Рішення

від 16.02.2015 по справі 918/23/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2015 р. Справа № 918/23/15

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - Україна"

третя особа на стороні позивача Державна фінансова інспекція України

про стягнення в сумі 499,21 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явися

від відповідача: Тильчик С.А., дов. № 51 від 23.01.2015 року

від третьої особи: Давидович Р.О., дов. від 23.01.2015 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2015 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - Україна" про стягнення в сумі 499,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

Головним контрольно-ревізійним управлінням України (правонаступником якого є Державна фінансова інспекція України) на виконання п. 2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом ревізії № 05-21/168 від 27.10.2010 року.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010 року, відповідно до яких, зокрема зобов'язано позивача стягнути з відповідача 499,21 грн., зайво сплачених за договором № ВС-У-108-09 від 20.07.2009 року.

Заперечення позивача на висновки контролюючого органу в цій частині прийняті не були, внаслідок чого позивач оскаржив вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року постанову місцевого адміністративного суду частково скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року скасовано, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі від 12.06.2013 року залишено в силі.

Зважаючи, що вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України в частині зобов'язання позивача стягнути з відповідача 499,21 грн., зайво сплачених за договором № ВС-У-108-09 від 20.07.2009 року, адміністративними судами визнано обґрунтованими, відтак позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У матеріально - правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 16, 22, 530, 844 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Ухвалою суду від 15.01.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 26.01.2015 року.

Ухвалою суду від 26.01.2015 року розгляд справи відкладено на 02.02.2015 року.

Ухвалою суду від 02.02.2015 року розгляд справи відкладено на 09.02.2015 року.

Ухвалою суду від 09.02.2015 року розгляд справи відкладено на 16.02.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2009 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № ВС-У-108-09, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати по завданню замовника, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити таку роботу - технічний супровід робіт при проведенні заміни вимикачів 6 кВ типу ВЕС 6 на вакуумні на енергоблоці № 2 (п. 1.1. договору).

Вартість робіт за договором склала 17 760,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 960,00 грн., і узгоджена протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору про виконані роботи виконавець і замовник складають і підписують акт про приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що сторонами складено та підписано Акт № 01-11-2009 приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт № 221 за грудень 2009 року на суму 13 717,99 грн.

За п. 2.4. договору замовник проводить оплату за виконанні роботи банківськими переказами на розрахунковий рахунок виконавця такими етапами: 100% вартості виконаних робіт протягом 30 днів на підставі двосторонніх актів виконаних робіт.

20.04.2010 року позивач сплатив вартість виконаних робіт, про що свідчить платіжне доручення № 3681 та акт звірки № 23 від 26.01.2015 року.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (редакція, яка діяла на момент здійснення правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Як встановлено судом, Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання покладених на нього завдань та п. 2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом ревізії № 05-21/168 від 27.10.2010 року.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010 року, відповідно до яких, зокрема зобов'язано позивача стягнути з відповідача 499,21 грн., зайво сплачених за договором № ВС-У-108-09 від 20.07.2009 року.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (редакція, яка діяла на момент здійснення правовідносин) Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За ч. 2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Зокрема, ревізією встановлено завищення вартості виконаних робіт за договором № ВС-У-108-09 від 20.07.2009 року, укладеного між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець).

Так, до Акту № 01-11-2009 приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року на суму 13 717,99 грн. включено суму кошторисного прибутку в розмірі 133,00 грн., який обраховано із застосуванням усередненого показника 0,82 грн/люд.-год., що є порушенням п. 17 Додатку 12 ДБН Д.1.1-1-2000, так як зазначений показник застосовується при виконанні пусконалагоджувальних робіт, а при визначенні вартості робіт по шефмонтажу прибуток не передбачається, так як його включено у вартість обладнання, чим завищено вартість виконаних шефмонтажних робіт на суму 159,60 грн. з урахуванням ПДВ.

Також, до Акту додано розрахунок фактичних витрат на відрядження двох працівників підрядника на 15 календарних днів за період з 09.07.2009 року по 23.07.2009 року на загальну суму 6 504,66 грн. без ПДВ, які включені в Акт № 01-11-2009 приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року. Відпрацювання робочого часу підтверджено табелем обліку працівників підрядника за період з 10.07.2009 року по 23.07.2009 року.

Згідно з табелем відпрацьовано працівниками підрядника 149 людино-годин, які включено в акт виконаних робіт. Слід зазначити, що в акт виконаних робіт включено витрати праці робітників, зарплата яких враховується в складі загальновиробничих витрат в кількості 13 люд./годин на суму 339,61 грн. з урахуванням ПДВ (13люд./год*21,77грн*1,2), відпрацювання яких не підтверджено документально.

Таким чином, відповідачем завищено вартість виконаних робіт на суму 499,21 грн. (159,60 грн. + 339,61 грн.).

Зазначені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року.

У силу вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, то слід зазначити таке.

Вартість робіт, які виконувалися відповідачем на замовлення позивача, а також порядок її формування чітко визначені у договорі та додатках №№ 1, 3, 4 до нього, отже необґрунтоване завищення ціни відповідачем може кваліфікуватися лише як порушення умов договору, а тому застосування до таких правовідносин норм ст. 1212 ЦК України є неправильним (постанова Верховного Суду України у справі № 3-30гс14 від 17.06.2014 року).

Згідно з ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Зважаючи, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема включив до вартості виконаних робіт прибуток, який у вартості робіт по шефмонтажу не передбачається, так як прибуток включено у вартість обладнання, чим завищив вартість виконаних шефмонтажних робіт на суму 159,60 грн., а також включив витрати праці робітників, зарплата яких враховується в складі загальновиробничих витрат в кількості 13 люд./годин на суму 339,61 грн. з урахуванням ПДВ, відпрацювання яких не підтверджено документально, що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 499,21 грн., і , як наслідок, завдав позивачу збитків на вказану суму.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про наявність підстав для їх задоволення.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то слід зазначити таке.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

На виконання п. 4.2. договору сторони у грудні 2009 року підписали Акт № 01-11-2009 приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (без зазначення дати підписання), а на виконання п. 2.4. договору позивач 20.04.2010 року здійснив оплату виконаних робіт.

Отже, з моменту підписання акту приймання виконаних робіт, в якому визначено обсяги виконаних робіт, позивач міг дізнатися про порушення свого права.

У силу вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що факт зайво сплачених за договором № ВС-У-108-09 від 20.07.2009 року грошових коштів в розмірі 499,21 грн. встановлений на підставі проведеної Головним контрольно-ревізійним управлінням України ревізії, за наслідками якої винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010 року.

Позивач, не погодившись з вимогами Головного контрольно-ревізійного управлінням України, зокрема в частині стягнення з відповідача зайво сплачених грошових коштів в розмірі 499,21 грн., 31.12.2010 року оскаржив їх у порядку адміністративного судочинства, про що свідчить відмітка Окружного адміністративного суду м. Києва на позовній заяві позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Головного контрольно-ревізійного управління України відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року постанову місцевого адміністративного суду частково скасовано, у тому числі в розрізі 499,21 грн., зайво сплачених за договором № ВС-У-108-09 від 20.07.2009 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року скасовано, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі від 12.06.2013 року залишено в силі.

Отже, зважаючи, що вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України були предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства, остаточне рішення в якому ухвалене 07.10.2014 року, відтак суд визнає причини пропуску позовної давності поважними, а порушене право таким, що підлягає захисту.

Відповідно до ст. ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" (вул. Біла,16, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 33334990) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова,133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) 499,21 грн., 1 827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 16.02.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.