Рішення

від 03.02.2015 по справі 21/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №21/35

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот"

до відповідача 1: Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України

до відповідача 2: Міністерства внутрішніх справ України

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фірми "CDT TRADING INTERNATIONAL Co."

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Компанії "Jamat-Invest"

за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Компанії "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC

за участю Заступника Генерального прокурора України

про стягнення 12 426 108,50 грн.

Головуючий суддяСтасюк С.В. СуддяБосий В.П. СуддяКотков О.В.

Представники сторін:

від позивача Трохлюк Н.В. (дов. б/н від 20.03.2014 року) від відповідача -1не з'явився від відповідача -2Морміль М.П. (дов. № 35/2014 від 28.02.2014 року) Кузьмін О.В. (дов. № 35/2014 від 28.02.2014 року) від третьої особи -1Корнеєв Р.К. (дов. б/н від 14.10.2013 року) від третьої особи -2не з'явився від третьої особи -3не з'явився від прокуратурине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 лютого 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту тилового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України та з урахуванням заяви б/н від 15.10.2012 року про збільшення розміру позовних вимог просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 602 906,16 грн., з яких 5 242 471,62 грн. - сума основного боргу, 6 550 992,54 грн. - інфляційні втрати та 809 442,00 грн. - три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року у справі № 21/35 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі № 21/35 позов задоволено повністю; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" 5 242 471,62 грн. основного боргу, 6 550 992,54 грн. індексу інфляції та 809 442,00 грн. 3% річних; у позові до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі № 21/35 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" 5 242 471,62 грн. основного боргу та 809 442,00 грн. 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі № 21/35 скасовано, справу № 21/35 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі № 21/35 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі № 21/35 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 21/35, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача 6 479 120,40 грн.

Постановою Вищого господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 21/35 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 21/35 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року за № 04-23/279 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 21/35 передана на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 21/35 до свого провадження, розгляд справи призначено на 01.07.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року справу № 21/35 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 21/35 до свого провадження, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року

01.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -2 надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 21/35 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 21/35 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року.

Представники відповідача-2 підтримали подане клопотання про колегіальний розгляд справи, подали клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.09.2014 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

15.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення на клопотання про припинення провадження у справі, заява про уточнення розміру позовних вимог та письмові пояснення.

16.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позов та клопотання про зобов'язання позивача подати до суду оригінали документів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року справу № 21/35 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року суддя Пригунова А.Б. прийняла справу № 21/35 до свого провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2014 року.

12.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про повернення заяви про уточнення позовних вимог.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року справу № 21/35 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 21/35 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Клопотання про припинення провадження у справі № 21/35, подане відповідачем-2, обґрунтоване тим, що між сторонами у справі відсутній спір, з огляду на припинення правовідносин за контрактом № KIEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначається, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд, розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення існування спору станом на момент розгляду даної справи.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи наведене, зважаючи на неможливість самостійного надання сторонами зазначених доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача-2 від 16.09.2014 року та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" відповідних доказів.

Розглянувши подане позивачем 13.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2014 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

09.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, клопотання про застосування строків позовної давності та письмовий відзив на позов.

11.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення та додаткові документи по справі.

Суд, розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 21/35 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року суддя Стасюк С.В. вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 11.12.2014 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 21/35 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Котков О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Котков О.В. прийняла справу № 21/35 до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.01.2015 року.

У судовому засіданні 20.01.2015 року представником позивача подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, у зв'язку із збільшенням курсу долара США, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача-2 суму основного боргу у розмірі 9 707 066, 18 грн., та 2 719 042, 32 грн. трьох відсотків річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про уточнення (збільшення) позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої в судовому засіданні 20.01.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.01.2015 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

22.01.2015 року представник відповідача-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про повернення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Суд, розглянувши подане клопотання відповідача-2 про повернення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, відмовляє у його задоволенні у зв'язку з необгрунтованітю останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2015 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 03.02.2015 року представники відповідача-2 заперечували проти заявлених позовних вимог, надали усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 03.02.2015 року надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача-1, третьої особи-2, третьої особи-3, прокуратури в судове засідання 03.02.2015 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 27.01.2015 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.01.1998 року між Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, яке в подальшому було реорганізовано в Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (покупець) та Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." (продавець) було укладено контракт №KEV/98/CDT/0002 (далі - контракт), за змістом пункту1 якого продавець продав, а покупець придбав на умов DAF (кордон України) автомобілі спеціальні для міліції відповідно до додатків до цього контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно з пунктом 2 вказаного контракту ціни на автомобілі встановлені в доларах США та зазначені в додатках до цього контракту. Загальна сума контракту складає 5 000 000,00 доларів США. Ціна автомобілів є твердою та зміні не підлягає.

Відповідно до пункту 4 контракту платежі за поставлені за даним контрактом автомобілі здійснюються покупцем в доларах США протягом 15 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі на рахунок продавця.

У пункті 9 контракту визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.1998 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 1 та третьою особою 1 були підписані специфікації на поставку автомобілів, а саме специфікація №1 від 23.01.1998 року на суму 267 500,00 доларів США, специфікація №5 від 04.03.1998 року на суму 1 142 400,00 доларів США, специфікація №10 від 24.03.1998 року на суму 136 800,00 доларів США, специфікація №12 від 15.05.1998 року на суму 434 500,00 доларів США, специфікація №14 від 22.06.1998 року на суму 873 350,00 доларів США, специфікація №15 від 09.07.1998 року на суму 560 000,00 доларів США, специфікація №19 від 27.07.1998 року на суму 400 950,00 доларів США.

На виконання умов Договору у 1998 році було поставлено 844 легкових автомобілі на загальну суму 3 815 700,00 доларів США. Факт отримання поставлених автомобілів відповідачем 1 підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Як вказує позивач, попри викладене вище, Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України не було оплачено у повному обсязі Фірмі "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." вартість замовлених та отриманих транспортних засобів, а саме відповідно до довідки по розрахункам з Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року станом на 31.05.2000 року заборгованість відповідача 1 складає 1 285 300,00 доларів США.

Наказом № 33 від 07.02.2007 року Міністерства внутрішніх справ України було прийнято рішення станом на 01.05.2007 року здійснити реорганізацію, у тому числі, Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України як юридичної особи. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту.

Згідно з актом б/н від 06.06.2007 року, який затверджено в.о. Міністра внутрішніх справ України від 20.06.2007 року, Міністерству внутрішніх справ України було передано основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, матеріали, продукти харчування, а також розрахунки з дебіторами та кредиторами по загальному, спеціальному фондах та окремому рахунку централізованого постачання Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником прав і обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Водночас, як свідчать матеріали справи, 11.02.1999 року сторонами контракту було підписано доповнення № 2 від 11.02.1999 року, яким викладено пункти 4, 9 контракту №/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року у новій редакції, а саме передбачено, що платежі за поставлені автомобілі здійснюються в доларах США частинами до повного розрахунку на рахунок продавця; строк договору продовжено до 30.05.1999 року.

30.08.1999 року було підписано доповнення № 3 від 15.06.1999 року, в якому строк договору в пункті 9 контракту визначено до 30.08.1999 року.

Внаслідок підписання доповнення № 4 від 01.07.1999 року сторони домовились викласти пункт 4 контракту наступним чином: "Допускається оплата частинами за умови виконання контракту в строк, що визначений в пункті 9 контракту".

Відповідно до доповнення № 5 від 25.02.2000 року в пункті 9 контракту передбачено строк дії договору до 30.12.2000 року.

30.06.2000 року Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest» було підписано протокол про повний викуп і передачу зобов'язань згідно з контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року, за змістом якого сторони угоди дійшли згоди про викуп і передачу фірмі "Jamat-Invest" зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на суму 1 276 165,00 доларів США.

02.02.2002 року Фірмою "Jamat-Invest" та Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України було підписано додаткову угоду № 7 про зміну і доповнення контракту, якою змінено пункт 9 контракту та передбачено строк його дії до 31.12.2002 року.

Відповідно до акту б/н від 01.07.2003 року звірки розрахунків заборгованість Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перед Фірмою "Jamat-Invest" станом на 01.07.2003 року складає 724 934,00 доларів США.

15.09.2003 року між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC було укладено угоду про повну переуступку прав та зобов'язань щодо вказаного контракту, в якій сторони домовились про повну переуступку зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в сумі 725 000,00 доларів США на користь Компанії "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC.

За змістом зазначеної угоди від 15.09.2003 року, починаючи з дати її підписання, Компанія "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC стає абсолютним та безспірним правонаступником всіх прав та зобов'язань компанії "Jamat-Invest" щодо контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року.

Відповідно до акту б/н від 01.04.2004 року звірки розрахунків заборгованість Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перед Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC станом на 01.04.2004 року складає 724 934,00 доларів США.

20.12.2004 року між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC (цедент) та Закритим акціонерним товариством «Компанія "ПІЛОТ", правонаступником прав і обов'язків якого є позивач (цесіонарій) було підписано договір про передачу права вимоги, за змістом пункту 1 якого третя особа 3 передає, а позивач приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року між Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (боржник).

Відповідно до пункту 2 договору від 20.12.2004 року про передачу права вимоги цесіонарій одержує замість цедента право вимоги від боржника погашення заборгованості в сумі 724 934,00 доларів США.

Цедент зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом трьох днів з моменту підписання цього договору (пункт 6 договору).

Згідно з пунктом 7 вказаного договору цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги.

Листом б/н від 30.12.2004 року відповідача 1 було повідомлено про укладення договору від 20.12.2004 року про передачу права вимоги.

03.01.2005 року Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України та Закритим акціонерним товариством "КОМПАНІЯ ПІЛОТ" було підписано додаткову угоду № 9 про зміну та доповнення контракту № KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року, якою пункт 4 зазначеного правочину викладено в наступній редакції: "Платежі за поставлені за даним контрактом автомобілі здійснюються покупцем в гривнях на рахунок Закритого акціонерного товариства "КОМПАНІЯ ПІЛОТ" за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу".

В подальшому між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України було підписано акт звірки розрахунків станом на 1 жовтня 2006 року, відповідно до якого заборгованість складає 655 882,85 доларів США.

Позивач зазначає, що у зв'язку з переходом до нього права вимоги за контрактом, відповідач зобов'язаний погасити наявну у нього заборгованість за контрактом на користь позивача.

Відповідач проти позову заперечує посилаюсь на те, що строк дії контракту сплив, а отже у останнього відсутні зобов`язання щодо сплати заборгованості.

Постановою Вищого господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 21/35 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 21/35 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність з'ясувати в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що за умови існування зобов'язання існує і право вимоги, яке може бути уступлене (відступлене) в установленому законом порядку; суди помилково пов'язали припинення зобов'язання за договором з припиненням строку його дії; суди передчасно дійшли висновку про припинення зобов`язання за контрактом, не з'ясувавши, чи були виконані належним чином зобов'язання за Контрактом або існували невиконані зобов'язання, зокрема, чи існувала у покупця заборгованість з оплати за поставлені за контрактом автомобілі та у якому розмірі; суди не надали належної правової оцінки правочинам щодо уступки вимоги (відступлення права вимоги) з урахуванням укладених доповнень та додаткових угод до контракту.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 151 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами статті 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Цивільного кодексу УРСР за договором поставки організація-постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким постачальник зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу УРСР (який був чинним на момент підписання Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest" зазначеного раніше протоколу від 30.06.2000 року, а також на момент укладення між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC угоди від 15.09.2003 року про повну переуступку прав та зобов'язань щодо контракту), уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, за своїм юридичним змістом уступка вимоги полягала в тому, що особа, яка уступає вимогу, насамперед має бути первісним кредитором стосовно конкретного боржника, а предметом уступки є зазначені в статті 151 Цивільного кодексу УРСР (крім випадку, передбаченого частиною 2 статті 197 Цивільного кодексу УРСР), що підтверджені належними документами (дійсна вимога, частина 1 статті 198 Цивільного кодексу УРСР).

Уступка вимоги - це передача кредитором належного йому на підставі зобов'язання права (вимоги) іншій особі.

Уступка вимоги кредитором іншій особі є одним з випадків заміни особи в зобов'язанні, внаслідок якої змінюється суб'єктний склад, а характер та зміст зобов'язання залишається попереднім.

З огляду на положення статей 197, 198 Цивільного кодексу УРСР, кредитор вправі уступити дійсну вимогу, тобто таку, яка існує на момент уступки.

Відповідно до статей. 512, 514 Цивільного кодексу України, який набрав чинності на момент підписання між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC та ЗАТ "Компанія "Пілот" договору про передачу права вимоги, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.

Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, за умови існування зобов'язання існує і право вимоги, яке може бути уступлене (відступлене) в установленому законом порядку.

Главою 19 Цивільного кодексу УРСР було визначено загальні підстави, за яких зобов'язання припиняються. Так, положення вказаної глави (статті 216, 217, 219-223) встановлювали, що зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; збігом боржника і кредитора в одній особі; угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами; внаслідок зміни плану; неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає; смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника, смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтями 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави припинення зобов'язань. Так, відповідно до положень вказаних статей, зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного; зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора;ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Разом з тим, припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Таким чином, закінчення строку дії договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до його закінчення (зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.12.2011 року у справі № 7/114/10).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов контракту № KEV/98/CDT/0002-3/119/IM у 1998 році відповідачу-1 було поставлено 844 легкових автомобілі на загальну суму 3 815 700,00 доларів США, що підтверджується належним чином засвідченими специфікаціями поставки; актами прийняття матеріальних цінностей; довідкою по розрахункам від 12.11.1998 року; довідкою по розрахункам від 31.05.2000 року.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем-1 вважається судом доведеним.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4 контракту, платежі за поставлені автомобілі проводяться Покупцем в доларах США не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі (тобто у вересні 1998 року) на рахунок в банку продавця

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату товару не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі (тобто у вересні 1998 року).

20.12.2004 року, право вимоги на отримання кредиторської заборгованості за контрактом № KEV/98/CDT/0002-3/119/IM перейшло до Закритого акціонерного товариства «Компанія «Пілот», що підтверджується договором від 20.12.2004 року, повідомленням від 30.12.2004 року, додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року. Правонаступником Закритого акціонерного товариства "Компанія "Пілот" є Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот".

Додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року, укладеною між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та тилового забезпечення МВС України та Закритим акціонерним товариством "Компанія "Пілот" сторони домовилися про заміну валюти зобов'язання з долару США на гривню по офіційному курсу НБУ на день здійснення платежу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач-1 не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не сплатив за отриманий товар, в строки визначені пункті 4 контракту.

Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 07.02.2007 року здійснилася реорганізація Департаменту ресурсного забезпечення МВС України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного департаменту.

Факт наявності боргу у відповідача-2 за контрактом від 23.01.1998 року №/98/CDT/0002 у сумі 655 882,85 доларів США, що за курсом Національного банку станом на 10.11.2014 року складає 9 707 066,18 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача-2.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає 2 719 042,32 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних,наданих позивачем, суд вважає його арифметично вірним. а позовні вимоги про стягнення Міністерства внутрішніх справ України 2 719 042,32 грн. 3% є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо пред'явлення позову у даній справі до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України слід зазначити наступне.

За змістом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" б/н від 20.01.2015 року про збільшення розміру позовних вимог позивачем не заявлено окремих позовних вимог до відповідача-1. Водночас, судом не встановлено факту порушення прав позивача з боку відповідача-1, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Стосовно поданої відповідачем-2 заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року про зміну та доповнення контракту від 23.01.1998 року, укладеною Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та Закритим акціонерним товариством "Компанія "Пілот", сторонами внесено зміни до контракту та продовжено термін його дії до 30.06.2006 року.

Крім того, відповідно до затвердженого Заступником міністра внутрішніх справ України 12.07.2005 року графіку погашення Департаментом ресурсного забезпечення МВС України кредиторської заборгованості за автомобілі, отримані згідно контракту, департамент прийняв на себе зобов'язання щомісячно, починаючи з липня 2006 року по червень 2006 року сплачувати позивачу по 301 408,00 грн.

Таким чином останнім днем розрахунку з позивачем було 30.06.2006 року. Отже, строк позовної давності протягом якого позивач міг звернутися до суду минає у червні 2009 року.

Позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 26.03.2008 року, тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача-2.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 00032684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 25410638) 9 707 066 (дев'ять мільйонів сімсот сім тисяч шістдесят шість) грн. 18 коп. основного боргу, 2 719 042 (два мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч сорок дві) грн. 32 коп. 3 % річних, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2015 року

Головуючий суддя Стасюк С.В. СуддяБосий В.П. СуддяКотков О.В.