Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/17448/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17448/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінатол», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 №0005312201 та №0005302201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс» за період липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Відтак суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 р. № 0005312201 та № 0005302201 винесені ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бінатол» з фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс» за період липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бінатол»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 63 316,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2011 року в сумі 10 983,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 11 800,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 34 854,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 5 679,00 грн.

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік у розмірі 72 814,00 грн., в тому числі по періодах: ІІІ квартал 2011 року в сумі 66 283,00 грн.; ІV квартал 2011 року в сумі 6 531,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.10.2014 № 7505/26-51-22-01/37219581 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.10.2014 р. № 0005312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 098,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5 679,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1419,75 грн.;

- від 27.10.2014 р. № 0005302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72 814,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 72814,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Бінатол» зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві 16.07.2010 за № 642-10. На момент проведення перевірки товариство було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Між ТОВ «Бінатол» (замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (виконавець) укладено договір № 31 від 04.07.2011, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві протягом строку, визначеного даним договором, проводити роботи в масштабах України, опитування населення, підбір учасників групових дискусій, тестування зразків продукції, підбір учасників семінарів, тестування реклами та інші види досліджень, включаючи розробку, виготовлення та закупівлю необхідних для проведення дослідження матеріалів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги.

Методологія, обсяги робіт та послуг, їх вартість та строки визначаються сторонами, шляхом укладення між ними окремих додатків.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору замовник зобов'язується надавати виконавцеві завдання, інструкції та анкети необхідні для належного надання послуг виконавцем за даним договором. Підписувати акт здачі-приймання наданих послуг за даним договором протягом 15 календарних днів з дати представлення такого акту виконавцем або давати мотивовану відмову від підписання такого акту протягом 5 календарних днів з дати представлення такого акту виконавцем.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг і порядок оплати визначаються сторонами, шляхом укладення між ними окремих додатків, які будуть невід'ємною частиною даного договору. У кожному випадку здача-приймання наданих послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання договору в матеріалах справи містяться додатки № 1 від 04.07.2011, № 2 від 03.08.2011, № 3 від 02.09.2011, № 4 від 05.10.2011, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати допомогу в організації та підборі учасників семінару по мережевому маркетингу в м. Києві.

Згідно з актами здачі-приймання робіт від 29.07.2011, від 31.08.2011, від 30.09.2011, від 31.10.2011 всі роботи за договором від № 31 від 04.07.2011, зокрема додатків № 1 від 04.07.2011, № 2 від 03.08.2011, № 3 від 02.09.2011, № 4 від 05.10.2011 є виконаними.

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних, виданих ТОВ «Декос Альянс».

На підтвердження оплати виконаних робіт в матеріалах справи містяться банківські виписки.

На підтвердження факту проведення семінарів позивачем надано квитки учасників цих семінарів. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що із таких квитків не можливо встановити, дійсність надання вищезгаданих послуг саме контрагентом ТОВ «Декос Альянс»

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на пояснення засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» громадянина ОСОБА_2 від 09.11.2011, отримані старшим оперуповноваженим відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном ОСОБА_3, яке надійшло на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва від прокуратури Деснянського району м. Києва листом від 30.11.2011 № 53-3943-сл, а також на інформацію отриману в ході перевірки ТОВ «Декос Альянс» (акт від 26.01.2012 № 28/23-10/37505731), згідно якої у останнього відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 09.11.2011 вбачається, що останній зареєстрував підприємство за винагороду.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи міститься копія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 у справі №757/20619/13-к згідно якої ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України (у зв'язку із закінченням строків давності), тобто з нереабілітуючих обставин.

Таким чином, судом першої інстанції помилково не взято до уваги, свідчення громадянина ОСОБА_2 як належний доказ, який би свідчив про фіктивність господарських операцій.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано суду доказів отримання виконавцем завдань, інструкцій, анкет, передбачених договором від 04.07.2011 № 31; доказів якими засобами, силами виконувалися роботи з підбору учасників; доказів оренди приміщення для проведення семінарів, доказів господарських взаємовідносин з організаторами семінарів; комерційної пропозиції виконавця щодо надання послуг, їх виду, вартості; доказів понесення витрат у зв'язку із виконанням договору від 04.07.2011 р. № 31; доказів подальшого використання витрат у власній господарській діяльності позивача та документального підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Слід зазначити, що з актів здачі-приймання робіт не можливо визначити, яких саме учасників семінару було підібрано для участі у семінарі, предмет семінару.

Позивачем не доведено, що господарські операції з ТОВ «Декос Альянс» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків. Доводи апелянта про те, що перерахунок коштів на банківський рахунок ТОВ «Декос Альянс» є належним підтвердженням зміни майнового стану платника ТОВ «Бінатол» не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Зокрема, операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків, проте позивачем доказів того, що грошові кошти були перераховані на рахунок контрагента внаслідок реального виконання господарської операції суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» не підтверджуються належними доказами у справі.

Про здійснення господарських операцій свідчить лише фактичний рух активів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Крім того, надаючи оцінку доводам позивача про те, що податковим органом допущено порушення строків давності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи убачається, що податковим органом встановлено порушення податкового законодавства допущені позивачем в частині податку на прибуток за період 3 та 4 кварталів 2011 року та в частині податку на додану вартість у період липня, серпня, вересня, жовтня 2011 року.

Поряд із цим податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2014 №00053212201 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 098,75 грн. за жовтень 2011 року та податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2014 №0005302201 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 72 814 грн. за 4 квартал 2011 року.

Тобто контролюючий орган спірними податковими повідомленням-рішеннями визначив позивачу суму грошових зобов'язань в межах 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року - без змін.

Ухала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 26.05.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.