Постанова

від 11.02.2015 по справі 902/1562/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 902/1562/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засідані апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" від 21.01.2015 р. на ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.14 р. у справі № 902/1562/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт"

про стягнення 1 467 638,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 р. у справі № 902/1562/14 (суддя Білоус В.В.) припинено провадження у справі щодо стягнення 50 000,00 грн. боргу; судові витрати на судовий збір в сумі 29 352,78 грн. покладено на відповідача. При винесенні ухвали суд виходив з того, що подана позивачем заява про часткову відмову від позовних вимог в сумі 50 000,00 грн. боргу прийнята судом до розгляду, підлягає задоволенню, а провадження у справі щодо стягнення 50 000,00 грн. боргу - припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

Не погоджуючись із даною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" звернулося з апеляційною скаргою від 21.01.2015 р., в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 р. у справі № 902/1562/14, посилаючись на те, що ПрАТ "Західукрвибухпром" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТзОВ "Стрижаський граніт" заборгованості і штрафних санкцій в сумі 1 467 638,78 грн. та судового збору в розмірі 29 352,78 грн. 17.11.2014 р. позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно з якими врахував сплачену відповідачем суму 50 000,00 грн. та просив стягнути з відповідача 1 417 638,78 грн. і 28 352,78 грн. судового збору. В судовому засіданні 16.12.2014 р. позивач подав заяву № 01/5043 про відмову від стягнення з відповідача 50 000 грн. і в зв'язку з доведенням спору до розгляду суду через дії (бездіяльність) відповідача просив на підставі частини 2 статті 49 ГПК України всі витрати на судовий розгляд в сумі 29 352,78 грн. відшкодувати за рахунок відповідача. Суд погодився з такими вимогами, про що виніс оскаржувану ухвалу. Відповідач категорично незгоден з такою позицією позивача. Між сторонами існувала домовленість щодо поступового погашення боргу, в рамках якої і були перераховані перші кошти в сумі 50 000 грн., тобто твердження щодо того, що дії відповідача призвели до судового розгляду є безпідставними. За наслідками всебічного розгляду справи суд не повинен був покладати всі витрати на відповідача, а лише в розмірі 28 352,78 грн. згідно уточнених позовних вимог. Судом, в порушення статті 43 ГПК України, не було всебічно досліджено матеріали справи, внаслідок чого покладено обов'язок відшкодувати судові витрати в більшому розмірі.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Західукрвибухпром" не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу та явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки представника суду не повідомив, хоча позивач був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.159, т.ІІ).

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції (а.с.164, т.ІІ).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Західукрвибухпром" 30.10.2014 р., згідно штемпеля на поштовому конверті (а.с.146, т.І), звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" про стягнення 1 467 638,78 грн., з яких: 1 369 412,00 грн. основний борг, 41 021,44 грн. індекс інфляції за період серпень 2014 року - вересень 2014 року, 6 129,15 грн. 3 % річних за період з 04.08.2014 р. по 14.10.2014 р., 5 1076,19 грн. пеня за період з 04.08.2014 р. по 14.10.2014 р., а також 29 352,78 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.11.2014 р. порушено провадження у справі № 902/1562/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2014 р.

31.10.2014 р. відповідач, згідно платіжного доручення № 254 від 31.10.2014 р. частково в добровільному порядку погасив борг, перерахувавши позивачеві 50 000, 00 грн. основного боргу, з призначенням платежу - оплата за бурові роботи згідно рахунку № 775 від 18.07.2014 р. (а.с.174, т.І).

У зв'язку із частковою оплатою відповідачем 31.10.2014 р. боргу в сумі 50 000,00 грн., 20.11.2014 р. позивачем подано до суду уточнення до позовної заяви (про зменшення суми позовних вимог), в якому він просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 319 412,00 грн., індекс інфляції в сумі 41 021,44 грн., 3 % річних в сумі 6 129,15 грн., пеню в сумі 51 076,19 грн., всього: 1 417 638,78 грн., а також судовий збір в сумі 28 352,78 грн. (а.с.170-171, т.І).

Ухвалою господарського суду від 25.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.12.2014 р. у зв'язку із виконанням не в повному обсязі позивачем вимог ухвали суду від 06.11.2014 р. про надання доказів, витребуваних вказаною ухвалою та про забезпечення явки в судове засідання уповноваженого представника (а.с.96-97, т.ІІ).

В судовому засіданні 16.12.2014 р. представник позивача подав заяву вих. № 01/5043 від 16.12.2014 р., в якій позивач відмовився від стягнення з відповідача 50 000,00 грн. боргу, які були перераховані відповідачем позивачу 31.10.2014 р., після пред'явлення позивачем позову 30.10.2014 р., решту позовних вимог підтримав; у зв'язку з доведенням спору у суді до розгляду через дії (бездіяльність) відповідача, всі витрати позивача на судовий збір просив відшкодувати за рахунок відповідача на підставі частини 2 статті 49 ГПК України та у зв'язку з поданням даної заяви просив не брати до уваги уточнення (заяву) про зменшення позовних від 17.11.2014 р. № 01/4621; наслідки часткової відмови від позову позивачеві відомі (а.с.121, т.ІІ).

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Частиною 6 статті 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Абзацом 8 пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Оскільки заява позивача про часткову відмову від позовних вимог в сумі 50 000,00 грн. боргу не суперечить чинному законодавству та матеріалам справи, така відмова від частини позовних вимог не порушує нічиїх прав чи охоронюваних законом інтересів, в тому числі і відповідача, вона правомірно прийнята судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, судом першої інстанції правомірно залишено без уваги уточнення позовної заяви (зменшення суми позовних вимог) від 17.11.2014 р., оскільки позивачем пізніше подано заяву про відмову від частини позовних вимог з проханням не брати до уваги дане уточнення, та правомірно постановлено ухвалу від 16.12.2014 р. про припинення провадження у справі щодо стягнення про 50 000, 00 грн. боргу, на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України.

Згідно частин 1, 2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, який своєчасно не провів оплату виконаних позивачем робіт згідно договору № 3 на виконання буровибухових робіт від 27.02.2013 р. та додаткових угод до нього; часткову оплату боргу проведено після подачі позову до суду; доказів того, що між позивачем та відповідачем існує домовленість про часткове погашення заборгованості, або її розстрочка, відповідачем суду не надано, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача витрат на судовий збір в сумі 29 352,78 грн., на підставі статті 49 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувану ухвалу судом першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, є необґрунтованими, та не доведені належними доказами, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає ухвалу місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо ухвала є законною та обґрунтованою.

За таких обставин, підстав для скасування ухвали не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 р. у справі № 902/1562/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" від 21.01.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк