Рішення

від 29.07.2009 по справі 6/61-1021

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/61-1021

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2009 р.Справа № 6/61-1021

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

розглянув справу

за позовом: Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради (вул. Коперніка, 1 м. Тернопіль)

до відповідача: Приватного підприємства "ТДТ" (вул. 15 квітня, 15а м. Тернопіль)

про стягнення неустойки, пені та розірвання договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:   

позивача –Коковська І.А.

відповідача  –не з'явився

Суть справи:

          Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до ПП "ТДТ" про стягнення 54 300 грн. неустойки, 2 070,83 грн. пені та розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу приміщення від 19.12.2008 року.

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представником, позивач мотивував невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості об'єкта продажу.

Розгляд справи, призначений вперше на 19.06.2009р. (за клопотанням відповідача) відкладався до 29.07.2009р..

Відповідач заперечень проти вимог не подав, надіславши письмове клопотання в засідання 19.06.2009р. про надання можливості врегулювання спору в позасудовому порядку.

Однак, в засідання 29.07.2009р. представник ПП "ТДТ" (участь якого не визнавалась обов'язковою) не з'явився, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.64 ГПК України, п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Доказів вжиття заходів по врегулюванню конфлікту не надав.

Проти вчинення названих дій зі сторони відповідача заперечив позивач.

В засіданні представнику позивача роз'яснювались належні йому права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

- 19 грудня 2008 року державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори посвідчено договір б/н від 19.12.2008р. купівлі –продажу не житлового приміщення комунальної власності, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 15а загальною площею 77,6 кв.м. (3/100 частини будівлі торгового комплексу “Молодіжний”).

Договір зареєстровано в реєстрі за №3785 та в Державному реєстрі правочинів.

Як випливає з тексту правочину, його укладено в процесі приватизації.

Відповідно до змісту договору, відповідач як покупець зобов'язувався сплатити за придбаний об'єкт - 271 500 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення угоди, а позивач як продавець зобов'язувався передати приміщення в 3-денний строк після сплати його повної вартості.

Термін сплати міг продовжуватись ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менш як 50% ціни продажу об'єкта приватизації.

У разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору не сплатить встановленої вартості він зобов'язувався сплатити неустойку в розмірі 20% вартості приміщення протягом 20 календарних днів з моменту закінчення терміну внесення коштів за об'єкт (п.7.2 договору).

У випадку не оплати неустойки в строк, на неї нараховувалась пеня у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України.

Крім того, несплата повної вартості предмета продажу, згідно з п.п.7.2,12.4 договору, є підставою для його розірвання.  

У відповідності до наданих позивачем доказів, контрагентом за угодою не сплачено передбаченої ціни приміщення, у зв'язку з чим відповідачу було направлено претензію від 26.02.2009р. за вих.№215-у, яку він залишив без відповіді і задоволення.

Наведене стало підставою для пред'явлення вищезгаданих вимог.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Так, згідно з ст.ст. 525 - 527,530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із зібраних у справі доказів та не заперечено самим відповідачем, останнім порушено зобов'язання по договору щодо проведення остаточного розрахунку за приміщення.

Відповідно до ст.ст. 549-551,611 ЦК України,ст.ст.230-232 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  сплата неустойки.

З урахуванням наведеного, а також п. 7.2 договору, ст.29 Закону  України  "Про приватизацію  державного  майна", ст.1 Закону України  "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 р. N 846 “Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації”, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з боржника 54 300 грн. неустойки за невиконання зобов'язання по проведенню розрахунку за нерухоме майно.

Наслідком порушення умов договору в частині оплати вартості майна є також розірвання договору (п.п. п.п.7.2,12.4 угоди, ст.611 ЦК України).

Тому, позов в цій частині слід задовольнити.

В той же час, виходячи із змісту ст.ст. 549-551 ЦК України щодо можливості забезпечення виконання лише основного зобов'язання, безпідставним є нарахування позивачем 2 070,83 грн. пені на суму неустойки.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року N 910, якою передбачалась можливість стягнення такої пені, втратила чинність до дати укладення сторонами договору купівлі –продажу не житлового приміщення від 19.12.2008р..

У зв'язку з цим, згідно з п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, суд визнає недійсним відповідне положення договору.

Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати стягуються пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з  Приватного підприємства "ТДТ" вул. 15 квітня, 15а м. Тернопіль, код  31384065

- на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1 м. Тернопіль код 36212339, р/р 37184001004251 в УДК в Тернопільській області, МФО 838012 - 54 300 грн. неустойки 622,76грн.,сплаченого держмита, 300 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

2.Розірвати укладений між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та Приватним підприємством "ТДТ" договір купівлі –продажу приміщення від 19.12.2008р..

3. Визнати  недійсним п.7.2, укладеного між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та Приватним підприємством "ТДТ" договір купівлі –продажу приміщення від 19.12.2008р. в частині нарахування пені за несплату неустойки.

4.В задоволенні вимог про стягнення 2 070,83 грн. пені відмовити

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “30” липня  2009р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.П. Шумський