Постанова

від 27.05.2015 по справі 922/5479/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 922/5479/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора: Омельченко О.С., посвідчення № 030961, від 22.12.14р.,

1-го позивача: Сосіної І.О., довіреність № 01/01-24/05-14, від 08.01.14р.

2-го позивача: не з'явився,

відповідача: Бірючинського О.В., довіреність від 15.12.14р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2513 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від "10" лютого 2015 р. у справі №922/5479/14,

за позовом Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків; Циркунівської селищної ради Харківського району, Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро", с. Циркуни,

про стягнення 36 908,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі № 922/5497/14 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро" шкоду, завдану самовільним спецводокористуванням, у розмірі 36 908,20 грн., на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області на розрахунковий рахунок 33114331700458 Циркунівської селищної ради у Харківському районі Харківської області (62416, с. Циркуни, Харківський район, вул. Кірова, 26), код ЄДРПОУ 37999633 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

13 травня та 15 травня 2015 року від Циркунівської селищної ради Харківського району надійшли клопотання (вх.№7432 №7668).

18 травня 2015 року від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№7772).

21 травня 2015 року Харківський міжрайонний прокурор надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8049).

У судове засідання, яке відбулось 27 травня 2015 року, з'явився прокурор, представник Державної екологічної інспекції у Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро". Представник Циркунівської селищної ради Харківського району своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника Циркунівської селищної ради Харківського району не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом від 12.12.2012р. № 1055/01-03, було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро", за результатами якої було встановлено порушення ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, про що зазначено в акті перевірки № 1055/09-18, проведеної у період з 12-25 грудня 2012 р. (Том 1 а.с. 12-28).

Як вбачається з Акту перевірки № 1055/09-18, відповідач здійснює свою діяльність на земельній ділянці 2,3 га, згідно державного акту №074301 на право користування землею, та 0,80 га за рішенням селищної ради с. Циркуни № 303 від 14.07.1993 р. за адресою: Харківська область, Харківський район, вул. Громадянська, 2-а, в; здає в оренду наступні приміщення : ТОВ "ППУ-Технології" згідно договору від 18.03.2011 р. частину виробничого корпусу, площею 250 м.кв., частину виробничого корпусу 225 м. кв. ФОП Рижкову В.А., договір № 10/1 від 01.10.2012 р.; частину виробничого корпусу площею 225 м.кв. ТОВ "Конкр-Трейд", договір від 03.05.2010 р.; частину виробничого корпусу, площею 160м.кв. ФОП Прядко О.М. договір від 01.04.2011р. № 2; лісопильну ділянку, площадку для розвантаження, площадку для складування продукції, договір від 11.07.2012 р. № 1/6 з ТВПП "Ресурс"; приміщення госпблоку, площею 130 м.кв. в оренду ФОП Мусіну В.Є., договір від 01.04.2011 р. № 1/12.

Відповідачу надано дозвіл на спеціальне водокористування на господарчо-побутові та виробничі потреби № 2718 А/Хар. від 09.11.2000 р. дійсний до 31.12.2015 р. (а.с. 68-69).

Представлено довідку ТОВ "НВФ "Агро" про те, що з артезіанської свердловини було забрано води на виробничі та побутові потреби в період з 08.06.2011 р. по 31.12.2011 р. - 400 м.куб., та в період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. - 820 м.куб., за відсутністю відповідної ліцензії, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, Державною екологічною інспекцією було винесено припис від 29.12.2012 р. № 02-25-125 (а.с. 29-31), яким керівника ТОВ НВФ "Агро" зобов'язано не допускати забір води з артезіанської свердловини без відповідної ліцензії до отримання дозволу.

З урахуванням норм, передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20.07.2009р., Державною екологічною інспекцією у Харківській області була розрахована шкода внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, яка становить 36.908,20 грн. (а.с. 35, тариф на підземну воду для підприємств у 2012 р. становить 45,01 коп/м.куб., обсяг - 820 м.куб.) та відповідачу пред'явлена претензія № 79 від 10.04.2013 р.

Однак, до цього часу, вищевказану шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, добровільно не відшкодовано.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Враховуючи зазначене Харківський міжрайонний прокурор Харківської області, 26.11.2014 р., в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Харківській області, та позивача-2: Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агро" про стягнення шкоди, завданої самовільним спецводокористуванням, у розмірі 36.908,20 грн. на користь держави в особі позивачів.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції враховуючи, що відповідачем не доведено належними доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, а також приймаючи до уваги, що несплата заподіяної внаслідок видобування підземних вод без відповідного дозволу шкоди у розмірі 36.908,20 грн. призводить до порушень інтересів держави, дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наголошуючи на неправомірності висновків суду першої інстанції, відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги, в якості підстави для відмови в задоволенні позовних вимог відзначає наступне:

1)розгляд справи у суді першої інстанції без присутності сторони спору - Циркунівської селищної ради Харківського району;

2)відсутністю ведення останнім підприємницької діяльності з 2009 року, та здачу у зв'язку з цим усіх виробничих приміщень в оренду іншим підприємцям.

3)недоведеністю факту використання артезіанської свердловини для виробничих потреб.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом від 12.12.2012р. № 1055/01-03, було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро", за результатами якої було встановлено порушення ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, про що зазначено в акті перевірки № 1055/09-18, проведеної у період з 12-25 грудня 2012 р. (Том 1 а.с. 12-28).

З Акту перевірки № 1055/09-18, вбачається, що відповідач здійснює свою діяльність на земельній ділянці 2,3 га, згідно державного акту №074301 на право користування землею, та 0,80 га за рішенням селищної ради с. Циркуни № 303 від 14.07.1993 р. за адресою: Харківська область, Харківський район, вул. Громадянська, 2-а, в; здає в оренду наступні приміщення : ТОВ "ППУ-Технології" згідно договору від 18.03.2011 р. частину виробничого корпусу, площею 250 м.кв., частину виробничого корпусу 225 м. кв. ФОП Рижкову В.А., договір № 10/1 від 01.10.2012 р.; частину виробничого корпусу площею 225 м.кв. ТОВ "Конкр-Трейд", договір від 03.05.2010 р.; частину виробничого корпусу, площею 160м.кв. ФОП Прядко О.М. договір від 01.04.2011р. № 2; лісопильну ділянку, площадку для розвантаження, площадку для складування продукції, договір від 11.07.2012 р. № 1/6 з ТВПП "Ресурс"; приміщення госпблоку, площею 130 м.кв. в оренду ФОП Мусіну В.Є., договір від 01.04.2011 р. № 1/12.

Відповідачу надано дозвіл на спеціальне водокористування на господарчо-побутові та виробничі потреби № 2718 А/Хар. від 09.11.2000 р. дійсний до 31.12.2015 р. (а.с. 68-69).

Представлено довідку ТОВ "НВФ "Агро" про те, що з артезіанської свердловини було забрано води на виробничі та побутові потреби в період з 08.06.2011 р. по 31.12.2011 р. - 400 м.куб., та в період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. - 820 м.куб., за відсутністю відповідної ліцензії, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, Державною екологічною інспекцією було винесено припис від 29.12.2012 р. № 02-25-125 (а.с. 29-31), яким керівника ТОВ НВФ "Агро" зобов'язано не допускати забір води з артезіанської свердловини без відповідної ліцензії до отримання дозволу.

З урахуванням норм, передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20.07.2009р., Державною екологічною інспекцією у Харківській області була розрахована шкода внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, яка становить 36.908,20 грн. (а.с. 35, тариф на підземну воду для підприємств у 2012 р. становить 45,01 коп/м.куб., обсяг - 820 м.куб.) та відповідачу пред'явлена претензія № 79 від 10.04.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

- Верховною Радою Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Відповідно до ст. 3 Водного Кодексу України, підземні води належать до водного фонду України, а за приписами Кодексу України про надра, вони є частиною надр.

Прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827.

Тобто, прісні підземні води це - природний ресурс з подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачає відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Згідно ст. 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до ст. 19 даного Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Таким чином, спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини).

Необхідність отримання двох дозвільних документів від водокористувачів, визначено також у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.1992р. № 459" від 13.03.2002р. № 321 та Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011р. № 615.

Зазначені вище постанови вимагають отримання таких двох дозволів:

- на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України (видається Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області);

- на користування надрами для видобування корисних копалин, на підставі ст. 16 Кодексу України про надра (Державна служба геології та надр, України).

З огляду на вищенаведені положення законодавства, колегія суддів розділяє повною мірою висновок суду першої інстанції, що для здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води необхідним є оформлення двох різних дозволів, а тому відповідач зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами).

Аналогічної правової позиція притримується й Верховний Суд України, який постанові від 01 квітня 2015 року у господарській справі №922/2610/14 зробив висновок, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби"(правова позиція ВСУ викладена у постанові від 1 квітня 2015 року № 3-32гс15)

Як свідчать матеріали справи, відповідно до змісту довідки ТОВ "НВФ "Агро", підписаною директором Рижковим А.В. (Том 1 а.с.214), у п.1. якої останній вказує, що забір води здійснюється на виробничі потреби, у тому числі у період з 01.01.2012 р. по 12.12.2012 р. обсягом 820 м.куб.

Відтак, в порушення наведених вище вимог законодавства України про надра, відповідач без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами здійснив самовільний забір води з підземних джерел із застосуванням технічних засобів.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі у самовільному користуванні надрами.

Згідно ст. 67 Кодексу України про надра, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 даного Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено правилами ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в якій визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно із чинним законодавством порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається згідно з "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389 та зареєстрована Мінюстом України 14.08.2009 р. за №767/16783 (з подальшими змінами).

У відповідності до п.9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), грн., здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар, (23) де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), куб.м. Тар - розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Згідно із п.9.2 Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземної води), поданий прокурором разом із позовною заявою (а.с. 35), який становить 36.908,20 грн., виконаний у відповідності до вищевказаної Методики та підтверджується матеріалами справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів враховуючи той факт, що відповідачем не доведено використання підземних вод для власних побутових потреб, а також приймаючи до уваги, що несплата заподіяної внаслідок видобування підземних вод без відповідного дозволу шкоди у розмірі 36.908,20 грн. призводить до порушень інтересів держави, дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів, вважає недоведеною з боку відповідача, як підставу відмови в задоволенні позовних вимог, відсутність факту використання артезіанської свердловини для виробничих потреб.

Слід зазначити, що за змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Однак, як зазначалось раніше, відповідачем самим в довідці (Том 1 а.с.214), у п.1. було зазначено мету забіру води - на виробничі потреби.

При цьому заперечуючи факт використання свердловини для виробничих потреб, відповідач посилається виключно на факт передання в оренду іншим підприємцям усіх виробничих приміщень.

Втім передання в оренду іншим підприємцям виробничих приміщень не є свідченням неможливості проведення виробничої діяльності, враховуючи безпосередню можливість користування свердловиною, та потенційну можливість використання своїх виробничих приміщень.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, останній на момент розгляду справи не перебуває в процесі припинення.

За таких обставин, враховуючи матеріали справи та докази надані сторонами, відповідачем не було доведено помилковість закріплення в пункті 1 довідки мети забіру води, яка була визначена отстаннім як виробничі потреби.

Крім того, безпідставним є також посилання відповідача на порушення судом приписів процесуального законодавства, з підстав того, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без присутності сторони спору - Циркунівської селищної ради Харківського району.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, 23 січня 2015 року представником Циркунівської селищної ради Харківського району було отримано ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10.02.2015 року, що свідчить про належність повідомлення сторони про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наведене та той факт, що явка Циркунівської селищної ради Харківського району не була визнана обов'язковою, суд першої інстанції правомірно здійсним розгляд справи за відсутності зазначеної сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 лютого 2015 р. у справі №922/5479/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02 червня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.