Постанова

від 10.02.2015 по справі 910/19966/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/19966/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Вєтошкіна Я.В. - представник

від відповідача: Унінець І.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паретон»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 12.11.2014 року

у справі № 910/19966/14 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЛЕШ Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Паретон"

про стягнення 102 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/19966/14 позовні вимоги задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН Україна" боргу у розмірі 102 000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 040 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено ст.22 ГПК України, оскільки представник відповідача не був повідомлений про час та дату судового розгляду справи, а про розгляд справи представник ТОВ «ПАРЕТОН» дізнався у інформаційному центрі Господарського суду м. Києва після розгляду справи та винесення рішення, що позбавило його права брати участь у господарських засіданнях, дослідженні доказів, надавати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи та міркування.

Крім того, апелянт зазначає, що гарантійний платіж був сплачений ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА» 23.11.2012 року у розмірі 46 000 (сорок шість тисяч) гривень 00 коп. та 28.11.2012 року у розмірі 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень 00 коп.

Згідно з п.10.9. Договору суборендар зобов'язаний компенсувати Орендарю понесені останнім затрати на відновлення Приміщення та відтворення майна Суборендаря, яке залишилось від останнього після закінчення терміну дії даного Договору або його дострокового розірвання. У випадку не звільнення Суборендарем приміщення в термін, передбачений даним Договором в тому числі і п. 9.4. даного Договору Суборендар сплачує Орендарю понад усі неустойки передбачені даним Договором оренди штраф в розмірі 1 (однієї) місячної орендної плати, яка діяла на дату, в яку Суборендар мав звільнити Приміщення за умовами даного Договору оренди.

Оскільки в порушення п.9.4. Договору та ч.2 ст. 795 УК України позивачем не було повернуто орендоване приміщення за актом прийому- передачі, відповідачем 11.10.2013 було надіслано ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА» претензію від 01 жовтня 2013 року на суму 102 651 грн. 28 коп.

Апелянт зазначає, що гарантійний платіж позивача по Договору у розмірі 102 000 гривень 00 коп. був зарахований ТОВ «ПАРЕТОН» як штраф в розмірі 1 (однієї) місячної орендної плати відповідно до п.10.9 Договору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.10.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА-СПОРТ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паретон" (орендар) був укладений Договір оренди № 01/10-11М за умовами якого орендодавець надає в платне строкове орендне володіння та користування, а орендар приймає від орендодавця частину нежитлових приміщень (в літ. А), а саме: приміщення першого поверху площею 103,5 кв.м (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 22, № 25); приміщення підвалу площею 63,7 кв.м (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 4 № 5, № 6), що в загальному складає частину від загальної площі групи приміщень № 473 та № 480 загальною площею 421,80 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24 для здійснення підприємницької діяльності та розміщення магазину непродовольчих товарів і зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням.

Згідно п. 2.1. Договору оренди № 01/10-11М набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.14.

Пунктом 5.2.6. договору оренди № 01/10-11М сторони договоу погодили, що орендар має право здавати приміщення в суборенду будь-яким особам без погодження з орендодавцем.

01 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРЕТОН" (надалі - орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН Україна" (надалі - суборендар, позивач) був укладений договір суборенди № 01/10-11М2 (надалі - договір), за умовами якого позивач надає в платне строкове володіння та користування, а відповідач приймає від позивача частину нежитлових приміщень (в літ. А), а саме: приміщення першого поверху площею 103, 5 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 22, № 25); приміщення підвалу площею 63, 7 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 4, № 5, № 6), що в загальному складає частину від загальної площі групи приміщень № 473 та № 480 загальною площею 421, 80 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24 для здійснення підприємницької діяльності та розміщення магазину непродовольчих товарів ТМ "Springfield" і зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням.

На виконання умов укладеного договору відповідач передав, а позивач прийняв вказане вище майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.11.

Пунктом 3.8 договору сторони передбачили, що суборендар повинен надати орендарю забезпечення відносно зобов'язань суборендаря за договором (надалі - гарантійний платіж) в розмірі орендної плати за 1 (один) місяць Гарантійний платіж вноситься суборендарем на банківський рахунок орендаря до 10 жовтня 2011 року. Гарантійний платіж буде утримуватися орендарем протягом дії договору як гарантія проти несплати суборендарем орендної плати, плати за комунальні послуги (якщо такі надаються орендарем або можуть надаватися в майбутньому) за цим договором, а також в якості забезпечення виконання зобов'язань суборендаря за даним договором, і буде використаний в повному обсязі як компенсація понесених збитків в разі непередбаченого умовами даного договору дострокового розірвання зі сторони суборендаря. Після закінчення строку оренди за даним договором або у випадку дострокового розірвання цього договору гарантійний платіж повертається суборендарю протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі приміщення.

На виконання вимог п. 3.8. ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" перерахувало на рахунок відповідача гарантійний платіж у розмірі 102 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3855 від 23.11.2012 р. на суму 46 000,00 грн та № 3905 від 28.11.2012 р. на суму 56 000,00 грн.

Позивач зазначає, що договір суборенди був достроково припинений за ініціативою позивача із дотриманням вимог договору та законодавства України, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 р. у справі № 910/5364/14. Оскільки, договір суборенди припинений з 28.02.2013 року, отже у відповідача виник обов'язок повернути гарантійний платіж у сумі 102 000,00 грн. позивачу у строки визначені п. 3.8. договору.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не повернуто майно за актом приймання-передачі, як цього вимагає п. 9.4. договору суборенди, а тому гарантійний платіж був зарахований відповідачем як штраф у розмірі 1 (однієї) місячної орендної плати відповідно до п. 10.9. цього договору.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем 28.02.13 та 26.03.13 надсилався проект акту-прийому передачі приміщення, який відповідачем не підписаний.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення гарантійного платежу у розмірі 102 000,00 грн. на підставі договору суборенди від 01.10.2011 р.

Укладений між сторонами договір суборенди за своєю правовою природою є договором піднайму. Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 202 ГК України зазначено, що господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.14 у справі № 910/5364/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р., та постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 р., у позовних вимог ТОВ "Паретон" відмовлено в позовних вимогах про стягнення з ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" заборгованості у розмірі 1 377 771, 98 грн. При цьому, Господарським судом м. Києва встановлено, з яким погодилися апеляційна та касаційна інстанція, що станом на 28.02.13. (останній день лютого 2013 року; день розірвання Договору) у відповідача (ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна") була відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором. При цьому, в листопаді 2012 був поповнений гарантійний платіж, а лист про розірвання Договору було направлено не менш як за один календарний місяць до передбачуваної дати розірвання. Тобто, відповідачем було дотримано встановлені п. 9.1.5.б. Договору умови. Таким чином, договір був розірваний за ініціативою відповідача (ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна") з 28.02.2013 р. А також, судом встановлено факт ухиляння саме позивача (ТОВ "Паретон") від підписання угоди про розірвання договору суборенди та складання акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Таким чимом, Господарським судом м.Києва у справі № 910/5364/13 встановлено факт розірвання договору суборенди з ініціативи ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" з дотриманням умов, визначених п.п. 9.1.5.б. договору та ухиляння саме ТОВ "Паретон" від підписання угоди про розірвання договору суборенди та складання акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини, а саме: факту розірвання договору суборенди з ініціативи ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" з дотриманням умов, визначених п. п. 9.1.5.б. договору та не складення акту приймання-передачі (повернення) приміщення через ухиляння ТОВ "Паретон" (орендаря, відповідача), адже існування даної обставини підтверджує судове рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами (справа № 910/5364/13).

Відповідно до п. 3.8 договору суборендар повинен надати орендарю забезпечення відносно зобов'язань суборендаря з договором (надалі - гарантійний платіж) в розмірі орендної плати за 1 (один) місяць Гарантійний платіж вноситься суборендарем на банківський рахунок орендаря до 10 жовтня 2011 року. Після закінчення строку оренди за даним договором або у випадку дострокового розірвання цього договору гарантійний платіж повертається суборендарю протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі приміщення.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем гарантійного платежу у розмірі 102 000,00 грн, згідно з платіжними дорученнями № 3855 від 23.11.2012 р. на суму 46 000,00 грн та № 3905 від 28.11.2012 р. на суму 56 000,00 грн.

Боржник відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів перерахування гарантійного платежу в сумі 102 000,00 грн на момент розгляду спору, відповідач не надав.

Доводи відповідача щодо неповернення майна позивачем за актом приймання-передачі, що в свою чергу наділяє його правом зарахувати гарантійний платіж як штраф, спростовуються матеріалами справи та рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.14 у справі № 910/5364/13.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до виносвку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 102 000, 00 грн, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи наведене, колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/19966/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/19966/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19966/14 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх