Постанова

від 12.02.2015 по справі 911/2689/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 911/2689/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Дерепи В.І. (доповідача), Суддів: Грека Б.М., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на рішенняТовариства з обмеженою відповідальністю "БМК-Компані" від 16 вересня 2014 року господарського суду Київської області та постановувід 3 грудня 2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/2689/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оксамір" доТовариства з обмеженою відповідальністю "БМК-Компані" простягнення 163 800 грн., за участю представників сторін: позивача: Абрамової О.О., Черненко В.А. відповідача: Запорожець Н.В., Белецького А.В., Духницького А.М. ВСТАНОВИВ :

У червні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення неустойки, нарахованої в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що становить 163800 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором оренди нежилих приміщень від 01.05.2010 року.

Заявою, поданою до суду 15.07.2014 року, позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги та уточнивши розрахунок суми позову, просив суд стягнути з відповідача 155 400 грн. неустойки, нарахованої за користування спірним приміщенням після закінчення строку дії укладеного між сторонами у справі договору від 01.05.2010 року, враховуючи орендні платежі фактично здійснені відповідачем після закінчення договору оренди за період з 07.07.2011 року по 24.12.2012 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 16 вересня 2014 року (суддя Третьякова О.О.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.09.2014 року, позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 152 664 грн. неустойки, судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2014 року рішення господарського суду Київської області від 16 вересня 2014 року (суддя Третьякова О.О.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.09.2014 року, залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями попередніх судових інстанцій, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом та постанови апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, 1 травня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого відповідач орендував у позивача нежитлове приміщення №128 /літера А/ 1 поверху загальною площею 140 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці 378 кв.м за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 128.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2012 року у справі №25/066-12 між тими ж сторонами про виселення відповідача з нежилого приміщення та стягнення 94 510 грн., позов задоволений частково та виселено ТзОВ "БМК-Компані" зі спірного орендованого приміщення. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати та відшкодовано витрати по утриманню орендованого приміщення (сплаті комунальних платежів). В частині вимоги про стягнення збитків провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року у справі №25/066-12, яка вступила в законну силу, рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 змінено в частині стягнення грошових сум, а в частині виселення відповідача з орендованого приміщення - залишене без змін (а.с.13).

Виходячи з умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2010, його кінцевий строк дії встановлений сторонами до 30.04.2011 року (п.10.12 договору).

Як було встановлено судами під час розгляду справи №25/066-12, зазначений договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2010 року припинив свою дію з 01.05.2011 року.

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи, зокрема, матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду у справі 325/066-12 про примусове виселення відповідача зі спірного приміщення підтверджується, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, спірне майно повернув позивачеві тільки 24.10.2012 року.

Тому, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2010 року, нарахованої за період з 07.07.2011 року по 24.10.2012 року, що складає 475 днів, з урахуванням строку позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 152 664 грн. неустойки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням викладеного, оцінивши належним чином всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком зробленим судами попередніх судових інстанцій про те, що зобов'язання з повернення орендованого за спірним договором оренди майна виникло у відповідача з 01.05.2011 року і порушення відповідного обов'язку тривало до 24.10.2012 року. Тобто, період користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення договору оренди тривав з 01.05.2011 року по 24.10.2012 року.

Відповідно до умов п.4.1 укладеного договору оренди від 01.05.2010 року, розмір орендної плати за 1 кв.м складає 45,00 грн., загальний розмір орендної плати становить 6300 грн. в місяць

Як вбачається з уточненого розрахунку, позивач розрахував вартість оренди за один день, що складає 210 грн. Тому, відповідно подвійна орендна плата згідно ч.2 ст.785 ЦК України за один день, за розрахунком позивача, становить 420 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період користування відповідачем орендованим приміщення після закінчення договору оренди за період з 07.07.2011 року по 24.10.2012 року, що складає 475 днів в сумі 199 500 грн.

Таким чином, за заявлений позивачем період, який складає 475 днів, сума неустойки в розмірі подвійної орендної плати складає 199 500 грн.

Поданою позивачем до суду в ході розгляду справи заяви про зменшення позовних вимог, позивач уточнив розрахунок позову, врахувавши орендні платежі фактично здійснені відповідачем після закінчення договору оренди за період з 07.07.2011 року по 24.12.2012 року в загальній сумі 44100 грн., на яку і зменшив заявлену до стягнення неустойку та просив суд стягнути з відповідача 155400 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до господарського суду Київської області з клопотанням від 02.09.2014 року про застосування строку позовної давності (а.с.142), посилаючись на сплив строку позовної давності для вимоги про стягнення неустойки, вважаючи її початком 01.05.2011 року, в той час, як з даним позовом до суду позивач звернувся в кінці червня 2014 року, тобто більше ніж через три роки з моменту виникнення у позивача права вимоги про повернення майна.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі.

Згідно ст.786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

Місцевим господарським судом, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно було встановлено, що початок перебігу позовної давності за заявленою позивачем в даній справі вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі) тривалістю три роки, яка обраховується з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі і нараховується за кожний день фактичного прострочення виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за весь час існування відповідного обов'язку, а не згідно з положеннями частини 2 статі 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки дане положення стосується вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві.

Крім того, строк позовної давності для вимоги про стягнення неустойки в даній справі переривається звернення позивача з позовом до суду у справі №25/066-12.

Враховуючи той факт, що з даним позовом до суду позивач звернувся 30 червня 2014 року (як вбачається з конверту, в якому надійшла позовна заява), строк позовної давності охоплює три роки, які передували зверненню до суду, тобто період з 01.07.2011 року.

Таким чином, нарахована позивачем до стягнення з відповідача неустойка в розмірі подвійної облікової орендної плати за період користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення дії укладеного договору оренди за період з 07.07.2011 року по 24.10.2012 року є такою, що заявлена в межах строку позовної давності.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх судових інстанцій, здійснивши вірний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 152 664 грн. неустойки.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з урахуванням всіх фактичних обставин справи та з дотриманням норм матеріального права підлягають залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 16 вересня 2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Кривда Д.С.