Постанова

від 09.02.2015 по справі 816/4757/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року 11:04м. ПолтаваСправа № 816/4757/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Шанько І.О.,

представників відповідача - Решетнік М.В., Лобач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" (надалі - позивач, ТОВ "Луксор-УТР") звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 663297,22 грн, з яких: 530637,78 грн - за основним платежем, 132659,44 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 12.11.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 364012,78 грн, з яких: 291210,22 грн - за основним платежем, 72802,56 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу правовідносин ТОВ "ПДСП-10" позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентам ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності. Також позивач зазначив, що ТОВ "Амарант" ніколи не співпрацювало з ТОВ "НВСП "Магнолія".

В ході судового розгляду справи судом здійснено заміну первинного позивача - ТОВ "Амарант", належним - ТОВ "Луксор-УТР", у зв'язку із проведенням державної реєстрації перейменування юридичної особи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Луксор-УТР" (до перейменування - ТОВ "Амарант") зареєстровано як юридична особа 16.01.2002 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 31801166, номер запису 1 588 120 0000 005161, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрована платником ПДВ з 25.01.2002. Видами господарської діяльності позивача є виробництво готових кормів для тварин, що утворюються на фермах, складське господарство, оптова торгівля зерном, насінням кормами для тварин, інші види оптової торгівлі (а. с. 211, т.1; а. с. 75, т. 3).

02.12.2014 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції у Полтавській області проведено реєстрацію змін до установчих документів в частині зміни найменування юридичної особи ТОВ «Амарант» на ТОВ "Луксор-ТУР" (а. с 2-5, т. 2).

У період з 21 по 25 липня 2014 року ДПІ у м. Полтаві позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Амарант" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "ПДСП-10" за вересень-грудень 2011 року, січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 серпня 2014 року №4542/16-01-22-02-12/31801166 (надалі по тексту - акт перевірки), у якому відображено порушення ТОВ "Амарант" пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість на загальну суму 910572,23 грн, у тому числі: за вересень 2011 у розмірі 360833,32 грн, за жовтень 2011 року - 142500 грн, за листопад 2011 року - 193750,12 грн, за грудень 2011 року - 83333,33 грн, за січень 2012 року - 130155,46 грн (а. с. 182-198. т. 1).

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 663297,22 грн, з яких: 530637,78 грн - за основним платежем, 132659,44 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 179, т. 1).

ТОВ "Амарант" не погодилось із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку.

Під час розгляду скарги позивача контролюючим органом підтверджено висновки, викладені в акті перевірки та виявлено, що з урахуванням даних податкових декларації з податку на додану вартість за вересень-грудень 2011 року та січень 2012 року та даних уточнюючих розрахунків до цих декларацій, невірно розраховані суми податку на додану вартість заниженого податкового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. Сума податкового зобов'язання підлягає збільшенню на 291210,22 грн (зворотній бік а. с. 53, т. 1).

31.10.2014 Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 19 серпня 2014 року №0000292308 на загальну суму 364012,78 грн, з яких: основного платежу - 291210,22 грн, штрафних санкцій - 72802,56 грн (а. с. 50-53, т. 3).

На підставі вказаного рішення ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 364012,78 грн, з яких: 291210,22 грн - за основним платежем, 72802,56 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 180, т. 1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 663297,22 грн, з яких: 530637,78 грн - за основним платежем, 132659,44 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 12.11.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 364012,78 грн, з яких: 291210,22 грн- за основним платежем, 72802,56 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що підставою для формування позивачем податкового кредиту стали господарські операції з ТОВ "ПДСП-10".

15 травня 2011 року між ТОВ "Амарант" (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "ПДСП-10" (по тексту договору - Генпідрядник) укладено договір підряду №1605/11 (надалі по тексту - договір №1605/11) за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт по монтажу обладнання відповідно до проектної документації (а. с. 90-92, т. 1).

15 вересня 2011 року між ТОВ "Амарант" (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "ПДСП-10" (по тексту договору - Генпідрядник) укладено договір підряду №1509/11 (надалі по тексту - договір №1509/11) за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт по встановленню силосу для зберігання зерна на території ТОВ "Амарант" по вул. Комарова, 1а, с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області відповідно проектної документації (а. с. 18-22, т. 1).

Видами господарської діяльності ТОВ "ДПСП-10" є будівництво будівель, інші монтажні роботи, інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері інжинірингу (а. с.123, т. 3).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Генпідрядник виконував будівельно-монтажні роботи по монтажу металоконструкцій, силосів, зерносушилки, автомобілерозвантажувача, технологічного обладнання, що знаходиться по вул. Зелена, 1в, с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області.

Нежитлові будівлі та споруди за адресою вул. Зелена, 1в, с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області, розташовані на земельній ділянці , що орендується у Лучанській сільській раді відповідно до договору оренди від 01.04.2011 (а. с. 78-84, т. 3). На підтвердження факту приймання-передачі зазначеної земельної ділянки позивачем надано відповідний акт (а. с. 85, т. 3).

На підтвердження готовності чотирьох силосів місткістю 30000 тон зерна, зерносушарки та автомобілерозвантажувача до експлуатації позивачем надано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 20.12.2011 за №14211108301 (а. с. 116-122, т. 3).

26.03.2012 виконавчим комітетом Лучанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області позивачеві видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано 30.03.2012 КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на нежитлові будівлі та споруди за адресою: вул. Зелена, 1в, с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області (а.с. 76-74, т. 3).

Також, Генпідрядник виконував будівельно-монтажні роботи по монтажу силосу для зберігання зерна, що знаходиться по вул. Комарова, 1а у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області.

Зазначений об'єкт розташований на земельній ділянці, що по вул. Комарова, 1а у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, що орендується позивачем у Вирішальненській сільській раді Лохвицького району Полтавської області на підставі договору оренди землі від 24.10.2006 та рішення сорок п'ятої сесії Вирішальненської сільської ради Лохвицького району Полтавської області шостого скликання від 03.01.2014 (а. с. 88-98, т. 3).

На підтвердження готовності ємності для зберігання зерна місткістю 5000 тон до експлуатації позивачем надано копію відповідної декларації від 20.12.2011 №ПТ14211108300 (а. с. 110-115, т. 3).

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності право власності на ємність по зберіганню зерна, що по вул. Комарова, 1а у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, зареєстровано у серпні 2012 року (а.с.86-87, т. 3).

ТОВ "Амарант" укладено договори підряду з ТОВ "ДПСП-10", а саме, на виконання комплексу робіт по монтажу обладнання (зерносушарки, силосів, автомобілерозвантажувача та ін.) з метою здійснення власної господарської діяльності, зокрема: виробництво готових кормів для тварин, що утворюються на фермах, складське господарство, оптова торгівля зерном, насінням кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, шляхом зберігання та подальшої реалізації зерна (кормів) своїм контрагентам.

Державною інспекцією сільського господарства України на підставі актів з сертифікації послуг зернових складів із зберігання зерна та продуктів його переробки Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 14 та 31 травня 2013 року, видано сертифікати про відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, що знаходяться у с. Вирішальне та с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області (а. с. 18-21, т. 3).

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних, локальних кошторисів на виконання додаткових робіт по монтажу металоконструкцій, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а. с. 23-89, 104-178, 212-214 т. 1; а. с. 23- 168, т. 2; а. с. 1-29, т.3).

Судом встановлено, що у зазначених актах відсутня дата їх підписання, однак такі недоліки суд не розцінює як підставу для не врахування їх у бухгалтерському обліку з огляду на наступне.

Вiдповiдно до Закону України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» власник або уповноважений орган (посадова особа), який здiйснює керiвництво пiдприємством, повинен забезпечити фiксування фактiв здiйснення всiх господарських операцiй у первинних документах, якi мають мiстити визначенi Законом обов'язковi реквiзити.

В силу пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записiв у бухгалтерському облiку, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.1995 №88, первиннi документи складаються на бланках типових i спецiалiзованих форм, затверджених вiдповiдним органом державної влади.

Із наданих суду актів форми КБ-2в та КБ-3 можливо встановити період за який складено акти, мiсце складання, назву пiдприємства, вiд iменi якого складено документ, змiст та обсяг робіт та витрат, одиницю вимiру господарської операцiї, посади осiб, вiдповiдальних за здiйснення господарської операцiї i правильнiсть її оформлення, особистий пiдпис або iншi дані, що дають змогу iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операції.

Отже, незначнi недолiки в заповненнi актiв, носять оцiночний характер та не є пiдставою для висновку про позбавленнi юридичної сили i доказовостi зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг. На підставі вказаних актів позивачем було визнано наявність підстав для оплати за виконанні роботи та в повному обсязі проведено розрахунок за вказані роботи.

Таким чином, суд вважає, що документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам чинного законодавства, зауважень до їх складання форми та змісту у відповідача під час проведення перевірки не було. Суд вважає вказані документи такими, що складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку та документи щодо приймання-здачі виконаних робіт, суд приходить до висновку, що вказані документи спростовують висновки відповідача про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ПДСП-10", а саме: отримання позивачем будівельно-монтажних робіт установки силосу для зберігання зерна на території ТОВ "Амарант" від ТОВ "НДСП-10".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено часткову дебіторську заборгованість позивача на час перевірки (а. с. 190, т.1).

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем картки рахунку 631 за січень 2011 року по вересень 2014 року заборгованість позивача перед ТОВ "НДСП-10" відсутні (а. с. 60-73, т. 3). Відсутність заборгованості позивача перед контрагентом станом на 2012 рік також підтверджується складним актом звіряння взаємних розрахунків (а. с. 127, т. 3)

Отже, вищезазначене підтверджує той факт, що оплата за отримані послуги від ТОВ "ПДСП-10" позивачем проведена у повному обсязі.

Також, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на акт перевірки від 14.01.2014 №15/14-03-22-08/33084260 щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "ПДСП-10" з ТОВ "НВСП "Магнолія" у вересні-грудні 2011 року з огляду на те, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Суд вважає висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ТОВ "Амарант" та ТОВ "ПДСП-10" як наслідок неможливості виконання таких же робіт ТОВ "НВСП "Магнолія" у якості субпідрядника ТОВ "ПДСП-10" таким, що ґрунтується на припущеннях.

Доказів на підтвердження факту, що ТОВ "ПДСП-10" залучало ТОВ "НВСП "Магнолія" у якості субпідрядника з метою виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Амарант" відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень ДПІ у м. Полтаві, відповідачем суду не надано.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів підряду із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи позивачем в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання послуг, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Полтаві фактично не встановлено порушення позивачем підпунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість на загальну суму 821848 грн, а доводи, викладені в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджені жодними доказами у справі.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження ТОВ "Амарант" податку на додану вартість на загальну суму 821848 грн, а податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 663297,22 грн, з яких: 530637,78 грн - за основним платежем, 132659,44 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 12.11.2014 №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 364012,78 грн, з яких: 291210,22 грн - за основним платежем, 72802,56 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000292308 від 19 серпня 2014 року, №0000292308 від 12 листопада 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський