Постанова

від 13.01.2015 по справі 814/3338/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13 січня 2015 року справа № 814/3338/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Гузенко А.М. (довіреність №1 від 22.09.14);

від відповідача: Кушніренко І.В. (довіреність №4213/9/14-03-10-013 від 17.11.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв,54001

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2014р. № 0019871501, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчосбутсировина" (далі-позивач, ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчосбутсировина") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 28.10.2014 р. №0019871501, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчосбутсировина" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №806/14-03-15-01/13857469 від 15.10.2014р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2014 року на 32216 грн. по підприємству постачальнику ТОВ "Мегапрофіт".

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем було подано заперечення від 21.10.2014 р. №208. У відповіді на заперечення відповідач залишив без змін висновки, викладені в Акті перевірки.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2014 р. №0019871501 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32216 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим , що операції між позивачем та ТОВ "Мегапрофіт" (код ЄДРПОУ 33807039) здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

Як слідує з акту перевірки, підставою для висновку ДПІ про безтоварний характер правочинів позивача послугували висновки довідки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014 р. №2559/22-03/33807039 "Про результати проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Мегапрофіт" щодо документального не підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Глорія.ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2014 року", не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ "Мегапрофіт" операцій за березень 2014 року - по ланцюгу постачання з ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчосбутсировина".

Також, відповідач у акті перевірки зауважив на тому, що згідно з Базою даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України відсутня будь-яка інформація про реєстрацію автомобільного транспорту, вказаного ТОВ "Мегапрофіт" в товарно-транспортних накладних, а саме автомобіля РЕНО НОМЕР_5, причепа НОМЕР_4. Таким чином, ставить під сумнів реальність транспортування товару та унеможливлює підтвердження факту поставки товару.

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ "Мегапрофіт".

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо реальності правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ "Мегапрофіт", а саме: між позивачем (Покупець) та ТОВ "Мегапрофіт" (Постачальник) було укладено договір поставки від 05.03.2014 року №05/03, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат, далі-товар.

На виконання вищевказаного договору контрагентом позивача були виписані податкові накладні від 06.03.2014 р. №3, від 07.03.2014 р. №4, видаткові накладні від 06.03.2014 р. №РН-0000015, №РН-0000016, від 07.03.2014 р. № РН-0000017, №РН-0000018.

Розрахунки між підприємствами проводились грошовими коштами у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями №3508 від 06.03.2014 р., №3486, від 07.03.2014 р. №3513.

Транспортування вантажу, підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних від 06.03.2014 р. №Р16 авто ДАФ НОМЕР_1 прицчеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_3, перевізник ТОВ "Трансметалторг", пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, місце розвантаження м. Миколаїв, №Р19 від 07.03.2014 р. авто РЕНО НОМЕР_3 прицчеп НОМЕР_4, водій ОСОБА_4, перевізник ТОВ "Трансметалторг", пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, місце розвантаження м. Миколаїв, №Р18 від 06.03.2014 р. авто РЕНО НОМЕР_5 прицчеп НОМЕР_6, водій ОСОБА_5, перевізник ТОВ "Трансметалторг", пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, місце розвантаження м. Миколаїв, №Р17 від 06.03.2014 р. авто РЕНО НОМЕР_5 прицчеп НОМЕР_6, водій ОСОБА_5, перевізник ТОВ "Трансметалторг", пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, місце розвантаження м. Миколаїв.

На дату складання податкових накладних ТОВ "Мегапрофіт" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

В судовому засіданні представником відповідача було надано доводи щодо неналежності автотранспортних засобів, на яких було здійснено перевезення товару для позивача. А саме, відповідь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області Управління Державної автомобільної інспекції, з яких вбачається, що автотранспортні засоби, що зазначені в товаро-транспортних накладних на перевезення товару належать іншій організації, а не перевізнику.

Суд наголошує на тому що позивач не зобов'язаний перевіряти діяльність перевізників, які на свій розсуд вчинять господарську діяльність, маючи можливість як придбання у власність основних засобів так і в оренду.

Що стосується твердження відповідача, що суми сплачених коштів не співпадають з сумою товарів отриманих позивачем, то суд зазначає, що ці суми могли бути сплачені позивачем частками.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача чи його контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентом фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Суд також зазначає, якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується правомірності віднесення позивачем суми ПДВ отриманого від контрагентів, та віднесення їх до податкового кредиту суд зазначає наступне:

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає що позивач, в порядку визначеному вказаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товарів у контрагента, та правомірно відніс суми вартості придбаного товару до валових витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.10.2014 р. №0019871501.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (код ЄДРПОУ 13857469).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна