Постанова

від 15.01.2015 по справі 2а-6867/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/9991/25927/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Петрол»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року

у справі № 2а-6867/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Петрол»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми-Петрол» (далі - ТОВ «Суми-Петрол»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052306/0/10062 від 20 лютого 2006 року та № 0000052306/2/10062 від 30 травня 2006 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Суми-Петрол», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Суми-Петрол» з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за грудень 2004 року, за результатами якої складено акт № 882/23-6/30497520 від 13 лютого 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052306/0/10062 від 20 лютого 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 90 000,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скаргу товариства задоволено частково та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052306/2/10062 від 30 травня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 88 500,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Суми-Петрол» пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, несплаченої до бюджету контрагентом у ланцюгу постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на непідтвердження сформованих товариством за господарськими операціями з придбання робіт з реконструкції автозаправних станцій у Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» сум податкового кредиту з податку на додану вартість сумами податкових зобов'язань контрагента в ланцюгу постачання, а саме - Дочірнього підприємства «Технобуд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-96» (друга ланка).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди виходили з неможливості встановлення в даній ситуації надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету з огляду на незвітування ДП «Технобуд» ТОВ «Інвестор-96» до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, відсутність у підприємства бухгалтерської та податкової документації, порушення справи про банкрутство названої юридичної особи, що, на думку попередніх судових інстанцій, свідчить про те, що фактично роботи ДП «Технобуд» ТОВ «Інвестор-96» не виконувались, а первинні документи складались ним лише з єдиною метою - надати позивачу податкову перевагу у вигляді незаконного права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин був факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В розглядуваному випадку реальний характер господарських операцій з придбання позивачем в охоплений перевіркою період робіт з реконструкції автозаправних станцій у безпосереднього постачальника (ТОВ «НК Альфа-Нафта») засвідчується належним чином складеними первинними, розрахунковими та платіжними документами, а також актами державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № 304 від 09 серпня 2005 року та № 160 від 08 вересня 2005 року. В свою чергу, податковим органом будь-яких належних доказів на підтвердження фіктивного характеру проведених операцій не подано.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був безпосереднім постачальником робіт (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум податку його платнику стосується саме цього платника та сплати ним податку в ціні придбання робіт (послуг) їх постачальнику.

А відтак, якщо контрагент у ланцюгу постачання не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 88 500,00 грн. є неправомірним, що обумовлює протиправність прийнятого ДПІ в м. Суми податкового повідомлення-рішення № 0000052306/2/10062 від 30 травня 2006 року.

В той же час, податкове повідомлення-рішення № 0000052306/0/10062 від 20 лютого 2006 року згідно з підпунктом «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважається відкликаним, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Петрол» задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052306/2/10062 від 30 травня 2006 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Петрол» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.