Постанова

від 05.02.2015 по справі 826/20936/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2015 року 14:35 № 826/20936/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Кальницької І.С.,

представника відповідача: Мірошніченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Страдіваріус Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №001801/2201 від 23.12.2014р. винесеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ«Страдіваріус Україна» у розмірі 194970грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки господарські відносини між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонами, мають матеріальне наповнення, що підтверджується первинною документацією. Окрім того, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненими його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення. Як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на висновки актів перевірки контрагентів позивача, відповідно до яких вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Страдіваріус Україна», код ЄДРПОУ 35534933 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях по взаємовідносинах з ТОВ «Істконс» код ЄДРПОУ 38327375 за період з 01.01.14р.по 31.03.14р., за результатами якої складено акт від 09.12.14р. №1762/26-59-22-01-35534933.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ«Страдіваріус Україна»: п.198.3,п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого, встановлено завищення суми від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ряд.24Декларації всього за березень 2014р. в сумі 194970грн.

На підставі акту перевірки від 09.12.14р. №1762/26-59-22-01-35534933 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014р. №000/801/2201, яким ТОВ «Страдіваріус Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 194970грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ «Страдіваріус Україна» мав господарські відносини з ТОВ «Істконс» код за ЄДРПОУ 38327375 на підставі договору укладено № IDXSMO 1213 від 16.12.2013 року.

Відповідно до предмету зазначеного договору Замовник (ТОВ «Страдіваріус Україна») замовляє, а Виконавець погоджується і зобов'язується виконати монтажі роботи зі створення інтер'єру та виконання всіх необхідних установок, монтажів згідно з деталізацією і цінами в Додатку 1, який становить невід'ємну частину цього Договору, у магазни «Страдіваріус Україна» у Торговому центрі «Меганом», Євпаторійське шосе 8, Сімферопіль, Україна.

Відповідно до договору ТОВ «Страдіваріус Україна» було отримано наступні податкові та видаткові накладні: №3 від 03.01.14р. на суму 1949700,0грню в т.ч. ПДВ 324950,0грн.; №3 від 10.02.14Р. на суду 1169820грн., в т.ч. ПДВ 194970грн.; №3 від 21.03.14 на суму 779880грн., в т.ч.129980грн. Суму податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Суму податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві, у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) зібрано податкову інформацію, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Істконс»- суб'єкт господарювання), код за ЄДРПОУ 38327375 по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.03.14 року по 31.03.14 року. Зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що ТОВ "Істконс" має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, податковим органом встановлено, що постачальникам ТОВ «Істконс» в лютому 2014 року являється ТОВ «АДЦ» код за ЄДРПОУ (код за ЄДРПОУ 36469326), стан платника- 8, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. 25.03.2014 р. до ОУ Броварської ОДПІ надійшло пояснення директора ТОВ « АДЦ» гр. ОСОБА_3, який підтверджує свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. ОСОБА_3 був вручений запит Броварської ОДПІ від 24.03.2014р. №3457/10-06-15-02- 16/651 про надання пояснень та їх документального підтвердження. Чисельність працюючих: згідно наявної в Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області інформації, кількість працюючих на підприємстві станом на 24.03.2014р. складала 4 особи.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «АДЦ» (код за ЄДРПОУ 36469326) здійснювало безтоварні операції з продажу/придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям-постачальникам, які в дійсності не реалізовувалися, придбавалися вказаними підприємствами, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

З врахуванням вищевикладеного та висновку ОУ Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 01.04.2014р. за №839/10-06-07-04, встановлено, що договори укладені між ТОВ «АДЦ» та контрагентами постачальниками-покупцями за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року не створюють юридичних наслідків».

На підтвердження реального виконання господарських відносин між позивачем та контрагентом в матеріалах справи міститься: копія рахунку на оплату №СФ-060314 від 18.03.2014 р.; копія рахунку на оплату №СФ-020214 від 03.02.2014 р. Копія рахунку на оплату №СФ -321213 від 18.12.2013р.; копія попереднього договору оренди від 20.04.2013 р. між ТОВ «Страдіваріус Україна» та ТОВ «Кримська Девелоперська компанія» разом з Додатком №1, Додатком №2 та Додатком №3; копія договору оренди від 07.02.2014 р. між ТОВ «Страдіваріус Україна» та ТОВ «Кримська Девелоперська компанія» разом із Додатком; копія сертифікату про підтвердження форс - мажорних обставин, виданий ТОВ «Страдіваріус Україна»; копія договору підряду від 27.12.2013 р. №2712 CM; копія договору підряду від 23.12.2013 р. №231213СМ.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача, зареєстрований в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства (Довідка від 13.08.12р. №1873, Свідоцтво №200089955).

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Істконс» не була припинена, що підтверджується Витягом із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.12.13р.

Відповідно до змісту Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та в кінцевому результаті отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Істконс» суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

При цьому, суд зауважує, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, але повинен дотримуватися принципу належної обачності при виборі контрагента.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента чи неможливості його здійснювати роботи за укладеними з позивачем угодами. Натомість сукупність доказів, які надані позивачем, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду 15 грудня 2014 року К/800/16567/13; від 24 березня 2014 року К/9991/71269/12; від 27 березня 2014 р. К/9991/45472/11.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), на яку, в обгрунтування своїх висновків, Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню як протиправне.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №001801/2201 від 23.12.2014р. винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ«Страдіваріус Україна» у розмірі 194970грн.

Судові витрати в сумі 389,94 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ«Страдіваріус Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов