Рішення

від 05.02.2015 по справі 910/2949/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/2949/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Кезно»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Грін Банк»

2) Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт»

про визнання недійсними договорів

Головуючий суддя: Бондарчук В.В.

Судді: Васильченко Т.В.

Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Ткаченко К.В.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Агапов О.О., Брагінський П.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Кезно» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» (далі -відповідач-1), 2) Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» (далі -відповідач-2) про визнання недійсними договорів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем при укладенні Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06, Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06, Іпотечного договору від 29.12.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за номером 5539, Іпотечного договору від 09.12.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за номером 5537, були порушені норми чинного на момент укладення спірних правочинів законодавства та положення установчих документів Публічного акціонерного товариства "Кезно", тому вказані договори повинні бути визнані судом недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2949/13, розгляд справи призначено на 13.03.2013 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. (суддя Нечай О.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсними Договір про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2006 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно", Договір про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством банк "Олімпійська Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно", Іпотечний договір від 29.12.2006 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5537, Іпотечний договір, укладений між Відкритим акціонерним товариством банк "Олімпійська Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" від 29.12.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5539. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Грін банк" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, будинок 10-А; ідентифікаційний код: 13550848) на користь Публічного акціонерного товариства "Кезно" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, будинок 3/5; ідентифікаційний код: 22889936) суму сплаченого судового збору в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 58; ідентифікаційний код: 19361746) на користь Публічного акціонерного товариства "Кезно" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, будинок 3/5; ідентифікаційний код: 22889936) суму сплаченого судового збору в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 зі справи № 910/2949/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

30.09.2014 р. матеріали справи № 910/2949/13 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. судді Бондарчук В.В. справу № 910/2949/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.10.2014 р.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.11.2014 р. представник позивача надав клопотання про призначення у справі судової експертизи, в якому просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» оригінал протоколу засідання Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Кезно» від 28.12.2006 р. та призначити у справі судову технічну та почеркознавчу експертизи.

Також представник позивача надав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому просить суд заборонити Публічному акціонерному товариству «Банк «Контракт» та будь-яким іншим особам, які є кредиторами у зобов'язанні, що виникло з договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 29.12.2006 р. та/або договору про відкриття кредитної лінії №21/06 ВІД 28.12.2006 р., вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений іпотечними договорами від 29.12.2006 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Кезно» та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк «Контракт», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 5537, та від 29.12.2006 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством банк «Олімпійська Україна» та Відкритим акціонерним товариством «Кезно», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 5539.

Суд відклав клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. суд витребував у Публічного акціонерного товариства «Кезно» та Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт»: належним чином завірену копію статуту Публічного акціонерного товариства «Кезно» у редакції чинній на момент укладення оспорюваних договорів, тобто станом на 28.12.2006 р. і 29.12.2006 р.; оригінал протоколу засідання спостережної ради ВАТ «Кезно» від 28.12.2006 р. та протоколу №16 загальних зборів ВАТ «Кезно» від 15.11.2005 р. для огляду у судовому засіданні. Також розгляд справи відклав та призначив судове засідання на 24.11.2014 р.

24.11.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких пояснює, що не може надати суду для огляду у судовому засіданні протокол засідання спостережної ради ВАТ «Кезно» від 28.12.2006 р. та протокол №16 загальних зборів ВАТ «Кезно» від 15.11.2005 р., оскільки останні відсутні у позивача. Також, просить суд задовольнити клопотання позивача про призначення судової експертизи та просить суд зобов'язати відповідача надати письмові пояснення щодо наступних питань:

- чи були в наявності у відповідача оригінали протоколу засідання спостережної ради ВАТ "Кезно" від 28.12.2006 р. та протоколу №16 загальних зборів ВАТ "Кезно" від 15.11.2005 р.?

- за яких обставин відповідачем було отримано оригінали протоколу засідання спостережної ради ВАТ "Кезно" від 28.12.2006 р. та протоколу №16 загальних зборів ВАТ "Кезно" від 15.11.2005 р.?

- коли та за яких обставин було виготовлено додані до матеріалів справи копії протоколу засідання спостережної ради ВАТ "Кезно" від 28.12.2006 р. та протоколу №16 загальних зборів ВАТ "Кезно" від 15.11.2005 р.?

- у випадку відсутності у ПАТ Банк "Контракт" їх оригіналів - яким чином було виготовлено копії протоколу засідання спостережної ради ВАТ "Кезно" від 28.12.2006 р. та протоколу №16 загальних зборів ВАТ "Кезно" від 15.11.2005 р. з посвідчувальним підписом Першого Заступника Голови Правління ПАТ Банк "Контракт" Крапівіна П.Є. на них за відсутності їх оригіналів?

У судовому засіданні 24.11.2014 р. суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у зв'язку з необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.12.2014 р. у порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/2949/13 - Бондарчук В.В. (головуючий суддя), судді: Васильченко Т.В. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. справу № 910/2949/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі - Бондарчук В.В. (головуючий суддя), судді: Васильченко Т.В. та Спичак О.М., розгляд справи призначено на 02.02.2015 р. за участю представників сторін.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 02.02.2015 р. подане позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, відмовила у задоволенні останнього з підстав необґрунтованості.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

03.02.2015 р. через загальний відділ діловодства суду третя особа із самостійними вимогам на предмет спору - Коріневич Наталія Іванівна подала позовну до Публічного акціонерного товариства «Грін Банк», Публічного акціонерного товариства «Кезно» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р. позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та додані до неї матеріали повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

05.02.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Савельєва А.Ю. всі документи, на підставі яких здійснювалося посвідчення іпотечного договору від 29.12.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за номером 5539, та іпотечного договору від 09.12.2006 р. зареєстрованого в реєстрі за номером 5537.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню ; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ .

Оскільки позивач не зазначив обставини, що перешкоджають наданню доказів, які останній просить витребувати та не вказав обставин, які може підтвердити доказ, що витребовується, тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-2 проти задоволення позову заперечили.

Представники відповідача-1 у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що представник відповідача-1 неодноразово був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Банк «Олімпійська Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Грін Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Кезно», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кезно» в особі Голови правління Цьоми Павла Володимировича, який діяв на підставі статуту, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 21/06 (надалі - кредитний договір №1), відповідно до якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну безвідкличну кредитну лінію (гривні, долари США), надає позичальнику кредити за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в п. 1.5 кредитного договору №1, здійснювати поточне повернення кожного з кредитів, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови кредитного договору №1 і повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.

Також між позивачем та відповідачем-1 було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору №1, відповідно до яких зокрема, було збільшено ліміт мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії та збільшення розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №1 29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Кезно», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кезно» в особі Голови правління Цьоми Павла Володимировича, який діє на підставі статуту, та відповідачем-2 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5539 (надалі - іпотечний договір №1).

29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк «Контракт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт» та Відкритим акціонерним товариством «Кезно», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кезно» в особі Голови правління Цьоми Павла Володимировича, який діяв на підставі статуту, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 122/06 (надалі - кредитний договір №2), відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2 250 000,00 доларів США.

Згодом між позивачем та відповідачем-2 було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору №2, відповідно до яких зокрема, було збільшено ліміт мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії та збільшення розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Також метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №2 29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Кезно», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кезно» в особі Голови правління Цьоми Павла Володимировича, який діє на підставі статуту, та відповідачем - 2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5537.

22.06.2007 р., 24.12.2007 р., 02.03.2009 р. та 16.03.2010 р. між сторонами було укладено додаткові угоди до іпотечного договору від 29.12.2006 р., зареєстрований в реєстрі за № 5539, якими сторони змінювали розмір зобов'язань іпотекодавця та розмір оцінки предмета іпотеки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірні договори та додаткові угоди укладені Головою правління з перевищенням повноважень, оскільки вирішення таких питань, ціна яких перевищує статутний капітал підприємства, балансову вартість основних фондів та вартість активів позивача, віднесено виключно до компетенції загальних зборів, а тому такий договір та додаткові угоди до нього підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення, враховуючи відсутність необхідних рішень загальних зборів акціонерів позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено судом, сторони погодили всі істотні умови оспорюваного договору, необхідні для його дійсності та правомірності.

Так, частиною 3 статті 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 28.12.2006 р.), виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства . Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

Відповідно до п. 11 статуту позивача, в редакції від 06.04.2006 р., органами управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, правління, ревізійна комісія, спостережна рада.

Згідно пунктів 11.2.1, 11.2.11 зазначеного статуту визначено, що правління є виконавчо-розпорядчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво всією його поточною діяльністю, до компетенції якого належить, зокрема, прийняття рішень з питань, пов'язаних з поточною діяльністю акціонерного товариства.

Пунктами 11.2.4, 11.2.5 статуту позивача визначено, що правління діє від імені товариства в межах, передбачених статутом товариства та іншими внутрішніми нормативними актами товариства. У своїй діяльності правління керується чинним законодавством України, статутом товариства, іншими внутрішніми нормативними актами та рішеннями, прийнятими загальними зборами акціонерів та спостережною радою.

Згідно п. п. 11.2.11, 11.2.19 вказаного статуту до компетенції правління та голови правління належать усі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством та цим статутом віднесені до компетенції іншого органу товариства .

Підпунктом 2 п. 11.4.11 статуту позивача визначено, що до компетенції спостережної ради товариства належать розпорядження майном та коштами товариства .

Пунктом «і» ч. 5 ст. 41 Закону «Про господарські товариства», передбачено можливість обмеження компетенції виконавчого органу товариства (до якого входить директор), шляхом затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, загальними зборами, а вказані повноваження належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Судом встановлено, що статут Публічного акціонерного товариства «Кезно» в редакції від 06.04.2006 р. не містить жодних обмежень повноважень Спостережної ради та Правління під час представництва підприємства, в тому числі обмежень щодо компетенції розпоряджатися майном та укладати від імені підприємства договори на будь-яку суму.

Таких обмежень не встановлено і частиною 2 статті 98 ЦК України, згідно положень якої, на думку позивача, існують підстави для визнання спірних угод недійсними, оскільки відповідно до цієї норми вирішення питання про відчуження майна товариства на суму, що перевищує п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, відноситься до виключної компетенції загальних зборів та має вирішуватись більшістю не менше як у ѕ голосів.

Наведені судом твердження позивача є хибними та пов'язані з неправильним розумінням норми матеріального права з огляду на наступне.

Виходячи з системного аналізу частини 2 ст. 98 ЦК України, вбачається, що рішення, зокрема, про відчуження майна товариства на суму п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю не менше як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом. Тобто, у наведеній нормі йдеться про те, що на відміну від загального порядку прийняття рішень загальними зборами учасників товариства - проста більшість голосів - по деяким питанням необхідна більшість у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законодавством. Таким чином, нормою, якою позивач обґрунтував свої вимоги, врегульовано лише процедурне питання діяльності загальних зборів учасників товариства, а не питання компетенції цього органу. Разом з тим, компетенція вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів акціонерів визначена положеннями ст. 159 ЦК України, не передбачає таких повноважень, як затвердження (надання згоди) на укладення угод на суму, що перевищує 50 і більше відсотків майна акціонерного товариства. Отже, вказане питання не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Аналогічна оцінка змісту ст.ст. 98, 159 ЦК України надана у постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2005 року у справі № 2-20/8724-2005, за якою Верховний Суд України відмовив в порушенні провадження з перегляду. Наведена позиція міститься також у науковому висновку, долученому до матеріалів справи під час її розгляду Верховним Судом України в порядку частини 2 ст.111-22 ГПК України.

Зазначених висновків дійшла колегія суддів Вищого господарського суду України у справі №2/261 у постанові від 23.05.2012 р. за наслідками перегляду справи у касаційній інстанції за результатами та з урахуванням висновків перегляду справи Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права, викладених у постанові від 10.04.2012 р.

Отже, частиною 1 статті 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, вищенаведені висновки Верховного Суду України є обов'язковими під час розгляду даної справи та приймаються судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколу загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Кезно" № 16 від 15.11.2005 року, рішенням загальних зборів позивача делеговано повноваження голові правління на укладення кредитних договорів, договорів застави, поруки та інших на будь-яку суму правлінню позивача та уповноважено голову правління на укладення та підписання вказаних угод.

Крім того, протоколом засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Кезно", яким вирішено надати повноважень голові правління позивача - Цьому Павлу Володимировичу на підписання іпотечного договору та інших документів, пов'язаних з даним договором від імені ВАТ «КЕЗНО».

Таким чином, жодних обмежень Голови правління Цьоми Павла Володимировича щодо повноважень на укладення спірних угод від імені товариства не було, а останній діяв в межах повноважень, наданих Спостережною радою та Статутом підприємства.

Так, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В матеріалах справи наявні належні докази схвалення позивачем спірних договорів, а саме рішення правління Публічного акціонерного товариства "Кезно", оформлені протоколами від 14.12.2007 року та від 12.03.2010 року, якими вирішувались питання щодо звернення до відповідача-2 про збільшення ліміту кредитної лінії та надання повноважень голові правління позивача на підписання додаткових договорів до оспорюваних правочинів, останні не визнавались недійсними, а отже, є чинними.

Як зазначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Голова правління Цьома Павло Володимирович мав необхідний обсяг повноважень на укладення спірних договорів та додаткових угод до них, враховуючи наявне рішення загальних зборів позивача, яким делеговано повноваження на укладенню кредитних договорів, договорів застави, поруки та інших на будь-яку суму правлінню позивача та уповноважено голову правління на укладення та підписання вказаних угод, приймаючи до уваги наступне схвалення спірних договорів та додаткових угод правлінням позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.02.2015 р.

Головуючий суддя Бондарчук В.В.

Судді Васильченко Т.В.

Спичак О.М.