймання-передачі, які вказано у доданому до позовної заяви розрахунку стягуваних сум.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 7.5 Договору при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань у строки, передбачені цим договором, виконавець може нараховувати пеню, що підлягає сплаті замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день прострочення.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити позивачу надані послуги протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту (п. 4.1 Договору), проте у встановлений строк відповідач не здійснив оплату.

З доданого до позовної заяви розрахунку стягуваних сум вбачається, що позивач вірно визначив початок періоду прострочення оплати наданих послуг по кожному акту приймання-передачі.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що зобов'язання щодо оплати вартості послуг не є простроченим, як таке, що повністю спростовуються матеріалами справи. Додатково суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 218 ГК України.

Виходячи зі змісту статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України, підставним є висновок про те, що відсутність у боржника необхідних коштів, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перерахувавши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") заявлену позивачем суму пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, а також строків виконання спірного зобов'язання, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 2868116,40 грн.

Зокрема, судом встановлено, що за актами № 158/Л від 15.08.2013; № УТГ 158-08-2013с від 31.08.2013; № УТГ 158-09-2013с від 30.09.2013 позивач не вірно розрахував розмір пені за період більший, ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тоді як з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України вірним в наведеній частині є наступний розрахунок:

Сума боргу (грн) та відповідний актПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 37743345.00 (акт № 158/Л від 15.08.2013) 15.11.2013 - 14.04.2014 151 6.5000 % 0.036 %* 2029868.12 37743345.00 (акт № 158/Л від 15.08.2013) 15.04.2014 - 15.05.2014 31 9.5000 % 0.052 %* 609063.84 182 2638931,96 379462.67 (акт № УТГ 158-08-2013с від 31.08.2013) 30.11.2013 - 14.04.2014 136 6.5000 % 0.036 %* 18380.55 379462.67 (акт № УТГ 158-08-2013с від 31.08.2013) 15.04.2014 - 30.05.2014 46 9.5000 % 0.052 %* 9086.31 182 27466,86 691961.34 (акт № УТГ 158-09-2013с від 30.09.2013) 30.12.2013 - 14.04.2014 106 6.5000 % 0.036 %* 26123.91 691961.34 (акт № УТГ 158-09-2013с від 30.09.2013) 15.04.2014 - 30.06.2014 77 9.5000 % 0.052 %* 27735.33 183 53859,24

Загальний розрахунок пені наступний: 2638931,96 грн. + 27466,86 грн. + 53859,24 грн. + 47299,82 грн. + 39906,26 грн. + 32266,25 грн. + 22692,54 грн. + 5693,47 грн. = 2868116,40 грн.

В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 970510,37 грн. (3838626,77 грн. - 2868116,40 грн.) позивачу належить відмовити.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 756251,18 грн. 3% річних та 4554775,57 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді даної справи судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.1 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Також суд зазначає, що згідно з п. 1.10 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача стосовно стягнення з нього, зокрема, 3% річних.

При здійсненні перевірки (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом було встановлено, що розмір інфляційних втрат фактично становить 5033414,72 грн. та є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 15.11.2013 - 03.07.2014 37743345.00 1.123 4660947.05 42404292.05 30.11.2013 - 03.07.2014 379462.67 1.121 46009.12 425471.79 30.12.2013 - 03.07.2014 691961.34 1.116 80038.98 772000.32 30.01.2014 - 03.07.2014 691961.34 1.113 78498.06 770459.40 01.03.2014 - 03.07.2014 691961.34 1.107 73902.87 765864.21 01.04.2014 - 03.07.2014 691961.34 1.083 57416.56 749377.90 02.05.2014 - 03.07.2014 691961.34 1.048 33477.09 725438.43 30.05.2014 - 03.07.2014 312498.66 1.010 3124.99 315623.65 5033414,72

При здійсненні перевірки (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку 3% річних судом було встановлено, що розмір 3% річних фактично становить 759674,46 грн. та також є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 37743345.00 15.11.2013 - 03.07.2014 231 3 % 716606.52 379462.67 30.11.2013 - 03.07.2014 216 3 % 6736.76 691961.34 30.12.2013 - 03.07.2014 186 3 % 10578.48 691961.34 30.01.2014 - 03.07.2014 155 3 % 8815.40 691961.34 01.03.2014 - 03.07.2014 125 3 % 7109.19 691961.34 01.04.2014 - 03.07.2014 94 3 % 5346.11 691961.34 02.05.2014 - 03.07.2014 63 3 % 3583.03 312498.66 30.05.2014 - 03.07.2014 35 3 % 898.97 759674,46

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 4554775,57 грн. сума 3% річних в розмірі 756251,18 грн., а відповідне клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано, в судовому засіданні та через відділ діловодства суду позивачем не подано, а також беручи до уваги вищенаведений п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4554775,57 грн. та 756251,18 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведених сумах.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за результатами вирішення даного спору судовий збір в сумі 71690,54 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 111-12, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" (03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 1; ідентифікаційний код 38185936) 41895113,03 грн. (сорок один мільйон вісімсот дев'яносто п'ять тисяч сто тринадцять гривень 03 коп.) основного боргу, 2868116,40 грн. (два мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч сто шістнадцять гривень 40 коп.) пені, 756251,18 грн. (сімсот п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят одну гривню 18 коп.) 3% річних, 4554775,57 грн. (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 57 коп.) інфляційних втрат, 71690,54 грн. (сімдесят одну тисячу шістсот дев'яносто гривень 54 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя Гумега О.В.