Постанова

від 06.04.2015 по справі 917/2590/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 917/2590/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1687 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.15 у справі № 917/2590/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Синтез", с. Супрунівка

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 27 909,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма-Синтез" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 27909,48 грн., з яких: 20472,48 грн. - сума основного боргу за договором поставки товару №0009-СН від 10.01.2014р., 3356,00 грн. пені, 552,00 грн. 3% річних та 4342,30 інфляційних втрат, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0009-СН від 10.01.2014 р. в частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. по справі №917/2590/14 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Синтез" 20472,48 грн. основного боргу, 2021,52 грн. пені, 552,00 грн. 3% річних, 4340,17 грн. інфляційних втрат та 1741,98 грн. судового збору, з посиланням на невиконання відповідачем умов договору. В іншій частині позовних вимог відмовлено в задоволенні.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що позивач не надав сертифікат якості при передачі товару та на неодноразові вимоги відповідача.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що документи, які засвідчують якість товару надавались покупцю у момент поставки товару, відповідач не відмовлявся від товару та не повернув його, не вимагав надання зазначених документів, не пред'являв претензій по якості.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явлення представників не перешкоджає розгляду скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 10.01.2014 р. між сторонами укладений договір поставки товару № 0009-СН (арк. справи 9-10), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору.

У п. 1.4 зазначено, що загальна ціна товару за цим договором становить 20676,64 грн. (в редакції додаткової угоди №1 від 06.02.2014 р., а.с. - 11).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

У п. 6.1 договору зазначено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів після поставки товару на склад покупця.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У п. 13.1 зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 р.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору №0009-СН, згідно видаткових накладних № ПЛ-000024 від 28.01.2014 р. на суму 2315,40 грн., № ПЛ-000023 від 28.01.2014 р. на суму 7881,48 грн. та №ПЛ-000039 від 18.02.2014 р. на суму 10275,60 грн. (арк. справи 12-14) передав відповідачу товар на загальну суму 20472,48 грн., що підтверджується належним чином оформленими довіреностями № 0000000491 від 11.02.2014р. та №0000000235 від 21.01.2014 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (а.с.15-16).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, не оплатив його у встановлені у договорі строки, заборгованість складає 20472,48 грн.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи в передбачений договорами тридцятиденний строк відповідач оплату отриманої продукції не здійснив.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що позивач не надав при передачі товару сертифікат якості товару, передбачений пунктом 4.1 договору, є безпідставним та спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі, а ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України, передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору не передбачений порядок направлення зазначеного сертифікату якості, тобто він повинен направлятись разом з товаром.

Позивач зазначає, що документи підтверджуючи якість товару передані відповідачу одночасно з товаром, а відповідач стверджує, що документи підтверджуючи якість товару йому з товаром не передавались.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає, що відповідачем не доведена відсутність документів, підтверджуючих якість товару, при прийманні товару.

Так, у п. 4 Інструкції « Про порядок приймання продукції виробнично - технічного призначення та товарів народного споживання по якості» № П-7, зазначено, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться в точної відповідності зі стандартами, технічними умовами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукція, яка постачається/ технічний паспорт тощо / Відсутність зазначених супровідних документів не зупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт о фактичної якості та комплектності одержаної продукції і у акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідач не надав доказів наявності зауважень по якості товару або про відсутність документації на час прийняття товару від позивача, акт прийняття по якості не складався, відсутні також листи та відповідні претензії на час прийняття товару.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи з моменту приймання товару, відповідач не вимагав від позивача надання йому або складання додаткових документів на підтвердження якості поставленого товару та не встановлював строк для їх надання.

Колегія суддів вважає, що в зв'язку з тим, що відповідач не надав доказів підтверджуючих відсутність сертифікату якості, не довів наявність порушення зобов'язання по передачі зазначених документів позивачем, відсутні відповідні акти та вимоги про надання документів при прийманні товару є підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач не надав доказів сплати за поставлений товар та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 20472,48 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивачем при здійсненні розрахунку пені перевищено шестимісячний період, протягом якого можна нараховувати штрафні санкції та без розмежувань заборгованості по кожній накладній, та задовольнив позовні вимоги про стягнення 2021,52 грн. пені за період по накладним від 28.01.2014 р. з 28.02.2014р. по 28.08.2014р. та по накладній від 18.02.2014 р. - з 21.03.2014р. по 21.09.2014р., та відмовив в частині стягнення 1334,48 грн. пені.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 552,00 грн. 3% річних за період по накладним від 28.01.2014 р. - з 28.02.2014 р. по 01.02.2015 р. та по накладній від 18.02.2014 р. - з 21.03.2014 р. по 01.02.2015 р. та 4340,17 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 р. по грудень 2014 р. та відмовив в частині стягнення 2,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 610, 611,625,666,712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.15 у справі № 917/2590/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.04.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.