Ухвала

від 26.01.2015 по справі 2а-16201/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2015 р. м. Київ К/9991/38970/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі № 2а-16201/10/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ Краснокутському районі Харківської області від 09.12.2010 № 0096291701/0 та № 0096341701/0, складені стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: ст.72 КАС України, ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 №746/99, ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV. Зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що виручка позивача за 2009 рік становить 1962373,20 грн., суперечить встановленій рішенням в господарській справі №69/02-10, що набрало законної сили, обставині про отримання виручки в сумі 389660,41 грн. Наголошує на тому, що до виручки позивача помилково включені витрати експедитора на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, що призвело до безпідставного висновку про перевищення позивачем граничного обсягу виручки у 500000 грн., що дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПІ у Краснокутському районі Харківської області проведена документальна планова виїзна перевірка вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2010 № 561/77/17-2842704471, яким зафіксовані порушення п.п. 9.12.1 п. 9. 12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3. п.п.7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган обумовлює заниження позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість перевищенням за 2009 рік граничного обсягу виручки, встановленого у ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, що дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування, внаслідок не зарахування до неї грошових коштів в сумі 1462373,20 грн., одержаних позивачем у рамках договорів транспортного експедирування, за якими позивач виступав у якості експедитора та організовував і забезпечував перевезення за дорученням та за рахунок клієнта (одержано виручки за І квартал 2009 року 383560,00 грн., ІІ квартал 2009 року - 1094496,00 грн., ІІІ квартал 2009 року - 1854023,20 грн., ІУ квартал 2009 року - 1962373,20 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 0096291701/0 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку підприємців в сумі 164549,73 грн. та № 0096341701/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 262640,16 грн.).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що кошти на виконання умов договору надійшли на банківський рахунок позивача, що підтверджено копією банківських рахунків. Виручкою вважається будь-яка сума, отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 не містить застережень щодо виключення зі складу виручки отриманої від реалізації товарів (надання послуг) сум, які надійшли в межах виконання суб'єктами підприємницької діяльності договорів транспортного експедирування, відтак відповідач правомірно дійшов висновку про обов'язок позивача з 3 кварталу 2009 року перейти на загальну систему оподаткування та визначив позивачу податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Також суд апеляційної інстанції визнав правомірним визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки вважає, що позивачем було перевищено обсяг виручки на суму 300000 грн., однак заяви про реєстрацію як платника податку на додану вартість в порушення п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не подано. Крім того, в порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не подано декларації з податку на додану вартість за шість місяців з липня по грудень 2009 року та за шість місяців з січень по червень 2010 року.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок фізичної особи-підприємця, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Така позиція викладена в постановах Верховного Сулу України від 06.03.2012 у справі № 21-34а12 за позовом фізичної особи-підприємця до Дергачівської МДПІ Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, від 18.11.2014 у справі № 21-501а14 за позовом фізичної особи-підприємця до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на час виникнення спірних відносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю на час виникнення спірних відносин регулювалися розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, так і з оподаткування суми чистого доходу за період, в якому відбулося перевищення, у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце лише при дотриманні норм Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема щодо обсягу граничного розміру виручки.

Разом з тим з метою правильності обрахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, суду апеляційної інстанції слід було встановити суму перевищення та суму документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу на дату перевищення граничного обсягу виручки (у разі відсутності витрат встановити спосіб визначення відповідачем їх розміру, перевірити відповідність такого способу положенням Інструкції «Про оподаткування фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом ДПА України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64 (із змінами та доповненнями), та визначити з таких сум базу оподаткування (оподатковуваний дохід) за правилами ст. 13 Декрету.

Щодо вирішення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд касаційної інстанції зазначає таке.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган, встановивши факт перевищення позивачем граничного розміру виручки у другому кварталі 2009 року та виникнення у позивача обов'язку перейти на загальну систему оподаткування з 3 кварталу 2009 року, нараховує позивачеві податок на додану вартість в сумі 173733,44 грн. виходячи з перевищення обсягу виручки 300000 грн. у зв'язку з неподанням заяви про реєстрацію як платника ПДВ та неподання декларацій з податку на додану вартість, починаючи з 01.07.2009 по 30.06.2010.

Відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема податку на додану вартість.

Своєю чергою, умовою для перебування фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до ст. 1 Указу № 727/98 є не перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в 500 тис. гривень.

Таким чином, до перевищення граничного обсягу виручки і виникнення у платника єдиного податку обов'язку перейти на загальну систему оподаткування положення Закону України «Про податок на додану вартість» до такого платника не застосовуються.

Після виникнення у платника єдиного податку обов'язку перейти на загальну систему оподаткування при вирішенні питання щодо виникнення у нього обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість та оподаткувати операції з поставки послуг (товарів) таким податком слід керуватися Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон), який визначає порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. 2.1 Закону платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку, визначені у п. 2.3 ст. 2 Закону.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. «а» п. 9.6. Закону з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що тільки у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплатити такий податок, починаючи з періоду, в якому відбулось перевищення загальної суми (300000 гривень) від здійснення оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг).

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення справи підлягають встановленню такі обставини:

дата здійснення операції, яка зумовила перевищення розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу, з настанням якої пов'язується поширення на платника загальної системи оподаткування;

з метою визначення періоду, в якому виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати такий податок, слід встановити період здійснення операції, за якою позивачем перевищено граничний обсяг оподатковуваних операцій, встановлений п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону;

податковий період, у якому у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, оподатковувати поставки товарів (послуг) та сплачувати податок до бюджету;

визначити базу оподаткування оподатковуваних операцій, здійснюваних після виникнення обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість, з якої обчислити податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього суду, в ході якого слід врахувати викладене.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун