Постанова

від 11.02.2015 по справі 912/2609/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 912/2609/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року у справі № 912/2609/14 Господарського суду Кіровоградської області за позовом Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства", Кіровоградська область, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Кіровоградська область, про стягнення 1 600 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Пономарьов М.В. (дов. від 01.02.14);

відповідача - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач КП "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення 1 600 грн.

Вказував, що 17.01.14 між ним та відповідачем був укладений договір № 42 оренди торгової площі, відповідно до умов якого він (орендодавець) зобов'язався передати, а відповідач (орендар) - прийняти у строкове платне користування 21 кв.м. торгівельної площі, що розташована під АДРЕСА_1 під розміщення нестаціонарної споруди для торгівлі продовольчою групою товарів та сплачувати орендну плату на умовах, визначених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати у квітні - липні 2014 року, позивач просив стягнути з відповідача 1 600 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28 серпня 2014 року (суддя: Макаренко Т.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства" 1 600 грн. боргу та 1 827 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати у квітні - липні 2014 року, що є підставою до покладення на нього обов'язку здійснити її оплату позивачу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року (колегія суддів у складі: Крутовських В.І. - головуючого, Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована посиланнями на ту обставину, що вказана в договорі оренди торгівельна площа позивачем відповідачу по акту приймання-передачі не передавалась, що суперечить п. 2.1 Типового договору оренди торгівельного місця на ринку, затвердженого постановою Правління Укоопспілки за № 34 від 03.02.06. Також судом зазначено про те, що позивачем було отримано земельну ділянку з порушенням умов діючого законодавства, тому він не мав права передавати торгівельну площу в оренду відповідачу, а сам договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з порушенням умов діючого законодавства.

У касаційній скарзі КП "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Глави 58 ЦК України, ст. 101 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.01.14 між сторонами у справі був укладений договір № 42 оренди торгової площі, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) зобов'язався передати, а відповідач (орендар) - прийняти у строкове платне користування 21 кв.м. торгівельної площі, що розташована під АДРЕСА_1 під розміщення нестаціонарної споруди для торгівлі продовольчою групою товарів та сплачувати орендну плату на умовах, визначених договором.

Пунктом 3 договору сторонами встановлено, що орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 400 грн..

Орендна плата вноситься до 10 числа кожного місяця. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря та фактичного використання ним об'єкта оренди (п. 4 договору).

Згідно п. 13 договору строк дії договору встановлено з 17.01.14 до 31.12.14.

Пунктом 2.1 Типового договору оренди торговельного місця на ринку, затвердженого Постановою Правління Укоопспілки від 03.02.06 № 34, передбачено, що вступ наймача у користування об'єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі, який є обов'язковим додатком до цього Договору.

Апеляційним судом встановлено, що об'єкт оренди по акту приймання-передачі не передавався, що є порушенням п. 2.1 Типового договору оренди торговельного місця на ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що прокуратурою Бобринецького району за результатами опрацювання інформації, яка надійшла від громадських організацій "Бобринецька народна громада" та "Громадський контроль", щодо законності діяльності Колективного підприємства "Ринок" та використання земельної ділянки проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосування законів Бобринецькою міською радою.

Під час перевірки встановлено, що Колективне підприємство "Ринок" отримав державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КР № 0010093 від 31.12.01 відповідно до рішення Бобринецької міської ради народних депутатів від 27.12.01 № 644.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, в тому числі: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. При цьому, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 12 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Прокуратурою Бобринецького району встановлено, що в протоколах сесій Бобринецької міської ради за 2001 рік рішення № 644 від 27.12.01, що зазначено в якості підстави видачі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КР № 0010093 від 31.12.01, відсутнє. Рішення у 2001 році закінчуються номером 603 від 27.12.01.

Приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Недотримання зазначеної процедури є порушенням органу місцевого самоврядування чинного законодавства.

Встановивши, що позивачем було отримано земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивач не мав права передавати торгівельну площу в оренду відповідачу на земельній ділянці, яка йому не належить ні на праві постійного користування, ні на праві власності та обґрунтовано вважав спірний договір оренди недійсним.

Натомість, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати не встановивши наявності у позивача права на передачу торгівельної площі в оренду відповідачу, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати на підставі договору № 42 оренди торгової площі від 17.01.14, не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів, яким судом апеляційної інстанції надавалась належна правова оцінка.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року у справі № 912/2609/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

С.С. Самусенко