Постанова

від 09.02.2015 по справі 911/4220/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 911/4220/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від прокуратури: Невзоров О.Б.;

від позивача: Семененко Ю.В.;

від відповідача-1: Павлішин Н.В., Усенко Є.І.;

від відповідача-2: Якименко О.В.;

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи: Косяк Т.С., Корнет Ю.В., Саїк І.Д., Соколов А.М.,

Геворгян А.В., Дріжденко Р.Я., Туканов С.В., Агеєв Д.М.,

Золотухо А.Ф., Плєшанова О.І., Кузема П.О., Ярош О.В.,

Мирошник К.Т., Тимофєєв М.В., Камінський Р.Б.,

Соколова Л.В.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд

Компані"

на рішення Господарського суду Київської області

від 27.10.2014р.

у справі №911/4220/14 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі

Ірпінської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд

компані"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Давір -

Фінанс"

3) Реєстраційної служби Ірпінського міського управління

юстиції Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний

кооператив "ЕДЕМ"

про визнання недійсним рішення реєстраційної служби та

витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Ірпеня (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД КОМПАНІ" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВІР-ФІНАНС" (далі - відповідач-2) та Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області (далі - відповідач-3), в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013р. №4759765 за відповідачем-2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою Київська область, м. Ірпінь, вул. 11 Лінія, 4, та скасувати, як незаконну, проведену на підставі даного рішення реєстрацію;

- витребувати на користь позивача з незаконного володіння відповідача-1 вищевказану земельну ділянку вартістю 2 570 150,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка незаконно потрапила у власність відповідача-2, який в подальшому реалізував її відповідачу-1.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання місцевого господарського суду не забезпечили, відзивів на позов не надали, у зв'язку з чим справа розглядалася на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2014р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ЕДЕМ" (далі - третя особа).

В своїх поясненнях третя особа зазначала наступне:

- до складу третьої особи входять інвестори будівництва житлового будинку, з якими відповідач-2 повинен був укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна (квартир), але він не збудував будинок, не ввів його в експлуатацію та не надіслав пропозицій про укладення основного договору. Між відповідачем-2 та інвесторами протягом 2012-2013 років було укладено лише попередні договори купівлі-продажу;

- інвесторами відповідача-2 було створено та зареєстровано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ЕДЕМ", а також інвестори звернулися із відповідною заявою до прокуратури м. Ірпеня, за якою відкрито кримінальне провадження №12012100040000394 відносно посадових осіб відповідача-2.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4220/14 позов було задоволено повністю, визнано недійсним рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013р. за №4759765 за відповідачем-1, на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та скасовано, як незаконну, проведену на підставі даного рішення реєстрацію. Витребувано на користь позивача з незаконного володіння відповідача-1 земельну ділянку. Присуджено до стягнення з відповідача-2 в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 52 621,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4220/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- відчуження спірної земельної ділянки відповідачу-1 відбулося 05.08.2013р., тобто до моменту набрання законної сили рішенням Ірпінського міського суду від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012, яким визнано недійсним державний акт відповідача-2 на право власності на земельну ділянку та скасовано державну реєстрацію цього акту;

- позивач не є власником спірної земельної ділянки і не був ним на момент відчуження цієї ділянки, а тому в даному випадку є неможливим захист права позивача шляхом пред'явлення віндикаційного позову і місцевим господарським судом було порушено ст. ст. 387, 658 Цивільного кодексу України;

- відповідач-1 не знав і не міг знати про існування судового спору відносно спірної земельної ділянки, він є добросовісним набувачем;

- між відповідачем-1 та відповідачем-2, окрім договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2013р., було укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 05.08.2013р. Тобто, на спірній земельній ділянці знаходиться інше майно, яке належить відповідачу-1 на праві власності;

- поза увагою суду залишилося те, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено попередній договір від 03.07.2013р. щодо купівлі-продажу земельної ділянки, тобто оферта по укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки надійшла відповідачу-1 від відповідача-2 ще до винесення рішення Ірпінського міського суду від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012;

- в матеріалах справи відсутня інформація про повідомлення місцевим господарським судом відповідача-1 про місце, дату і час судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2015р.

В судове засідання 20.01.2015р. з'явилися лише представники позивача, відповідача-1, третьої особи та прокуратури. Представники відповідача-2 та відповідача-3 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.02.2015р.

В судовому засіданні 09.02.2015р. представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що він лише 09.02.2015р. вступив у справу і не мав можливості підготуватися до її розгляду.

Представники прокуратури та позивача заперечували проти задоволення клопотання відповідача-2, як необґрунтованого.

Представник відповідача-1 залишив вирішення клопотання відповідача-2 на розсуд суду.

Представники третьої особи заперечували проти клопотання відповідача-2, наголошуючи на тому, що представник відповідача-2, який з'явився у судове засідання, приймав безпосередню участь у оформленні інвестиційних договорів з учасниками (членами) третьої особи, як юрист відповідача-2, а тому його твердження про необізнаність із суттю спору є безпідставним та спрямованим на штучне затягування судового процесу у даній справі.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні усного клопотання представника відповідача-2, оскільки в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не наведено обставин, за наявності яких справа не може бути вирішена у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів. Окрім того, явка представників сторін, третьої особи та прокуратури не була визнана судом обов'язковою, а участь у судових засіданнях відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком сторони або учасника судового процесу, яким сторона (учасник судового процесу) користується на власний розсуд.

Колегією суддів враховано посилання представника відповідача-2 на те, що він лише 09.02.2015р. вступив у справу. Однак, колегія суддів також зважає на те, що відповідач-2 був завчасно повідомлений про дату і час судового розгляду.

При цьому кожен учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника має бути доведеною учасником судового процесу на загальних підставах (ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України), при чому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (аналогічна правова позиція наведена в п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.)

Однак відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити явку іншого представника у судове засідання, призначене на 09.02.2015р., а тому усне клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим та документально непідтвердженим, а тому не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 09.02.2015р. представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4220/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 09.02.2015р. представники позивача, прокуратури та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача-1, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання 09.02.2015р. представник відповідача-3 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача-3 за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.02.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Позивач і прокуратура просили суд визнати недійсним рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013р. №4759765 за відповідачем-2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою Київська область, м. Ірпінь, вул. 11 Лінія, 4, та скасувати, як незаконну, проведену на підставі даного рішення реєстрацію. Окрім того, позивач і прокуратура просили витребувати на користь позивача з незаконного володіння відповідача-1 вищевказану земельну ділянку вартістю 2 570 150,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач і прокуратура посилалися на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012 за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему в Київській області до Ірпінської міської ради, Глоби А.М., Петиченко М.М., Мусієва Ю.В., Поповича С.М., Бондар Л.М., Уманця В.О, Лемешко Л.П., Зарицької К.В., Кирлан Л.С., Лівікіної Т.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Давір-Фінанс", третя особа: Ірпінське виробниче управління житлово-комунального господарства" про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів про право власності на земельні ділянки (том справи - 1, аркуші справи - 55-65). Вказаним судовим рішенням було задоволено позов, а саме:

- визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №440-10-VI "Про визнання нечинними рішень Ірпінської міської ради" в частині визнання нечинним рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2009р. №3047-70-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Ірпінського ВУКГ за адресою м. Ірпінь, вул. 11-Лінія землі рекреаційного призначення (сквер в районі військового шпиталю)" та визначення цільового призначення земельної ділянки рекреаційного призначення, площею 0,9673 га, у м. Ірпінь, вул. 11-Лінія (сквер в районі військового шпиталю), як землі для житлової та громадської забудови;

- визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №437-10-VI "Про внесення змін до рішення Ірпінської міської ради від 19.06.2003р. №337-12-ХХІV" в частині виключення з переліку об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства призначених для відпочинку населення сквер в районі військового шпиталю (вул. 11-Лінія) та рішення Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №444-10-VI "Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою" в частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянам Глобі А.М., Петиченко М.М., Мусієву Ю.В., Поповичу С.М., Бондар Л.М., Уманцю В.О., по вул. 10-та Лінія №№ 21, 23, 19-а, 21-а, вул. Гостомельське шоссе, 22, вул. 11-Лінія 2, площами по 0,1 га кожна;

- визнано незаконними та скасовано наступні рішення Ірпінської міської ради: від 01.07.2011р. №723-13-VI "Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки Глобі А.М. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. 10-та Лінія, 21"; від 01.07.2011р. №722-13-VI "Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки Петиченко М.М. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. 10-та Лінія, 23; від 01.07.2011р. №724-13-VІ "Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки Мусієву Ю.В. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. 10-та Лінія, 19-а"; від 01.07.2011р. №725-13-VІ "Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки Поповичу С.М. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. 11-та Лінія, 2"; від 06.10.2011р. №1013-19-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Бондар Л.М. в м. Ірпені, вул. Гостомельське шоссе, 22 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд"; від 01.07.2011р. №726-13-VІ "Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки Уманцю В.О. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. 10-та Лінія, 21-а"; від 01.07.2011р. №727-13-VІ "Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки Лемешко Л.П. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. 11-та Лінія, 4";

- визнано недійсними наступні державні акти: серії ЯК №210939 від 27.07.2011р. на право власності на земельну ділянку Глоби А.М. з відміткою про перехід права власності Зарицькій К.В. та скасовано його реєстрацію; серії ЯК №210938 від 25.07.2011р. на право власності на земельну ділянку Петиченко М.М., з відміткою про перехід права власності Зарицькій К.В. та скасовано його реєстрацію; серії ЯК №210947 від 27.07.2011р. на право власності на земельну ділянку Мусієва Ю.В. та скасовано його реєстрацію; серії ЯК №210940 від 27.07.2011р. на право власності на земельну ділянку Попович С.М. з відміткою про перехід права власності Зарицькій К.В та скасовано його реєстрацію; серії ЯМ №410946 від 14.12.2011р. на право власності на земельну ділянку Бондар Л.М. та скасовано його реєстрацію; серії ЯК №210942 від 27.07.2011р. на право власності на земельну ділянку Уманець В.О. з відміткою про перехід права власності Зарицькій К.В та скасовано його реєстрацію; серії ЯК №210944 від 27.07.2011р. на право власності на земельну ділянку Лемешко Л.П. з відміткою про перехід права власності Зарицькій К.В та скасовано його реєстрацію; серії ЯМ №124290 від 10.10.2011р. на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності Зарицькій К.В та скасовано його реєстрацію; серії ЯМ №331463 від 01.03.2012р. на право власності на земельну ділянку Кирлан Л.С. з відміткою про перехід права власності Лівікіної Т.В та скасовано його реєстрацію; серії ЯМ №753555 від 23.04.2012р. на право власності на земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВІР-ФІНАНС" та скасовано його реєстрацію;

- визнано недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0050, розташованої в м. Ірпені по вул. 10-та Лінія, 21, укладений 01.08.2011 року між Глобою А.М. та Зарицькою К.В.; земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0054, розташований в м. Ірпені по вул. 11-та Лінія, 2, укладений 01.08.2011 року між Поповичем С.М. та Зарицькою К.В.; земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0055, розташований в м. Ірпені по вул. 10-та Лінія, 21-а, укладений 01.08.2011 року між Уманець В.О. та Зарицькою К.В.; земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0052, розташований в м. Ірпені по вул. 11-та Лінія, 4, укладений 01.08.2011 року між Лемешко Л.П. та Зарицькою К.В.; земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0051, розташований в м. Ірпені по вул. 10-та Лінія, 23, укладений 01.08.2011 року між Петиченко М.К. та Зарицькою К.В.; земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058, розташований в м. Ірпені по вул. 11-та Лінія, 4, укладений 10.02.2012 року між Зарицькою К.В. та Кирлан Л.С.; земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058, розташований в м. Ірпені по вул. 11-та Лінія, 4, укладений 02.03.2012 року між Кирлан Л.С. та Лівікіною Т.В.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012 було залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 17.10.2013р. та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 70-84).

Позивач та прокуратура наголошували на тому, що вищезгаданим судовим рішенням було визнано недійсним державний акт серії ЯМ №753555 від 23.04.2012р. на право власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим відповідач-2 не набув у встановленому законодавством порядку право власності на цю ділянку, а тому не міг її відчужувати відповідачу-1. З урахуванням наведеного, позивач і прокуратура вважають, що спірна земельна ділянка має бути витребувана з незаконного володіння відповідача-1 на користь позивача, а державна реєстрація прав та їх обтяжень на цю ділянку за відповідачем-1 - скасована.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013р. №4759765 за відповідачем-2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою Київська область, м. Ірпінь, вул. 11 Лінія, 4, та скасування реєстрації, проведеної на підставі даного рішення, як незаконної. Окрім того, позивач і прокуратура просили витребувати з незаконного володіння відповідача-1 вищевказану земельну ділянку на користь позивача.

В матеріалах справи наявне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012, яким було встановлено наступне:

- рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 19.06.2003р. №337-12-ХХІV затверджено схему розміщення земельних ділянок в м. Ірпені рекреаційного призначення на період до розробки та затвердження генерального плану міста, в тому числі, визначено рекреаційною зоною по вулицям 11 Лінія - Гостомельське шосе;

- рішенням Ірпінської міської ради від 20.03.2008р. №1510-42-V внесено зміни та доповнення до рішення Ірпінської міської ради від 19.06.2003р. №337-12-ХХІV, затверджено перелік об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства м. Ірпінь та надано дозвіл Ірпінському ВУКГ виконати інвентаризацію та паспортизацію об'єктів зеленого господарства та землевпорядну технічну документацію на земельні ділянки, зокрема, щодо скверу в районі військового шпиталю по вул. 11 Лінія орієнтовною площею 1 га. В подальшому, на підставі вказаного рішення КП "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" на замовлення Ірпінського ВУКГ розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Ірпінському ВУКГ за адресою: м. Ірпінь, вул. 11 Лінія землі рекреаційного призначення (сквер в районі військового шпиталю);

- рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2009р. №3047-70-V вищевказаний проект землеустрою було затверджено та надано Ірпінському виробничому управлінню комунального господарства (далі - Ірпінське ВУКГ) в постійне користування за рахунок земель запасу Ірпінської міської ради земельну ділянку, площею 0,9673 га, - землі рекреаційного призначення (сквер в районі військового шпиталю) за адресою: м. Ірпінь, вул. 11 Лінія, зобов'язано КП "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" винести проект відведення земельної ділянки в натурі, Відділ земельних ресурсів у м. Ірпені внести відповідні зміни в земельно-облікові документи на землю. Однак, державний акт Ірпінському ВУКГ на постійне користування вищевказаною земельною ділянкою не виготовлявся та не реєструвався;

- рішенням Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №440-10-VІ визнано нечинним рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2009р. №3047-70-V про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування Ірпінському ВУКГ земель рекреаційного призначення (сквер в районі військового шпиталю за адресою: м. Ірпінь, вул. 11 Лінія). Цільове призначення земельної ділянки, по якій скасовано рішення про затвердження проектів землеустрою, було віднесено до земель житлової та громадської забудови;

- рішенням Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №437-10-VІ внесено зміни до рішення Ірпінської міської ради від 19.06.2003р. №337-12-ХХІV, якими скорочено перелік об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства в м. Ірпінь, призначених для відпочинку населення, а саме виключено з переліку парків (скверів) м. Ірпеня сквер в районі військового шпиталю, вул. 11 Лінія площею 1 га;

- за рахунок скверу в районі військового шпиталю по вул. 11 Лінія, площею 0,9673 га, рішенням Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №444-10-УІ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянам Глобі А.М., Петиченко М.М., Мусієву Ю.В., Поповичу С.М., Бондар Л.М., Уманцю В.О., Лемешко Л.П. по вул. 10-та Лінія №№2, 19-а, 21, 23, 21-а, вул. Гостомельське шоссе, 22, вул. 11-Лінія 2, 4, площами по 0,1 га кожна. В подальшому рішеннями Ірпінської міської ради від 01.07.2011р. №723-13-VІ, №722-13-VІ, №724-13-VІ, №725-13-VІ, №726-13-VІ, №727-13-VІ та від 06.10.2011р. №1013-19-VІ вказаним громадянам було затверджено проекти землеустрою та передано в приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га, Глобі А.М. в м. Ірпінь по вул. 10-та Лінія, 21, Петиченко М.М. по вул. 10-та Лінія, 23, Мусієву Ю.В. по вул. 10-та Лінія, 19-а, Поповичу С.М. по вул. 10-та Лінія, Бондар Л.М. по вул. Гостомельське шосе, 22, Уманцю В.О. по вул. 10-та Лінія, 21-а, Лемешко Л.П. по вул. 11-та Лінія, 4, і видано державні акти на право власності на земельні ділянки від 27.07.2011р. ЯК №210939, від 25.07.2011р. серії ЯК №210938, від 27.07.2011р.серії ЯК №210947, від 27.07.2011р. серії ЯК №210940, від 14.12.2011р. серії ЯМ №410946, від 27.07.2011р. серії ЯК №210942, від 27.07.2011р. серії ЯК №210944, від 27.07.2011р. серії №210944;

- прокурором м. Ірпеня на вказані вище рішення було внесено протести від 23.02.2012р. №74-1787 та за №1786, за результатами розгляду яких рішеннями Ірпінської міської ради від 27.04.2012р. №1869-28-VI та №1870-28-VI скасовано рішення від 14.04.2011р. №437-10-VI та №440- 10-VІ;

- 01.08.2011р. Петиченко М.М., Глоба A.M., Попович С.М., Уманець В.О., Лемешко Л.П. уклали із Зарицькою К.В. договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, площею 0,1 га, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Ірпені на державних актах на право власності на земельні ділянки було проставлено відмітки про перехід права власності на спірні земельні ділянки до Зарицької К.В. Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 06.09.2011р. №208/6 було об'єднано земельні ділянки, що знаходяться у власності Зарицької К.В. за адресами: м. Ірпінь, вул. 11-та Лінія, 2, площею 0,10 га, м. Ірпінь, вул. 11-та Лінія, 4, площею 0,10 га, вул. 10-та Лінія, 23, площею 0,10 га, вул. 10-та Лінія, 21, площею 0,10 га, вул. 10-та Лінія, 21-а, площею 0,10 га, в одну, загальною площею 0,50 га, та присвоєно новій земельній ділянці адресу: м. Ірпінь, вул. 11-Лінія, 4. Після розроблення технічної документації із землеустрою Зарицькій К.В. видано державний акт від 10.10.2011р. серії ЯМ №124290 на право власності на земельну ділянку, площею 0,5 га, з кадастровим № 3210900000:01:118:0058, розташованої в м. Ірпені по вул. 11-та Лінія, 4;

- Зарицькою К.В. земельну ділянку з кадастровим №3210900000:01:118:0058 за договором купівлі-продажу від 10.02.2012р. було відчужено Кирлан Л.С., на підставі чого Кирлан Л.С. було видано державний акт від 01.03.2012р. серії ЯМ №331463. Кирлан Л.С. дану земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2012р. продала Лівікіній Т.В., про що відділом Держкомзему у м. Ірпінь було проставлено відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку;

- протоколом загальних зборів учасників відповідача-2 від 02.03.2012р. №01/12 було прийнято рішення внести до статутного капіталу товариства придбану учасником товариства Лівікіною Т.В. земельну ділянку, площею 0,5 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 11 Лінія, 4, кадастровий номер 3210900000:01:118:0058, після чого за наслідками розроблення відповідної технічної документації із землеустрою, відповідачу-2 було видано державний акт від 23.04.2012р. серії ЯМ №753555 на право власності на цю земельну ділянку;

- відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" (який набрав законної сили 13.04.2011р.), введено мораторій строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме: земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень; земельних ділянок об'єктів фізичної культури і спорту;

- Ірпінською міською радою в межах своїх повноважень рішеннями від 19.06.03 № 337-12-ХХІV, від 20.03.08 № 1510-42-V було віднесено сквер в районі військового шпиталю (м. Ірпінь, вул. 11 Лінія) площею близько 1,0 га до земель рекреаційного призначення;

- Ірпінська міська рада приймаючи рішення від 14.04.11 № 437-10-VІ, по суті змінила цільове призначення такої земельної ділянки під час дії мораторію на такі рішення, внаслідок чого таке рішення судом скасовано;

- приймаючи рішення від 14.04.2011р. №444-10-VІ про надання дозволу вищевказаним громадянам на розробку проекту землевідведення земельних ділянок (м. Ірпінь, вул. 11 Лінія) для будівництва та обслуговування житлового будинку надвірних будівель та споруд за рахунок скверу в районі військового шпиталю, Ірпінська міська рада не врахувала наявність мораторію, а також те, що земельна ділянка, за рахунок якої особам виділялись земельні ділянки, рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2009р. №3047-70-V вже були надані в користування Ірпінському виробничому управлінню комунального господарства. У зв'язку з цим рішення від 14.04.2011р. №444-10-VІ визнано незаконним та скасовано в судовому порядку;

- скасовано та визнано незаконним рішення Ірпінської міської ради від 14.04.2011р. №444-10-VІ в зв'язку з тим, що вказаним рішенням безпідставно визнано нечинним рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2009р. №3047-70-V, яким було затверджено проект землеустрою Ірпінському виробничому управлінню комунального господарства про передачу в постійне користування земельну ділянку, площею 0,9673 га, із земель рекреаційного призначення (сквер в районі військового шпиталю) за адресою: м. Ірпінь, вул. 11 Лінія, оскільки відповідно до абз. 5, 6 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. З цих же підстав, визнано незаконними та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 01.07.2011р. та від 06.10.2011р. про затвердження проектів відведення та передачу земельних ділянок у власність вищевказаним громадянам;

- Ірпінським міським судом Київської області рішення про передачу у власність земельних ділянок вищевказаних громадян визнано незаконними, внаслідок чого договори купівлі-продажу таких земельних ділянок не відповідають закону і мають бути визнані недійсними, як підлягають визнанню недійсними із скасуванням державної реєстрації державні акти, виданих на їх підставі, в т.ч. державний акт серії ЯМ №753555 від 23.04.2012р. на право власності на земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВІР-ФІНАНС" (відповідача-2 у справі №911/4220/14).

Відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Оскільки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012 встановлено обставини, які мають значення для вирішення спору у господарській справі №911/4220/14, зокрема, щодо порушення встановленого порядку відведення земельних ділянок (в т.ч. земельної ділянки, яка є предметом розгляду у справі №911/4220/14), неправомірності набуття відповідачем-1 права власності на спірну земельну ділянку, скасування державного акту на право власності відповідача-2 на земельну ділянку, тому вищезгадане рішення Ірпінського міського суду Київської області має приюдиційний характер і є обов'язковим для господарського суду у межах вирішення даної справи.

Колегією суддів враховано посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що відчуження спірної земельної ділянки відповідачу-1 відбулося 05.08.2013р., тобто до моменту набрання законної сили рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012, яким визнано недійсним державний акт відповідача-2 на право власності на земельну ділянку та скасовано державну реєстрацію цього акту.

Однак поза увагою відповідача-1 залишилося те, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.07.2012р. у справі №1013/4595/2012 було накладено арешт на спірну земельну ділянку, заборонено відповідачу-2 чи іншим особам проводити будівельні роботи та роботи по вирубці зелених насаджень на даній земельній ділянці (том справи - 1, аркуші справи - 101-102).

05.08.2013р. відповідач-2, незважаючи на заборону відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:118:0058 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою Київська область, м. Ірпінь, вул. 11-та Лінія, 4, накладену ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.07.2012р. у справі №1013/4595/2012, уклав з відповідачем-1 договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, відповідач-3 05.08.2013р. здійснив за відповідачем-1 державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тобто зареєстрував за відповідачем-1 право власності на земельну ділянку.

Окрім того, як зазначає сам відповідач-1, договір між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено вже після прийняття рішення Ірпінським міським судом Київської області від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012. При чому відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Давір-Фінанс") був співвідповідачем у вказаній судовій справі, а тому не міг не знати, про суть спору і встановлені судом обставини на дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачем-1.

Судом враховано посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2013р., тобто оферта по укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки надійшла відповідачу-1 від відповідача-2 ще до винесення рішення Ірпінського міського суду від 16.07.2013р. у справі №1013/4595/2012. Однак, на час укладання попереднього договору провадження у справі №1013/4595/2012 було відкрито (ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2012р. - том справи - 1, аркуш справи - 50) і відповідач-2, як особа, що запропонувала укласти попередній договір і як учасник судового процесу у згаданій справі не міг не знати про суть спору та підстави звернення прокуратури з позовом до Ірпінського міського суду Київської області.

Порушення вимог чинного законодавства України при реалізації відповідачем-2 на користь відповідача-1 спірної земельної ділянки було також встановлено під час проведення перевірки прокуратурою м. Ірпеня Київської області. Однак відповідачі не надали ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що вони намагалися вжити заходів по усуненню порушень, виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки, та/або доказів усунення цих порушень.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені в ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. ст. 228, 236 Цивільного кодексу України).

З урахуванням обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений між відповідачем-2 та відповідачем-1 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2013р., а також рішення відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013р. №4759765 порушують публічний порядок, оскільки внаслідок їх вчинення було порушено законні права та інтереси держави в особі позивача, як власника спірної земельної ділянки.

В процесі судового розгляду було з'ясовано, що на час прийняття рішень, які оспорювалися у справі №1013/4595/2012, що розглядалася Ірпінським міським судом Київської області, межі м. Ірпеня не були встановлені, не було здійснено розмежування земель державної та комунальної власності. Тобто, спірною земельною ділянкою в межах м. Ірпеня, яка розташована по вул. 11 Лінія, 4, мав право розпоряджатися позивач.

Суду також було надано довідку Головного управління МВС України в Київській області (том справи - 1, аркуш справи - 137), в якій зазначено про те, що в провадженні СВ Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області знаходиться кримінальне провадження №12012100040000394, відкрите відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Давір Фінанс» по факту шахрайських дій відносно гр. Туканова С.В. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що гр. Івченко Р.М. будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Давір Фінанс», зловживаючи довірою, шляхом обману заволодів грошовими коштами громадян України (близько 30) в сумі приблизно 10 млн. грн. На даний час триває досудове розслідування.

По суті, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2013р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013р. №4759765 спрямовані на протиправне заволодіння майном (земельна ділянка), яке було об'єктом відчуження за вищевказаним договором.

Посилання в апеляційній скарзі на укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці від 05.08.2013р. не спростовує вищевказаних висновків суду.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч.1, п.п.4, 10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

В ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегією суддів враховано доводи відповідача-1 про те, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, у сфері земельних відносин загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих власників, у зв'язку з чим порушення принципу законності не допускається, тоді як в процесі судового розгляду було встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2013р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, порушує публічний порядок, оскільки він спрямований на протиправне заволодіння державним майном, тобто земельною ділянкою, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем-1.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному конкретному випадку відновлення інтересів держави можливе лише шляхом визнання недійсним рішення відповідача-3 від 05.08.2013р. №4759765 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем-1 на спірну земельну ділянку та скасування цієї реєстрації, як незаконної.

Оскільки позовна вимога про витребування вищезгаданої земельної ділянки на користь держави в особі позивача є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-3 від 05.08.2013р. №4759765, а також відповідає встановленим способам захисту прав і охоронюваних законом інтересів (аналогічна правова позиція наведена в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 та п.2.15 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11) названа вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Колегією суддів враховано посилання відповідача-1 про відсутність в матеріалах справи відомостей про повідомлення місцевим господарським судом відповідача-1 про місце, дату і час судового розгляду.

Однак в матеріалах справи наявні належні докази як надіслання на адресу відповідачів позовної заяви з усіма доданими до неї документами, так і ухвали суду про порушення провадження у справі №911/4220/14 від 02.10.2014р. за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України, а саме: м. Київ, вул. Тургенівська, 38, оф. 306.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення відповідачем-2 про зміну свого місцезнаходження та/або внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Діюче законодавство України, зокрема Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, в даному випадку позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони в разі, якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Окрім того, зазначаючи про неналежне повідомлення про судовий розгляд Господарським судом Київської області, відповідач-1 не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду та на підтвердження власних заперечень, тоді як відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, відповідачі не надали доказів, які б спростовували вищевикладені обставини справи.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові та висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд Компані" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4220/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/4220/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков