Ухвала

від 02.02.2015 по справі 2а-12617/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р.Справа № 2а-12617/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Стриж Л.А.

представника відповідача Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 2а-12617/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцептор"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцептор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000042208, від 23.05.2012 року №0000052208.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими, спростовуються первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року адміністративний позов у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТОР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року відповідачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.12.2012 року скасовано, а скаргу задоволено та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року позивач подав касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.09.2014 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.14 року прийнято справу до провадження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.14 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТОР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000042208 та №0000052208.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцептор" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.10.2000 р., ідентифікаційний код 31152642, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Акцептор" (код ЄДРПОУ 31152642) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складений акт від 28.04.2012 р. № 647/22-8/31152652 (надалі - акт перевірки), яким встановлені порушення вимог п.п.4.1.3 п.4.3 ст.4; п.6.1 ст.6; п.п.7.4.2, 7.4.3. п.7.4, п.п.7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7; п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п.135.5.4, 135.5.14 п.135.4 ст.135, п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000042208 від 23.05.2012 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій у розмірі 99842, 00 грн. (за основним платежем) та нараховані штрафні санкції у розмірі 14770, 00 грн.; № 0000052208 від 23.05.2012 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 992228, 00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно до приписів ст.56 Податкового кодексу України, в результаті якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 125615,00 грн., у зв'язку з порушенням вимог п.150.1 ст.150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, факт цього порушення раніше був зафіксований в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, за результатами якої складений акт №3971/15-1/31152642 від 08.11.2011 р. На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням №00001591501 від 13.02.2012 р. позивачу вже було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 125 615,00 грн. В свою чергу, позивачем було здійснено процедуру судового оскарження зазначеного рішення відповідача. Результатом якого було винесення постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 р. по справі № 2а-6933/12/2070, якою податкове повідомлення-рішення №00001591501 від 13.02.2012 р. було скасоване, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. зазначене рішення було залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оскаржуватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно зменшив суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 125615, 00 грн.

Так, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем, в порушення п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включено до складу витрат окремого податкового обліку операцій з акціями витрати по придбаних цінних паперах, які не відповідають вимогам до акцій, встановленим ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не відповідають вимогам, установленим законодавством про цінні папери, що призвело до завищення показника витрат звітного періоду - за 2010 рік, за 1 квартал 2011 року, за 2-4 квартали 2011 року на суму 1 541 533, 00 грн.

Вказані висновки акту мотивовано тим, що у періоді, що перевірявся позивачем здійснювалися операції з акціями, які не відповідають вимогам до акцій, встановлених законодавством, а саме акції ВАТ "Донбасенергоремонт" (код ЄДРПОУ 5470992), ВАТ "М'ясоконсервний завод" (код ЄДРПОУ 30981572), а саме, Постановою Господарського суду Донецької області від 08.12.05 ВАТ "Донбасенергоремонт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, Постановою Господарського суду Херсонської області від 13.11.09 по справі №12/16-Б-09 ВАТ "М'ясоконсервний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У періоді, що перевірявся позивачем було придбано цінні папери - акції за наступними договорами купівлі-продажу цінних паперів:

1) з ТОВ ФК "ФІНЕКС-УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 31063268) договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.10 р. №100401/25-Д; 0410/01-Д-25 на придбання акцій ВАТ "Донбасенергоремонт" (код за ЄДРПОУ 5470992) у кількості 32 000,00 шт., загальна сума за договором - 107200,0 грн.

Цінні папери зараховані на рахунок в цінних паперах позивача 29.04.10 у кількості 32 000 шт. Грошові кошти по вищевказаному договору перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ ФК "ФІНЕКС-УКРАЇНА" 02.07.10 у сумі 107 200,0 грн.

2) з ТОВ "ФІНЕКС-УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 31063268) договір купівлі-продажу цінних паперів від 06.04.10 р. №100406/23-Д; 0410/06-Д-29 на придбання акцій ВАТ "М'ясоконсервний завод" (код за ЄДРПОУ 30981572) у кількості 25000 шт., загальна сума за договором - 4000,0 грн.

Цінні папери зараховані на рахунок в цінних паперах позивача 29.04.10 р. у кількості 25000 шт. Грошові кошти по вищевказаному договору перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ ФК "Фінекс-Україна" 02.07.10 р. у сумі 4000,00 грн.

Що стосується висновків відповідача відносно неправомірного придбання позивачем акцій ВАТ "Донбасенергоремонт" та ВАТ "М'ясоконсервний завод", то в цій частині з такими висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Правила оподаткування операцій з цінними паперами встановлені п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктом 7.6.1 якого зазначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатам фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного період) від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінним паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а такого деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінним паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Колегія суддів зазначає, що під витратами згідно з п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" законодавець розуміє суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості чи суму будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що цінним папером є документ, який засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденді та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові трава, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Згідно положень ч. 3-4 ст.5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, а також по знерухомленим документарним цінним паперам, переходить до нового власника з моменту зарахування

цінних паперів на рахунок власника у зберігача цінних паперів. Підтвердженням права власності на цінні папери в разі їх емісії в бездокументарній формі, а також по знерухомленним документарним цінним паперам, є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач цінних паперів зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Колегія суддів зазначає, що цінний папір, згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Частиною 10 ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" передбачено, що реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (на даний час перейменована в Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку) в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України № 222 від 30.12.1998 р. Пунктами 1.4. - 1.6. "Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій" встановлено, що реєструвальний орган (НКЦПФР України) забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх друкованих видань протягом 15 календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування зазначеної інформації в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, слід зазначити, що з часу прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації акцій, обіг акцій зупиняється та забороняється вчиняти будь які цивільно-правові угоди з акціями обіг яких зупинено.

Окрім цього, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом 15 днів з дати надходження вказаних документів видає розпорядження про скасування випуску акцій. Таке розпорядження протягом 3-х днів з дати його видання направляється емітенту та реєстроутримувачу (при документарній формі випуску акцій) або депозитарію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує акції емітента. І тільки тоді емітент повинен повідомити власників цінних паперів про те, що процедура ліквідації підприємства закінчена та здійснені всі необхідні дії щодо скасування та анулювання свідоцтва реєстрації випуску акцій.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки на момент здійснення правочинів рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України відносно ВАТ "Донбасенергоремонт" та ВАТ "М'ясоконсервний завод" про скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій не приймалось, зазначені підприємства містилися на момент вчинення правочинів в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України, відомостей стосовно припинення їх діяльності були відсутні , а отже в даному випадку позивач правомірно застосував положення п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.3, п. 7.6 ст. 7, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при віднесенні до складу витрат, як витрати від операцій з акціями ВАТ "Донбасенергоремонт" та ВАТ "М'ясоконсервний завод".

Підтвердженням факту того, що на момент вчинення правочинів акції не були обмежені в обігу є виписки по операціям з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 011471 за період з 01.04.10 по 30.04.2010 р.

Також судом судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 50-ПВ-С-А від 18.07.2012 року було скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ "М'ясоконсервний завод", на підставі чого цінні папери були списані 25.07.2012 року з рахунку у цінних паперах позивача № 003094, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах за період з 25.07.2012 р. по 25.07.2012 р.

Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 27-ДО-С від 28.12.2011 року було скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ "Донбасенергоремонт", на підставі чого цінні папери були списані 19.01.2012 року з рахунку у цінних паперах позивача № 003094, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах за період з 19.01.2012 р. по 19.01.2012 р.

Таким чином, до тих пір, доки акції знаходяться в обороті і НКЦПФР не скасувала їх реєстрацію, ці акції відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", ці акції можуть бути предметом угод, і у будь-яких осіб відсутні законні підстави вважати їх такими, що не відповідають визначенню цінних паперів та втратили свою привабливість.

Також, згідно даних акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Акцептор" п.п.7.4.2, 7.4.2, 7.4.3. п.7.4, п.п.7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 з урахуванням п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим завищено витрати від операцій з облігаціями за 2 квартал 2010 року на суму 549325, 99 грн.

На думку відповідача відхилення фінансового результату по операціям з облігаціями за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р. виникло внаслідок наступного.

16 червня 2010 року між позивачем (Покупець) та компанією Private Company Limited by Shares "MARAION INVESTMENTS LIMITED" (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "МАРАІОН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД") (Продавець), зареєстрованої згідно законодавства Республіки Кіпр, реєстраційний № НЕ 245295, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 100616/53-Б-1;0610/16-Д-39.

Згідно з умовами згаданого договору Продавець (від імені, за рахунок та за дорученням якої на підставі договору доручення 100616/53-Б від 16.06.2010 р. діє ТОВ ФК "Фінекс-Україна" зобов'язується передати у власність позивача пакет цінних паперів, а саме: облігації відсоткові іменні; емітента ТОВ "Сітіком"; номінальною вартістю одного ЦП - 1 000, 00 грн.; загальною кількістю 541 шт.; договірної вартості одного ЦП 1016, 39 грн.; загальною вартістю (сума договору) - 549 866, 99 грн.

Також, 16 червня 2010 року між позивачем та компанією "WELLONA INVESTMENTS LTD" (Компанія з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛОНА ИНВЕСТМЕНТС ЛТД" (Довіритель), зареєстрована згідно законодавства Республіки Кіпр, було укладено договір доручення на продаж № 0610/16-1-Б.

Згідно з умовами договору Довірителем було доручено позивачу (Повірений продавця) укласти від імені Довірителя договір на продаж облігацій відсоткових іменних ТОВ "Сітіком", номінальною вартістю за 1 шт. 1 000, 00 грн., кількістю 2 706 шт., договірною вартістю 2 706, 00 грн.

16 червня 2010 року на виконання договору доручення № 0610/16-1-Б, позивачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 0610/16-1-Б(В)-1; 10016/52-Б-1 з Private Company Limited by Shares "MARAION INVESTMENTS LIMITED" (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "МАРАІОН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД"), в інтересах, за рахунок та за дорученням якої діє ТОВ ФК "Фінекс-Україна".

Згідно з цим договором Компанія "WELLONA INVESTMENTS LTD" - Продавець , від імені, в інтересах та за рахунок якої діє ТОВ "Акцептор", зобов'язується передати у власність Покупця - Private Company Limited by Shares "MARAION INVESTMENTS LIMITED", пакет цінних паперів: облігації відсоткові іменні; форма існування - бездокументарна; форма випуска ЦП - іменні цінні папери; емітент - ТОВ "Сітіком"; номінальна вартість одного ЦП - 1 000, 00 грн.; загальна кількість - 2706 шт.; договірна вартість одного ЦП - 1, 00 грн.; вартість договору - 2 706, 00 грн.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що позивачем було порушено норми п.п.7.6.1, 7.6.3 п.7.6, п.п.7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону про прибуток, ц зв'язку з тим, що на ідентичні цінні папери - облігації емітента ТОВ "Сітіком", номінальною вартістю 1 000, 00 грн., в один і той же день - 16 червня 2010 року, з одним і тим самим контрагентом - Private Company Limited by Shares "MARAION INVESTMENTS LIMITED" укладено угоди, в яких договірна вартість одного цінного паперу відрізняється на суму 1015, 39 грн.

Так, згідно п.п7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання, позивач є професійним учасником ринку цінних паперів - торговцем цінними паперами, який відповідно має ліцензії на здійснення такої діяльності, а саме: дилерської та брокерської.

Відповідно ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Так, в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу цінних паперів №100616/53-Б-1;0610/16-Д-39 від 16.06.2012 р. з Приватною компанією "МАРАІОН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД". Згідно умов договору позивач придбав у власність облігації відсоткові імені ТОВ "Сітіком" у кількості 541 шт. на загальну вартість 549866,99 грн.

Також надана позивачем копія договору купівлі-продажу цінних паперів №0610/16-Д-40 від 16.06.2012 р. з ТОВ ПТК "Мегаком", за умовами якого продав облігації відсоткові імені ТОВ "Сітіком" у кількості 541 шт. на загальну вартість 549866,99 грн. Підтвердженням здійснення даної операції є виписка про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 011417 за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 р., згідно з якої цінні папери емітента ТОВ "Сітіком" у кількості 541 шт. 16.06.2010 р. були спочатку зараховані на рахунок, а потім списані з рахунку.

Також в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу цінних паперів № 0610/16-1-Б(В)-1; 100616/52-Б-1 від 16.06.2012 р. з ТОВ ФК "Фінекс-Україна", яке діє від імені, за рахунок та в інтересах Приватної компанії "МАРАІОН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД". При укладанні цього договору позивач діяв від імені, за рахунок та в інтересах Компанії з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛОНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" та на підставі договору доручення №0610/16-1-Б від 16.06.2010 р. Згідно з умовами договору позивач діючи як повірений продав в інтересах довірителя облігації відсоткові імені ТОВ "Сітіком" у кількості 2 706,00 шт. на загальну вартість 2706,00 грн. Виконання умов договору доручення підтверджується атом виконаних робіт від 23.07.2010 р.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства та надані до матеріалів справи вищезазначені договори, колегією суддів встановлено, що позивач по операціям купівлі-продажу цінних паперів (облігації відсоткові імені ТОВ "Сітіком") діяв окремо як дилер та брокер.

Крім того, брокерська діяльність позивача підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №011417 за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 р. Згідно цієї виписка облігації ТОВ "Сітіком" у кількості 2706 шт. не списувалися з рахунку позивача, так як були власністю Довірителя.

Згідно п.п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичні особи, та і її чоловік або дружина, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

З правовстановлюючих документів позивача встановлено, що учасниками ТОВ "Акцептор" є фізична особа, громадянин України ОСОБА_3 та юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАВЕРС.ІНК", юридична особа, що створена за законодавством України.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання відповідача про те, що ТОВ "Акцептор", Private Company Limited by Shares "MARAION INVESTMENTS LIMITED" та Компанія "WELLONA INVESTMENTS LTD" є пов'язаними особами.

Що стосується застосування "звичайних цін" до господарських операцій з цінними паперами, то правовою базою державної цінової політики на момент здійснення вищезазначених операцій купівлі-продажу цінних паперів був Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 02.12.1990 р. Статтею 6 цього Закону передбачалося, що крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. При цьому окремо застережене, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Повноваження відповідних органів у цій сфері встановлено постановою КМУ від 25.12.1996 р. № 1548. Зазначена постанова містить повний та вичерпний перелік товарів і послуг, ціни на які регулюються органами виконавчої влади і виконавчими органами міських рад.

В свою чергу, об'єктом купівлі-продажу є облігації. Пунктом 7.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено окремий порядок оподаткування операцій з цінними паперами (до яких належать, у тому числі облігації).

Згідно пункту 7.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дано визначення термінів "доходи" і "витрати", які застосовуються в цілях оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами. Згідно з цими визначеннями до складу доходів (витрат) від операцій з цінними паперами включаються суми грошових коштів і вартість майна, отримані (сплачені) платником податків.

Відповідно до п.п.7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під витратами слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податків продавцеві цінних паперів к компенсація їх вартості. А виходячи з п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 цього ж Закону доходами є сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податків від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, які передаються платникові податків у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Таким чином, чинне законодавство не містить обмежень для продажу облігацій за ціною, нижчою за номінал і доходи та витрати від операцій з цінними паперами не пов'язує зі звичайними цінами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача на здійснення позивачем господарських операцій з пов'язаними особами та за цінами, меншими за звичайні є необгрутованими.

Також згідно даних акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Акцептор" норм п.п.7.6.1, 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, у зв'язку з визнанням векселів такими, що не відповідають визначенню цінних паперів.

Підставою виникнення вищезазначеного порушення , на думку відповідача, у перевіряємому періоді є те, що векселя ТОВ "Харківінвесагро", ВАТ "Первомайське РТП", які станом на 01.04.2010 р. рахуються на балансі позивача та вексель ТОВ ТД "Вигода", не відповідають визначенню цінних паперів згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", у зв'язку з чим не можуть бути враховані у складі витрат у відповідності з п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та враховуватися у складі від'ємного фінансового результату попереднього звітного року, який згідно п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 вищезазначеного Закону переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів. Також, операції по векселю ТОВ ТД "Вигода" згідно норм п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України не можуть бути враховані у складі як валових витрат так і у складі валових доходів.

З цими висновками колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Станом на 01.04.2010 р. на балансі позивача по рахунку 352 "Інші поточні фінансові інвестиції" обліковуються векселі на загальну суму 642 000, 00 грн.:

-ТОВ "Харківінвесагро": за № 8035164294930, балансовою вартістю 200 000, 00 грн., № 8035164294931, балансовою вартістю 200 000, 00 грн., № 8035164294932, балансовою вартістю 200 000, 00 грн., № 8035164294935, балансовою вартістю 15 000, 00 грн.

-ВАТ "Первомайське РТП" (до зміни назви - РТП "Першотравневе"): за № 80351823276092, балансовою вартістю 9 300, 00 грн., № 80351823276093, балансовою вартістю 9 300, 00 грн., № 80351823276094, балансовою вартістю 9 300, 00 грн.

В Акті перевірки відповідач посилається на дані сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р., по справі № 5023/138/11 про визнання банкрутом, суд ухвалив: "затвердити наданий до суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідувати ТОВ "Харківінвесагро". Провадження по справі припинити".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2007 р. по справі № Б-19/101-04 про визнання банкрутом, суд ухвалив: "затвердити наданий до суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідувати юридичну особу ВАТ "первомайське РТП". Провадження по справі припинити".

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що векселі товариств, стосовно яких судом прийнято ухвали про визнання боржників банкрутами, не можуть бути в подальшому реалізовані або пред'явлені до сплати.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, позивачем здійснювались операції з векселем емітента - ТОВ ТД "Вигода", серія АА № 1203963, дата векселя 03.08.09 р., дата погашення 31.12.2014 р., номінальна вартість 306 741, 74 грн., договірна вартість 306 741, 74 грн.

Згідно інформаційної бази ПДС емітента векселя ТОВ ТД "Вигода" знято з обліку в Волинській ОДПІ 15.11.2009 р.

На думку відповідача, вказаний вексель, емітента якого знято з обліку, не відповідає визначенню цінних паперів, згідно ст.1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та не може бути врахований у складі витрат та доходів (фінансових результатів від операцій з векселями) у відповідності з п.п.153.8 ст.153 ПКУ, а тому Позивачем було завищено доходи від операцій з векселями на загальну суму 306 741, 74 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2011 рік та завищено витрати від операцій з векселями на загальну суму 306 741, 74 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2011 рік.

Судом першої інстанції встановлено, що строк погашення за векселем ТОВ ТД "Вигода" не настав на день розгляду справи.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються нормами спеціального вексельного законодавства, а саме: Уніфікованого закону про переказні та простий векселі, запровадженого на території України 06.01.2000 р., Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено "Уніфікований закон про переказні та прості векселі" за № 826-ХIV від 06.07.1999 року (надалі за текстом - Уніфікований закон), Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374 від 05.04.2001 р. Тобто, вексельне законодавство, яке діє на території України також застосовується у багатьох європейський державах.

Так, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" № 5 від 08.06.2007 р. (надалі - Постанова № 5), роз'яснено, що необхідно також враховувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва, індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до правочинів з векселями застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Статтею 43 Уніфікованого закону визначено, що держатель векселю може використати своє право регресу проти індосанта, трасанта та інших зобов'язаних осіб. Також, Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону держатель має право пред'явити позов к кожному із цих осіб окремо або до всіх разом, при цьому необов'язково додержуватись тієї послідовності, в якій вони зобов'язались. Таке ж право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його та здійснить платіж за ним. Пред'явлення позову до одного із зобов'язаних осіб не перешкоджає пред'явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони ідуть після особи, до якої пред'явлений позов.

Крім того, для того, щоб звернутися з позовною заявою про стягнення заборгованості за векселем, необхідно додержуватись строків позовної давності, які зазначені у статті 70 Уніфікованого закону, а саме позовні вимоги до акцептанта, які випливають із векселя, погашаються із закінченням трьох років, які розраховуються від дати настання строку платежу.

Отже, строк погашення векселю у перевіряємому періоді не настав, зобов'язання по сплаті за векселем теж не настали, тому, з моменту настання строку погашення векселю, держатель векселю, відповідно до вексельного законодавства, якщо векселедавець з якихось причин не може виконати свої зобов'язання, має право скористатися правом регресу та звернення до суду з відповідною позовною заявою.

На підставі викладеного, вищезазначені цінні папери - векселі, векселедавці яких ліквідовані, доки не настав строк погашення є цінними паперами, а операції щодо купівлі-продажу векселів відображалися в податковому обліку позивача відповідно до податкового законодавства, що діяло на момент операцій з даними цінними паперами.

До перевірки були надані копії усіх векселів, при цьому в Акті перевірки не має ніяких посилань на сумніви, щодо даних, вказаних у векселях.

Також, відповідачем не доведено жодних доказів того, що векселі, в зв'язку з ліквідацією векселедавця, неможливо використовувати в подальшому в господарській діяльності. Правомірність такого твердження посадових осіб державної податкової служби повинна бути законодавчо обґрунтованою.

Крім того, позивач веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами відповідно до п.п.7.6.1, 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України. Придбавши або передавши вищезазначені цінні папери, позивач зараховував їх на баланс та відносив на витрати та доходи звітного періоду.

Згідно п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами ( у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.6.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податків, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, якщо протягом звітного періоді витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу, емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремого видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінним паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач враховував придбані або передані векселя у складі від'ємного фінансового результату попереднього звітного періоду, який відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх періодів.

Отже, грошове зобов'язання за векселем не припиняється у різі припинення одного з боржників за векселем, якщо існують інші солідарні боржники, що підтверджує помилковість висновків відповідача, що векселі емітентів ТОВ "Харківінвесагро", ВАТ "Первомайське РТП", стосовно яких судом прийнято ухвали про визнання боржників банкрутами, не можуть бути в подальшому реалізовані або пред'явлені до сплати, а вексель емітента ТОВ ТД "Вигода", якого знято з податкового обліку, не відповідає визначенню цінних паперів та не може бути врахований у складі витрат та доходів (фінансових результатів від операцій з векселями) у відповідності з п.п.153.8 ст.153 ПКУ.

Тому, доки позивач має право на стягнення боргового зобов'язання, і не тільки безпосередньо з векселедавця, (дата погашення та плюс строк позовної давності) товариство має право вести податковий облік по операціям з векселями відповідно до законодавства про цінні папери.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 ПКУ, у зв'язку з визнанням відповідачем договорів купівлі-продажу цінних паперів №1011/11-Д-4 від 11.10.2011 р. та №1011/12-Д-2 від 12.10.2011 р. удаваними.

Так, 11 жовтня 2011 року позивач уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ "БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ" №1011/11-Д-4. Предметом договору були імені інвестиційні сертифікати ПЗНВІФ "Грот" у кількості 3656 шт. на загальну суму 25592000, 00 грн. Згідно додаткової угоди до договору укладеної 25жовтня 2011р., сторони домовилися розірвати вищезазначений договір

12 жовтня 2011 р. позивач уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ "КОМУНІКАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" №1011/12-Д-2. Предметом договору були імені прості акції ЗНКІФ "Бізань" у кількості 22651 шт. на загальну суму 25999130, 00 грн. Згідно додаткової угоди до договору укладеної 25 жовтня 2011р., сторони домовилися розірвати вищезазначений договір.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, при удаваному правочині зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 20 ПКУ не містить у переліку права податкових органів, щодо визнання правочинів удаваними або недійсними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що визнання правочину удаваним можливо тільки при розгляді справи про визнання правочину, який намагалися приховати, недійсним та у податкових органів відсутнє право самостійно в позасудовому порядку, визнавати будь-який правочин удаваним.

В Акті перевірки відповідачем зроблений висновок, про те, що у господарській діяльності операції згідно вищевказаних договорів, фактично по їх суті відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги (договори не передбачають нарахування процентів та кошти є обов'язковими для повернення).

Відповідно до п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, предметом договором поворотної фінансової допомоги повинні бути кошти, і обов'язковою умовою - строк повернення цих коштів.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Отже, відповідачем не доведено, що вказані правочини є недійсними на підставі закону або на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною або судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвана договору допускається лише за згодою сторін, якщо інакше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 ст. 563 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сторони можуть за згодою розірвати будь-який договір та передбачити у договорі умови повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.

Отже, умови вищезазначених договорів купівлі-продажу цінних паперів не відповідають визначенню договору поворотної фінансової допомоги та не містять ознаки удаваних правочинів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесених спірних податкових повідомлень-рішень № 00000422208 від23.05.2012 р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 99 842, 00 грн. за основним платежем та штрафними санкціями у сумі 14 770, 00 грн. та № 0000052208 від 23.05.2012 р. щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 992 228, 00 грн.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через, що суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.12.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 2а-12617/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Старостін В.В. Судді Бегунц А.О. Бартош Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2015 р.