Постанова

від 17.09.2015 по справі 813/8233/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 876/2595/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Агролайф корми» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (ДПІ у Пустомитівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2014 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 267 219,30 грн., в тому числі 178 146,20 грн. за основним платежем та 89 073,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржило ТзОВ «Агролайф корми». Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Помилки в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, а лише є простою опискою. Висновки суду про відсутність актів форми П-6 та П-7 є помилковими, оскільки такі складаються лише при наявності претензій. Також безпідставно відхилив такий доказ, як рішення господарського суду про стягнення заборгованості за укладеними між позивачем та його контрагентом договором. Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про безтоварність господарських операцій ТзОВ «Агролайф корми» з його контрагентом ТзОВ «Системи розвитку бізнесу». Зокрема, при наявності логічних, послідовних, регулярних та належно оформлених поставок товарів у жовтні, листопаді, грудні 2013 року та січні 2014 року, у податкового органу виникли претензії щодо господарських операцій в листопаді 2013 року. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому факту, що позивач здійснив повний та реальний розрахунок за отриманий товар у розмірі 1 068 877,00 грн. Крім того, апелянт зазначає, що у акті перевірки № 508/2200/36874925 від 22.10.2014 р., на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган апелював виключно до акту ДПІ Солом'янського району ГУ Міндоходів у м. Києві № 798/26-58-22-0511/38138341 від 11.08.2014 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Нью бізнес солюшнз» їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2013 року. Проте, судом першої інстанції не було з'ясовано чи було прийняте рішення на підставі вказаного акту і чи було воно оскаржене. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_2, яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 22.10.2014 р. ДПІ у Пустомитівському районі було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Агролайф корми» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань та правомірності формування доходу та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТзОВ «Системи розвитку та бізнесу» (код ЄДРПОУ 38138341) за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року, за результатами якої складено акт № 508/2200/36874925.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету ТзОВ «Агролайф корми» по взаєморозрахунках із ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» на загальну суму 178 146,20 грн., в тому числі за листопад 2013 в сумі 178 146,20 грн.

На підставі акта перевірки № 508/2200/36874925 від 22.10.2014 р. контролюючим органом 10.11.2014 р. було винесено податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК України встановлено порушення ТзОВ «Агролайф корми» п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 цього Кодексу, у зв'язку з чим товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 267 219,30 грн., в тому числі 178 146,20 грн. за основним платежем та 89 073,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування позовних вимог позивачем було надано суду договір поставки № 2810 від 28.10.2013 р., укладений між ТзОВ «Системи розвитку бізнесу», як постачальником та ТзОВ «Агролайф корми», як покупцем, видаткові накладні, податкові накладні, посвідчення якості, специфікації, товарно-транспортні накладні, довіреності, договори оренди транспортних засобів, акти, страхові поліси, рішення господарського суду Львівської області. При цьому вказав, що будь яких інших належних та допустимих доказів реальності здійснення вказаних вище господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, суду не було надано. Судом першої інстанції не були враховані вищевказані докази, які були надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же реквізитів (по ІПН, ціні, кількості, даті) податкових, видаткових накладних, посвідчень якості, договору та специфікаціях, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій.

Проте, на думку колегії суддів, до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та зазначає при цьому наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. (зі змінами і доповненнями), ПК України та КАС України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п.198.3 ст.198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи видно, що 28.10.2013 р. між ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» (постачальник) та ТзОВ «Агролайф корми» (покупець) було укладено договір поставки № 2810 (далі - Договір).

Згідно п.п.1.1 Договору на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався при йняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору його сторони погодили, що поставка товару здійснюється відповідно до умов, вказаних в специфікаціях до даного договору на кожну окрему партію товару. У момент поставки товару постачальник надає покупцю видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та копію сертифікату якості чи інший документ, що засвідчує якість для даного виду товару.

Як вірно встановив суд першої інстанції та вказав про це в своїй постанові, а також підтверджується матеріалами справи, позивачем були надані видаткові накладні, податкові накладні, посвідчення якості, специфікації, товарно-транспортні накладні, довіреності, договори оренди транспортних засобів, акти, страхові поліси та рішення господарського суду Львівської області.

Однак. суд першої інстанції поставив під сумнів зазначені вище письмові докази, проте, колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та даючи правову оцінку письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи та які були надані сторонами та зібрані в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, вважає, що такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2014 р. по справі № 914/3766/14 за позовом ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» до ТзОВ «Агролайф корми» про стягнення заборгованості були частково задоволені вимоги позивача та вирішено стягнути з відповідача на користь останнього суму боргу, яка утворилась внаслідок невиконання умов договору № 2810 від 28.10.2013 р., укладеного між ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» та ТзОВ «Агролайф корми».

Вказаним вище судовим рішенням було встановлено факт укладення даного договору та невиконання його покупцем.

Таким чином, в контексті ч.1 ст.72 КАС України, наведені вище обставини, які встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції апелянт звертав увагу на ту обставину, що умови договору поширювалися на всі періоди, які охоплені актом перевірки, зокрема жовтень-грудень 2013 року та січень 2014 року, проте зауваження контролюючого органу були висловлені та відображені в акті стосовно господарських операцій за листопад 2013 року.

Дана обставина не заперечувалась представником відповідача, які і не була спростована ним в ході апеляційного розгляду справи та залишена поза увагою суду першої інстанції.

Суд першої інстанції лише вказав, що епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. При цьому суд послався на наявність таких доказів на підтвердження здійснення господарських операцій у жовтні, грудні 2013 року та січні 2014 року.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1 ст.71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 цієї статті).

Проте, на підтвердження таких висновків відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, як і не було таких доказів, у відповідності до ч.5 ст.71 КАС України, зібрано судом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом також встановлено, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р. по справі № 826/16257/14 за адміністративним позовом ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, було частково задоволено позовні вимоги товариства та визнано протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності товариства, в тому числі, дії з виключення з інформаційної бази даних «Податковий блок» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені на підставі Довідки №798/26-58-22-05-11/38138341 від 11.08.2014 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Системи розвитку бізнесу» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Нью Бізнес Солюшинз», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2013 року», а також зобов'язано відповідача виключити із інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, викладену у зазначеній довідці та зобов'язано податковий орган відновити показники податкової звітності позивача, в тому числі зобов'язання відобразити в інформаційної бази даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.11.2013 р. по 30.11.2013 р. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. вказану вище постанову суду першої інстанції було залишено без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, які встановлені зазначеним судовим рішенням лягли в основу висновків контролюючого органу, відображених в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та були взяті до уваги судом першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені обставини, які були встановлені в ході розгляду адміністративної справи окружним адміністративним судом м. Києва та існували на момент ухвалення Львівським окружним адміністративним судом оскаржуваної постанови, були залишені поза увагою судом першої інстанції, що має значення для вирішення даної справи.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги, є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року по справі № 813/8233/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 10.11.2014 р.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.09.2015 р.