Рішення

від 14.07.2009 по справі 2/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/191

14.07.09

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві

До                Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренергоатом-1»

про              стягнення 286649,19 грн.

          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача        Терещенко В.М.

Від відповідача    не з'явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренергоатом-1»про стягнення з відповідача заборгованості, пені та інфляційних втрат, всього в сумі 231 272,31 грн.; також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009р. порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 25.06.09р. подано заяву про уточнення позовних вимог (фактично –про перерахунок та збільшення позовних вимог), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, пеню та інфляційні втрати, всього в сумі 286 649,19 грн.; також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про їх уточнення.

Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2006 року між УДСО при ГУМВС України в м. Києві (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренергоатом-1»(Відповідач) було укладено договір № 34-Д/2006/Т-(о/б№1) на забезпечення особистої безпеки фізичної особи (зі змінами та доповненнями, що долучені до матеріалів справи) (надалі - Договір).

Відповідно до п.1. розділу І Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання з надання охоронних послуг з метою забезпечення особистої безпеки фізичної особи «Замовника» - Колеснікова Віталія Володимировича.

Правовий стан особи, стосовно якої здійснюються заходи безпеки, визначений в додатку 1 до Договору.

Відповідач зобов'язався здійснювати оплату наданих Позивачем послуг охорони (п.4. розділу II Договору) щомісячно, на умовах передоплати, до 5-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Позивача у розмірі 100% від суми    вартості послуг (додаток 6 до Договору) згідно виставленого рахунку та протоколу погодження договірної ціни (додаток 2 до Договору).

Остаточний розрахунок між Сторонами мав здійснюватись протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Сторонами акту виконаних робіт.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Належне виконання Позивачем прийнятих за Договором зобов'язань підтверджується затвердженими сторонами Актами прийому - здачі виконаних робіт/послуг:

- Акт № О-00000542 за вересень 2008 року на суму 60270,0 грн. (в т. ч. ПДВ);

- Акт № О-00000602 за жовтень 2008 на суму 61880 грн. (в т. ч. ПДВ);

- Акт № О-00000652 за листопад 2008 на суму 57750 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Акт № О-00000719 за грудень 2008 на суму 61635,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Акт № О-00000112 за січень 2009 на суму 73444,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Акт № Пд. –00000237 за лютий 2009 на суму 66392,00 грн. (в т.ч. ПДВ);

- Акт № О-00000354 за березень 2009 на суму 47472 грн. (в т.ч. ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушував умови Договору, та проводив оплату за надані послуги несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 253443 грн., в тому числі:

- за листопад 2008 року - 4500 грн.;

- за грудень 2008 року - 61635 грн.;

- за січень 2009 року - 73444 грн.;

- за лютий 2009 року - 66392 грн.;

- за березень 2009 року - 47472 грн.

Суд погоджується, вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок основної суми заборгованості за Договором, по вищенаведеним актам виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми основної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 253443грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.  

Відповідно до пункту 2 розділу XI договору Відповідачу, керуючись положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п.49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу, що складає 17037,17 грн.

Суд погоджується, вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок пені за Договором, по вищенаведеним актам виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати за послуги охорони, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 17037,17грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок втрат від інфляції, відповідно сума інфляційних складає –16 169,02 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми втрат від інфляції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 16 169,02 грн. –інфляційних втрат.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до розрахунку позивача, наведеному в заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; надлишково сплачене державне мито повертається позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренергоатом-1»(м. Київ, вул. Межигірська, 28; м. Київ, вул. Рогнединська, 3; код ЄДРПОУ 33547280) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Студентська, 9; код ЄДРПОУ 08596920) 253 443 (двісті п'ятдесят три тисячі чотириста сорок три) грн. основного боргу, 17 037 (сімнадцять тисяч тридцять сім) грн. 17 коп. пені, 16 169 (шістнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 2866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 49 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Студентська, 9; код ЄДРПОУ 08596920) 24 коп. надлишково сплаченого державного мита з державного бюджету України. Оригінал платіжного доручення про сплату державного мита №7674 від 19.06.09р. залишається в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –20.07.2009р.