Ухвала

від 28.04.2015 по справі 816/4757/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 816/4757/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор-УТР» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор-УТР» (на час звернення до суду та виникнення спірних правовідносин - ТОВ «Амарант», далі по тексту ТОВ «Луксор-УТР», ТОВ «Арамант») - звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві), прийнятих на підставі акта перевірки № 4542/16-01-22-02-12/31801166 від 01.08.2014 року, якими за встановлені порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг):

- на 663.297 грн. 22 коп. з яких: 530.637 грн. 78 коп. - за основним платежем, 132.659 грн. 44 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями - повідомлення - рішення від 19.08.2014 року №0000292308;

- на 364.012 грн. 78 коп. з яких: 291.210 грн. 22 коп. - за основним платежем, 72.802 грн. 56 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями - повідомлення - рішення від 12.11.2014 року №0000292308.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Луксор-УТР» зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 01.08.2014 року № 4542/16-01-22-02-12/31801166 «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Амарант» (ЄДРПОУ 31801166) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «ПДСП-10» (ЄДРПОУ 33084260) за вересень-грудень 2011 року, січень 2012 року» (далі - акт перевірки). З приводу правовідносин ТОВ «ПДСП-10» позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентам ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності. Також позивач зазначив, що ТОВ «Амарант» ніколи не співпрацювало з ТОВ «НВСП «Магнолія».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року адміністративний позов ТОВ «Луксор-УТР» задоволено повністю.

Судове рішення вмотивовано посиланням на правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «ПДСП-10» послуг (виконаних робіт). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства, а посилання ДПІ у м. Полтаві на акт перевірки контрагента підприємства-позивача - ТОВ «ПДСП-10», як на доказ вчинення порушень позивачем, є безпідставними.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Луксор-УТР» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 21 по 25 липня 2014 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Амарант» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «ПДСП-10» за вересень-грудень 2011 року, січень 2012 року за результатами якої складено акт від 01 серпня 2014 року №4542/16-01-22-02-12/31801166 (надалі по тексту - акт перевірки), у якому відображено порушення ТОВ «Амарант» пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість на загальну суму 910572,23 грн, у тому числі: за вересень 2011 у розмірі 360833,32 грн, за жовтень 2011 року - 142500 грн, за листопад 2011 року - 193750,12 грн, за грудень 2011 року - 83333,33 грн, за січень 2012 року - 130155,46 грн (т. 1, а. с. 182-198).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту за вересень-грудень 2011 року, січень 2012 року у зв'язку з непідтвердженістю факту здійснення господарських операцій між ТОВ «Амарант» та ТОВ «ПДСП-10», які позивачем відображено в податковому обліку. Вказаного висновку контролюючий орган дійшов з урахуванням інформації, закріпленої в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.01.2014 року № 15/14-03-22-08/33084260 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПДСП-10» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість за періоди грудень 2010 року , вересень - грудень 2011 року, вересень 2013 року та податку на прибуток за 2010 рік, ІІ-ІV квартали 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Палладіум», ТОВ «Науково-виробниче спеціалізоване підприємство «Магнолія», ТОВ «Армабуд-Тех» та контрагентами-покупцями» згідно якого ТОВ «ПДСП-10» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «НВСП «Магнолія» у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року, та подальшої реалізації виконаних робіт ТОВ «Амарант» на загальну суму ПДВ 910.572 грн. 23 коп.

Окрім того, ДПІ у м. Полтаві вважає, що реальний характер операцій позивача з ТОВ «ПДСП-10» не підтверджується належними первинними документами, оскільки в договорах підряду , а також в додатках до них не визначено найменування тих об'єктів будівництва, на яких виконувалися відповідні роботи. Окрім того, підписані сторонами акти виконаних робіт мають недоліки в їх оформленні, а саме відсутні обов'язкові реквізити: дати їх складення, що свідчить про порушення вимог складення первинних документів. Також акти виконаних робіт не містять свідчення про субпідрядників.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 663.297 грн. 22 коп., з яких: 530.637 грн. 78 коп. - за основним платежем, 132.659 грн. 44 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 179).

ТОВ «Амарант» не погодилось із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку.

Під час розгляду скарги позивача контролюючим органом підтверджено висновки, викладені в акті перевірки та виявлено, що з урахуванням даних податкових декларації з податку на додану вартість за вересень-грудень 2011 року та січень 2012 року та даних уточнюючих розрахунків до цих декларацій, невірно розраховані суми податку на додану вартість заниженого податкового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. Сума податкового зобов'язання підлягає збільшенню на 291.210 грн. 22 коп. (т. 1, зворотній бік а.с. 53).

31.10.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 19 серпня 2014 року № 0000292308 на загальну суму 364.012 грн. 78 коп., з яких: основного платежу - 291.210 грн. 22 коп., штрафних санкцій - 72.802 грн. 56 коп. (т. 3, а.с. 50-53).

На підставі вказаного рішення ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 364.012 грн. 78 коп., з яких: 291.210 грн. 22 коп. - за основним платежем, 72.802 грн. 56 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 180).

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Луксор-УТР» зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про неправомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ «Луксор-УТР» (ТОВ «Арамант») та його контрагентом - ТОВ «ПДСП-10» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин. У зв'язку з виконанням робіт (отриманням послуг) відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що підставою для формування позивачем податкового кредиту стали господарські операції з ТОВ «ПДСП-10».

15 травня 2011 року між ТОВ «Амарант» (Замовник) та ТОВ «ПДСП-10» (Генпідрядник) укладено договір підряду №1605/11 (надалі по тексту - договір №1605/11) за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт по монтажу обладнання відповідно до проектної документації (т. 1, а.с. 90-92).

15 вересня 2011 року між ТОВ «Амарант» (Замовник) та ТОВ «ПДСП-10» (Генпідрядник) укладено договір підряду №1509/11 (надалі по тексту - договір №1509/11) за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт по встановленню силосу для зберігання зерна на території ТОВ «Амарант» по вул. Комарова, 1а, с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області відповідно проектної документації (т. 1, а.с. 18-22).

Видами господарської діяльності ТОВ «ДПСП-10» є будівництво будівель, інші монтажні роботи, інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері інжинірингу (т. 3, а. с.123).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Генпідрядник виконував будівельно-монтажні роботи по монтажу металоконструкцій, силосів, зерносушилки, автомобілерозвантажувача, технологічного обладнання, що знаходиться по вул. Зелена, 1в, с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області.

Нежитлові будівлі та споруди за адресою вул. Зелена, 1в, с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області, розташовані на земельній ділянці , що орендується у Лучанській сільській раді відповідно до договору оренди від 01.04.2011 (т. 3, а.с. 78-84). На підтвердження факту приймання-передачі зазначеної земельної ділянки позивачем надано відповідний акт (т. 3, а.с. 85).

На підтвердження готовності чотирьох силосів місткістю 30000 тон зерна, зерносушарки та автомобілерозвантажувача до експлуатації позивачем надано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 20.12.2011 року за №14211108301 (т. 3, а.с. 116-122).

26.03.2012 року виконавчим комітетом Лучанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області позивачеві видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано 30.03.2012 року КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на нежитлові будівлі та споруди за адресою: вул. Зелена, 1в, с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області (т. 3, а.с. 76-74).

Також, Генпідрядник виконував будівельно-монтажні роботи по монтажу силосу для зберігання зерна, що знаходиться по вул. Комарова, 1а у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області.

Зазначений об'єкт розташований на земельній ділянці, що по вул. Комарова, 1а у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, що орендується позивачем у Вирішальненській сільській раді Лохвицького району Полтавської області на підставі договору оренди землі від 24.10.2006 року та рішення сорок п'ятої сесії Вирішальненської сільської ради Лохвицького району Полтавської області шостого скликання від 03.01.2014 року (т. 3, а. с. 88-98).

На підтвердження готовності ємності для зберігання зерна місткістю 5000 тон до експлуатації позивачем надано копію відповідної декларації від 20.12.2011 року №ПТ14211108300 (т. 5, а. с. 110-115).

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності право власності на ємність по зберіганню зерна, що по вул. Комарова, 1а у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, зареєстровано у серпні 2012 року (т. 3, а.с.86-87).

ТОВ «Амарант» укладено договори підряду з ТОВ «ДПСП-10», а саме, на виконання комплексу робіт по монтажу обладнання (зерносушарки, силосів, автомобілерозвантажувача та ін.) з метою здійснення власної господарської діяльності, зокрема: виробництво готових кормів для тварин, що утворюються на фермах, складське господарство, оптова торгівля зерном, насінням кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, шляхом зберігання та подальшої реалізації зерна (кормів) своїм контрагентам.

Державною інспекцією сільського господарства України на підставі актів з сертифікації послуг зернових складів із зберігання зерна та продуктів його переробки Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 14 та 31 травня 2013 року, видано сертифікати про відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, що знаходяться у с. Вирішальне та с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області (т. 3, а. с. 18-21).

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних, локальних кошторисів на виконання додаткових робіт по монтажу металоконструкцій, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1, а. с. 23-89, 104-178, 212-214; т. 2, а. с. 23- 168; т. 3, а.с. 1-29).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відсутність дати підписання в актах приймання виконаних будівельних робіт не є підставою для не врахування їх у бухгалтерському обліку, оскільки з наданих суду актів форми КБ-2в та КБ-3 можливо встановити період за який складено акти, мiсце складання, назву пiдприємства, вiд iменi якого складено документ, змiст та обсяг робіт та витрат, одиницю вимiру господарської операцiї, посади осiб, вiдповiдальних за здiйснення господарської операцiї i правильнiсть її оформлення, особистий пiдпис або iншi дані, що дають змогу iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операції.

Незначнi недолiки в заповненнi актiв, носять оцiночний характер та не є пiдставою для висновку про позбавленнi юридичної сили i доказовостi зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг. На підставі вказаних актів позивачем було визнано наявність підстав для оплати за виконанні роботи та в повному обсязі проведено розрахунок за вказані роботи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено часткову дебіторську заборгованість позивача на час перевірки (т. 1, а.с. 190).

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем картки рахунку 631 за січень 2011 року по вересень 2014 року заборгованість позивача перед ТОВ «НДСП-10» відсутні (т. 3, а.с. 60-73). Відсутність заборгованості позивача перед контрагентом станом на 2012 рік також підтверджується складним актом звіряння взаємних розрахунків (т. 3, а.с. 127).

Отже, вищезазначене підтверджує той факт, що оплата за отримані послуги від ТОВ «ПДСП-10» позивачем проведена у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо неправомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з посиланням на акт перевірки від 14.01.2014 року №15/14-03-22-08/33084260 щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ПДСП-10» з ТОВ «НВСП "Магнолія» у вересні-грудні 2011 року, як на доказ вчинення порушень позивачем, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

В порядку, передбаченому ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30 квітня 2015 року.