Постанова

від 29.01.2015 по справі 808/8089/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року о 14 год. 44 хв.Справа № 808/8089/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - не прибув

відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та акта перевірки

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0007781503 від 06.11.2014 та №0007831503 від 07.11.2014; визнати протиправним та скасувати Акт №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 27 серпня 2014 року по 16 вересня 2014 року співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 53617 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 68000 грн. відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за червень 2014 року (вх. №9041391405 від 18.07.2014 року) що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у квітні та травні 2014 року, за наслідками якої складено Акт перевірки № 1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014. На підставі Акту перевірки податковим органом стосовно позивача винесено податкові повідомлення рішення №0007781503 від 06.11.2014 та №0007831503 від 07.11.2014. Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК»не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки, та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу податковим органом договорів та інших документів, наданих позивачем, невірного тлумачення умов укладених договорів та норм чинного законодавства України. На підставі викладеного зазначає, що висновки Акту перевірки не відповідають дійсності, а податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не прибув, 29 січня 2015 року через канцелярію суду подав клопотання а якому просить суд розглянути адміністративну справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК». На позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 28.01.2015 від нього на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання просив розглянути без його участі.

19.01.2015 до суду подав заперечення в яких зазначено, що податковою перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» встановлено порушення останнім п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст. 200, п.200.14, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України. Представник відповідача зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ». Також зазначає, що перевіркою не встановлено та для проведення перевірки не надано документи, які могли б підтвердити факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від ТОВ «Гіансар Трейд» на адресу ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», та від ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» на адресу ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК».

Представник відповідача в запереченнях від 19.01.2015 просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.01.2015 в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження - відмовлено.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 1 статті 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Довідки АА №708829 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» 21 березня 2007 року зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69041, м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Вавілова, буд. 19, кв. 15, ідентифікаційний код 35036863.

На підставі наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 779 від 27.08.2014 та направлення № 752 від 27.08.2014, головним державним ревізором інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Долгою Тетяною Володимирівною та головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Ромашок Юлією Леонідівною на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до п.200.11 ст.200 Кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 53617 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 68000 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за червень 2014 року, що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у квітні та травні 2014 року, згідно із затвердженим планом перевірки.

Перевірка проводилась у період з 27.08.2014 року по 16.08.2014 року (а.с18).

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014 (а.с.17-52).

Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки, проведеною перевіркою встановлені порушення підприємством п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198. п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст. 200, п.200.14, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме:

завищення податкового кредиту ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» по контрагенту ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 38362603) за червень на суму ПДВ 109 000 грн.;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 53 617 грн.;

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 55383 грн.;

завищення бюджетного відшкодування ПДВ (р.23.2) на суму 41109 грн.;

завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображена у рядку 24 декларації за червень 2014 року на суму 15941 грн.

Як видно з Акту перевірки №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014, проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 10.1 Декларації (колонка Б) в сумі 339370 грн. за перевіряємий період встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198. п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст. 200, п.200.14, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» по контрагенту ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 38362603) за травень 2014 року на суму ПДВ 1666,67 грн. (а.с.29-30). У Акті перевірки №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014 відповідач посилається на Довідку ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 10.09.2014 №124/08-31-22/38362603 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», код ЄДРПОУ 38362603, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гіансар Трейд», код ЄДРПОУ 38280814, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2014 року (а.с.31), та на Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №2152/04-62-22-3 від 06.08.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГІАНСАР ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 38280814, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року (а.с.37-38), та зазначено: «…Перевіркою не встановлено та для проведення перевірки не надано документи, які відповідають вищевказаному законодавству, та могли б підтвердити факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від ТОВ «ГІАНСАР ТРЕЙД» на адресу ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», та від ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» на адресу ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК»(а.с.35)… Враховуючи викладене, в ході проведення звірки не підтверджено фактичне здійснення поставки товару - «Вантажний крановий візок в/п 10т» з боку - ТОВ «ГІАНСАР ТРЕЙД» на адресу ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», що свідчить про те, що правочин між на адресу ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» та підприємством-постачальником ТОВ «ГІАНСАР ТРЕЙД» здійснено без мети настання реальних наслідків (а.с.38-39)…У зв'язку з відсутністю факту отримання ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» від ТОВ «ГІАНСАР ТРЕЙД» товару - «Вантажний крановий візок в/п 10т», означає і відсутність можливості здійснення будь-яких господарських операцій ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» з ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» щодо поставки товару - «Вантажний крановий візок в/п 10т». Що свідчить про те, що правочин між ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» з підприємством-покупцем ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» здійснено без мети настання реальних наслідків (а.с.39)…Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ГІАНСАР ТРЕЙД» з ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», та між ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» з ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичних рух активів, а не задекларований на папері, то у ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій (а.с.39)… ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» включив до складу податкового кредиту за травень 2014 року податкову накладну від ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» на суму ПДВ 1666,67 грн.(а.с.40)…Таким чином, за результатами перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198. п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст. 200, п.200.14, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) завищення податкового кредиту ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» по контрагенту ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 38362603) за травень 2014 року на суму ПДВ 1666,67 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014року на суму ПДВ 1666,67 грн. (а.с.41)…Таким чином, за результатами перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198. п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст. 200, п.200.14, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме:

завищення податкового кредиту ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» по контрагенту ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 38362603) за червень на суму ПДВ 109 000 грн.;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 53 617 грн.;

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 55383 грн.;

завищення бюджетного відшкодування ПДВ (р.23.2) на суму 41109 грн.;

завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображена у рядку 24 декларації за червень 2014 року на суму 15941 грн.(а.с.47-48)…Суть порушень викладена у п.3.9.2 акту (а.с.47)…».

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області складено Акт перевірки № 1023/08-28-15-03/35036863 від 23 вересня 2014 року.

Не погодившись з висновками викладеними в Акті перевірки № 1023/08-28-15-03/35036863 від 23 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» 27 жовтня 2014 року подало заперечення (вих. №680/14) до в.о. Начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

04 листопада 2014 року податковим органом надано інформацію «Про результати розгляду заперечення» №11878/10/08-28-15-03 у висновках якої зазначено, що висновки наведені у Акті перевірки № 1023/08-28-15- 03/35036863 від 23.09.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень 2014 року, що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у квітні та травні 2014 року № 1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014 року є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

На підставу Акту перевірки №1023/08-28-15- 03/35036863 від 23.09.2014 податковим органом стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0007781503 від 06.11.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 51386,0 грн.

-№0007831503 від 07.11.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 55284,00 грн.

Не погодившись з такими діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» звернулося до суду з позовною заявою.

1. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0007781503 від 06.11.2014 та №0007831503 від 07.11.2014 суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» (покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» (постачальник) 03.01.2014 укладено Договір поставки №030114 (а.с.97-101), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості та асортименті за ціною домовленою сторонами у специфікаціях, до договору.

В матеріалах справи наявна специфікація №2 до договору поставки №030114 від 03.01.2014 (а.с.174-177) на поставку вантажного кранового візка в/п 10т у кількості двох штук на загальну суму 864000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 144000,00 грн.

Відповідно до специфікації до вказаного договору поставки оплата здійснювалась 50% переплати та 50% по факту відвантаження товару. Транспортування товару здійснювалось самовивозом.

На підтвердження виконання поставок за Договором №030114 від 03.01.2014 позивачем до суду надано:

-видаткову накладну № НР-0000036 від 12.06.2014 на відвантаження вантажного кранового візка в/п 10т у кількості 2-х штук на загальну суму 864000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 144000,00 грн.;

-товарно-транспортну накладну №083679 від 12.06.2014 на перевезення товару - кранового візка в/п 10т у кількості 2-х штук на загальну суму 864000,00 грн., вантажним автомобілем ТАТА АР8056СІ;

-акт приймання-передачі товару по договору №030114 від 03.01.2014 кранового візка в/п 10т у кількості 2-х штук на загальну суму 864000,00 грн.;

-податкову накладну №11 від 22.04.2014 на оприбуткування кранового візка в/п 10т у кількості 0,0231481 на загальну суму 10000,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 1666,67 грн.;

-податкову накладну №2 від 06.05.2014 на оприбуткування кранового візка в/п 10т у кількості 0,1 на загальну суму 43200,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7200,00 грн.;

-податкову накладну №3 від 06.06.2014 на оприбуткування кранового візка в/п 10т у кількості 0,4629629 на загальну суму 200000,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 33333,33 грн.;

-податкову накладну №9 від 12.06.2014 на оприбуткування кранового візка в/п 10т у кількості 1,413889 на загальну суму 610800,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 101800,00 грн.

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар (послуги) безготівковими розрахунками, що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок.

Заборгованість у розрахунках між позивачем та контрагентом відсутня.

Більше того, поставлений товар «Вантажний крановий візок в/п 10т» - 2шт, був експортований разом з іншими електротехнічними приладами за зовнішньоекономічним контрактом № 681/ВЭ-14 від 25.03.2014 укладеним між Позивачем та «ООО «Хайделбергцемент Джорджия» (Грузія) відповідно до специфікації №1.

Постачання підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи:

- ВМД № 112050000/2014/012765;

- СМR 391183 від 29.05.2014;

- ВМД №112050000/2014/013955 від 13.06.2014;

- СМR № 431581 від 13.06.2014;

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагенту.

Щодо реальності вчинених операцій між ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як з'ясовано судом, висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» в порушення чинного законодавства нараховано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних, звітних (податкових) періодів за червень 2014 року, що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у квітні та травні 2014 року, оскільки позивачем до податкової звітності включено операції з придбання товарів від постачальника, по якому не підтверджується поставка.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ»: Акт приймання-передачі товару, видаткову накладну, податкові накладні, банківські виписки по рахунку, та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне отримання товару ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК».

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу у підтвердження відсутності декларування й сплати податкових зобов'язань ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача - ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», який видав податкові накладні, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій. Відповідачем до матеріалів адміністративної справи додано Довідку № 124/08-31-22/38362603 від 10.09.2014 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гіансар Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2014 року» висновками якої встановлено, що у ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» відсутнє право на формування податкового кредиту та Акт № 2152/04-62-22-3 від 06.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Гіансар Трейд», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень, та травень 2014 року відповідно до висновків якого у ТОВ «Гіансар Трейд».

Суд звертає увагу на те, що з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Актах перевірки №485/24-0/00191230 від 16.11.2012 не вбачається не можливість здійснення ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» поставок товару на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» та ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ».

Однак, позивачем до суду було надано: Акт приймання-передачі товару, видаткову накладну, податкові накладні, банківські виписки по рахунку, товарно-транспортну накладну, що підтверджують факт постачання товару ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» на користь позивача.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Отже на підставі вищезазначеного, ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

До того ж, Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Податковим кодексом України не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як встановлено з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ»: договір поставки товару №030114 від 03.01.2014, специфікацію, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі товару по договору, податкові накладні, банківські виписки та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, використання товару Товариством з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» у власній господарській діяльності.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, податкові повідомлення-рішення №0007781503 від 06.11.2014 та №0007831503 від 07.11.2014, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК, є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

2. Що стосується визнання протиправним та скасування Акту №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014, суд вважає що в цій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» слід відмовити виходячи з наступного.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок) передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як встановлено судом, за висновками акту перевірки №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014, проведеною перевіркою встановлені порушення підприємством п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198. п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, ст. 200, п.200.14, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме:

завищення податкового кредиту ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» по контрагенту ТОВ «ЛІДЕР ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 38362603) за червень на суму ПДВ 109 000 грн.;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 53 617 грн.;

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 55383 грн.;

завищення бюджетного відшкодування ПДВ (р.23.2) на суму 41109 грн.;

завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображена у рядку 24 декларації за червень 2014 року на суму 15941 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у акті перевірки №1023/08-28-15-03/35036863 від 23.09.2014 виклав виявлені під час перевірки факти порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, що узгоджується з приписами вищенаведених нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Адже, оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За установленими в теорії права підходами до класифікації актів, правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав та обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Тобто, цим пояснюється, що акт перевірки, складений за наслідками проведеної перевірки платника податків, сам по собі не породжує настання правових наслідків, а є підставою для направлення податкового повідомлення-рішення, яким останнє є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у акті перевірки виклав виявлені під час перевірки факти порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, що узгоджується з приписами вищенаведених нормативно-правових актів.

Суд відмічає, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Адже, оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За установленими в теорії права підходами до класифікації актів, правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав та обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Тобто, цим пояснюється, що акт перевірки, складений за наслідками проведеної перевірки платника податків, сам по собі не породжує настання правових наслідків, а є підставою для направлення податкового повідомлення-рішення, яким останнє є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Як вже зазначалось судом, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, тому при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача (щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акта перевірки), суд повинен встановити чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки податкового органу як і його висновки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Суд звертає увагу на те, що висновки Акту перевірки це особиста думка та волевиявлення посадової особи яка здійснювала перевірку підприємства, а відповідальність за порушення посадової інструкції у такої особи виникає безпосередньо перед керівником контролюючого органу, якому вона підпорядкована.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Дії про проведенню перевірки та оформлення її результатів є носієм інформації про виявлені контролюючим органом факти здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що викладені у акті висновки хоча є недоведеними та необґрунтованими, водночас вони не впливають на права та обов'язки позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 158-163, 167, КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0007781503 від 06.11.2014 Форма «В1» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період червень 2014 року у розмірі 41109,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 10277,00 грн., та №0007831503 від 07.11.2014 Форма «В4» щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за період червень 2014 року у розмірі 53617,00 грн., та травень 2014 року у розмірі 1667,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК» судовий збір у розмірі 213,34 грн. (двісті тринадцять гривень 34 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара