Рішення

від 02.02.2015 по справі 569/14993/14-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14993/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

судді Наумов С.В.

при секретарі Литвинюк Л.Ш.

представників позивачів 1,2 ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ТОВ Маша і Мєдєдь (Общество с ограниченой ответственностю "Маша и Медведь") до відповідачів 1. фізична особа підприємець- ОСОБА_5, Дочірнє підприємство "Еко ПАК", про стягнення компенсації за порушення авторських прав в порядку ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права",-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3, ТОВ «Маша і Мєдвєдь» звернулись з позовом до ФОП ОСОБА_5, ДП «ЕКО ФАСТ» про захист авторського права на твір - зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» та стягнення компенсації за порушення виключних майнових прав на вказаний твір.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідачі здійснили порушення немайнових та виключних манових прав на зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме, ДП «ЕКО ПАК» незаконно відтворив твір на упаковці настільної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1", тобто здійснив виготовлення контрафактного товару, а ФОП ОСОБА_5 здійснив розповсюдження контрафактного товару.

В судовому засіданні представники позивачів позов підтримали, просили суд задовьнити його повністю.

Представник відповідача 1 ФОП ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав. В запереченнях на позовну заяву зазначив, що купує товар в різних постачальників і продавців, в тому числі на ринку. Документів про походження товару настільної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1" в нього не збереглося, що означає, що такий товар він купував на ринку. Відповідач також зазначив, що зображення на упаковці настільної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1" не є оригінальними, а є лише загальновживаним відображенням персонажів із російської народної казки «ІНФОРМАЦІЯ_2». Відповідач зазначив, що твори фолькльору не охороняються авторським правом, а законодавством України не передбачено обов'язку перевіряти при купівлі продукцію, на те, чи вона реалізується із дотриманням прав інтелектуальної власності. Порушенням авторського права може вважатися лише розповсюдження творів виключно шляхом першого продажу, тому відповідач 1, просив суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог, що пред'явлені до нього.

ДП «ЕКО ПАК» про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак у судове засідання відповідач не з'явився, своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідчення ОСОБА_2, допитаної як свідка, дослідивши письмові та речові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд встановив, що позивач 1, ОСОБА_3, є автором твору - зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» з аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_2». Даний факт є загальновідомим.

ТОВ «Маша і Мєдвєдь», позивач 2, є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством Російської Федерації, ІПН НОМЕР_1.

ОСОБА_3 передав на строк ТОВ «Маша і Мєдвєдь» виключні майнові права на художні твори (зображення головних персонажів аудіовізуального твору) «ІНФОРМАЦІЯ_3» і «Медведь», що підтверджується Ліцензійним договором №ЛД-1/2010 від 08 червня 2010 року. Згідно умов зазначеного Ліцензійного договору:

- ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків «ІНФОРМАЦІЯ_3» і «ІНФОРМАЦІЯ_4», які використовуються у створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_2», ці малюнки, а також DVD-диск із записом сказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_2» слугують для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (за Договором далі - твори) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів (преамбула Договору);

- ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам (пункт 1.1 Договору);

- ліцензіар гарантує, що він особисто створив твори, є їх єдиним автором, на момент передачі прав за Договором ліцензіар є власником наданих ліцензіату прав на твори, при створенні творів ним дотримані охоронювані законом інтелектуальні права інших осіб (пункт 1.2 Договору);

- право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення Договору до 30.06.2025 року включно (пункт 2.1 Договору);

- ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо такими способами:

- відтворювати твори, тобто виготовляти один чи більше екземпляри творів та (або) їх частини в будь-якій матеріальній формі, у тому числі шляхом візуального запису без обмеження тиражу; «будь-яка матеріальна форма» - це у тому числі будь-які промислові вироби (сувеніри, предмети галантереї, текстильні, трикотажні вироби, ігри, іграшки та ін.), пам'ять ЕОМ без залежності від способу дії, оптичні диски, цифрові диски, носії високої чіткості, машинозчитувальні носії, магнітні стрічки, фото-кіно плівки будь-яких форматів, а також інші носії як відомі на момент укладення Договору, так і ті, що стануть відомими протягом строку дії Договору з рівня техніки;

- розповсюджувати екземпляри творів;

- здійснювати публічний показ;

- імпортувати оригінали чи екземпляри творів;

- надавати в прокат оригінали чи екземпляри творів;

- публічно виконувати;

- сповіщувати в ефір чи по кабелю;

- здійснювати переклад чи іншу переробку;

- доводити до загального відома;

- використовувати шляхом включення до інших творів (підпункти 2.2.1 - 2.2.11 Договору);

Ліцензіат має право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 Договору);

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом всього строку надання прав на використання творів, встановлених пунктом 2.1 Договору, які діють протягом строку дії виключних прав на складені об'єкти, в які будуть включені твори (персонажі, частини, елементи) (пункт 9.1 Договору).

Пунктом 2.10 зазначеного договору передбачено, що якщо треті особи порушать виключне право ліцензіата і таке порушення буде зачіпати права ліцензіара, що передбачені вказаним договором, то ліцензіат та ліцензіар зобов'язуються спільно захищати свої права.

Отож, позивачі є суб'єктами авторського права на твір - зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» та наділені правом вимагати захисту належних їм немайнових та виключних майнових авторських прав на твір.

Суд встановив, що позивач 1, як автор, є власником немайнових (невідчужуваних) авторських прав на персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_3" аудіовізуального твору.

15 червня 2014 року представником ТОВ «Маша і Мєдвєдь», в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_5" м. Рівне, було придбано настільну розважальну гру "ІНФОРМАЦІЯ_1". Продаж настільної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснив відповідач 1 - ФОП ОСОБА_5

Факт продажу настільної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідачем 1 підтверджується свідченнями представника ТОВ «Маша і Мєдвєдь», ОСОБА_2, допитаної під присягою свідка, в порядку ст. 184 ЦПК України. Також факт продажу підтверджується товарним чеком № 1512 від 15.06.2014 року на загальну суму покупки 93,15 грн. та чеком № 202 від 15.06.2014 року, оскільки розрахунок проводився банківською карткою через платіжний термінал.

На упаковці настільної гри «ІНФОРМАЦІЯ_1» поліграфічним способом нанесено відомості про виробника товару та дату її виготовлення. Виробником товару зазначено відповідача 3 - ДП "ЕКО ПАК". Відомості про виробника товару та його місцезнаходження, нанесені на упаковку настільної гри «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідають відомостям з ЄДР. На те, що виробником товару є ДП «ЕКО ПАК» вказують також зареєстровані за вказаним підприємством види його діяльності, внесені до ЄДР.

Суд встановив, що зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» з аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_2» відтворене на упаковці настільної гри «ІНФОРМАЦІЯ_1». На підтвердження факту використання зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3», автором якого є позивач 1 - ОСОБА_3, вказує Висновок Львівського НДІ судових експертиз від 16 квітня 2014 року № 993. Даний факт відповідачами не спростований.

Зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» з аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_2», є частиною твору, що може використовуватись самостійно, а тому у відповідності до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права " визнається окремим твором, що може захищатися незалежно від інших об'єктів авторського права, які є складовою аудіовізуального твору „ІНФОРМАЦІЯ_2".

Дослідивши речовий доказ у справі упаковку настільної гри «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд встановив, що ім'я автора ОСОБА_3 на упаковці товару не вказане.

Позивач 2, ТОВ «Маша і Мєдвєдь», жодного дозволу на використання зображення персонажа "ІНФОРМАЦІЯ_3" на упаковці настільної гри «ІНФОРМАЦІЯ_1» та розповсюдження такої гри відповідачам не надавав.

Оскільки зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» використано без дозволу позивача 2 та без зазначені імені автора ОСОБА_3, який є позивачем 1, такий товар є контрафактним, а дії відповідачів визнаються порушенням немайнових прав ОСОБА_3 та виключних майнових прав його ліцензіата - ТОВ «Маша і Мєдвєдь».

Виробництво та розповсюдження контрафактного товару заборонено, а позивачі мають право здійснювати спільний захист належних їм авторських прав на твір.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" №2709-IV від 23.06.2005: іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно положення ст.37 ЗУ „Про міжнародне приватне право " до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Відповідно до п „д" ч.1 ст.3 Закону України „Про авторське право і суміжні права " дія цього закону поширюється на твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Відповідно до Закону України №34/95-ВР від 27 січня 1995 року в Україні ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав. Відповідно до ст.2 вищезазначеної Угоди, учасницями якої є Україна та Російська Федерація, Держави-учасниці застосовують Всесвітню конвенцію про авторське право 1952 року як до творів, створених після 27 травня 1973 року, так і до творів, що охоронялися за законодавством Держав - учасниць до цієї дати, на тих же умовах, які встановлені національним законодавством щодо своїх авторів.

Відповідно до ст. 1 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові і художні твори, зокрема, твори живопису, графіки.

Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені в світ на території такої Держави, користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її власній території. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ (ст. 2 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).

Під "випуском у світ" у розумінні цієї Конвенції слід розуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом зорового сприйняття. (ст. 6 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).

Російська Федерації є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 року з 13.03.1995, Україна є учасницею цієї ж Конвенції з 25.10.1995.

Відповідно до статті 1 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори.

Відповідно до статті 5 вказаної Конвенції щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією.

Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

Положення Закону України „Про авторське право і суміжні права" спрямовані на захист особистих немайнових прав і майнових прав, зокрема, осіб, які мають авторське право.

Згідно ст.1 Закону України „ Про авторське право і суміжні права" визначено, що примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі;

Відповідно до ст. 1 ЗУ „Про авторське право і суміжні права" примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі; аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

Відповідно ст. 437 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про авторське право і суміжні права " суб'єктами авторського права є автори та особи, яким автори передали свої авторські майнові права.

Стаття 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Зображення головного персонажа під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3", розміщене на товарі настільна гра "ІНФОРМАЦІЯ_1" є частиною аудіовізуального твору (мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_2"), яка може використовуватися самостійною. Можливість самостійного використання зображення персонажа ІНФОРМАЦІЯ_3 є очевидною, оскільки саме таке зображення відтворено на товарі настільна гра «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стаття 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає перелік особистих немайнових прав автора. Так, автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону України «Про авторське право та суміжні права». Використання творів без письмового дозволу (укладення ліцензійного договору) є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав, що передбачено ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності (Постанова КМУ від 3 жовтня 2007 р. N 1185 „Про затвердження Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" (Національний стандарт N 4, п.3).

Згідно зі ст.ст. 440, 443 ЦК України, ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл або забороняти використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами іншими особами.

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. 2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про авторське право і суміжні права":

відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;

розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відтворення та розповсюдження контрафактних примірників творів на будь-яких носіях (в тому числі на товарах/продукції) без відповідного дозволу суб'єкта авторського права та без зазначення імені автора є самостійними порушеннями авторського немайнового та виключного майнового права позивача 1 та позивача 2.

Підпунктом 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 згаданого Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40 і 41, з урахуванням передбачених ст. ст. 21 - 25, 42 і 43 обмежень майнових прав.

Відповідно до п. п. "а", "б", "г" ч. 1 ст. 52 України "Про авторське право та суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

- вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

Відповідно до п.11, п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Відповідно до пункту "б" статті 50 Закону N 3792-XII ( 3792-12 ) розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", роз'яснено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 й не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначає розмір мінімальної заробітної плати станом на дату прийняття рішення у справі в сумі 1218 гривень.

При визначені розміру компенсації судом виходить з загальних засад цивільного законодавства, що встановлені статтею 3 ЦКУ, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Суд вважає справедливим стягнути з кожного відповідача мінімальний розмір компенсації (10 мінімальних заробітних плат відповідно до п. «г» ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»), що з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, станом на дату прийняття рішення у справі, становить 12180,00 грн. з кожного.

Вимога про стягнення компенсації на користь ТОВ «Маша і Мєдвєдь» відповідає положенню п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», яким роз'яснено, що автор твору є належним позивачем за позовом про заборону дій щодо використання твору, що порушують його особисті немайнові права, незалежно від того, що майнові права передано (відчужено) (стаття 31 Закону N 3792-XII) ( 3792-12 ) чи передано право на використання твору іншій особі (стаття 32 Закону N 3792-XII) ( 3792-12 ), якщо ця особа не здійснює захист цього права (стаття 52 Закону N 3792-XII) ( 3792-12 ).

Разом з тим право на відшкодування збитків (майнової шкоди), або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсації залишається за особою, якій у зазначених випадках передані (відчужені) майнові права чи передані виключні права на використання твору.

Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року № 5, суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-XII), шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону N 3792-XII.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

З огляду на положення Закону та роз'яснення зазначеної постанови Пленуму, виконання вимог закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач.

Суд встановив, що дозволу на використання зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_3» відповідачі від позивачів не отримували, презумпцію винного завдання шкоди відповідачі не спростували та дотримання вимог Закону N 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права відповідачі не довели. Отож, відповідачі зобов'язані припинити порушення авторського права обох позивачів та виплатити компенсацію за допущене ними порушення.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 8, 9, 14, 15, 17, 50, 51, 52 Закону України «Про авторське і суміжні права», ст.ст. 201, 421-424, 426, 431, 432, 438 - 441, 443 ЦК України, ст.ст.3,10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 та Дочірнє підприємство "ЕКО ПАК" припинити розповсюдження (продаж) контрафактної продукції - настільної розважальної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1" без зазначення імені ОСОБА_3 та без письмового дозволу ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) компенсацію за розповсюдження однієї настільної розважальної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1", придбаної за товарним чеком № 1512 від 15 червня 2014 року у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180 (Дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 00 коп. на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Стягнути з Дочірнього підприємства "ЕКО ПАК" (код за ЄДРПОУ: 25430380) компенсацію за відтворення на одній упаковці настільної розважальної гри "ІНФОРМАЦІЯ_1", придбаної за товарним чеком № 1512 від 15 червня 2014 року у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180 (Дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 00 коп. на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати у сумі 304 грн. 50 коп. на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Стягнути з Дочірнього підприємства "ЕКО ПАК" (код за ЄДРПОУ: 25430380) судові витрати у сумі 304 грн. 50 коп. на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

З повним текстом рішення сторони зможуть ознайомитись та отримати копію рішення в судуі 6 лютого 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.В. Наумов