Постанова

від 12.02.2015 по справі 910/14234/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 910/14234/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Кокольський С.І. - за дов.

від відповідача: Колосюк В.А. - за дов.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014

у справі № 910/14234/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4

про стягнення 125 439, 76 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард» (далі, відповідач або ТОВ «КП «Альфард») про стягнення 125 439,76 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третя особа неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за Кредитним договором № 03.34/08-СК4 від 18.08.2008, укладеним в рамках Генерального договору № 03.34/07-ГУ від 31.08.2007, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась наступна заборгованість: прострочена заборгованість по кредиту за період з 28.01.2014 по 27.05.2014 у розмірі 23 708,20 доларів США; прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 28.01.2014 по 27.05.2014, у розмірі 5 354,35 доларів США; строкова заборгованість по кредиту у розмірі 94832,87 доларів США; строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 28.05.2014 по 02.06.2014 у розмірі 177,81 доларів США. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем було також нараховано пеню за несвоєчасну сплату позичальником процентів у розмірі 255,00 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 895,59 доларів США, 3 % річних за прострочення сплати процентів у розмірі 48,47 доларів США, 3 % річних за час прострочення повернення кредиту у розмірі 167,47 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 23 708 доларів США 20 центів (що становить еквівалент 307 021, 19 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), прострочену заборгованість по сплаті процентів у розмірі 5 354 доларів США 35 центів (що становить еквівалент 69 338, 83 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), строкову заборгованість по кредиту у розмірі 94 832 долари США 87 центів (що становить еквівалент 1 228 085,67 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), строкову заборгованість по сплаті процентів у розмірі 177 доларів США 81 цент (що становить еквівалент 2 302,64 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 255 доларів США (що становить еквівалент 3 302, 25 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 895 доларів США 59 центів (що становить еквівалент 11 597,89 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 48 доларів США 47 центів (що становить еквівалент 627, 69 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014), 3% річних за прострочення сплати кредиту у розмірі 167 доларів США 47 центів (що становить еквівалент 2 168, 74 грн. по курсу Національного банку України станом на 16.10.2014) та судовий збір у розмірі 29 854, 67 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що факт невиконання третьою особою умов Кредитного договору щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином доведений, а тому, з огляду на те, що зобов'язання за Кредитним договором було забезпечене порукою, вимоги позивача про стягнення з відповідача (поручителя) визначеної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/14234/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не було надано жодного розрахункового документу, який би свідчив про видачу кредиту ОСОБА_4, а суд без належних на те доказів задовольнив вимоги позивача у повному обсязі.

Також, скаржник зазначив, що судом не надано належної оцінки копії Протоколу № 9 зборів учасників ТОВ «КП «Альфард» від 19.06.2008, на яку посилається позивач, як на протокол, яким прийнято рішення про надання поруки по Кредитному договору третій особі. Як стверджує скаржник, викладене у вказаному Протоколі рішення не має визначених умов ні договору поруки, ні конкретного кредитного договору, що дає підстави вважати його неконкретизованим та таким, що не підлягає виконанню (застосуванню).

Крім того, на думку апелянта, судом безпідставно прийнято позицію позивача про те, що в тексті Договору поруки № 03.34/08-ДП10 від 18.09.2008 допущено описку в частині номера та дати Кредитного договору.

Також, як вважає відповідач, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 18.12.2014.

18.12.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що між сторонами ведуться переговори з приводу мирного вирішення спору.

Представники сторін у судовому засіданні, призначеному на 18.12.2014, подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та клопотання представників сторін про продовження строку вирішення спору були задоволені, а також у зв'язку з неявкою у судове засідання третьої особи розгляд справи відкладено на 03.02.2015.

02.02.2015 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

03.02.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

У судовому засіданні 03.02.2015 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням між сторонами у справі переговорів щодо мирного вирішення спору.

У зв'язку з неявкою у судове засідання третьої особи та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 12.02.2015.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи від 03.02.2015, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Вказане клопотання відповідач мотивує тим, що для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, а саме щодо виникнення та обрахування заборгованості третьої особи за Кредитним договором необхідні спеціальні знання, а тому просить призначити судову-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- яка сума згідно з первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «ВТБ Банк» була отримана ОСОБА_4 за Кредитним договором від ПАТ «ВТБ Банк»?

- яку суму згідно з первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «ВТБ Банк» становить заборгованість ОСОБА_4 за Кредитним договором перед ПАТ «ВТБ Банк»?

Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012).

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про призначення експертизи, враховуючи, що питання, надані для експертизи відповідачем, входять до компетенції суду та можуть бути вирішені на підставі документів, які містяться у матеріалах справи, а дослідження наявних у матеріалах справи доказів для повного, об'єктивного розгляду справи не потребують спеціальних знань.

У судове засідання 03.02.2014 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом надати суду відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, проси її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як підтверджується матеріалами справи, 31.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 03.34/07-ГУ (том 1, а.с. 30-31).

31.08.2011 згідно Договору № 1 про внесення змін до Генеральної угоди, змінено найменування даної Генеральної угоди на «Генеральний договір № 03.34/07-ГУ від 31.08.2007» та викладено в новій редакції зміст угоди (далі, Генеральний договір) (том 1, а.с. 32-35).

У відповідності до пункту 1.1 Генерального договору Банк на умовах цього договору надає Клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, укладеними в межах цього договору і які є його невід'ємними частинами.

Згідно пункту 2.1. Генерального договору Банк надає клієнту (позичальнику) кредитні кошти на умовах їх забезпеченості, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

Відповідно до пункту 2.3 Генерального договору умови надання, строк повернення, розмір кредитів, що надані/будуть надані в межах цього договору визначаються кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цього договору.

В рамках Генерального договору між Банком та позичальником (третьою особою) було укладено Кредитний договір № 03.34/08-СК4 від 18.08.2008 (далі, Кредитний договір) (том 1, а.с. 36-40).

Предметом Кредитного договору у відповідності до пункту 1.1. останнього є надання Банком позичальникові грошових коштів на таких умовах:

- сума кредиту 300000,00 доларів США;

- строк користування по 17.09.2015;

- плата за користування кредитом 19% річних.

В подальшому до Кредитного договору вносились зміни, а саме було укладено Договір від 19.06.2009 про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 03.34/08-СК4 від 19.06.2009 (том 1, а.с. 41-44), а також Договір від 31.08.2011 про внесення змін № 2 до Кредитного договору № 03.34/08-СК4 від 18.09.2008 (том 1, а.с. 45-57), яким зміст Кредитного договору викладено в новій редакції, та визначено ставку для нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору позивачем надано відповідачу кредит на загальну суму 300 000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 18.09.2008.

Твердження скаржника з приводу відсутності доказів видачі Банком третій особі кредиту за Кредитним договором не приймаються судом до уваги та спростовуються наступним.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні самостійно організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до пункту 1.1.2. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 5.4 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів с підтвердженням виконаних за день операцій.

Зазначене свідчить, що виписка з особового рахунку клієнта є документом, який підтверджує факт проведення банком банківської операції, якою в даному випадку є операція з видачі клієнту коштів по Кредитному договору.

Як уже зазначалося вище, на підтвердження видачі кредиту до позовної заяви Банком було додано виписку по особовому рахунку ОСОБА_4 за 18.09.2008, якою підтверджується факт видачі Банком третій особі кредиту за Кредитним договором у розмірі 300 000,00 доларів США.

Крім того, операції з видачі кредитних коштів позичальнику передувала заява позичальника (ОСОБА_4) від 18.09.2008, якою останній просив Банк перерахувати кошти в сумі 300 000.00 доларів США згідно Кредитного договору № 03.34/08-СК4 від 18.09.2008 на його поточний рахунок № 26201501010429 в ВАТ «ВТБ Банк» (том 1, а.с. 165).

З огляду на вищевикладене, Банком належними та допустимими доказами підтверджено факт видачі Банком ОСОБА_4 кредитних коштів по Кредитному договору № 03.34/08-СК4 від 18.09.2008, а тому твердження скаржника про недоведеність факту видачі кредиту не заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3.4 Кредитного договору в редакції від 31.08.2011 спосіб повернення кредиту та процентів - щомісячно, відповідно до Графіку погашення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг (далі, Графік).

Пунктом 4.1. визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у пункті 3.3. Кредитного договору.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно з дати надання кредиту до дня повного його повернення (день повернення не враховується) на залишок фактичної заборгованості за кредитом, за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При розрахунку процентів за кількість днів у році приймається 360 днів - якщо кредит виданий у іноземній валюті, а якщо кредит надається у національній валюті - фактична кількість календарних днів у календарному році (365/366) (пункти 4.4., 4.5. Кредитного договору).

За умовами пункту 4.7. Кредитного договору в редакції від 31.08.2011 цим договором позичальник передає Банку право на щомісячне списання платежу (щомісячний платіж по кредиту + проценти), згідно Графіку, з метою повернення кредиту, сплати процентів нарахованих за кредитом в дату, яка вказана в пункті 3.5. договору (28 число кожного місяця), шляхом договірного списання коштів з рахунку Позичальника відповідно до чинного законодавства України. Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність на рахунку суми, що є не меншою, ніж розмір платежу за графіком у валюті кредиту (пункт 4.9 Кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється виключно у валюті кредиту (пункт 4.17 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 5.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити комісійну винагороду, повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом в повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в строки та у порядку, передбаченому Кредитним договором.

Статтею 1052 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Так, у пункті 5.3.11. Кредитного договору сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний здійснити дострокове повернення кредиту, у випадках, передбачених пунктом 5.2.1. цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Банком відповідної вимоги.

Пунктом 5.2.1. Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, у випадках, зокрема, невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки, тощо, передбачених умовами договорів, затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за кредитом щонайменше на один календарний місяць.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов Кредитного договору та норм чинного законодавства України позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

З огляду на це, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, 28.05.2014 Банком на адресу позичальника було направлено лист-вимогу (вих. №1719/100-2 від 26.05.2014) про дострокове повернення суми кредиту за Кредитним договором (том 1, а.с. 63-64).

Отже, в силу положень статті 1052 Цивільного кодексу України та пунктів 5.2.1, 5.3.11 Кредитного договору у позичальника виникло зобов'язання по достроковому поверненню на користь позивача суми кредиту, а також суми нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом.

Вимога позивача залишена позичальником без задоволення, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість, а саме:

- прострочена заборгованість по кредиту за період з 28.01.2014 по 27.05.2014 у розмірі 23708,20 доларів США;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 28.01.2014 по 27.05.2014, у розмірі 5354,35 доларів США;

- строкова заборгованість по кредиту у розмірі 94832,87 доларів США;

- строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 28.05.2014 по 02.06.2014 у розмірі 177,81 доларів США.

На підтвердження сказаної суми заборгованості позичальника, Банком були додані до позовної заяви розрахунки сум заборгованості, які були підписані посадовими особами Банку з правом першого та другого підпису, що підтверджується наказами ПАТ «ВТБ «Банк» від 04.03.2014 № 75-од та від 08.09.2014 № 355-од (том 1, а.с. 152-156).

Жодних належних та допустимих доказів на спростування факту існування заборгованості та її розміру відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 18.09.2008 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард» було укладено Договір поруки №03.34/08-ДП10 (далі, Договір поруки) (том 1, а.с. 68).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки поручитель поручається перед Банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, терміни та умови повернення яких встановлюється Кредитним договором № 03.34/08-СК4 від 18.09.2008 та будь-якими додатковими угодами до нього (в тому числі збільшуючими основне зобов'язання).

У відповідності до пункту 4 Договору поруки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Пунктом 5 Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи скаржника з приводу того, що Договір поруки № 03.34/08-ДП10 від 18.09.2008 укладено на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 03.34/07-СК4 від 18.09.2008, а не за Кредитним договором № 03.34/08-СК4 від 18.09.2008, а тому у суду підстави для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

Так, сторонами не надано суду ані тексту самого Кредитного договору № 03.34/07-СК4 від 18.09.2008, ані доказів на підтвердження існування такого правочину. Водночас, із наявних у матеріалах справи кредитних договорів вбачається, що однією із складових частин номера, який присвоюється Банком для кредитного договору, є рік укладення такого договору (перші дві цифри після позначення « / «).

Отже, оскільки спірний Кредитний договір (№ 03.34/08-СК4 від 18.08.2008) було укладено саме 2008 році, судом визнаються обґрунтованими доводи позивача, що в тексті Договору поруки № 03.34/08-ДП10 від 18.09.2008 допущено описку в частині номера та дати кредитного договору та замість «(№ 03.34/08-СК4 від 18.08.2008» вказано «№ 03.34/07-СК4 від 18.09.2008»). Доказів протилежного суду не надано.

З приводу посилань скаржника на відсутність в Протоколі № 9 зборів учасників ТОВ «КП «Альфард» від 19.06.2008 (том 1, а.с. 146) конкретизації змісту кредитного договору, по якому надається рішення на укладення договору поруки, слід зазначити, що дана обставина не спростовує факту наявності рішення зборів учасників скаржника про надання поруки по Кредитному договору.

Крім того, апелянтом не наведено жодного пункту статуту ТОВ «КП «Альфард», в якому було б передбачено необхідність отримання рішення зборів учасників товариства перед укладенням договору поруки.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлено факт невиконання третьою особою (позичальником) умов Кредитного договору щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів, а виконання зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено порукою за Договором поруки № 03.34/08-ДП10 від 18.09.2008, вимоги позивача за про стягнення з відповідача (поручителя) простроченої заборгованості по кредиту за період з 28.01.2014 по 27.05.2014 у розмірі 23708,20 доларів США, простроченої заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 28.01.2014 по 27.05.2014, у розмірі 5354,35 доларів США; строкової заборгованості по кредиту у розмірі 94832,87 доларів США та строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 28.05.2014 по 02.06.2014 у розмірі 177,81 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, як зазначає відповідач, у відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Водночас, апелянт наголошує на тому, що позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а тому порука є припиненою.

Дані твердження не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до Графіку повернення Кредиту і сплати процентів по Кредитному договору (том 1, а.с. 56-57) строк погашення кредиту - до 17.09.2015.

Водночас, як зазначалося вище, відповідно до пунктів 5.2.1, 5.3.11. Кредитного договору у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у нього виникло зобов'язання по достроковому поверненню на користь позивача суми кредиту, а також суми нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом, про що Банк повідомив його листом-вимогою №1719/100-2 від 26.05.2014.

Тобто, строк виконання зобов'язання третьою особою за Кредитним договором вважається таким, що настав протягом 30 днів з моменту пред'явлення (відправлення) до нього вказаної вимоги Банку.

Водночас, позовна заява із вимогою до поручителя про стягнення з нього суми кредиту, а також суми нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом була подана позивачем до суду 14.07.2014, що підтверджується відтиском штампу Господарського суду міста Києва на позовній заяві.

Таким чином, кредитором не було пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя.

Посилання скаржника на лист Артемівського відділення ВАТ «ВТБ Банк» від 28.04.2009 № 206/103-08-2, доданий скаржником до апеляційної скарги, не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний лист не було надано відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції та у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано під час розгляду апеляційної скарги неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Також, відповідачем не було представлено суду оригінал вказаного листа для огляду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що із вимогою про дострокове погашення боргу Банк звернувся до позичальника лише 26.05.2014, а тому незрозумілим вбачається той факт, яким чином Банк міг звернутись до поручителя із вимогою про погашення боргу 28.04.2009.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню (за період з 01.10.2012 по 02.06.2014), нараховану за несвоєчасну сплату позичальником процентів у розмірі 255,00 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту (нараховану за період з 01.10.2012 по 02.06.2014) у розмірі 895,59 доларів США, 3 % річних (нарахованих за період з за період з 01.10.2012 по 02.06.2014) за прострочення сплати процентів у розмірі 48,47 доларів США, 3 % річних (нарахованих за період з 01.10.2012 по 02.06.2014) за час прострочення повернення кредиту у розмірі 167,47 доларів США.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача визначеної суми 3% річних.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов Договору.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до пункту 7.1. Кредитного договору у разі прострочення зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення від суми прострочених зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, позивачем, на підставі пункту 7.1. Кредитного договору, правомірно нараховано відповідачу визначену суму пені за неналежне виконання умов договору.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Альфард» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/14234/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/14234/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14234/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко