Постанова

від 27.11.2014 по справі 826/745/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2014 р. м. Київ К/800/37227/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі №826/745/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БФК Європа-Буд» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФК Європа-Буд» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БКФ Європа-Буд», внаслідок якої складено Акт від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки господарських відносин ТОВ «БКФ Європа-Буд» з ТОВ «Молінджі» (код за ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код за ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012»; Зобов'язати відповідача відновити в обліковій картці платника ТОВ «БКФ Європа-Буд» особистого рахунку, а також в усіх електронних системах (базах), перелік яких визначений Міністерством доходів і зборів України, у тому числі в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів» суми податкового кредиту, які ТОВ «БКФ Європа-Буд» задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Молінджі» (код за ЄДРПОУ 37633740) за березень 2012 та ТОВ «Біармсервіс» (код за ЄДРПОУ 37633729) за червень 2012 та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «БКФ Європа-Буд» підприємствам-покупцям.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БКФ Європа-Буд», внаслідок якої складено акт від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки господарських відносин ТОВ «БКФ Європа-Буд» з ТОВ «Молінджі» (код за ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код за ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012» та зобов'язано вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «БФК Європа-Буд» (код ЄДРПОУ 37000996) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Молінджі» (код ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем згідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БКФ Європа-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Молінджі» та ТОВ «Біармсенс», за результатами якої складено акт №591/26-55-22-03 від 01.11.2013 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «БКФ Європа - Буд».

На підставі акту перевірки відповідачем здійснено коригування в електронній базі даних АІС «Податковий Блок» сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту у ТОВ БКФ «Європа - Буд», а саме: за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 ТОВ БКФ «Європа - Буд» скориговано суму податкових зобов'язань, задекларованих згідно переліку контрагентів за даний період до 0, а також скориговано суму податкового кредиту, яка сформована по взаємовідносинам з ТОВ «Молонджі» згідно задекларованої суми до 0; за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 ТОВ БКФ «Європа - Буд» скориговано суму податкових зобов'язань, задекларованих згідно переліку контрагентів за даний період до 0, а також скориговано суму податкового кредиту, яка сформована по взаємовідносинам з ТОВ «Біарменс» згідно задекларованої суми до 0.

Податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань ТОВ БКФ «Європа - Буд», у встановленому податковим законодавством порядку, відповідач не приймав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача проведена за відсутності підстав, передбачених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно, дії відповідача у межах спірних правовідносин вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, тобто є протиправними, відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. По-друге, висновки акту перевірки про не підтвердження факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «БФК Європа-Буд» з ТОВ «Молінджі» та ТОВ «Біармсенс», нікчемність, недійсність та фіктивність правочинів, укладених між ними, та про не підтвердження задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, червень 2012 року є помилковими, не підтверджуються нормативно та документально, й виходять за межі повноважень відповідача. По-третє, висновки акту перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість таких висновків, податковий орган зобов'язаний вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Позивач фактично оскаржує дії відповідача при проведенні перевірки, а також висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ та дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, повно і правильно встановивши обставини справи, дійшли необґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БКФ Європа-Буд», внаслідок якої складено акт від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 та неправильно застосували зазначені вище норми матеріального права, що є підставою, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування судових рішень та прийняття нового рішення у відповідній частині позовних вимог про відмову в їх задоволенні.

У той же час слід погодитися з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правової оцінки дій податкового органу відносно внесення змін в електронні бази даних на підставі акту перевірки.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Як зазначалось вище, в силу приписів пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду судами було встановлено проведення коригування в електронній базі даних АІС «Податковий Блок» сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту у ТОВ БКФ «Європа - Буд».

З метою удосконалення процесу адміністрування податків було створено інформаційну систему «Податковий блок», що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит.

Ця система призначена для виконання основних завдань органів ДПС, як-от: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відтак наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про зобов'язання податкового органу вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996, що є підставою відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення ухвалених рішень судів попередніх інстанцій без змін в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БКФ Європа-Буд», внаслідок якої складено акт від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 та в цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Н.Є.Блажівська Г.К.Голубєва