Рішення

від 11.02.2015 по справі 914/4449/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015 р. Справа № 914/4449/14

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Городоцьке», м.Городок Хмельницької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок Львівської області

про стягнення 994104,22грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Дрогомирецька О.Р. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з додатковою відповідальністю «Городоцьке», м.Городок Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок Львівської області про стягнення 994104,22грн., з яких 774160,84грн. основного боргу, 29720,27грн. 3% річних та 190223,11грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2015р. Ухвалою суду від 26.01.2015р. розгляд справи відкладено на 11.02.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача та враховуючи подане ним клопотання.

Представнику відповідачу роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 11.02.2015р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2015р. з'явився, подав відзив (вх.№3618/15 від 02.02.2015р.), в якому проти наявності заборгованості не заперечив, однак, просив відстрочити виконання рішення суду по справі у зв'язку із важким фінансовим становищем товариства.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання учасниками судового процесу не подано.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Городоцьке» (продавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу №10/SR/2013 від 23.07.2013р., за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську плодоовочеву продукцію (далі - товар), у кількості погодженій сторонами, а покупець - прийняти та оплатити її (п.1.1).

На виконання умов вказаного договору починаючи з 29.07.2013р. по 23.12.2013р. ТзДВ «Городоцьке» поставлено ТзОВ «Яблуневий дар» товар на загальну суму 2727587,61грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними за вказаний період, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Згідно з договором, ціна кожної партії товару визначається за домовленістю сторін відповідно до його якості та зазначається у накладних (п.2.1). Оплата за товар здійснюється після поставки товару, або передоплатою (п.4.1), у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, а також шляхом готівкових розрахунків (п.4.2).

Всупереч умовам договору поставлений товар відповідачем протягом 13.08.2013р.-23.10.2014р. оплачено лише частково на суму 1953426,77грн., що відображено у банківських виписках про рух коштів по рахунку позивача.

Зважаючи на несвоєчасність виконання ТзОВ «Яблуневий дар» взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриманий товар, ТзДВ «Городоцьке» звернулось до нього із претензією №248 від 05.08.2014р. щодо погашення заборгованості, після отримання якої відповідачем проведено часткову оплату.

Наявність заборгованості за договором ТзОВ «Яблуневий дар» не заперечується. Так, до матеріалів справи долучено підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.01.2015р., за яким заборгованість відповідача на користь позивача склала 774160,84грн.

Вказані обставини зумовили звернення ТзДВ «Городоцьке» до суду із позовної заявою про стягнення з відповідача 774160,84грн. основного боргу, 29720,27грн. 3% річних та 190223,11грн. індексу інфляції, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ч.1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на відсутність в матеріалах належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання покупцем взятих на себе за договором зобов'язань з оплати отриманого товару, відсутність заперечень відповідача щодо розміру основної заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 774160,84грн. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 29720,27грн. 3% річних та 190223,11грн. індексу інфляції, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.1.7 Постанови Пленумом Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. зазначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. Враховуючи вказане роз'яснення та проаналізувавши долучений до позовної заяви розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено дату початку проведення нарахувань, а саме 24.12.2013р.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до п.п.3.1, 3.2 вказаної Постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, провівши перерахунок, суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 29720,23грн. 3% річних, нарахованих за визначений позивачем період з 24.12.2013р. по 08.12.2014р. включно, та 184702,31грн. індексу інфляції, нарахованих у межах визначеного позивачем періоду за січень-жовтень 2014р.

Щодо заявленого ТзОВ «Яблуневий дар» у відзиві (вх.№3618/15 від 02.02.2015р.) клопотання про відстрочку виконання рішення по справі до 31.03.2015р., суд зазначає, що у відповідності до п.6 ст.83 ГПК України, приймаючи рішення господарський суд має право відстрочити його виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.7.1 Постанови №9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. В той же час, зазначені обставини належними та допустимими доказами відповідачем не доведено.

З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення клопотання ТзОВ «Яблуневий дар» про відстрочку виконання рішення суду не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 19771,66грн. слід покласти на відповідача, в решті - позивача.

Також суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи визначений пп.1 п.2 ч.2 ст.4 розмір ставки судового збору за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру, суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 0,92грн. підлягає поверненню позивачу як такий, що сплачений надмірно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А; код ЄДРПОУ 32475074) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Городоцьке» (Хмельницька область, м.Городок, провулок Станційний, буд.17; код ЄДРПОУ 00412470) 774160,84грн. основного боргу, 29720,23грн. 3% річних, 184702,31грн. індексу інфляції та 19771,66грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариства з додатковою відповідальністю «Городоцьке» (Хмельницька область, м.Городок, провулок Станційний, буд.17; код ЄДРПОУ 00412470) з Державного бюджету України 0,98грн. надмірно сплаченого судового збору на підставі платіжного доручення №1527 від 09.12.2014р.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 16.02.2015р.

Суддя Щигельська О.І.