Ухвала

від 24.03.2015 по справі 816/4209/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 816/4209/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Веснянко О.М.

представника відповідача Касумова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р. по справі № 816/4209/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бетон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Бетон" (надалі - позивач, ПАТ "Бетон"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.09.2014 №0004492203/1803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 543 грн., з них: за основним платежем в розмірі 80 362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 181 грн.

30 січня 2015 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, за результатами розгляду якої, судом прийнято до розгляду вимоги ПАТ "Бетон" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77 922,00 грн. за основним платежем та в сумі 38961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Бетон" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ МІндоходів у Полтавській області від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77 922,00 грн. за основним платежем та в сумі 38961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Бетон" (код ЄДРПОУ 30661791) витрати зі сплати судового збору у розмірі 241 (двісті сорок одна) гривня 10 (десять) копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, 2.15, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.ст. ст.ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Бетон" (ідентифікаційний код 30661791) 16.06.2000 зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 22.08.2014 по 29.08.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 22.08.2014 №2289/16-03-22-03 та згідно наказу №2531 від 22.08.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з КП "Скідан" (код 25158156) за період липень, листопад 2011 року, січень 2012 року, ТОВ "Світ Бакалії" (код 35642490) за період березень 2012 року, ТОВ "Кепітал Хауз" (код 38451478) за період січень 2014 року, ТОВ "Мілленіум білд" (код 38913342) за період березень 2014 року. Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПАТ "Бетон" відповідачем складено акт від 22.09.2014 року № 0004492203/1803, яким зафіксовані порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 80362 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на загальну суму 9508 грн.; за січень 2012 року на загальну суму 5606 грн.; за березень 2012 року на загальну суму 2440 грн.; за січень 2014 року на загальну суму 26998 грн.; за березень 2014 року на загальну суму 35810 грн.

До таких висновків посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку, дійшли у зв'язку із встановленням згідно первинних документів, декларацій з податку на додану вартість розбіжностей між ПАТ "Бетон" та:

- КП "Скідан" за період листопад 2011 року в сумі ПДВ 9508,08 грн., січень 2012 року в сумі ПДВ 5606,25 грн., яка виникла в результаті встановлення, що ПАТ "Бетон" укладено договори з КП "Скідан" про оренду автомобілів та приміщення в довгострокове користування;

- ТОВ "Світ Бакалії" за березень 2012 року у зв'язку з помилковим сформуванням позивачем податкового кредиту по даному контрагенту у березні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 2440,00 грн.;

- ТОВ "Кепітал Хауз" за період січень 2014 року на загальну суму 26998,33 грн., оскільки враховано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів від 27.06.2014 року №1812/26-55-22-07/38451478 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕПІТАЛ ХАУЗ" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.11.2013 по 31.01.2014", яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків за перевіряємий період;

- ТОВ "Мілленіум білд" у березні 2014 року на суму ПДВ 35809,67 грн., оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів від 14.05.2014 року №1347/26-55-22-07/38913342 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум білд" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014", яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків за перевіряємий період.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0004492203/1803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 543 грн., з них: за основним платежем в розмірі 80 362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 181 грн.

В ході розгляду справи ПАТ "Бетон" визнало суму ПДВ в розмірі 2440,00 грн. за березень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Світ Бакалії" та не заперечує в цій частині проти винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0004492203/1803, в іншій частині вищевказаного податкового повідомлення-рішення позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77 922,00 грн. за основним платежем та в сумі 38961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 22.09.2014 року № 0004492203/1803 суджень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують понесення платником витрат та надають право на податковий кредит.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Як вбачається з акту перевірки від 03.09.2014 № 2139/16-03-22-03-08/30661791, у перевіряємому періоді - протягом липня, листопада 2011 року, січня 2012 року, позивач - ПрАТ "Бетон", мав взаємовідносини з КП "СКІДАН" на підставі договорів: № 1 від 04.01.2011 року, за умовами якого Виконавець зобов'язаний надати автомобіль (самоскид або бетонозмішувач) за заявкою Замовника; № 40 від 01.10.2011 року, згідно умов якого Орендодавець надає Орендатору приміщення в довгострокове користування до моменту відмови Орендатора; № 1 від 03.01.2012 року, згідно умов якого Виконавець надає замовнику по його замовленню вантажні автомобілі для здійснення вантажних перевезень металоконструкцій та будівних матеріалів. На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем було надано до перевірки рахунки на оплату, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, перелік яких відображений в акті перевірки (а.с. 4-6 Акту).

В податковому обліку сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включена ПрАТ "Бетон" до складу податкового кредиту: за липень 2011 року на загальну суму 14827,75 грн.; за листопад 2011 року на загальну суму 9508,08 грн.; за січень 2012 року на загальну суму 5606,25 грн.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, по взаємовідносинам з КП "СКІДАН" податковим органом встановлено розбіжності на суму 25 052,33 грн., а саме: за липень 2011 року на загальну суму 9938,00 грн., за листопад 2011 року на загальну суму 9508,08 грн., за січень 2012 року на загальну суму 5606,25 грн. (а.с. 6-7 Акту), на підставі чого податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 25 052 грн.

В той же час, в акті перевірки та в письмових запереченнях податковий орган не висловив будь-яких зауважень до оформлення первинної документації за вказаними операціями тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість ґрунтується на тому, що в АІС "Податковий блок" відображено розбіжності податковому обліку автопослуг отриманих від КП "Скідан" на підставі документів, що не підтверджують фактичність здійснення операцій.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з КП "СКІДАН", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, оскільки в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведені висновки підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України, в яких зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних комп'ютерної автоматизованої інтегрованої інформаційної системи "Податковий блок" без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем в акті перевірки, між позивачем (замовник) та КП "Скідан" (перевізник) було укладено договори надання автопослуг №1 від 04.01.2011, №40 від 01.10.2011 та №1 від 03.01.2012. На підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій за вказаними правочинами, позивачем надано до матеріалів справи рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори з перевізниками, акти здачі-прийняття, рахунки - фактури, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виписки з банку, що підтверджують перерахування коштів на користь КП "Скідан", /а. с. 56-166, т 1/. У своїх поясненнях представник позивач зазначив, що придбані автопослуги використовувалися для перевезення вантажу, а саме: готових залізобетонних виробів, армокаркасів до них, товарного бетону, металевих опалубків, щебеню, піску та інш.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та КП "СКІДАН" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

За таких обставин, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій з КП "СКІДАН" у перевіряємому періоді є недоведеним та неправомірним.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 03.09.2014 № 2139/16-03-22-03-08/30661791, у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "Мілленіум білд", а саме - позивачем було отримано від ТОВ "Мілленіум білд" роботи по виготовленню металевої опалубки на підставі наступних укладених договорів підряду:

- № 37 від 26.02.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню арматурних виробів (армокаркасів) в необмеженій кількості з використанням матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 222-223 т. 1);

- № 68 від 11.03.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню металевої опалубки марки Р-1А, кількістю дві штуки, з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 243 т. 1);

- № 72 від 20.03.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню металевої опалубки Ф 6-4, кількістю одна штука, з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 10 т. 2);

- № 81 від 25.03.2014, згідно якого Підрядник (ТОВ "Мілленіум білд") зобов'язується виконати роботу по виготовленню металевої опалубки Ф 5-4, кількістю одна штука, з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість цих робіт (а.с. 23 т. 2).

В рамках виконання вказаних договорів, ПАТ "Бетон" у березні 2014 року придбало у ТОВ "Мілленіум білд" роботи на загальну суму 214858 грн., в т.ч. ПДВ 35809,67 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ПАТ "Бетон" та ТОВ "Мілленіум білд" з придбання вищевказаних робіт, останнім виписані податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання - передачі виконаних робіт, локальні кошториси, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, протоколи випробування вхідного контролю будівельних матеріалів (т. 1 а.с. 225-244, 246-250, т.2 а.с. 1-9, 11-22, 24-36).

15.01.2014 між ТОВ "Кепітал Хаус" (виконавець) та ПАТ "Бетон" (замовник) укладено договори на виконання робіт № 19 та № 23, згідно яких виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту козлового крана на території замовника та виготовити арматурні вироби (армокаркаси), замовник оплатити їх (т. 1 а.с. 182-183, 210-211).

На виконання договору у січні 2014 року ТОВ "Кепітал Хаус" було проведено капітальний ремонт козлового крану, який знаходиться на балансі ПАТ "Бетон" із запчастин замовника та виготовлено арматурні вироби на загальну суму 161990 грн., в т.ч. ПДВ - 26998,33 грн., на підтвердження надано податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання - передачі виконаних робіт, локальні кошториси, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортну накладну (т. 1 а.с. 183-205, 213-220).

Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Реальність проведених робіт, крім первинних документів, якими обов'язково повинна оформлюватися будь-яка господарська операція для документального підтвердження показників бухгалтерського та податкового обліку (акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення та інш.), позивач підтверджує також проходженням інструктажу по техніці безпеки та охороні праці працівниками "Кепітал Хаус" перед початком виконання капітального ремонту козлового крану (а.с. 206 - 209 т 1), протоколи випробування вхідного контролю будівельних матеріалів (т.1 а.с. 217, т. 2 а.с. 37-40), згідно яких проведено огляд партії каркасів відповідно до робочих креслень та прийнято для використання у роботі підприємства.

Результати вищезазначених господарських відносин в повному обсязі було відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що не заперечується відповідачем.

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, роботи (послуги) придбавалися позивачем у ТОВ "Кепітал Хауз" та ТОВ "Мілленіум Білд" з метою використання у своїй господарській діяльності для ремонту козлового крану на території позивача, виготовлення арматурних виробів (армокаркасів), металевих опалубків шляхом формування залізобетонних виробів для реалізації на користь інших суб'єктів господарської діяльності, що підтверджується копіями договорів, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, довідками про вартість робіт, локальними кошторисами, актами прийняття виконаних робіт (34-236 т.3).

Отже, придбання позивачем вищевказаних робіт відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року №1812/26-55-22-07/38451478 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Хаус" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.11.2013 по 31.01.2014" та від 14.05.2014 року №1347/26-55-22-07/38913342 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум білд" щодо підтвердження господарських-відносин платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014", в яких зроблено висновки про відсутність вказаних осіб за їх місцезнаходженням та відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Несплата одним з постачальників товару у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту , не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

За змістом ст. 198 Податкового кодексу України, для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Кепітал Хауз" та ТОВ "Мілленіум Білд" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи. При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 170, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р. по справі № 816/4209/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2015 р.