Рішення

від 12.02.2015 по справі 917/2590/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р. Справа № 917/2590/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Синтез", 38714, Полтавська область, Полтавський район, с. Супрунівка, вул.Залізнична, 31

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", 39621, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141

про стягнення грошових коштів у сумі 27909,48 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Кожушко С.В.

від відповідача: не з'явився.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення (16.02.15 р.).

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 27909,48 грн., з яких: 20472,48 грн. - сума основного боргу за договором поставки товару №0009-СН від 10.01.2014 р., 3356,00 грн. пені, 462,00 грн. 3% річних та 3619,00 грн. інфляційних втрат.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0009-СН від 10.01.2014 р. в частині оплати поставленого товару та надав заяву про збільшення позовних вимогу в якій повідомив, що ним було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат і за результатом даного перерахунку просить стягнути з відповідача 552,00 грн. 3% річних та 4342,30 інфляційних втрат. Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право збільшити розмір позовних вимог.

Дана заява приймається судом до розгляду, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 28722,78 грн., з якого 20472,48 основного боргу, 3356,00 грн. пені, 552,00 грн. 3% річних та 4342,3 грн. інфляційних втрат.

Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав, явку представника у жодне з засідань не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших письмових пояснень на адресу суду не направляв.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

10.01.2014 р. між сторонами було укладено договір поставки товару № 0009-СН (арк. справи 9-10), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору.

Пунктом 1.4 передбачено, що загальна ціна товару за цим договором становить 20676,64 грн. (в редакції додаткової угоди №1 від 06.02.2014 р., а.с. - 11).

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів після поставки товару на склад покупця.

Згідно п. 10.6 Договору, у випадку порушення відповідачем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 13.1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він, на виконання умов договору №0009-СН, згідно видаткових накладних № ПЛ-000024 від 28.01.2014 р. на суму 2315,40 грн., № ПЛ-000023 від 28.01.2014 р. на суму 7881,48 грн. та №ПЛ-000039 від 18.02.2014 р. на суму 10275,60 грн. (арк. справи 12-14) передав відповідачу товар на загальну суму 20472,48 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями № 0000000491 від 11.02.2014р. та №0000000235 від 21.01.2014 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 15-16).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, не оплатив його у встановлені у договорі строки, в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 20472,48 грн.

Крім того, на підставі п. 10.6 договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3356,00 грн. пені за період 28.02.2014 р. по 10.12.2014 р., 552,00 грн. 3% річних за період з 28.02.2014 р. по 01.02.2015 р. та 4342,30 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 р. по грудень 2014 р. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог, розрахунок в матеріалах справи ).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 28722,78 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20472,48 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, яка містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга" та встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені перевищено шестимісячний період, протягом якого можна нараховувати штрафні санкції та без розмежувань заборгованості по кожній накладній. За результатами проведеного перерахунку, який здійснений по кожній накладній окремо, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 2021,52 грн. пені за період по накладним від 28.01.2014 р. з 28.02.2014 р. по 28.08.2014 р. та по накладній від 18.02.2014 р. - з 21.03.2014 р. по 21.09.2014 р. В частині стягнення 1334,48 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищезазначених підстав.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, проведеного по кожній накладній окремо, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 552,00 грн. 3% річних за період по накладним від 28.01.2014 р. - з 28.02.2014 р. по 01.02.2015 р. та по накладній від 18.02.2014 р. - з 21.03.2014 р. по 01.02.2015 р. та 4340,17 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 р. по грудень 2014 р. В частині стягнення 2,13 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивачем надано належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач жодних доказів, які б спростовували наявність боргу чи його розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75 , 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Синтез" (38714, Полтавська область, Полтавський район, с.Супрунівка, вул.Залізнична, 31, код ЄДРПОУ 37775404) 20472,48 грн. основного боргу, 2021,52 грн. пені, 552,00 грн. 3% річних, 4340,17 грн. інфляційних втрат та 1741,98 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити в задоволенні.

Повне рішення складено 16.02.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя