Постанова

від 06.04.2015 по справі 910/19966/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 910/19966/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. (суддя Пукшин Л.Г.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) у справі№910/19966/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" простягнення 102 000 грн. 00 коп. за участю представників: від позивача Вєтошкіна Яніна Володимирівна, довіреність б/н від 05.12.2014 р. від відповідача Унінець Ігор Миколайович, довіреність б/н від 28.11.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у справі №910/19966/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН Україна" (далі - ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" (далі - ТОВ "Паретон") про стягнення 102 000 грн. 00 коп.

Вказані судові рішення обґрунтовані доведеністю факту розірвання договору суборенди за ініціативою ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" з 28.02.2013 р. та ухилення ТОВ "Паретон" від підписання угоди про розірвання цього договору та акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

За висновками господарських судів попередніх інстанцій дані обставини є підставами для стягнення з відповідача на користь позивача 102 000 грн. 00 коп., як гарантійного внеску, переданого суборендарем орендарю на підставі п. 3.8 договору суборенди №01/10-11М2.

Не погодившись з рішеннями, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, ТОВ "Паретон" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у справі №910/19966/14 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "Паретон" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 06.04.2015 р.

В судове засідання 06.04.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у справі №910/19966/14 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові акти без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як втановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 01.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА-СПОРТ" (орендодавець) та ТОВ "Паретон" (орендар) укладено договір оренди №01/10-11М.

Умовами вказаного договору передбачено, що орендодавець надає в платне строкове орендне володіння та користування, а орендар приймає від орендодавця частину нежитлових приміщень (в літ. А), а саме: приміщення першого поверху площею 103,5 кв.м (номера приміщень відповідно до технічного паспорту №22, №25); приміщення підвалу площею 63,7 кв.м (номера приміщень відповідно до технічного паспорту №4, №5, №6), що в загальному складає частину від загальної площі групи приміщень №473 та №480 загальною площею 421,80 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24 для здійснення підприємницької діяльності та розміщення магазину непродовольчих товарів і зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням.

В п. 2.1 договору оренди зазначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.2014 р.

При цьому, орендар має право здавати приміщення в суборенду будь-яким особам без погодження з орендодавцем (п. 5.2.6 договору оренди №01/10-11М).

На підставі вказаного договору оренди 01.10.2011 р. між ТОВ "Паретон" (орендар) та ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" (суборендар) укладено договір суборенди №01/10-11М2, за умовами якого позивач надає в платне строкове володіння та користування, а відповідач приймає від позивача частину нежитлових приміщень (в літ. А), а саме: приміщення першого поверху площею 103, 5 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту №22, №25); приміщення підвалу площею 63, 7 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту №4, №5, №6), що в загальному складає частину від загальної площі групи приміщень №473 та №480 загальною площею 421, 80 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24 для здійснення підприємницької діяльності та розміщення магазину непродовольчих товарів ТМ "Springfield" і зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням.

Одночасно, сторони договору суборенди підписали акт прийому-передачі приміщень, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв предмет оренди.

Згідно з п. 3.8 договору №01/10-11М2 від 01.10.2011 р. суборендар повинен надати орендарю забезпечення відносно зобов'язань суборендаря за договором (надалі - гарантійний платіж) в розмірі орендної плати за 1 (один) місяць. Гарантійний платіж вноситься суборендарем на банківський рахунок орендаря до 10.10.2011 р. Гарантійний платіж буде утримуватися орендарем протягом дії договору як гарантія проти несплати суборендарем орендної плати, плати за комунальні послуги (якщо такі надаються орендарем або можуть надаватися в майбутньому) за цим договором, а також в якості забезпечення виконання зобов'язань суборендаря за даним договором, і буде використаний в повному обсязі як компенсація понесених збитків в разі непередбаченого умовами даного договору дострокового його розірвання з сторони суборендаря. Після закінчення строку оренди за даним договором або у випадку дострокового розірвання цього договору гарантійний платіж повертається суборендарю протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі приміщення.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ТОВ "МЕЛОН ФЕШН Україна" перерахувало на рахунок відповідача гарантійний платіж у розмірі 102 000 грн. 00 коп., а саме: 46 000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №3855 від 23.11.2012 р. та 56 000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №3905 від 28.11.2012 р. Вказане не заперечується сторонами справи.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські суди попередніх інстанцій вірно визначили, що на підставі укладеного договору суборенди між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини.

Як передбачено ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Підставою виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду у справі №910/19966/14, є відмова відповідача повернути позивачу гарантійний платіж сплачений за договором суборенди, що припинив свою дію шляхом його розірвання суборендарем в односторонньому порядку.

Позивач стверджує, що ним було розірвано договір суборенди в односторонньому порядку з дотриманням всіх умов даного договору та вимог чинного законодавства. Проте, відповідач ухилився від підписання додаткової угоди про розірвання договору суборенди та акту прийому-передачі (повернення) орендованих приміщень, а також не виконав свого обов'язку по поверненню гарантійного платежу.

В свою чергу, відповідач зазначає, що вказаний гарантійний платіж ним було зараховано як штраф, сплата якого передбачена п. 10.9 договору суборенди №01/10-11М2 від 01.10.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вказане закріплено в ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведені правові норми, місцевим та апеляційним господарськими судами визнано доведеними наступні факти, встановлені судовими рішеннями у справі №910/5364/13, які набрали законної сили:

- договір суборенди №01/10-11М2 від 01.10.2011 р. було розірвано за ініціативою позивача з 28.02.2013 р.;

- сторонами в письмовому порядку не укладено угоду про розірвання вказаного договору та не складено акт приймання-передачі спірного приміщення, оскільки саме відповідач ухилився від вчинення вказаних дій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним та вважає за необхідне зазначити, що судовими рішеннями у справі №910/5364/13 також встановлено факт відсутності у суборендаря заборгованості з орендної плати, при цьому обов'язок суборендаря сплатити штраф за несвоєчасне внесення певних орендних платежів не може вважатися боргом саме з орендної плати.

Разом з цим, аналіз положень договору суборенди №01/10-11М2 від 01.10.2011 р. дає можливість зробити висновок, що умовами вказаного договору не передбачена можливість орендаря зарахувати гарантійний платіж, як штраф за несвоєчасне внесення певних орендних платежів, або як штраф за не звільнення приміщення в термін передбачений договором.

Як закріплено в ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій вірно визначено наявність у відповідача встановленого п. 3.8 договору суборенди №01/10-11М2 від 01.10.2011 р. обов'язку повернути позивачу гарантійний платіж.

Таким чином, місцевим та апеляційним господарськими судами законно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 102 000 грн. 00 коп. гарантійного платежу.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України, як безпідставні та необґрунтовані.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у справі №910/19966/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк