Рішення

від 10.02.2015 по справі 922/5479/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/5479/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, позивача-2: Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, с. Циркуни, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агро", с. Циркуни про стягнення 36.908,20 грн. за участю :

прокурор - Горгуль Н.В., посвідчення № 016182 від 13.04.2013 р.;

позивача-1: Сосіна І.О., довіреність № 01/01-24/05-14 від 08.01.2014 р.;

позивача-2: не з"явився;

відповідача: Бірючинський О.В. за довіреністю від 15.12.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор Харківської області, 26.11.2014 р., в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Харківській області, та позивача-2: Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агро" про стягнення шкоди, завданої самовільним спецводокористуванням, у розмірі 36.908,20 грн. на користь держави в особі позивачів.

В обґрунтування позову прокурор вказує на те, що відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, без наявності спеціального дозволу, у період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. здійснено забір підземної прісної води обсягом 820 м.куб.; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст. ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Разом з цим, у позовній заяві, прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Прокурор у судовому засіданні 10.02.2015 р. позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні, з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник позивача-1 у судовому засіданні 10.02.2015 р. позов прокурора підтримав повністю, надав заперечення на відзив б/н від 28.01.2015 р. (вх. № 3456 від 30.01.2015 р.), звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи поданих ним доказів, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи. У попередньому судовому засіданні зазначав, що під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було установлено, що з 08.08.2011 р. по 12.12.2011 р. ТОВ "НВФ Агро" здійснено самовільний забір 6.797 м.куб. прісної води із підземного джерела (артезіанська свердловина) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, і для усунення таких порушень відповідачу було винесено припис від 29.12.2012 р. № 02-25-125 (письмові пояснення від 19.01.2015 р. б/н, вх. № 1612).

Позивач-2 свого представника у судове засідання 10.02.2015 р. не направив, докази на виконання ухвали суду від 19.01.2015 р. не надав, причини неявки у судове засідання свого представника суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2015 р. проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, вказуючи на те, що приміщенням яке перевірялося прокурором відповідач не користується з 2009 року і останнє знаходиться в оренді; акт перевірки, на якій прокурор посилається у своєму позові, складався за відсутності представників відповідача і на артезіанську свердловину, що розташована у с. Циркуни Харківського району Харківської області, оформлені усі необхідні документи, дозвіл на спеціальне водокористування виданий відповідачу 09.11.2000 р. на строк до 31.12.2015 р. Також представник відповідача звернувся до суду із заявою (від 10.02.2015 р. вх. № 5202) про долучення до матеріалів справи поданих доказів, що досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом від 12.12.2012р. № 1055/01-03, було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро", за результатами якої було встановлено порушення ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, про що зазначено в акті перевірки № 1055/09-18, проведеної у період з 12-25 грудня 2012 р. (а.с. 12-28).

Як вбачається з Акту перевірки № 1055/09-18, відповідач здійснює свою діяльність на земельній ділянці 2,3 га, згідно державного акту №074301 на право користування землею, та 0,80 га за рішенням селищної ради с. Циркуни № 303 від 14.07.1993 р. за адресою: Харківська область, Харківський район, вул. Громадянська, 2-а, в; здає в оренду наступні приміщення : ТОВ "ППУ-Технології" згідно договору від 18.03.2011 р. частину виробничого корпусу, площею 250 м.кв., частину виробничого корпусу 225 м. кв. ФОП Рижкову В.А., договір № 10/1 від 01.10.2012 р.; частину виробничого корпусу площею 225 м.кв. ТОВ "Конкр-Трейд", договір від 03.05.2010 р.; частину виробничого корпусу, площею 160м.кв. ФОП Прядко О.М. договір від 01.04.2011р. № 2; лісопильну ділянку, площадку для розвантаження, площадку для складування продукції, договір від 11.07.2012 р. № 1/6 з ТВПП "Ресурс"; приміщення госпблоку, площею 130 м.кв. в оренду ФОП Мусіну В.Є., договір від 01.04.2011 р. № 1/12.

Відповідачу надано дозвіл на спеціальне водокористування на господарчо-побутові та виробничі потреби № 2718 А/Хар. від 09.11.2000 р. дійсний до 31.12.2015 р. (а.с. 68-69).

Представлено довідку ТОВ "НВФ "Агро" про те, що з артезіанської свердловини було забрано води на виробничі та побутові потреби в період з 08.06.2011 р. по 31.12.2011 р. - 400 м.куб., та в період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. - 820 м.куб., за відсутністю відповідної ліцензії, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, Державною екологічною інспекцією було винесено припис від 29.12.2012 р. № 02-25-125 (а.с. 29-31), яким керівника ТОВ НВФ "Агро" зобов'язано не допускати забір води з артезіанської свердловини без відповідної ліцензії до отримання дозволу.

З урахуванням норм, передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20.07.2009р., Державною екологічною інспекцією у Харківській області була розрахована шкода внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, яка становить 36.908,20 грн. (а.с. 35, тариф на підземну воду для підприємств у 2012 р. становить 45,01 коп/м.куб., обсяг - 820 м.куб.) та відповідачу пред'явлена претензія № 79 від 10.04.2013 р.

Однак, до цього часу, вищевказану шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, добровільно не відшкодовано.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

- Верховною Радою Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Відповідно до ст. 3 Водного Кодексу України, підземні води належать до водного фонду України, а за приписами Кодексу України про надра, вони є частиною надр.

Прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827.

Тобто, прісні підземні води це - природний ресурс з подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачає відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Згідно ст. 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до ст. 19 даного Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Таким чином, спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини).

Необхідність отримання двох дозвільних документів від водокористувачів, визначено також у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.1992р. № 459" від 13.03.2002р. № 321 та Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011р. № 615.

Зазначені вище постанови вимагають отримання таких двох дозволів:

- на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України (видається Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області);

- на користування надрами для видобування корисних копалин, на підставі ст. 16 Кодексу України про надра (Державна служба геології та надр, України).

Таким чином, здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а тому відповідач зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами).

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра, внесеної Законом України "Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010р. № 2849-VI, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, не централізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра-для господарських і побутових потреб.

У той же час стаття 23 Кодексу України про надра встановлює обмеження для реалізації цього права:

- по-перше, правом на земельну ділянку,

- по-друге, визначивши мету видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання,

- по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, реалізація права землевласника та землекористувача на видобування підземних вод можлива лише за наявності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.

Діяльність відповіача по видобутку прісної води з наявної у нього свердловини не відповідає цим умовам. Як свідчать матеріали справи та випливає з пояснень представників сторін метою водокористування у даному випадку є виробничі, а не господарсько-побутові потреби, що підтверджується довідкою ТОВ "НВФ "Агро", підписаною директором Рижковим А.В., у п.1. якої останній вказує, що забір води здійснюється на виробничі потреби, у тому числі у період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. обсягом 820 м.куб.

Тобто, в порушення наведених вище вимог законодавства України про надра, відповідач без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами здійснив самовільний забір води з підземних джерел із застосуванням технічних засобів.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі у самовільному користуванні надрами.

Згідно ст. 67 Кодексу України про надра, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 даного Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено правилами ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в якій визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно із чинним законодавством порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається згідно з "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389 та зареєстрована Мінюстом України 14.08.2009 р. за №767/16783 (з подальшими змінами).

У відповідності до п.9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), грн., здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар, (23) де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), куб.м. Тар - розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Згідно із п.9.2 Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземної води), поданий прокурором разом із позовною заявою (а.с. 35), який становить 36.908,20 грн., виконаний у відповідності до вищевказаної Методики та підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено належними доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, а також приймаючи до уваги, що несплата заподіяної внаслідок видобування підземних вод без відповідного дозволу шкоди у розмірі 36.908,20 грн. призводить до порушень інтересів держави, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що приміщенням яке перевірялося прокурором відповідач не користується з 2009 року і останнє знаходиться в оренді; акт перевірки, на якій прокурор посилається у своєму позові, складався за відсутності представників відповідача і на артезіанську свердловину, що розташована у с. Циркуни Харківського району Харківської області, і відповідачем оформлені усі необхідні документи, дозвіл на спеціальне водокористування виданий відповідачу 09.11.2000 р. на строк до 31.12.2015 р.

Стосовно таких доводів відповідача, суд зазначає наступне.

По-перше, як слідує з акту перевірки та підтверджується довідкою ТОВ "НВФ "Агро", підписаною директором Рижковим А.В., де саме відповідач зазначає про те, що забір води здійснюється на виробничі потреби, у тому числі у період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. обсягом 820 м.куб. та саме відповідач здійснює свою діяльність на спірній земельній ділянці згідно державного акту №074301 на право користування землею, та 0,80 га за рішенням селищної ради с. Циркуни № 303 від 14.07.1993 р. за адресою: Харківська область, Харківський район, вул. Громадянська, 2-а, в.

По-друге, відносно твердження відповідача про те, що акт складався за відсутності представників останнього, слід зазначити, що саме лише не зазначення в акті перевірки особи, в присутності якої проводилась перевірка не є підтвердженням того, що ця перевірка проводилась за відсутності представника відповідного суб"єкта господарювання. Інші матеріали справи та пояснення представників сторін достовірно свідчать про те, що дана перевірка проводилась з відома та в присутності повноважних представників відповідача. Так, суд приймає до уваги, що у спірному акті перевірки використані відомості, довідки, що подані безпосередньо відповідачем у період проведення такої перевірки. Ці довідки підписані директором відповідача і стосуються саме тих питань, що відображені в акті перевірки. Крім того у матеріалах справи наявне листування відповідача з Державною екологічною інспекцією у відповідний період (довідка ТОВ "НВФ "Агро", підписана директором Рижковим А.В. і скріплена печаткою підприємства, з інформацією про забір води за період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. обсягом 820 м.куб., що надана позивачем-1разом із запереченнями на відзив від 30.01.2015 р., вх. № 3456), лист від 03.01.2013 р., а.с. 80). Також самим відповідачем надано суду копії листів прокуратури та позивача, адресованих відповідачеві в яких йдеться про проведення перевірки.

При цьому, висловлюючи у листі від 03.01.2013 р. незгоду з деякими вимогами припису від 29.12.2012 р., відповідач акт перевірки № 1055/09-18 від 25.12.2012 р. у встановленому законом порядку не оскаржив.

Розглянувши клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, заявлене у прохальній частині позовної заяви, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу - Mazda Capella (1983) номер 0327 ХАВ та на рахунок в ПАТ "Укрсоцбанк" 26001000066921, суд відмовляє у його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом приписів п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 роз"яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В контексті наведеного вбачається, що клопотання прокурора не обґрунтовано належним чином: базується на припущеннях - а ні в позовній заяві, а ні в наданих до неї документах не обґрунтовуються підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову, більш того не вказано у межах якої суми він просить вжити відповідні заходи.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.

Оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору, 1.827,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову (п.п. 3 п. 2 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"), не підлягають стягненню.

Інші судові витрати у даній справі, які складаються з 1.827,00 грн. судового збору за подання позову майнового характеру (п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"), у відповідності до ст. 49 ГПК України, в зв"язку із задоволенням позову в повному обсязі, покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 16, 19, 21, 23, 65, 67 Кодексу України про надра, ст.ст. 38, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1, 4, 12, 29, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро" (62412, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Громадянська, 2а, код ЄДРПОУ 21187698) шкоду, завдану самовільним спецводокористуванням, у розмірі 36 908,20 грн., на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під"їзд, 2 поверх, код 37999518) на розрахунковий рахунок 33114331700458 Циркунівської селищної ради у Харківському районі Харківської області (62416, с. Циркуни, Харківський район, вул. Кірова, 26), код ЄДРПОУ 37999633 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро" (62412, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Громадянська, 2а, код ЄДРПОУ 21187698) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1.827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/5479/14/