Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/3397/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3397/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер С» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтер С» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008742201 від 23.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 року касаційну скаргу ТОВ «Альтер С» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Альтер С» по взаємовідносинах з ТОВ «Корса Груп» (код ЄДРПОУ 38316824) за період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт № 540/26-54-22-01-10/34045180 від 01 жовтня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 185.1 ст. 185, п. п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 1 539 218, 00 грн., в тому числі, за червень 2013 року на суму ПДВ - 1 539 218, 00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції позивача з контрагентом мають ознаки безтоварності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, позивачем відображено в бухгалтерському обліку операції, які мають безтоварний характер, відсутність об'єкта оподаткування по операціях придбання товарів (послуг), зокрема, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених по господарських операціях з ТОВ «Корса Груп» (код ЄДРПОУ 38316824) за червень 2013 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки позивач 15 жовтня 2013 року направив на адресу відповідача заперечення. Однак, відповідач листом № 10801/10/26-54-22-01 від 22 жовтня 2013 року залишив висновки акта перевірки без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008742201 від 23 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 308 827, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 539 218, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 769 609, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 8025/10/26-15-10-04 від 25 грудня 2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 4012/6/99-99-10-01-15 від 03 березня 2014 року про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення - рішення залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Корса Групп» укладено договір купівлі-продажу № 1806201301 від 18.06.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «Корса Групп» (Продавець) зобов'язалось передати у власність позивачу (Покупець) товар (олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар на умовах, передбачених договором.

Згідно з умовами договору поставка товару здійснювалася на умовах DDP (Миколаївська область, с. Галіциново, вул. Набережна, буд. 27, ТОВ «МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина»). Відповідно до Правил ІНКОТЕРМС, термін DDP означає обов'язок продавця здійснити поставку покупцю товару без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

На підтвердження факту поставки вказаного товару позивач надав суду копії видаткових накладних, рахунки-фактури, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, документів щодо посвідчення якості товару. В оплату за придбаний товар на підставі зазначеного договору купівлі-продажу позивач перерахував на рахунок ТОВ «Корса Групп» грошові кошти, у т.ч. ПДВ, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача.

Суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Також, позивач уклав договір з ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» № 06/2013-АS від 18.06.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» зобов'язалось здійснити митне оформлення товару (олії соняшникової) за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним ТОВ «Альтер С».

Контракт № 1806/01 від 18.06.2013 року, укладений між ТОВ «Альтер С» та Компанією Oleos Trading Limited, згідно з умовами якого ТОВ «Альтер С» поставило Компанії Oleos Trading Limited придбаний товар на умовах СРТ - ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» згідно з Правилами ІНКОТЕРМС, передбачає обов'язок продавця здійснити поставку товару до названого місця призначення.

В матеріалах справи міститься договір на перевезення вантажів № 010613 від 01.06.2013 року, який укладеного між ТОВ «Корса Групп» та ТОВ «Світком-Торг», згідно умов якого ТОВ «Світком-Торг» зобов'язувалось надати ТОВ «Корса Групп» послуги з перевезення товару (олії соняшникової) з м. Харкова до м. Миколаєва згідно з актом від 30.06.2013 про надання послуг.

Так, в обґрунтування реальності виконання спірного договору позивач посилався, зокрема на те, що товар, який придбаний у ТОВ «Корса Групп» в подальшому був реалізований на експорт, про що свідчить Контракт № 1806/01 від 18.06.2013 року, який укладений між ТОВ «Альтер С» та Компанією Oleos Trading Limited, згідно з умовами якого ТОВ «Альтер С» поставило Компанії Oleos Trading Limited придбаний товар на умовах СРТ - ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» згідно з Правилами ІНКОТЕРМС передбачає обов'язок продавця здійснити поставку товару до названого місця призначення.

Факт поставки, на думку позивача, товару придбаного у ТОВ «Корса Групп» на користь нерезидента - Компанії Oleos Trading Limited підтверджується долученими до матеріалів справи документами (том 1 а.с.140-158):

- вантажно-митними деклараціями від 05.07.2013 року № 4000, від 18.07.2013 року № 4026 та від 30.07.2013 року № 4049, які свідчать про відвантаження позивачем товару на експорт Компанії Oleos Trading Limited за Контрактом від 18.06.2013 року № 1806/01;

- рахунками-фактурами від 03.07.2013 року № 07/2013-1806ЕК, від 16.07.2013 року № 07/2013-1806ЕК2 та від 26.07.2013 року № 07/2013-1806ЕК2, виставленими позивачем Компанії Oleos Trading Limited за Контрактом від 18.06.2013 року № 1806/01;

- випискою по особовим рахункам з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року, наданою АТ «Сбербанк Росії», якою підтверджується факт перерахування Компанією Oleos Trading Limited коштів на користь позивача за Контрактом від 18.06.2013 року № 1806/01;

- листом-підтвердженням фактичного відвантаження товару на користь Компанії Oleos Trading Limited, датованим 30.06.2013 року, яким підтверджується факт належного виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару (олії соняшникової) на користь вказаної компанії-нерезидента;

- відомістю з відображенням обігу по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» позивача за контрагентом «Компанія Oleos Trading Limited» за період з червня 2013 по вересень 2013, в якій міститься систематизована інформація про суми коштів, сплачені Компанією Oleos Trading Limited на користь позивача за поставлений товар, та якою підтверджується належне відображення результатів господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, доводи відповідача з приводу того, що товар, придбаний у ТОВ «Корса Групп» не зберігався на складах, орендованих ТОВ «Альтер - С» у ДП «Спринтер-К», про що свідчить, на думку контролюючого органу, відсутність актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, а також карток складського обліку, які підтверджували б перевезення та отримання товару на орендоване складське приміщення, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Позивач зазначив, що придбаний ним товар не зберігався на складах позивача (які знаходяться в Київській області), оскільки згідно з умовами договору купівлі-продажу ТОВ «Корса Групп» зобов'язалося поставити товар в м. Миколаїв (на термінал, належний ТОВ «МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина»). Більше того, в даному випадку позивачем було придбано не розфасовану олію соняшникову в кількості близько 1000 тон, зберігання якої є об'єктивно можливим виключно на спеціалізованих терміналах. Орендовані позивачем склади в Київській області не обладнані відповідними ємностями для зберігання таких товарів, у зв'язку з чим позивач об'єктивно не міг зберігати цей товар на орендованих ним складах.

В підтвердження того, що товар поставлявся в м. Миколаїв та зберігався на терміналі, який належить ТОВ «МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина», позивач надав до суду наступні документи: акт звіряння взаємних розрахунків; оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; акти звірки поставок та відвантажень олії рослинної; відповідь (лист) ТОВ «МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» від 16.04.2014 року № 71 на запит ТОВ «Альтер С» від 15.10.2013 року №226 щодо надходження олії соняшникової до вказаного терміналу від постачальника ТОВ «Корса Групп» на користь позивача (том 1 а.с.131, 132, 135 - 137 том 2, а.с.191-193).

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16.02.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.