Постанова

від 30.01.2015 по справі 816/4209/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4209/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенко М.,

представника позивача - Веснянко О.М., Несвітайло О.М.

представника відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Бетон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2014 року Приватне акціонерне товариство "Бетон" (надалі - позивач, ПАТ "Бетон") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.09.2014 №0004492203/1803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 543 грн., з них: за основним платежем в розмірі 80 362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 181 грн.

30 січня 2015 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, за результатами розгляду якої, судом прийнято до розгляду вимоги ПАТ "Бетон" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77 922,00 грн. за основним платежем та в сумі 38961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 03.09.2014 № 2139/16-03-22-03-08/30661791, зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Пояснювали, що у перевіряємому періоді формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету їхніми контрагентами.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Бетон" (ідентифікаційний код 30661791) 16.06.2000 зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 22.08.2014 по 29.08.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 22.08.2014 №2289/16-03-22-03 та згідно наказу №2531 від 22.08.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з КП "Скідан" (код 25158156) за період липень, листопад 2011 року, січень 2012 року, ТОВ "Світ Бакалії" (код 35642490) за період березень 2012 року, ТОВ "Кепітал Хауз" (код 38451478) за період січень 2014 року, ТОВ "Мілленіум білд" (код 38913342) за період березень 2014 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПАТ "Бетон" відповідачем складено акт від 22.09.2014 року № 0004492203/1803, яким зафіксовані порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 80362 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на загальну суму 9508 грн.; за січень 2012 року на загальну суму 5606 грн.; за березень 2012 року на загальну суму 2440 грн.; за січень 2014 року на загальну суму 26998 грн.; за березень 2014 року на загальну суму 35810 грн.

До таких висновків посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку, дійшли у зв'язку із встановленням згідно первинних документів, декларацій з податку на додану вартість розбіжностей між ПАТ "Бетон" та:

- КП "Скідан" за період листопад 2011 року в сумі ПДВ 9508,08 грн, січень 2012 року в сумі ПДВ 5606,25 грн., яка виникла в результаті встановлення, що ПАТ "Бетон" укладено договори з КП "Скідан" про оренду автомобілів та приміщення в довгострокове користування;

- ТОВ "Світ Бакалії" за березень 2012 року у зв'язку з помилковим сформуванням позивачем податкового кредиту по даному контрагенту у березні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 2440,00 грн.;

- ТОВ "Кепітал Хауз" за період січень 2014 року на загальну суму 26998,33 грн., оскільки враховано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів від 27.06.2014 року №1812/26-55-22-07/38451478 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕПІТАЛ ХАУЗ" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.11.2013 по 31.01.2014", яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків за перевіряємий період;

- ТОВ "Мілленіум білд" у березні 2014 року на суму ПДВ 35809,67 грн., оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів від 14.05.2014 року №1347/26-55-22-07/38913342 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум білд" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014", яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків за перевіряємий період.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0004492203/1803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 543 грн., з них: за основним платежем в розмірі 80 362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 181 грн.

В ході розгляду справи ПАТ "Бетон" визнало суму ПДВ в розмірі 2440,00 грн за березень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Світ Бакалії" та не заперечує в цій частині проти винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0004492203/1803, в іншій частині вищевказаного податкового повідомлення-рішення позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги).

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Також листом від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення зустрічних звірок реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", якою визначено механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Згідно із п. 45.2 ст. 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки є службовим документом, який стверджує факт неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та вказує на причини неможливості її проведення.

Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої звірки з підстав відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням.

Натомість посадовими особами контролюючого органу у актах ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року №1812/26-55-22-07/38451478 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Хаус" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.11.2013 по 31.01.2014" та від 14.05.2014 року №1347/26-55-22-07/38913342 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум білд" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014", зроблено висновки про відсутність вказаних осіб за їх місцезнаходженням та відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Однак, такі висновки можуть бути складені податковим органом лише у довідці за наслідками проведення зустрічної звірки шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання із даними первинних бухгалтерських та інших документів осіб, реальність господарських операцій між якими потребує перевірки з метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З цього приводу суд також відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Отже, на думку суду, висновки вищевказаних актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Кепітал Хаус" та ТОВ "Мілленіум білд" не можуть бути покладені в основу висновків по перевірці ПАТ "Бетон".

Однак, висновки податкового органу щодо нереальності та не підтвердження фактичності проведення господарської операції підлягають перевірці та наданні оцінки судом.

Виходячи із принципу офіційності з'ясування всіх обставин у справі, судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "Мілленіум білд", а саме позивачем було отримано від ТОВ "Мілленіум білд" роботи по виготовленню металевої опалубки на підставі наступних укладених договорів підряду:

№37 від 26.02.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню арматурних виробів (армокаркасів) в необмеженій кількості з використанням матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 222-223 т. 1);

№68 від 11.03.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню металевої опалубки марки Р-1А, кількістю дві штуки, з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 243 т. 1);

№72 від 20.03.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню металевої опалубки Ф 6-4, кількістю одна штука, з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 10 т. 2);

№81 від 25.03.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню металевої опалубки Ф 5-4, кількістю одна штука, з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 23 т. 2).

В рамках виконання вказаних договорів, ПАТ "Бетон" у березні 2014 року придбало у ТОВ "Мілленіум білд" роботи на загальну суму 214858 грн., в т.ч. ПДВ 35809,67 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ПАТ "Бетон" та ТОВ "Мілленіум білд" з придбання вищевказаних робіт, останнім виписані податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання - передачі виконаних робіт, локальні кошториси, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, протоколи випробування вхідного контролю будівельних матеріалів (т. 1 а.с. 225-244, 246-250, т.2 а.с. 1-9, 11-22, 24-36).

15.01.2014 між ТОВ "Кепітал Хаус" (виконавець) та ПАТ "Бетон" (замовник) укладено договори на виконання робіт №19 та №23, згідно яких виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту козлового крана на території замовника та виготовити арматурні вироби (армокаркаси), замовник оплатити їх (т. 1 а.с. 182-183, 210-211).

На виконання договору у січні 2014 року ТОВ "Кепітал Хаус" було проведено капітальний ремонт козлового крану, який знаходиться на балансі ПАТ "Бетон" із запчастин замовника та виготовлено арматурні вироби на загальну суму 161990 грн., в т.ч. ПДВ - 26998,33 грн., на підтвердження надано податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання - передачі виконаних робіт, локальні кошториси, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортну накладну (т. 1 а.с. 183-205, 213-220).

Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Кепітал Хаус" та ТОВ "Мілленіум білд" робіт є підставою для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Реальність проведених робіт, крім первинних документів, якими обов'язково повинна оформлюватися будь-яка господарська операція для документального підтвердження показників бухгалтерського та податкового обліку (акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення та інш.), позивач підтверджує також проходженням інструктажу по техніці безпеки та охороні праці працівниками "Кепітал Хаус" перед початком виконання капітального ремонту козлового крану (а.с. 206 - 209 т 1), протоколи випробування вхідного контролю будівельних матеріалів (т.1 а.с. 217, т. 2 а.с. 37-40), згідно яких проведено огляд партії каркасів відповідно до робочих креслень та прийнято для використання у роботі підприємства.

Результати вищезазначених господарських відносин в повному обсязі було відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що не заперечується відповідачем.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, роботи (послуги) придбавалися позивачем у ТОВ "Кепітал Хауз" та ТОВ "Мілленіум Білд" з метою використання у своїй господарській діяльності для ремонту козлового крану на території позивача, виготовлення арматурних виробів (армокаркасів), металевих опалубків шляхом формування залізобетонних виробів для реалізації на користь інших суб'єктів господарської діяльності, що підтверджується копіями договорів, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, довідками про вартість робіт, локальними кошторисами, актами прийняття виконаних робіт (34-236 т.3).

Отже, придбання позивачем вищевказаних робіт відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

На думку суду, позовні вимоги позивача в цій частині знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та не спростовані відповідачем.

Щодо висновків перевірки про порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентом КП "Скідан" судом встановлено наступне.

З акту перевірки від 03.09.2014 № 2139/16-03-22-03-08/30661791 вбачається, що перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість, яке сталось, на думку податкового органу, внаслідок відображення в АІС "Податковий блок" розбіжностей податковому обліку автопослуг отриманих від КП "Скідан" на підставі документів, що не підтверджують фактичність здійснення операцій.

В той же час, в акті перевірки та в письмових запереченнях податковий орган не висловив будь-яких зауважень до оформлення первинної документації за вказаними операціями, натомість відповідачем зазначено про наявність в комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" розбіжності по декларуванню сум ПДВ за результатами господарських відносин позивача з КП "Скідан" за період листопад 2011 року на загальну суму 9508,08 грн. та за січень 2012 року на загальну суму 5606,25 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Суд наголошує на тому, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З наданої позивачем бухгалтерської документації вбачається, що між позивачем (замовник) та КП "Скідан" (перевізник) було укладено договори надання автопослуг №1 від 04.01.2011, №40 від 01.10.2011 та №1 від 03.01.2012. Також, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори з перевізниками, акти здачі-прийняття, рахунки - фактури, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виписки з банку, що підтверджують перерахування коштів на користь КП "Скідан", /а. с. 56-166, т 1/.

У своїх поясненнях представник позивач зазначив, що придбані автопослуги використовувалися для перевезення вантажу, а саме: готових залізобетонних виробів, армокаркасів до них, товарного бетону, металевих опалубків, щебеню, піску та інш.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПАТ "Бетон" та КП "Скідан" з придбання у останнього автопослуг.

Згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2ст.74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних комп'ютерної автоматизованої інтегрованої інформаційної системи "Податковий блок" без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, суд вважає безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. .

З огляду на викладене, та враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77 922,00 грн. за основним платежем та в сумі 38961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Бетон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ МІндоходів у Полтавській області від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77 922,00 грн. за основним платежем та в сумі 38961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Бетон" (код ЄДРПОУ 30661791) витрати зі сплати судового збору у розмірі 241 (двісті сорок одна) гривня 10 (десять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький