Ухвала

від 12.02.2015 по справі 810/4620/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4620/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонській В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області - Фісінчука Семена Олександровича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання нечинною постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання нечинною постанови. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відсутні докази порушення ним законодавства про захист прав споживачів, провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, а також на порушення відповідачем порядку накладення стягнень за такі порушення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області № 567 від 18 червня 2014 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу у розмірі 2040,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області - Фісінчук Семен Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як суб'єкт господарювання 18.05.1998 року. Основний вид діяльності за КВЕД - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10).

24.04.2014 року посадовими особами Інспекції проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_3

За результатами вказаної перевірки складено акт № 000238 від 24.04.2014 року, за змістом якого під час проведення перевірки, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, а саме: виявлено реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 4256:2003, ДСТУ 4257:2005, ДСТУ 4806:2007, ДСТУ 4700:2006, ТУУ 15.9-00412168-001:2007).

Згідно з додатком 7 до Акту встановлено невідповідність вимогам нормативних актів лікеро-горілчаної продукції, а саме: горілки «Хортиця Преміум», горілки «Хортиця Айс», горілки «Козацька Згода» та іншого, всього 13 найменувань.

Копію Акту направлено позивачеві 26.04.2014 року засобами поштового зв'язку (відправлення № 0740014349603) та вручено 12.05.2014 року.

Також 24.04.2014 року посадовою особою Інспекції щодо позивача складено протокол № 000209 про адміністративне порушення, передбачене частиною 1 статті 155 КУпАП.

Розгляд справи призначено на 07.05.2014 року у приміщенні Інспекції. Протокол містить відмітки про відмову позивача у наданні пояснень та його підписання.

17.05.2014 року позивач направив на адресу Інспекції заперечення на Акт та Протокол.

Відповідач листом від 29.05.2014 року, який направлений 30.05.2014 року та вручений позивачеві 02.06.2014 року, повідомив про призначення розгляду справи про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на 18.06.2014 року з 14:00 до 17:00 відповідно до Акту, та зазначив, що при розгляді справи будуть враховані приведені заперечення.

Постановою заступника начальника Інспекції про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 567 від 18.06.2014 року на підставі Акта до позивача за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, застосовано штраф у розмірі 2210,00 грн.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком суми штрафу відповідно до оскаржуваної постанови до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. за кожну одиницю товару, щодо якого під час перевірки встановлено невідповідність вимогам нормативних документів (170*13=2210).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підтвердження наявності нормативних документів для кожного товару щодо якого під час перевірки встановлено невідповідність, позивачем надано копії посвідчень якості, свідоцтв про якість, сертифікатів відповідності, видаткових накладних постачальників, товарно-транспортних накладних.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовано нормами Закону України «Про захист прав споживачів».

За приписами статті 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

Статтею 26 Закону, серед іншого, визначено наступне.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів (п. 2 частини 1).

- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів (п. 12 частини 1);

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п. 13 частини 1).

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами (ч. 2).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, пунктом 10 якого визначено, що суб'єкти господарювання повинні забезпечити:

відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;

розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;

продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами і нормами.

Пунктом 17 Порядку заборонено продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

За приписами пункту 36 Порядку контроль за дотриманням цих Порядку та правил здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства.

Відповідно до положень пункту 37 Порядку перевірка дотримання цих Порядку та правил проводиться посадовою особою відповідного органу пред'явленням службового посвідчення та направлення на перевірку в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і представника суб'єкта господарювання, що перевіряється. Результати перевірки оформлюються актом, один примірник якого залишається у суб'єкта господарювання. Особа, що допустила порушення цих Порядку та правил, зобов'язана дати письмове пояснення, яке додається до акта. У разі відмови підписати акт чи дати пояснення в акті робиться запис про те, що зазначена особа ознайомлена із змістом акта і від його підписання відмовилася. Працівники суб'єкта господарювання зобов'язані створити умови для проведення перевірки та забезпечити здійснення заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень.

Судом першої інстанції було встановлено, що обов'язку дати письмове пояснення щодо встановлених посадовими особами Інспекції порушень не виконано, у зв'язку з чим, враховуючи протилежні показання свідків та сторін по справі під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про непідтвердження надання позивачем (працівником позивача) усіх документів перевіряючим, що підтверджують відповідність продукції, що реалізується, вимогам нормативних документів.

За приписами пункту 39 Порядку за порушення цих Порядку та правил суб'єкт господарювання та його працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 23 Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладені норми та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість висновку відповідача щодо кваліфікацій порушення відповідача саме за приведеною нормою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177 затверджено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, яке визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Вимоги абзацу третього пункту 2 Положення кореспондуються з положеннями пункту 2 частини 1 статті 23 Закону.

Згідно з пунктом 3 Положення накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

За приписами пункту 3 Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з пунктом 5 Положення постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держспоживінспекції або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.

Судом першої інстанції не було виявлено порушення з боку Інспекції процедури проведення перевірки та притягнення до відповідальності позивача.

Твердження позивача про неповідомлення його про дату та час розгляду справи про притягнення до відповідальності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Встановленою Законом санкцією за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів є - п'ятдесят відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком суми штрафу відповідно до оскаржуваної постанови до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. за кожну одиницю товару, щодо якого під час перевірки встановлено невідповідність вимогам нормативних документів (170*13=2210).

Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Отже, визначена відповідачем санкція за кожну одиницю товару, щодо якого під час перевірки встановлено невідповідність вимогам нормативних документів, дорівнює мінімальній санкції, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону.

При цьому, ані Законом, ані Положенням не передбачено додаткових штрафів, ніж прямо передбачені законом, зокрема, щодо притягнення до відповідальності за кожну одиницю товару, що реалізується із певними порушеннями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем штрафні санкції накладені на позивача із розрахунку десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожну одиницю товару окремо, по яким зафіксовано невідповідність нормативним документам, а не за правопорушення в цілому, як це передбачено Законом, з урахуванням відсутності нормативного обґрунтування розрахунку штрафу саме по кожній одиниці товару, відповідачем неправомірно розраховано суму штрафу з кожної одиниці товару, оскільки такий розрахунок суперечить вимогам статті 23 Закону, а тому винесена Інспекцією оскаржувана постанова в частині штрафу, нарахованого понад встановленою Законом санкцією у розмірі десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2210,00 грн. - 170,00 грн. = 2040 грн.) є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності нарахування позивачу оскаржуваною постановою штрафу в частині, що перевищує 170,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Крім цього, враховуючи відстрочення сплати відповідачем судового збору до ухвалення судового рішення в справі судом апеляційної інстанції, на підставі ст. 88 КАС України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 913,50 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області - Фісінчука Семена Олександровича - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - без змін .

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (код з ЄДР 37994373; адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913,50 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 22030001, код суду 34729486).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.