Постанова

від 29.01.2015 по справі 805/8313/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м.Київ К/800/3100/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Гончар Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги від 29 квітня 2013 року №08-14/532, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Комунальне підприємство по обслуговуванню адміністративних будинків звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України, в якому просило визнати незаконною вимогу від 29 квітня 2013 року №08-14/532 в частині зобов'язання вжити заходів щодо приведення умов договорів з орендарями у відповідність до вимог чинного законодавства та стягнення з ПАТ «Облдоррембуд» коштів на суму 51,53 тис. грн. та з Донецького обласного координаційного центра підтримки підприємництва на суму 1,4 тис. грн.; стягнути з підрядних організацій коштів на суму 103,4 тис. грн., у тому числі з ТОВ «Будівельна фірма «Дах-сервіс» на суму 84,95 тис. грн., з ТОВ «ДЕКО-ЕКС» на суму 18,47 тис. грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність вказаної вимоги у вказаних частинах та безпідставність висновків відповідача щодо наявності порушення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, позов Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків задоволено частково; скасовано вимогу Державної фінансової інспекції України від 29 квітня 2013 року №08-14/532 в частині зобов'язання позивача вжити заходи щодо приведення умов договорів з ПАТ «Облдоррембуд» у відповідність до вимог чинного законодавства та стягнення з ПАТ «Облдоррембуд» коштів на суму 51,53 тис.грн.; скасовано вимогу Державної фінансової інспекції України від 29 квітня 2013 року №08-14/532 в частині зобов'язання позивача стягнути з підрядних організацій коштів на суму 7532,2 грн., у тому числі з ТОВ «Будівельна фірма «Дах-сервіс» на суму 67229 грн., з ТОВ «ДЕКО-ЕКС» на суму 8099,2 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна фінансова інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що письмова вимога є правомірною, винесена відповідно до норм чинного законодавства.

Комунальне підприємство по обслуговуванню адміністративних будинків у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17 грудня 2012 року по 18 лютого 2013 року Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків за 2010, 2011 роки та завершений звітний період 2012 року. За результатами ревізії 25 лютого 2013 року складено акт №08-21/7.

На підставі акту ревізії від 25 лютого 2013 року №08-21/7 відповідачем 29 квітня 2013 року за вих.№ 08-14/532 позивачу надіслано вимогу «Про усунення порушень», згідно якої від позивача вимагається усунути виявлені ревізією порушення законодавства.

Позивачем оскаржується вимога Державної фінансової інспекції в частинах, в яких вимагається вжити заходи щодо приведення умов договорів з орендарями у відповідність до вимог чинного законодавства та стягнення з ПАТ «Облдоррембуд» коштів на суму 51,53 тис. грн. та з Донецького обласного координаційного центра підтримки підприємництва на суму 1,4 тис. грн.; стягнути з підрядних організацій коштів на суму 103,4 тис. грн., у тому числі з ТОВ «Будівельна фірма «Дах-сервіс» на суму 84,95 тис. грн., з ТОВ «ДЕКО-ЕКС» на суму 18.47 тис. грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення Держфінінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року скасувати; ухвалити нове рішення; у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді