Постанова

від 10.02.2015 по справі 813/8233/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року № 813/8233/14

о 16 год., 28 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», представник - Могильницький А.М. до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів Львівській області, представник - не прибув про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0001032200 від 10.11.2014 року

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог п. 86.7. ст. 86 ПК України, чим порушено право позивача на подання заперечень. Відсутнє обґрунтування розміру штрафних санкцій. Господарські операції позивача із ТОВ «Системи розвитку бізнесу» відбулися фактично, мають реальні наслідки та підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою позивача правомірно встановлено порушення податкового законодавства. Докази надані позивачем не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Відповідно відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання позивач з податку на додану вартість.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечення підтримала, надала додаткові пояснення та докази.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

22.10.2014 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ «Системи розвитку та бізнесу» за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 508/2200/36874925.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету ТОВ «Агролайф корми» по взаєморозрахунках із ТОВ «Системи розвитку бізнесу" на загальну суму 178146,20 грн. в тому числі: за листопад 2013 в сумі 178146,20 грн.

10.11.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0001032200, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України на підставі акта перевірки № 508/2200/36874925 від 22.10.2014 року встановлено порушення позивачем п. 198.2., п.198.3., п.198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього 267219,30 грн. в тому числі за основним платежем 178146,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 89073,10 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду наступні копії документів:

- договору поставки за № 2810 від 28.10.2013 року підписаного між ТОВ «Системи розвитку бізнесу», як постачальником та позивачем, як покупцем. Предметом вказаного договору наступний: на умовах і в порядку, передбаченим цим же договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його виплату. Найменування товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Кількість, якість та одиниця виміру вказується у специфікаціях. Товар повинен підтверджуватися сертифікатом якості. Ціна вказується у специфікаціях. Оплата за товар здійснюється на підставі рахунку-фактури. Умови поставки вказуються у специфікаціях. У момент поставки постачальник передає позивачу: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, копію сертифікату якості. Приймання товару проводиться по актах П-6, П-7;

- видаткових накладних складеним в м. Києві, в яких відсутні дати їх підписання сторонами та відсутні дані особи, яка їх підписувала від позивача;

- податкових накладних виданих ТОВ «Системи розвитку бізнесу» позивачу в яких індивідуальний податковий номер покупця тобто позивача №368749213250 не відповідає індивідуальному податковому номеру позивача №346778213265 зазначеному у вищевказаному договорі та специфікаціях до нього;

- посвідчень якості виданих ТОВ «Каховка Протеін Агро», в яких зазначено, фактичну адресу відправника, державний номерний знак автомобіля, отримувач ТД «КПА», дата відбору;

- специфікації, в яких зазначені місце складання м. Київ, дата складання, місце поставки з м. Нова Каховка Херсонської області, без зазначення дати підписання, а також індивідуальний податковий номер покупця тобто позивача № №346778213265;

- товарно-транспортних накладних;

- довіреностей;

- договорів оренди транспортних засобів, актів, страхових полісів;

- рішення господарського суду Львівської області.

Будь яких інших належних та допустимих доказів реальності здіснення вказаних вище господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, суду не надано.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо договору, копія якого є у справі, суд зазначає про відсутність у ньому змісту та обсягу господарських операції, одиниць виміру господарських операцій тощо. Сторони домовились про те, що на умовах і в порядку, передбаченим цим же договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його виплату, найменування товару його ціна, кількість, якість та одиниця виміру, умови поставки вказуються у специфікаціях. Відповідно, що саме придбає позивач та за яку ціну, останній дізнавався лише по факту поставки такого товару, що по суті спростовує мету та використання у власній господарській діяльності такої операції. На думку суду неправильним є укладення угоди про придбання невідомо чого та по якій ціні. Крім цього, відсутні акти П-6, П-7, як докази прийняття товару по якості та кількості.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наприклад з наданих позивачем доказів вбачається: 01.11.2013 року позивачем (м. Львів) зроблено замовлення, 01.11.2013 року складена та підписана видаткова накладна (м. Київ), притому, що ще 31.10.2013 року на товар який тільки буде замовлено 01.112013 року, складено посвідчення якості (м. Нова Каховка), із зазначенням номерного знаку автомобіля ВС2150АА, яким користується позивач. Зі змісту наданих позивачем доказів спірні господарські операції є неможливим з врахуванням відставні та часу, а відтак є безтоварними.

Судом не враховуються вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же реквізитів (по ІПН, ціні, кількості, даті) податкових, видаткових накладних, посвідчень якості, договору та специфікаціях, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

Також судом не враховуються, як належні та допустимі докази надані позивачем копії:

- товарно-транспортних накладних, оскільки такі заповненні не у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568;

- довіреностей, оскільки такі видавались на частину ще не замовленого товару;

- договорів оренди транспортних засобів, актів, страхових полісів, оскільки за умовами вищевказаного договору, у момент поставки постачальник передає позивачу в тому числі товарно-транспортну накладну, а відтак позивач не міг здійснювати перевезення, крім цього маршрути по датах не співпадають із датами вказаними в посвідченнях про якість;

- рішення господарського суду Львівської області, не встановлює факту реальності спірної господарської операції.

З цих же підстав, судом враховуються по суті заперечення відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача та правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0001032200 від 10.11.2014 року, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (ЄДРПОУ 36874925, вул. Львівська, 2а, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область) на користь Державного бюджету України 4384,80 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 16.02.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.