Постанова

від 13.02.2015 по справі 826/17448/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2015 року 15:00 № 826/17448/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2014 р. № 0005312201 та № 0005302201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінатол» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 р. № 0005312201, № 0005302201, прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 13.10.2014 р. № 7505/26-51-22-01/37219581 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 р. № 0005312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 098,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 р. № 0005302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 72 814,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позовні вимоги.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бінатол» з фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс» за період липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бінатол»:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 63 316,00 грн., в тому числі по періодах:

- за липень 2011 року в сумі 10 983,00 грн.;

- за серпень 2011 року в сумі 11 800,00 грн.;

- за вересень 2011 року в сумі 34 854,00 грн.;

- за жовтень 2011 року в сумі 5 679,00 грн.

2. ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік у розмірі 72 814,00 грн., в тому числі по періодах:

- ІІІ квартал 2011 року в сумі 66 283,00 грн.;

- ІV квартал 2011 року в сумі 6 531,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.10.2014 р. № 7505/26-51-22-01/37219581 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.10.2014 р. № 0005312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 098,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5 679,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1419,75 грн.;

- від 27.10.2014 р. № 0005302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72 814,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 72814,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

ТОВ «Бінатол» зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві 16.07.2010 р. за № 642-10. На момент проведення перевірки товариство було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Між ТОВ «Бінатол» (замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (виконавець) укладено договір № 31 від 04.07.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві протягом строку, визначеного даним договором, проводити роботи в масштабах України, опитування населення, підбір учасників групових дискусій, тестування зразків продукції, підбір учасників семінарів, тестування реклами та інші види досліджень, включаючи розробку, виготовлення та закупівлю необхідних для проведення дослідження матеріалів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги.

Методологія, обсяги робіт та послуг, їх вартість та строки визначаються сторонами, шляхом укладення між ними окремих додатків.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору замовник зобов'язується надавати виконавцеві завдання, інструкції та анкети необхідні для належного надання послуг виконавцем за даним договором. Підписувати акт здачі-приймання наданих послуг за даним договором протягом 15 календарних днів з дати представлення такого акту виконавцем або давати мотивовану відмову від підписання такого акту протягом 5 календарних днів з дати представлення такого акту виконавцем.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг і порядок оплати визначаються сторонами, шляхом укладення між ними окремих додатків, які будуть невід'ємною частиною даного договору. У кожному випадку здача-приймання наданих послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду додатки № 1 від 04.07.2011 р., № 2 від 03.08.2011 р., № 3 від 02.09.2011 р., № 4 від 05.10.2011 р., відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати допомогу в організації та підборі учасників семінару по мережевому маркетингу в м. Києві.

Згідно актів здачі-приймання робіт від 29.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 30.09.2011 р., від 31.10.2011 р. всі роботи за договором від № 31 від 04.07.2011 р., зокрема додатків № 1 від 04.07.2011 р., № 2 від 03.08.2011 р., № 3 від 02.09.2011 р., № 4 від 05.10.2011 р. є виконаними.

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних, виданих ТОВ «Декос Альянс».

На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем надано банківські виписки.

На підтвердження факту проведення семінарів позивачем надано квитки учасників цих семінарів.

Втім, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на пояснення засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» громадянина ОСОБА_1 від 09.11.2011 р., отримані старшим оперуповноваженим відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном ОСОБА_2, яке надійшло на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва від Прокуратури Деснянського району м. Києва листом від 30.11.2011 р. № 53-3943-сл, а також на інформацію отриману в ході перевірки ТОВ «Декос Альянс» (акт від 26.01.2012 р. № 28/23-10/37505731), згідно якої у останнього відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 09.11.2011 р. вбачається, що останній зареєстрував підприємство за винагороду.

Проте суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки вважає, що для здійснення господарської діяльності щодо проведення семінарів не є необхідною умовою наявність виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів винесення вироку у кримінальній справі щодо громадянина ОСОБА_1, суд також не приймає до уваги доводи відповідача в якості належного доказу, який би свідчив про фіктивність господарських операцій.

Разом з тим, надаючи правову оцінку, наданим позивачем документам у сукупності з фактичними обставинами справи, суд оцінює їх критично з огляду на наступне.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано суду доказів отримання виконавцем завдань, інструкцій, анкет, передбачених договором від 04.07.2011 р. № 31; доказів якими засобами, силами виконувалися роботи з підбору учасників; доказів оренди приміщення для проведення семінарів, доказів господарських взаємовідносин з організаторами семінарів; комерційної пропозиції виконавця щодо надання послуг, їх виду, вартості; доказів понесення витрат у зв'язку із виконанням договору від 04.07.2011 р. № 31; доказів подальшого використання витрат у власній господарській діяльності позивача та документального підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Слід зазначити, що з актів здачі-приймання робіт не можливо визначити, яких саме учасників семінару було підібрано для участі у семінарі, предмет семінару.

Позивачем не доведено, що господарські операції з ТОВ «Декос Альянс» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» не підтверджуються належними доказами у справі.

Про здійснення господарських операцій свідчить лише фактичний рух активів.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс» за період липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 р. № 0005312201 та № 0005302201, винесені ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» (код ЄДРПОУ 37219581) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» (код ЄДРПОУ 37219581) у розмірі 1644,30 грн. доручити ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук